Постанова від 20 жовтня 2026 р. у справі №380/10896/26 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 380/10896/26 пров. № А/857/44385/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Гудима Л.Я.,

суддів: Мандзія О.П., Онишкевича Т.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львів апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 31 липня 2026 року, головуючий суддя – Желік О.М., ухвалене у м. Львів, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач – ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до 7 ПКЗ ДПС України (ВЧ НОМЕР_1 ), в якому просив визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) щодо утримання військового збору у розмірі 5% з суми, виплаченої ОСОБА_1 на виконання рішень судів від 27.10.2025 року у справі № 380/14624/25, від 18.09.2025 року у справі №380/14621/25; зобов`язати військову частину НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) повернути на користь ОСОБА_1 надлишково утриманий військовий збір, а саме 3,5 % від суми, виплаченої на виконання рішень судів від 27.10.2025 року у справі № 380/14624/25, від 18.09.2025 року у справі № 380/14621/25.

В обґрунтування своїх позовних вимог посилався на те, що на виконання зазначених рішень судів відповідач 27.02.2026 здійснив виплати позивачу, утримавши при цьому зі щомісячної додаткової грошової винагороди, перерахованої з урахуванням індексації грошового забезпечення у складі місячного грошового забезпечення, військовий збір за ставкою 5 %. Позивач вважає такі дії протиправними, оскільки виплачені кошти є грошовим забезпеченням військовослужбовця Державної прикордонної служби України, до якого згідно з підпунктом 4 підпункту 1.3 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України застосовується ставка військового збору 1,5 %. Зазначав, що втрата позивачем статусу військовослужбовця на час виплати грошового забезпечення не звільняє відповідача від обов`язку утримати військовий збір саме за тією ставкою, яка передбачена законом для цього виду доходу, оскільки саме дії відповідача (несвоєчасне нарахування і виплата) призвели до того, що виплата відбулася після звільнення позивача з військової служби.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 31 липня 2026 року адміністративний позов задоволено; визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо утримання військового збору у розмірі 5% з суми, виплаченої ОСОБА_1 на виконання рішень судів від 27.10.2025 року у справі № 380/14624/25, від 18.09.2025 року у справі № 380/14621/25; зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) (ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) повернути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) надлишково утриманий військовий збір, а саме 3,5 % від суми, виплаченої на виконання рішень судів від 27.10.2025 року у справі № 380/14624/25, від 18.09.2025 року у справі №380/14621/25.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду першої інстанції, ВЧ НОМЕР_1 оскаржила його в апеляційному порядку, яка, покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Свою апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що оскільки дохід у вигляді доплат, розрахований на підставі рішення суду, виплачується фізичній особі - звільненому військовослужбовцю, то сума такого доходу включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу як інший дохід та оподатковується військовим збором на загальних підставах за ставкою 5 %, визначеною підпунктом 1 підпункту 1.3 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України. Послався на те, що згідно з підпунктом 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 ПК України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, а отже оподаткування доходу здійснюється за ставками, що діяли на момент нарахування доходу.

На підставі пункту 1 частини 1 статті 311 КАС України розгляд справи проводиться в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що подана апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 проходив військову службу у ІНФОРМАЦІЯ_1 (військовій частині НОМЕР_1 ) та перебував на грошовому забезпеченні, що підтверджується матеріалами справи та сторонами не заперечується.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2025 року у справі № 380/14621/25 визнано протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ), які полягають у застосуванні із листопада 2021 року по травень 2023 року розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, при нарахуванні ОСОБА_1 грошового забезпечення, грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, надбавок та доплат, нарахованих та виплачених у зв`язку із проходженням військової служби; зобов`язано відповідача здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 із листопада 2021 року по травень 2023 року грошового забезпечення, грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, надбавок та доплат із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2021, 01.01.2022 року та 01.01.2023 року відповідно.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2025 року у справі № 380/14624/25 визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо проведення перерахунку та виплати ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за 2015-2018 роки та щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 року № 889, за період з січня 2016 року по лютий 2018 року включно з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення індексації грошового забезпечення; зобов`язано відповідача провести відповідний перерахунок та виплату з урахуванням раніше виплачених сум.

На виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 18.09.2025 року у справі № 380/14621/25 відповідач нарахував та 27.02.2026 року виплатив ОСОБА_1 заборгованість із грошового забезпечення у сумі 157 102,25 грн, з якої утримано військовий збір у сумі 8 268,54 грн, що підтверджується довідкою-розрахунком виплачених сум згідно з рішенням суду від 18.09.2025 року у справі № 380/14621/25 (лютий 2026 р.), надісланою відповідачем листом від 06.03.2026 року № 09/5479-26-Вих.

На виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 27.10.2025 року у справі №380/14624/25 відповідач 27.02.2026 року здійснив, з-поміж іншого, перерахунок та виплату ОСОБА_1 щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 року № 889, за період із січня 2016 року по лютий 2018 року включно з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення індексації грошового забезпечення на загальну суму 16 187,18 грн. Зазначена сума увійшла до складу загальної виплати в розмірі 19 243,75 грн, з якої утримано військовий збір за ставкою 5 % у сумі 1 012,83 грн, що підтверджується довідкою-розрахунком виплачених сум згідно з рішенням суду від 27.10.2025 року у справі №380/14624/25 (січень 2026 р.), надісланою відповідачем листом від 06.03.2026 року №09/5484-26-Вих.

Тобто під час виплати заборгованості зі щомісячної додаткової грошової винагороди, перерахованої з урахуванням індексації грошового забезпечення у складі місячного грошового забезпечення, відповідач у кожному з наведених випадків здійснив утримання військового збору за ставкою 5% від нарахованої суми, що не заперечується сторонами.

Вважаючи протиправними дії відповідача щодо утримання військового збору за ставкою 5% з сум грошового забезпечення, виплаченого на виконання зазначених судових рішень, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо утримання військового збору у розмірі 5% з сум грошового забезпечення, виплаченого позивачу на виконання рішень судів від 27.10.2025 року у справі № 380/14624/25 та від 18.09.2025 року у справі № 380/14621/25, є протиправною.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи з огляду на наступне.

Згідно із положеннями частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Відповідно до пунктів 2-5 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 06.01.2005 року №17 (17-2005-п) (Порядок №44) грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця або є особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, органів і установ виконання покарань, МНС, податкової міліції. Виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби (грошове забезпечення), що пов`язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб». Виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення. Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

Відповідно до пункту 3 Порядку №44 виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби (грошове забезпечення), що пов`язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України "Про податок з доходів фізичних осіб".

За змістом пунктів 4, 5 Порядку виплата грошової компенсації здійснюється одночасно з виплатою грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

Абзацом 3 пункту 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 року №1153/2008 визначено, що особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.

Пунктом 16-1 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України встановлено, що тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

Відповідно до підпункту 1 підпункту 1.1 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України платниками збору є, зокрема особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу.

Згідно із підпунктом 162.1.1. пункту 162.1 статті 162 ПК України фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.

Підпунктом 1 підпункту 1.2 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України визначено, що об`єктом оподаткування збором є для платників, зазначених у підпункті 1 підпункту 1.1 цього пункту, - доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу.

Підпунктом 163.1.2 пункту 163.1 ПК України передбачено, що об`єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Згідно з підпунктом 164.2.1 пункту 164.2 статті 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту).

Ставка військового збору становить, зокрема для платників, зазначених у підпункті 1 підпункту 1.1 цього пункту, - 5 відсотків від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1 підпункту 1.2 цього пункту, крім доходів, які оподатковуються за ставкою, визначеною підпунктом 4 цього підпункту (підпункт 1 підпункту 1.3 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України).

Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у період дії воєнного стану» № 4015-IX від 10.10.2024 року збільшено ставку військового збору з 1,5 % до 5 % від оподатковуваного доходу фізичних осіб.

Натомість, Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні» №4113-ІХ від 04.12.2024 року уточнений перелік доходів військовослужбовців, до яких застосовується ставка військового збору у розмірі 1,5 відсотка.

Підпунктом 4 підпункту 1.3 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» розділу XX Перехідні положення ПК України встановлено, що зазначена ставка військового збору застосовується до доходу, одержаного у вигляді грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, які здійснюються відповідно до законодавства України (за винятком доходів, які звільняються від оподаткування військовим збором відповідно до підпункту 1.7 пункту 161 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Кодексу) військовослужбовцями та працівниками Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Головного управління розвідки Міністерства оборони України, Національної гвардії України, Державної прикордонної служби України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Державної спеціальної служби транспорту України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань.

Судом встановлено, що на виконання рішення відповідач виплатив грошове забезпечення з утриманням з нарахованого доходу військового збору за ставкою 5%.

Натомість, колегія суддів вважає правильним висновок суду попередньої інстанції про те, що до такого виду доходу позивача в силу положень ПК України повинна застосовуватись ставка військового збору у розмірі 1,5 відсотка, тобто на 3,5 відсотка менше, ніж було утримано відповідачем.

Таким чином, вказане зумовлює висновок про протиправність дій відповідача щодо утримання військового збору з суми виплаченого грошового забезпечення на виконання рішення суду за ставкою 5%.

Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що відповідач був зобов`язаний при виплаті належних сум грошового забезпечення на виконання судового рішення компенсувати йому суму військового збору, оскільки право на них було набуте під час проходження військової служби та останній повинний був її отримати при звільненні, однак не отримав з вини відповідача.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції наголошує, що втрата позивачем статусу військовослужбовця на час виплати йому вказаних виплат, не звільняє відповідача компенсувати суму військового збору, оскільки саме бездіяльність відповідача призвела до виплати позивачеві такої вже після звільнення з військової служби та як наслідок після втрати статусу військовослужбовця.

Відтак, колегія суддів вважає правильним висновок суду попередньої інстанції про те, що дії відповідача по утриманню з суми грошового забезпечення податку на доходи фізичних осіб без її компенсації втрат доходів та утримання військового збору у розмірі 5% є протиправними, відтак позовні вимоги є підставними та обґрунтованими, через що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В частині решти доводів апеляційної скарги колегія суддів враховує, що, оцінюючи наведені сторонами доводи, апеляційний суд виходить з того, що всі конкретні, доречні та важливі доводи, наведені сторонами, були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції, та їм було надано належну правову оцінку.

Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.

Інші зазначені в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді.

З огляду на наведене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому підстав для скасування рішення колегія суддів не знаходить і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 31 липня 2026 року у справі №380/10896/26 – без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Постанову разом із паперовими матеріалами апеляційної скарги надіслати до суду першої інстанції для приєднання до матеріалів справи.

Головуючий суддяЛ. Я. Гудим

суддіО. П. Мандзій

Т. В. Онишкевич