Постанова від 20 жовтня 2026 р. у справі №460/9731/26 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 460/9731/26 пров. № А/857/43443/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Гудима Л.Я.,

суддів: Мандзія О.П., Онишкевича Т.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Рівневтормет" на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 09 липня 2026 року, головуючий суддя – Дуляницька С.М., ухвалене у м. Рівне, у справі за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Рівненській області до Приватного акціонерного товариства "Рівневтормет" про стягнення податкового боргу,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач – ГУ ДПС у Рівненській області звернулося в суд з позовом до ПП "Рівневтормет" в якому просило стягнути податковий борг у розмірі 259757,62 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що за відповідачем обліковується заборгованість в загальній сумі 259 757,62 грн з податку на прибуток підприємств, який сплачують інші підприємства (11021000). У зв`язку з несплатою протягом строків, встановлених пунктом 57.3 статті 57 ПК України, вказані зобов`язання набули статусу податкового боргу. З підстав, наведених у позовній заяві, просить суд задовольнити позов у повному обсязі.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 09 липня 2026 року адміністративний позов задоволено; стягнуто кошти з рахунків у банках ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «РІНЕВТОРМЕТ», що обслуговують такого платника податків, який має податковий борг на загальну суму 259757,62 грн податку на прибуток підприємств, який сплачують інші підприємства (11021000) та перерахувати на рахунок UA978999980333179318000017527, отримувач: ГУК у Рівненській області/Рівнен.обл./11021000, код ЄДРПОУ 38012494, банк отримувача: Казначейство України, МФО 899998.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду першої інстанції, ПП "Рівневтормет" оскаржило його в апеляційному порядку, яке, покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, не надано належної правової оцінки наявним доказам, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове судове рішення, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Свою апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що позовні вимоги щодо стягнення податкового боргу не підтверджуються належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами. Звертає увагу, що рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 07.08.2012 року у справі № 2а/1770/2659/2012 було постановлено рішення щодо стягнення з відповідача на користь позивача податкової заборгованості. Кошти, які були перераховані ПрАТ «Рівневтормет» на Відділ Рівненського ДВС, в подальшому відповідно до платіжного доручення від 04 квітня 2019 року №3546 та розпоряджень ДВС №35407414 та №42758814, перераховані на рахунок Казначейства України – як пеня з податку на прибуток в сумі 18573,17 грн., а також податок на прибуток в сумі 255695.52 грн. що підтверджується розпорядженнями ДВС №35407414 та №42758814. Відповідно до інформації, наданої на адвокатський запит представника відповідача, 22.03.2019 року державним виконавцем було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження №35407414, з примусового виконання виконавчого листа № 2а/1770/2659 виданого 07.09.2012 року, згідно з п. 9 ч.1 ст. 39 ЗУ «Про виконавче провадження», у зв`язку з повним фактичним виконанням виконавчого документу.

На підставі пункту 1 частини 1 статті 311 КАС України розгляд справи проводиться в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що подана апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що ПРИВАТНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО "РІВНЕВТОРМЕТ" (ЄДРПОУ 13969919) знаходиться на податковому обліку в Головному управлінні ДПС у Рівненській області.

За даними обліку позивача за відповідачем рахується податковий борг в загальній сумі 259757,62 грн з податку на прибуток підприємств, який сплачують інші підприємства (11021000).

Дана заборгованість виникла на підставі визначених контролюючим органом податкових зобов`язань за ППР № 15402/17-000-04-05-20 від 17.10.2024 року, ППР № 19492/17-00-04-08-22 від 23.12.2024, ППР № 7462/17-00-04-05-22 від 02.05.2025 року, але не сплачених боржником у добровільному порядку та донарахування штрафних санкцій, а також здійснено нарахування пені за період з 27.04.2012 по 04.03.2026 рік.

Вказані обставини підтверджуються доказами: довідкою про заборгованість перед бюджетом, детальним розрахунком податкового боргу, інтегрованою карткою платника податків, податковими повідомленнями-рішеннями.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги позивача про стягнення податкового боргу є обґрунтованими, підтверджуються належними й допустимими доказами.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи з огляду на наступне.

Частиною другою статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку та розмірах встановлених законом. Норми, встановлені та закріплені Конституцією України, є нормами прямої дії, виходячи з того, що відповідно до статті 8 Конституції в Україні встановлено і діє принцип верховенства права.

Згідно пункту 15.1 статті 15 Податкового кодексу України (далі ПК України) платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом.

Виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк (пункт 38.1 статті 38 ПК України).

У разі несплати в установлений строк грошового зобов`язання, визначеного в податковому повідомленні-рішенні, застосовується штраф та нараховується пеня у порядку та розмірах, передбачених статтями 126 і 129 ПК України.

Відповідно до пп.14.1.153 п.14.1 ст.14 ПК України податкова вимога - це письмова вимога контролюючого органу до платника щодо погашення суми податкового боргу.

Підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України встановлено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до пункту 58.1 статті 58 ПК України контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення, якщо сума грошового зобов`язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян) або якщо за результатами перевірки контролюючим органом встановлено факт: невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації; завищення розміру задекларованого від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованої платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу; заниження або завищення суми податкових зобов`язань, заявленої у податковій декларації, або суми податкового кредиту, заявленої у податковій декларації з податку на додану вартість, крім випадків, коли зазначене заниження або завищення враховано при винесенні інших податкових повідомлень-рішень за результатами перевірки.

Згідно підпункту «е» пункту 176.1 статті 176 ПК України платники податку зобов`язані своєчасно сплачувати узгоджену суму податкових зобов`язань, а також суму штрафних (фінансових) санкцій, нарахованих контролюючим органом, та пені, за винятком суми, що оскаржується в адміністративному або судовому порядку.

Аналіз зазначених норм закону свідчить, що у платника податку виникає безумовний обов`язок зі сплати грошового зобов`язання після його узгодження. Несплачена сума грошового зобов`язання у встановлений законом строк є податковим боргом.

Органами стягнення є виключно контролюючі органи, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці у межах своїх повноважень, у відповідності до положень пункту 41.2 статті 41 Податкового кодексу України.

Пунктом 59.1 статті 59 Податкового кодексу України передбачено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до пункту 59.5 статті 59 Податкового кодексу України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Матеріалами справи підтверджено, що за відповідачем обліковується заборгованість в загальній сумі 259 757,62 грн з податку на прибуток підприємств, який сплачують інші підприємства (11021000).

Дана заборгованість виникла на підставі визначених контролюючим органом податкових зобов`язань за ППР № 15402/17-000-04-05-20 від 17.10.2024, ППР № 19492/17-00-04-08-22 від 23.12.2024, ППР № 7462/17-00-04-05-22 від 02.05.2025 року, але не сплачених боржником у добровільному порядку та донарахування штрафних санкцій, а також здійснено нарахування пені за період з 27.04.2012 року по 04.03.2026 рік

У зв`язку з несплатою протягом строків, встановлених пунктом 57.3 статті 57 ПК України, вказані зобов`язання набули статусу податкового боргу. На час розгляду справи, податковий борг відповідача в сумі 259757,62 грн. підтверджено витягом з інтегрованої картки платника податків.

Щодо доводів представника відповідача про безпідставність стягнення податкового боргу оскільки податкова вимога форми «Ю» за №15104-50 від 12.03.2020 року рішенням ДПС України від 02.09.2020 року за №26871/6/99-00-13-05-06, колегія суддів вважає такі безпідставними з огляду на наступне.

Так, судом встановлено, що рішенням ДПС України від 02.09.2020 року за №26871/6/99-00-13-05-06 скасовано податкову вимогу форми «Ю» за №15104-50 від 12.03.2020 року.

Із вказаного рішення слідує, що за даними інформаційної «Податковий блок» станом на дату формування спірної податкової вимоги обліковувався податковий борг в сумі 375 728,96 грн, який не переривався з 2012 року.

Вказане підтверджує, що податковий борг виник ще у 2012 році та по даний момент не переривався.

При цьому, колегія суддів враховує вимоги пункту 59.5 статті 59 ПК України, відповідно до якого якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Таким чином, скасування податкової вимоги форми «Ю» за №15104-50 від 12.03.2020 року не вплинуло правомірність стягнення податкового боргу в судовому порядку, оскільки податковим органом було сформовано та направлено податкову вимогу від 04.07.2012 року №305 ПрАТ «Рівневтормет», яка відповідно до інформаційних систем ДПС, вручена посадовій особі Товариства, а матеріали справи містять докази про те, що податковий борг з цього моменту не переривався.

Разом з цим, ПК України встановлена послідовність звернення до суду з вимогами щодо стягнення податкового боргу платника. Обов`язкові умови (обставини), наявність яких в своїй сукупності зумовлює виникнення у податкового органу права на звернення до суду із даним позовом, є: наявність у платника податків боргу зі сплати податків (зборів, обов`язкових платежів); сума заборгованості платника податків на момент звернення податкової служби до суду із позовом про її стягнення має бути узгодженою у встановленому законодавством порядку.

Враховуючи викладене та беручи до уваги, що у встановлений законом строк відповідач не сплатив податкову заборгованість, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність звернення контролюючого органу до суду з цим позовом та наявністю обґрунтованих підстав для його задоволення.

Також слід зазначити, що у межах розгляду справи за позовом суб`єкта владних повноважень про стягнення заборгованості суд позбавлений процесуальної можливості здійснювати правовий аналіз питання правомірності нарахованих контролюючим органом грошових зобов`язань. Оцінка податкового правопорушення, встановленого, зокрема, за результатами податкової перевірки відповідача, на підставі якої контролюючим органом прийнятий акт індивідуальної дії, має здійснюватися судом у провадженні за позовом платника податків про оскарження такого акту індивідуальної дії, зокрема податкового повідомлення-рішення.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.03.2024 року у справі №300/2859/22.

З урахуванням зазначеного, зважаючи на те, що відповідачем сума податкового боргу не сплачена, доказів погашення наявного податкового боргу відповідачем суду не надано, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що податкова заборгованість відповідача підлягає стягненню в судовому порядку.

Крім цього, колегія суддів вважає безпідставними покликання апелянта про те, що судом попередньої інстанції порушено вимоги ч. 4 ст. 257 КАС України з огляду на те, що дана категорія спору не належить до переліку спорів, передбачених зазначеною нормою.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В частині решти доводів апеляційної скарги колегія суддів враховує, що, оцінюючи наведені сторонами доводи, апеляційний суд виходить з того, що всі конкретні, доречні та важливі доводи, наведені сторонами, були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції, та їм було надано належну правову оцінку.

Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.

Інші зазначені в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді.

З огляду на наведене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування рішення колегія суддів не знаходить і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Рівневтормет" залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 09 липня 2026 року у справі №460/9731/26 – без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Постанову разом із паперовими матеріалами апеляційної скарги надіслати до суду першої інстанції для приєднання до матеріалів справи.

Головуючий суддяЛ. Я. Гудим

суддіО. П. Мандзій

Т. В. Онишкевич