Постанова від 20 жовтня 2026 р. у справі №140/5794/26 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 140/5794/26 пров. № А/857/43774/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Гудима Л.Я.,

суддів: Мандзія О.П., Онишкевича Т.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львів апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 06 липня 2026 року, головуючий суддя – Дмитрук В.В., ухвалене у м. Луцьк, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування наказу,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач – ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_2 , в якому просив визнати протиправними дії щодо призову позивача на військову службу по мобілізації; визнати протиправним та скасувати наказ командира відповідача від 27.07.2025 року №112 «Про призов військовозобов`язаних, резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період» в частині призову на військову службу позивача.

В обґрунтування своїх позовних вимог посилався на те, що він має спеціальне звання «майор міліції», якого у встановленому порядку не позбавлений, також має статус учасника бойових дій, який набув під час проходження військової служби в Збройних силах України протягом 2014-2017 років. Відтак, від проходження військової служби за призовом позивач відмовляється, а бажає проходити військову службу шляхом прийняття, яке має відбутись виключно в порядку переатестації.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 06 липня 2026 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку, який, покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмовлених позовних вимог та прийняти нову постанову в цій частині, якою адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

Свою апеляційну скаргу обґрунтовує тими ж доводами, що наводились ним у поданому адміністративному позову, однак безпідставно не взяті до уваги судом попередньої інстанції.

На підставі пункту 1 частини 1 статті 311 КАС України розгляд справи проводиться в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що подана апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 має спеціальне звання «майор міліції», якого у встановленому порядку не позбавлений, також має статус учасника бойових дій, який набув під час проходження військової служби в Збройних силах України протягом 2014-2017 років.

24.03.2024 року позивач прибув в м. Харків для реалізації плану щодо прийняття на військову службу за контрактом осіб офіцерського складу в порядку переатестації. За декілька днів позивача повідомили, що матеріали по прийняттю його на військову службу за контрактом осіб офіцерського складу в порядку переатестації були належним чином оформлені в ІНФОРМАЦІЯ_3 і передані для подальшого розгляду в ІНФОРМАЦІЯ_4 . У ІНФОРМАЦІЯ_5 ці матеріали пройшли затвердження і направились по інстанції до Оперативного Командування « ІНФОРМАЦІЯ_6 » (військова частина НОМЕР_1 ) (далі – ОК « ІНФОРМАЦІЯ_6 »).

Також, 24.03.2024 року позивач пройшов військово-лікарську комісію, результати якої були оформлені двома документами: «Картка №1283 обстеження та медичного огляду» від 24.03.2024 року; «Довідка № 1283 військово-лікарської комісії» від 24.03.2024 року.

16.07.2024 року ОСОБА_1 звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_7 із заявою про те, що від проходження військової служби за призовом позивач відмовляється, а бажає проходити військову службу шляхом прийняття, яке має відбутись виключно в порядку переатестації.

Листом від 13.09.2024 року ІНФОРМАЦІЯ_8 проінформував позивача, що професійний відбір і медичний огляд громадян проводиться при відповідному територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем проживання чи перебування. Відтак, рекомендує звернутись до відповідного ТЦК та СП для вирішення питання про укладення контракту на проходження військової служби.

29.10.2024 року позивач підготував скаргу до МОУ на Лист від 13.09.2024 року, оформивши її «Скарга на неналежний розгляд Заяви від 16.07.2024» від 29.10.2024 року щодо неналежного розгляду заяви від 16.07.2024 року.

Військовою чистиною НОМЕР_2 листом від 17.12.2024 року №501/3/1/2667 повідомлено, що на військову службу за контрактом на посади офіцерського складу відбираються придатні до військової служби за станом здоров`я громадяни України, які виявили бажання проходити військову службу у Збройних Силах України, мають відповідний рівень освіти, набутий досвід служби або професію, споріднену з військово-обліковою спеціальністю, а також особи, визначені частиною шостою статті 20 Закону України "Про військовий обов`язок та військову службу". Відбір кандидатів здійснюється командирами військових частин на конкретну вакантну посаду з урахуванням рівня освіти та зазначеної в штаті військово-облікової спеціальності.

Командир військової частини направляє громадян до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки за місцем їх військового обліку з клопотанням (письмовою згодою) від командира військової частини, яким попередньо був вивчений та відібраний кандидат на посаду офіцерського складу.

Районним (міським) територіальним центром комплектування соціальної підтримки після прибуття кандидата відпрацьовуються матеріали щодо прийняття на військову службу за контрактом і призначенням громадянина на посаду офіцерського складу та направляються до обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки. Обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки перевіряє отримані матеріали на кандидата та подає їх безпосередньо посадовій особі, до повноважень якої належить право призначення офіцерів запасу, які приймаються на військову службу за контрактом осіб офіцерського складу у Збройні Сили України.

Для вирішення питання по суті звернення запропоновано звернутись до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на військовому обліку.

09.06.2025 року позивач електронною поштою направив до Луцького РУП ГУНП у Волинській області звернення, щодо надання належним чином оформлених копій матеріалів, що були підставою для оголошення заявника в розшук.

Листом від 26.06.2025 року №96818-2025 було повідомлено, що 24.12.2025 до Луцького РУП ГУНП у Волинській області надійшло звернення ІНФОРМАЦІЯ_9 про доставку позивача як особи, що вчинила правопорушення, передбачені ст. 210 та ст. 210-1 КУпАП.

27.07.2025 року групою оповіщення ІНФОРМАЦІЯ_2 у АДРЕСА_1 було зупинено для перевірки військово – облікових документів у відповідності до пункту 25 Постанови Кабінету Міністрів України №560 від 16.05.2024 «Питання проведення призову громадян під час мобілізації, на особливий період» громадянина ОСОБА_1 . В ході перевірки військово – облікових документів було встановлено, що останній являється порушником правил військового обліку, правом на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації не користувався. В усній розмові громадянин ОСОБА_1 повідомив, що бажає проходити військову службу за контрактом.

Додатково також було перевірено чи формувались документи на позивача у відповідності до пункту 3.20 Наказу Міністра оборони України №170 від 10.04.2009 року «Про затвердження Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України». За результатами перевірки було встановлено, що жодним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки ІНФОРМАЦІЯ_10 документи щодо присвоєння офіцерського звання в порядку переатестації не готувались та не направлялись до ІНФОРМАЦІЯ_11 .

Відтак, 27.07.2025 року згідно наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 №112 від 27.07.2025 року солдат ОСОБА_1 був призваний на військову службу під час мобілізації до військової частини НОМЕР_3 .

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що для прийому громадянина України на військову службу за контрактом з присвоєнням офіцерського звання в порядку переатестації, в першу чергу в громадянина, має бути письмова згода командира військової частини про прийняття громадянина на військову службу за контрактом осіб офіцерського складу. Таким чином, позивач для початку мав отримати письмову згоду від командира військової частини у якій було б зазначено, що його готові розмістити на певній посаді.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи з огляду на наступне.

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 року у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України Про правовий режим воєнного стану постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, в подальшому строк дії режиму воєнного стану продовжувався та діє і на час розгляду справи.

Згідно із статтею 1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" від 12.05.2015 року № 389-VIII (далі - Закон № 389-VIII) воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Указом Президента України від 24.02.2022 року № 69/2022 "Про загальну мобілізацію" постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію. Згідно пункту 4 Указу № 69/2022 призов військовозобов`язаних, резервістів та залучення транспортних засобів для забезпечення потреб Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, інших військових формувань України здійснити в обсягах, визначених згідно з мобілізаційними планами.

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів встановлює Закон України від 21.10.1993 року № 3543-XII "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" (далі - Закон № 3543-XII).

У статті 1 Закону № 3543-XII містяться визначення понять "мобілізація" та "особливий період", відповідно до яких:

мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано;

особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Загальна мобілізація, згідно з ч. 2 ст. 4 Закону № 3543-XII, проводиться одночасно на всій території України і стосується національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби здійснює Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 №2232-XII (далі - Закон №2232-XII).

За правилами статті 1 Закону №2232-XII військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані, зокрема, виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.

Пунктом 11 статті 38 Закону №2232-XII передбачено, що призовники, військовозобов`язані, резервісти в разі зміни їх сімейного стану, стану здоров`я, адреси місця проживання (перебування), номерів засобів зв`язку та адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти), освіти, місця роботи, посади зобов`язані особисто в семиденний строк повідомити про такі зміни відповідні органи, де вони перебувають на військовому обліку, у тому числі у випадках, визначених Кабінетом Міністрів України, через центри надання адміністративних послуг та інформаційно-телекомунікаційні системи.

Указом Президента України від 10.12.2008 року № 1153/2008 затверджено Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, яке порядок проходження громадянами України (далі - громадяни) військової служби у Збройних Силах України та регулюються питання, пов`язані з виконанням громадянами військового обов`язку в запасі. Це Положення застосовується також до відносин, що виникають у зв`язку з проходженням у Збройних Силах України кадрової військової служби особами офіцерського складу до їх переходу в установленому порядку на військову службу за контрактом або звільнення з військової служби.

Відповідно до п. 71 вказаного Положення громадянам, які мають спеціальні звання або класні чини, в разі їх прийняття на військову службу за контрактом присвоюються військові звання в порядку переатестації з урахуванням їх спеціальних звань або класних чинів, рівня освіти, досвіду служби та відповідності посаді, на яку їх призначено.

Пунктом 72 зазначеного Положення передбачено, що рішення про переатестацію у військовому званні осіб, яким присвоюються в порядку переатестації військові звання вищого офіцерського складу, приймається Президентом України.

Пропозиції щодо переатестації у військовому званні інших громадян, які мають спеціальне звання або класний чин, вносяться під час розгляду питання стосовно прийняття цих осіб на військову службу за контрактом.

Пропозиції щодо переатестації подаються за підписом керівника органу військового управління до Міністерства оборони України.

Переатестація громадян, які мають спеціальне звання або класний чин, для присвоєння військового звання здійснюється одночасно з прийняттям цих осіб на військову службу за контрактом та призначенням на відповідну посаду наказами Міністра оборони України по особовому складу.

Як слідує з матеріалів справи, позивач має звання «майор міліції», що за своєю правовою природою є спеціальним званням, а не військовим.

Таким чином, переатестація для присвоєння військового звання здійснюється одночасно з прийняттям цих осіб на військову службу за контрактом та призначенням на відповідну посаду.

Матеріали справи не містять доказів, що на момент його призову на військову службу під час мобілізації позивач уклав контракт про проходження військової служби.

Відтак правильним є висновок суду попередньої інстанції про те, що правовідносини, пов`язані з мобілізацією ОСОБА_1 , які, завершилися прийняттям наказу про призов по мобілізації та направлення позивача у розпорядження командира військової частини НОМЕР_3 , є правомірними.

При цьому, колегія суддів враховує, що після зарахування до особового складу військової частини позивач набув статусу військовослужбовця і припинення військової служби (звільнення, виключення зі списків) стало можливим лише на підставах та в порядку, визначених Законом України "Про військовий обов`язок і військову службу" та відповідними положеннями про проходження військової служби.

Суд зауважує, що після мобілізації виникають нові правовідносини проходження військової служби, особливості яких визначаються Законом "Про військовий обов`язок і військову службу" та Положенням про проходження громадянами України військової служби у ЗСУ № 1153/2008.

Рішення про призов вже реалізовані, а тому їхнє скасування без прийняття відповідного рішення про звільнення з військової служби не відновить початковий стан і не призведе до захисту прав та інтересів позивача.

Накази є актами індивідуальної дії, які на момент розгляду справи вичерпали свою силу фактом їх виконання. З моменту відправлення до військової частини позивач втратив статус військовозобов`язаного та набув статусу військовослужбовця, у зв`язку з чим правовідносини перейшли у площину проходження військової служби, що регулюється Законом № 2232-XII.

Колегія суддів також враховує правовий висновок Верховного Суду, згідно з яким сама по собі протиправність дій щодо призову (навіть за наявності права на відстрочку) не є автоматичною підставою для звільнення особи з військової служби після її зарахування до лав Збройних Сил України, якщо відсутні підстави, прямо передбачені статтею 26 Закону № 2232-XII.

Апеляційний суд також враховує правову позицію, висловлену Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 05 лютого 2025 року у справі №160/2592/23, про те, що процедура призову військовозобов`язаного на військову службу під час мобілізації є незворотною, тобто такою, що вже відбулася, а визнання процедури призову протиправною не спричинює відновлення попереднього становища особи, призваної на військову службу.

Аналізуючи наведені норми чинного законодавства та обставини справи, колегія суддів вважає правильним висновок суду попередньої інстанції про безпідставність та необґрунтованість позовних вимог

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В частині решти доводів апеляційної скарги колегія суддів враховує, що, оцінюючи наведені сторонами доводи, апеляційний суд виходить з того, що всі конкретні, доречні та важливі доводи, наведені сторонами, були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції, та їм було надано належну правову оцінку.

Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.

Інші зазначені в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді.

З огляду на наведене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому підстав для скасування рішення колегія суддів не знаходить і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 06 липня 2026 року у справі №140/5794/26 – без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Постанову разом із паперовими матеріалами апеляційної скарги надіслати до суду першої інстанції для приєднання до матеріалів справи.

Головуючий суддяЛ. Я. Гудим

суддіО. П. Мандзій

Т. В. Онишкевич