Постанова від 20 жовтня 2026 р. у справі №380/11461/26 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 380/11461/26 пров. № А/857/44525/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

Головуючого судді: Гудима Л.Я.,

суддів: Мандзія О.П., Онишкевича Т.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львів апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Юрок плюс» на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20 липня 2026 року, головуючий суддя – Мартинюк В.Я., ухвалене у м. Львів, у справі за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Львівській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Юрок плюс» про стягнення коштів до бюджету,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач – ГУ ДПС у Львівській області звернулося в суд з позовом до ТзОВ «Юрок плюс», в якому просило стягнути грошові кошти до бюджету в розмірі 291 846,86 грн, які знаходяться на рахунках в банках та інших фінансових установах, обслуговуючих такого платника податків.

В обґрунтування своїх позовних вимог посилалося на те, що відповідач належним чином не виконує конституційний обов`язок щодо сплати податків, який передбачений статтею 67 Конституції України.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 20 липня 2026 року адміністративний позов задоволено; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Юрок плюс» до бюджету кошти, які знаходяться на рахунках в банках та інших фінансових установах, обслуговуючих такого платника податків, у розмірі 291846 (двісті дев`яносто одна тисяча вісімсот сорок шість) грн. 86 коп.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду першої інстанції, ТзОВ «Юрок плюс» оскаржило його в апеляційному порядку, яке, покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Свою апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що контролюючий орган звернувся з позовом до суду після спливу строку 1095 днів, встановленого п.102.4 ст.102 ПК України.

На підставі пункту 1 частини 1 статті 311 КАС України розгляд справи проводиться в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що подана апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, податковий борг відповідача становить 291846 грн. 86 коп., а саме по орендній платі з юридичних осіб.

Вищезазначену заборгованість становить залишок несплаченої пені, яка обліковується згідно з інтегрованою карткою відповідача.

Вказана сума заборгованості підтверджується також довідкою про податкову заборгованість, яка наявна в матеріалах справи.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що податкова вимога форми «Ю» від 27.03.2023 року, надіслана відповідачу, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (в матеріалах справи), а тому контролюючий орган правомірно та у визначені законодавством строки звернувся із даним позовом.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи з огляду на наступне.

Відповідно до п.п. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Тобто, статусу податкового боргу набуває лише узгоджена сума грошового (податкового) зобов`язання, не сплачена платником податків у визначений строк.

Грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності (п.п. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

Відповідно до п.п. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 ПК України, платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно із пунктом 57.3 статті 57 ПК України у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Відповідно до ст. 38 ПК України, виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

Пунктом 59.1 статті 59 ПК України встановлено, що у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до пункту 59.5 статті 59 ПК України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

На виконання вимог ст. 59 ПК України на адресу відповідача податковим органом надсилалась податкова вимога форми «Ю» від 27.03.2023 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Відповідно підпункту 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право визначати у порядку, встановленому цим Кодексом, суми податкових та грошових зобов`язань платників податків. Контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини (підпункт 20.1.18).

Контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України (пункт 95.4. статті 95 Податкового кодексу України).

Пунктом 95.1 статті 95 Податкового кодексу України встановлено, що контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Пунктом 95.2 статті 95 Податкового Кодексу передбачено, що стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Предметом стягнення в рамках цієї справи є заборгованість у розмірі 291 846,86 грн, а саме, по орендній платі з юридичних осіб.

Вищезазначену заборгованість становить залишок несплаченої пені у розмірі 291 846,86 грн., яка обліковується згідно з інтегрованою карткою відповідача.

В матеріалах справи наявна довідка про наявність податкового боргу ТзОВ «Юрок плюс», відповідно до якої, станом на 19.05.2026 року в останнього наявна заборгованість перед бюджетом в розмірі 511 032,10 грн.

Колегія суддів звертає увагу, що у справі №813/3277/18 Верховним Судом установлено, в частині відмови у задоволенні позову судами попередніх інстанцій указано, що списання безнадійного податкового боргу здійснюється відповідно до Порядку списання безнадійного податкового боргу платників податків, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів від 10 жовтня 2013 року №577 (далі - Порядок №577). Положення вказаного Порядку передбачають необхідність звернення платника податків до контролюючого органу із заявою про списання такого боргу, але позивачем ці дії вчинено не було.

Матеріали справи не містять доказів вчинення відповідачем щодо звернення до контролюючого органу із заявою про списання безнадійного боргу.

Також, суд бере до уваги те, що перебіг строку давності, встановленого пунктом 102.4 статті 102 ПК України (1095 днів), був зупинений з 18 березня 2020 року по 24 лютого 2022 року на підставі пункту 52-2 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України та з 24 лютого 2022 року по 01 серпня 2023 року на підставі пункту 102.9 статті 102 ПК України.

А отже, строк звернення у 1095 днів необхідно рахувати з 01 серпня 2023 року.

З урахуванням зазначеного, зважаючи на те, що відповідачем сума податкового боргу не сплачена, доказів погашення наявного податкового боргу відповідачем суду не надано, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що податкова заборгованість відповідача підлягає стягненню в судовому порядку.

На підтвердження обставин, зазначених в поданій апеляційній скарзі апелянтом не надано жодного доказу.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В частині решти доводів апеляційної скарги колегія суддів враховує, що, оцінюючи наведені сторонами доводи, апеляційний суд виходить з того, що всі конкретні, доречні та важливі доводи, наведені сторонами, були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції, та їм було надано належну правову оцінку.

Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.

Інші зазначені в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді.

З огляду на наведене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування рішення колегія суддів не знаходить і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Юрок плюс» залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20 липня 2026 року у справі №380/11461/26 – без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Постанову разом із паперовими матеріалами апеляційної скарги надіслати до суду першої інстанції для приєднання до матеріалів справи.

Головуючий суддяЛ. Я. Гудим

суддіО. П. Мандзій

Т. В. Онишкевич