Постанова від 20 жовтня 2026 р. у справі №260/9922/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 260/9922/25 пров. № А/857/50303/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Гудима Л.Я.,

суддів: Мандзія О.П., Онишкевича Т.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львів апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2026 року з питань встановлення судового контролю, головуючий суддя – Калинич Я.М., постановлена у м. Ужгород, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними і зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 29 грудня 2025 року визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо невключення ОСОБА_1 до складу грошового забезпечення сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», при обчисленні розміру грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток та зобов`язано військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок грошової компенсації ОСОБА_1 за невикористані дні оплачуваних відпусток в загальній кількості 125 днів, обчисливши її суму, виходячи із розміру місячного грошового забезпечення, з урахуванням сум додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», та провести її виплату з урахуванням раніше виплачених сум.

Позивач подав заяву про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, в якій просив встановити судовий контроль за виконанням рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 29.12.2025 року у справі №260/9922/25 та зобов`язати військову частину НОМЕР_1 надати звіт про виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 29.12.2025 року у справі №260/9922/25 у встановлений законодавством строк.

В обґрунтування заяви зазначено, що доказів фактичного виконання рішення, вчинення необхідних дій для його виконання або визначення конкретного строку такого виконання відповідачем не надано. Таким чином, попри сплив значного часу з моменту ухвалення рішення та вжиття позивачем усіх доступних позасудових заходів, рішення суду фактично не виконано.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2026 року у задоволенні заяви представника позивача про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними і зобов`язання вчинити дії- відмовлено.

Не погоджуючись з вищезазначеною ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу на неї, в якій зазначає, що оскаржена ухвала винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, судом неповністю досліджені обставини справи, просить зазначену ухвалу скасувати і ухвалити нове рішення, яким подану заяву задовольнити.

Свою апеляційну скаргу мотивує тими ж доводами, що наводились ним у поданій заяві про встановлення судового контролю, однак судом попередньої інстанції не надано належної оцінки.

На підставі пункту 1 частини 1 статті 311 КАС України розгляд справи проводиться в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача у справі, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Приймаючи оскаржену ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що судом не встановлено об`єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль, позивачем не надано суду належних доказів того, що ним вичерпаний загальний порядок виконання судового рішення, визначений Законом України «Про виконавче провадження».

Такі висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи та є помилковими, виходячи з наступного.

Згідно із ч.2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно з ч.ч.2,3 ст.14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Статтею 370 КАС України визначено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Приписами ч.ч.1-2 ст.382 КАС України, визначено, що суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання постанови суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання постанови, штраф у розмірі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Колегія суддів зазначає, що, з метою забезпечення виконання судового рішення, ст.382 КАС України, передбачено дві форми судового контролю за виконанням судового рішення: 1) зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання рішення суду; 2) накладення на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штрафу в сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Аналіз зазначених положень свідчить, що встановлення судового контролю за виконанням судових рішень є заходом превентивного впливу на відповідача, з метою своєчасного виконання своїх зобов`язань у межах відповідної справи.

КАС України регламентовано право суду застосовувати інститут судового контролю шляхом зобов`язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду, визнання протиправними рішень, дій. Для застосування наведених процесуальних заходів мають бути наявні відповідні правові умови.

Колегія суддів наголошує на тому, що, дійсно, встановлення судового контролю є правом, а не обов`язком суду, однак, задля того, щоб відмовити в його встановленні, суд має перевірити належним чином доводи заявника, викладені в заяві та навести достатні підстави відмови в її задоволенні.

Відмовляючи у задоволенні поданої заяви суд першої інстанції вказав, що позивачем не надано суду належних доказів того, що ним вичерпаний загальний порядок виконання судового рішення, визначений Законом України «Про виконавче провадження».

Колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції викладені в ухвалі є необґрунтованими, адже, за вказаних обставин, відмовою, нівелюється сама суть та завдання судового контролю, при тому, що, звертаючись до суду першої інстанції із заявою про встановлення судового контролю, заявник наводить певні доводи та аргументи, що вказують на неналежне виконання відповідачем рішення суду, що набрало законної сили.

На переконання колегії суддів, належної оцінки вищевказаним обставинам при винесенні оскарженої ухвали про відмову задоволенні заяви про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення судом першої інстанції надано не було.

За змістом ч.1 ст.382 КАС України, суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалено судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що оскільки суд першої інстанції при розгляді заяви по суті, лише обмежився загальною оцінкою процесуального законодавства: вказавши на право суду у питанні встановлення судового контролю; констатацією факту, як неподання заявником доказів на підтвердження доведеності того, що за відсутності судового контролю рішення суду залишиться невиконаним, то, без більш ретельної перевірки такої заяви та надання належної їй правової оцінки, остання, не повинна б була бути визнаною як необґрунтованою та безпідставною.

Крім того, з набранням чинності нової редакції КАС України, законодавцем розширено повноваження суду та надано судам право встановлювати судовий контроль за виконанням судового рішення після ухвалення ним рішення, у разі наявності обґрунтованих підстав вважати, що органом влади порушується принцип обов`язковості судового рішення.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції при вирішенні питання щодо можливості встановлення судового контролю у даній справі не в повному обсязі встановив фактичні обставини справи та не надав їм належної правової оцінки, а доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції та дають правові підстави для скасування оскарженої ухвали.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про порушення судом норм матеріального і процесуального права, висновки, викладені у ухвалі суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, через що судове рішення підлягає скасуванню з прийняттям нового, яким заяву про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення слід задовольнити.

Керуючись ст. ст. 243, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити, ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2026 року з питань встановлення судового контролю у справі №260/9922/25 – скасувати та прийняти нову постанову, якою заяву про встановлення судового контролю у адміністративній справі №260/9922/25 - задовольнити.

Встановити судовий контроль за виконанням рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 29 грудня 2025 року у справі №260/9922/25.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 подати, у місячний строк з дати отримання постанови суду, до Закарпатського окружного адміністративного суду звіт про виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 29 грудня 2025 року у справі №260/9922/25.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подання до Верховного Суду касаційної скарги.

Постанову разом із паперовими матеріалами апеляційної скарги надіслати до суду першої інстанції для приєднання до матеріалів справи.

Головуючий суддяЛ. Я. Гудим

суддіО. П. Мандзій

Т. В. Онишкевич