Суд: Восьмий апеляційний адміністративний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: осіб, звільнених з військової служби та членів їх сімей
Дата: 20 жовтня 2026 р.
Справа: №300/5102/26
Суддя: Гудим Любомир Ярославович
ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 жовтня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 300/5102/26 пров. № А/857/50229/26
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді: Гудима Л.Я.,
суддів: Мандзія О.М., Онишкевича Т.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львів апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2026 року про залишення позовної заяви без розгляду, головуючий суддя – Тимощук О.Л., постановлена у м. Івано-Франківськ, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Калуської районної державної адміністрації про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання до вчинення певних дій,-
В С Т А Н О В И В:
Позивач – ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до УСЗН Калуської РДА, в якому просив визнати протиправною бездіяльність Управління соціального захисту населення Калуської районної державної адміністрації щодо ненарахування та невиплати позивачу щорічної разової грошової допомоги до 5 травня 2020 року, передбаченої частиною 5 статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" в розмірі 5 мінімальних пенсій за віком, що становить 8 190,00 грн; визнати протиправною бездіяльність Управління соціального захисту населення Калуської районної державної адміністрації щодо ненарахування та невиплати позивачу щорічної разової грошової допомоги до 5 травня 2021 року передбаченої частиною 5 статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" в розмірі 5 мінімальних пенсій за віком, що становить 8 845,00 грн; визнати протиправною бездіяльність Управління соціального захисту населення Калуської районної державної адміністрації щодо ненарахування та невиплати позивачу щорічної разової грошової допомоги до 5 травня 2022 року передбаченої частиною 5 статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" в розмірі 5 мінімальних пенсій за віком, що становить 9 670,00 грн; зобов`язати Управління соціального захисту населення Калуської районної державної адміністрації здійснити нарахування та виплату позивачу невиплаченої щорічної разової грошової допомоги до 5 травня 2020 року, передбаченої частиною 5 статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", в розмірі 5 мінімальних пенсій за віком, що становить 8 190,00 грн; зобов`язати Управління соціального захисту населення Калуської районної державної адміністрації здійснити нарахування та виплату позивачу невиплаченої щорічної разової грошової допомоги до 5 травня 2021 року, передбачену частиною 5 статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", в розмірі 5 мінімальних пенсій за віком, що становить 8 845,00 грн; зобов`язати Управління соціального захисту населення Калуської районної державної адміністрації здійснити нарахування та виплату Позивачу невиплаченої щорічної разової грошової допомоги до 5 травня 2022 року, передбаченої частиною 5 статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", в розмірі 5 мінімальних пенсій за віком, що становить 9 670,00 грн; зобов`язати Управління соціального захисту населення Калуської районної державної адміністрації провести повний перерахунок Позивачу невиплачених щорічних разових грошових допомог до 5 травня 2020-2022 років на банківський рахунок, відкритий на ім`я Позивача: BAN: НОМЕР_1 , РНОКП: НОМЕР_2 . Банківська установа отримувача: ПАТ КБ "Приватбанк", ЄДРПОУ: 14360570, МФО: 305299.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 08.09.2026 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачу п`ятиденний строк з дня вручення (отримання) копії цієї ухвали для усунення недоліків шляхом подання обґрунтованої заяви про поновлення строку на звернення до суду та доказів поважності причин його пропуску.
Позивач на виконання вимог цієї ухвали подав заяву про поновлення процесуального строку, в якій зазначив, що у 2020– 2022 роках не володів достовірною інформацією, яка давала б можливість встановити, чи здійснювалося уповноваженими державними органами нарахування належної позивачу щорічної разової грошової допомоги до 5 травня, у якому саме розмірі таке нарахування здійснювалося, яким органом воно проводилося та чи відповідав фактичний стан здійснення виплати вимогам законодавства. Додатковою обставиною, яка ускладнювала встановлення фактичного механізму здійснення спірних виплат та належного суб`єкта відповідних правовідносин, на переконання ОСОБА_1 , була реорганізація органів соціального захисту населення. Зокрема, на час виникнення частини спірних правовідносин позивач перебував на обліку в Управлінні соціального захисту населення Рожнятівської районної державної адміністрації, функції якого, пов`язані з реалізацією державної політики у сфері соціального захисту населення, у зв`язку з адміністративно територіальною реформою були передані Управлінню соціального захисту населення Калуської районної державної адміністрації. За доводами позивача, останній не мав безпосереднього доступу до внутрішніх облікових даних органів соціального захисту та не міг самостійно встановити, чи було передано його особову справу та чи включено його до відповідних списків на виплату, оскільки заходи з передачі документації здійснювалися виключно суб`єктами владних повноважень. Одночасно, позивач зазначив, що у 2022 році виникло питання співвідношення встановленого постановою Кабінету Міністрів України №540 розміру допомоги для учасників бойових дій — 1 491 грн — із положеннями частини п`ятої статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту". При цьому, ОСОБА_1 наголошує, що твердження про фактичну виплату позивачу 1 491,00 грн, є позицією відповідача, а фактичне отримання позивачем зазначених коштів та достатність наданих відповідачем доказів такої виплати є предметом спору та підлягають оцінці судом. Також, позивач зазначив, що саме після отримання листа Управління соціального захисту населення Калуської районної державної адміністрації №1357/01-04 від 10.07.2026 позивач отримав можливість встановити фактичні обставини, пов`язані з нарахуванням та здійсненням спірних виплат, і дійшов висновку про необхідність судового захисту свого права.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2026 року визнано неповажними причини пропуску ОСОБА_1 строку звернення до суду із позовною заявою до Управління соціального захисту населення Калуської районної державної адміністрації, про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання до вчинення певних дій; позовну заяву ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Калуської районної державної адміністрації, про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання до вчинення певних дій - залишено без розгляду.
Не погоджуючись з вищезазначеною ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що оскаржена ухвала винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, неповністю досліджені обставини справи, просить зазначену ухвалу скасувати та справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Свою апеляційну скаргу мотивує тими ж доводами, що наводились ним у поданій заяві про поновлення строку звернення до суду, однак судом попередньої інстанції не надано їм належної оцінки.
На підставі пункту 1 частини 1 статті 311 КАС України розгляд справи проводиться в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача у справі, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про те, що подана апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав.
Приймаючи оскаржену ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що вказані позивачем причини пропуску не є об`єктивно непереборними, незалежними від волевиявлення сторони, які перешкоджали позивачу звернутися до суду з цим позовом у встановлений законом строк.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.
Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.
Так, строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
За приписами ч.ч. 1-3 ст. 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
У відповідності до ч. 1 ст. 121 КАС України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Отже, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 КАС України, відповідно до частини третьої якої якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Колегія суддів зазначає, що встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.
Таким чином, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі, і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Рішенням Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Отже, при вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття «дізнався» та «повинен був дізнатись».
Так, під поняттям «дізнався» необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24 грудня 2020 року у справі № 510/1286/16-а вказала на те, що у спорах, що виникають з органами Пенсійного фонду України, особа може дізнатися, що її права порушені, зокрема, при отриманні від органу Пенсійного фонду України відповіді (листа-відповіді, листа-роз`яснення) на надісланий запит щодо розміру пенсії, нормативно-правових документів (про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку), на підставі яких був здійснений саме такий розрахунок.
Поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.
Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, викладеною у постанові від 21 лютого 2020 року у справі №340/1019/19.
Так, Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 року № 3551-XII визначає правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них.
Відповідно до ч. 1 ст. 17-1 Закону № 3551-XII, щорічну виплату разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених статтями 12-16 цього Закону, здійснює центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення, через відділення зв`язку або через установи банків (шляхом перерахування на особовий рахунок отримувача) пенсіонерам - за місцем отримання пенсії, а особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання.
Особи, які не отримали разової грошової допомоги до 5 травня, мають право звернутися за нею та отримати її до 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги (ч. 4 ст. 17-1 Закону № 3551-XII).
Проаналізувавши вищенаведені норми, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що 30 вересня відповідного року - це встановлений законом кінцевий строк, до якого могла бути здійснена виплата вказаної допомоги і до якого позивач міг очікувати на отримання більшої суми, ніж була йому нарахована, а тому перебіг строку звернення до суду з цим позовом слід обраховувати саме з 01 жовтня відповідного року.
Аналогічна правова позиція щодо обрахунку строку звернення до суду у цій категорії справ висловлена Верховним Судом у постанові від 06.02.2018 року справа № 607/7919/17.
За встановлених обставин, в контексті наведених вимог законодавства, яким врегульовані розглядувані правовідносини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивач достовірно міг дізнатися про порушення своїх прав, оскільки у відповідному році отримав щорічну разову грошову допомогу до 5 травня, але до суду з позовною заявою звернувся лише в липні 2026 року.
Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції вважає, що перебіг шестимісячного строку звернення до суду з позовом щодо виплати щорічної разової грошової допомоги з урахуванням положень ч. 4 ст. 17-1 Закону № 3551-XII, розпочався 01 жовтня 2022 року та закінчився 31 березня 2023 року.
Оскільки, позивач з позовом до суду звернувся в липні 2026 року, а тому пропустив строк звернення, передбачений ч. 2 ст. 122 КАС України, отже позов підлягає залишенню без розгляду.
Колегія суддів звертає увагу, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, не реалізація цього права зумовлена власною пасивною поведінкою позивача.
Позивачем не надано жодних належних доказів наявності об`єктивних перешкод для звернення до адміністративного суду та не наведено поважних обставин, які не залежали від його волевиявлення та пов`язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами, що перешкоджали звернутись до суду в межах встановленого строку.
У відповідності до частини 2 статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.
Крім того, аналіз практики Європейського суду з прав людини свідчить про те, що у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення, Європейський Суд з прав людини виходить із наступного: 1) поновлення пропущеного строку звернення до суду або оскарження судового рішення є порушенням принципу правової визначеності, відтак у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; 2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних причин, внаслідок непереборних, незалежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; 4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку; 5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб.
Враховуючи те, що поважних та об`єктивних причин пропуску строку звернення до суду з позовом позивачем не зазначено та в ході судового розгляду справи таких не встановлено, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду попередньої інстанції про необхідність застосування до спірних правовідносин положень статті 123 КАС України.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що судом першої інстанції ухвалено законне та обґрунтоване судове рішення з додержанням норм права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому підстави для його скасування відсутні.
Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 312, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2026 року про залишення позовної заяви без розгляду у справі №300/5102/26 – без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подання до Верховного Суду касаційної скарги.
Постанову разом із паперовими матеріалами апеляційної скарги надіслати до суду першої інстанції для приєднання до матеріалів справи.
Головуючий суддяЛ. Я. Гудим
суддіО. П. Мандзій
Т. В. Онишкевич
Оригінал: reyestr.court.gov.ua