Суд: Бориспільський міськрайонний суд Київської області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: військового обліку, мобілізаційної підготовки та мобілізації
Дата: 31 серпня 2026 р.
Справа: №359/3685/26
Суддя: Яковлєва Л. В.
Провадження № 2-а/359/67/2026
Справа № 359/3685/26
Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
01 вересня 2026 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області в складі:
головуючої судді Яковлєвої Л.В.,
при секретарі Брова Д.С.,
розглянувши за правилами спрощеного провадження без повідомленням учасників справи без технічної фіксації справи за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про адміністративне право-порушення,-
ВСТАНОВИВ :
31 березня 2026 року через систему «Електронний суд» представник позивача адвокат Шелудько Л.Г. звернулася до Бориспільського міськрайонного суду Київської області із позовом, яким просить суд : поновити строк на оскарження постанови № 2403 від 10 лютого 2026 року про притягнення до адміністративної відповідальності; скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 полковника ОСОБА_2 № 2403 від 10 лютого 2026 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, а справу про адміністративне правопорушення закрити.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відносно позивача ОСОБА_1 винесено постанову № 2403 від 10 лютого 2026 року про притягнення до відповідальності за ч. 3 ст.210-1 КУпАП. Вказану постанову позивач вважає протиправною та такою, що підлягає скасуванню оскільки у розмові було з`ясовано, що підставою для складання протоколу є довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи № 3249-5001385136 від 27.04.2022. Деталі отримання довідки капітан ОСОБА_3 не з`ясував, на дату видачі довідки, увагу не звернув. Позивач вважає, що дата видачі довідки має істотне значення, оскільки вона впливає як на встановлення факту вчинення адміністративного право-порушення, так і на обчислення строків давності притягнення до адміністративної відповідальності.
За таких обставин позивач вважає, що його безпідставно притягнуто до відповідальності, внаслідок чого спірна постанова підлягає скасуванню.
Ухвалою суду від 01 травня 2026 року відкрито провадження у справі. Сторонам роз`яснено права, обов`язки та встановлено строки для вчинення процесуальних дій.
29 червня 2026 року від представника відповідача ІНФОРМАЦІЯ_2 надійшов відзив на позовну заяву, яким просив у задоволенні позовних вимог відмовити.
Суд, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить наступного висновку.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини та, зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
При цьому суд враховує, що, як неодноразово відзначав Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (§§ 29-30 рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року у справі «Руїз Торіха проти Іспанії», заява № 18390/91).
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи №3249-5001385136 від 27 квітня 2022 року.
Згідно з даними військово-облікового документа, сформованого 20 лютого 2026 у застосунку «Резерв+», позивач є військовозобов`язаним і перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_3 . Придатний до служби у в/ч забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, НЦ, закладах (установах), медпідрозділах, підрозділах логістики, зв`язку, ОЗ, охорони. У документі зафіксовано, що 04 лютого 2026 року позивач уточнив свої персональні дані.
Постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 №2403 від 10 лютого 2026 року, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 210 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000 грн. 00 коп.
Зі змісту вказаної постанови вбачається, що підставою для притягнення до відповідальності зазначено те, що ОСОБА_1 в семиденний термін не став на військовий облік місцем проживання, чим порушив правила військового обліку та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене частиною 3 статті 210 КУпАП.
Не погоджуючись з таким рішенням відповідача та вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся з цим позовом до суду.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що перед-бачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно ч.1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Згідно п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
За приписами ст. 77 КАС України, обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.
Статтею 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно ст. 251 КУпАП, доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне право-порушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків та показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху.
Статтею 252 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні право-порушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Таким чином, висновок про наявність чи відсутність у діях особи складу адміністра-тивного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення, а саме право-порушення (у випадку його вчинення), повинне бути належним чином зафіксоване.
Відповідно ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністра-тивне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно ч.1 ст. 287 КУпАП України постанову у справі про адміністративне право-порушення може бути оскаржено особою, щодо якої її винесено.
Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідаль-ність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.
Статтею 210-1 КУпАП встановлена відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, відповідно до частини третьої якої вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період - тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно частини 4 ст. 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» у період проведення мобілізації (крім цільової) та/або протягом дії воєнного стану призовники, військовозобов`язані та резервісти, які залишили або покинули своє місце проживання, зобов`язані в семиденний строк з дати взяття на облік внутрішньо переміщеної особи стати на військовий облік у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на обліку внутрішньо переміщеної особи (військовозобов`язані та резервісти Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, а військовозобов`язані та резервісти розвідувальних органів України - у зазначений строк повідомити про зміну місця проживання відповідному підрозділу розвідувальних органів України).
Пунктом 10-1 додатка 2 «Правил військового обліку призовників і військовозобов`язаних» до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затверджених постановою КМУ від 30.12.2022 року №1487 (в редакції від 18.05.2024 року) було визначено, що призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні у період проведення мобілізації (крім цільової) та/або протягом дії правового режиму воєнного стану у разі залишення свого місця проживання стати в семиденний строк з дати взяття на облік внутрішньо переміщеної особи на військовий облік у районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на обліку внутрішньо переміщеної особи (військовозобов`язані та резервісти СБУ - в Центральному управлінні або регіональних органах СБУ, а військовозобов`язані та резервісти розвідувальних органів - у зазначений строк повідомити про зміну місця проживання відповідним підрозділам розвідувальних органів).
У свою чергу, абзацом 11 пункту 9 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою КМУ від 23.02.2022 року №154 передбачено, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань здійснюють заходи оповіщення та призову громадян (крім військовозобов`язаних та резервістів СБУ та розвідувальних органів): на військову службу за призовом осіб офіцерського складу; на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період (зарахованих до військового оперативного резерву); на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період (незалежно від місця їх перебування на військовому обліку).
Відповідно положень статті 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Отже, у позивача, який був зареєстрований як внутрішньо переміщена особа за адресою: АДРЕСА_2 , (Довідка №3249-5001385136 від 27 квітня 2022 року), з моменту набрання чинності п. 10-1 додатка 2 «Правил військово обліку призовників і військовозобов`язаних» до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердже-них постановою КМУ від 30.12.2022 року №1487, виник обов`язок встати на військовий облік до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, за місцем перебування на обліку внутрішньо переміщеної особи, який ним не було виконано.
З урахуванням встановлених обставин справи, суд вважає, що ОСОБА_1 були порушені вимоги законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, визначенні положеннями Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу».
Враховуючи наведене, суд прийшов до висновку про безпідставність та необґрунтованість позовних вимог, а відтак відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
У позовній заяві позивач посилається на те, що на день постановки позивача у 2022 році на облік як внутрішньо-переміщеної особи та отримання довідки ВПО, вимоги Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» не містили вимоги щодо обов`язку в семиденний строк з дати взяття на облік внутрішньо переміщеної особи стати на військовий облік у РТЦК та СП за місцем перебування на обліку внутрішньо переміщеної особи.
Вказані твердження позивача суд відхиляє, з огляду на таке.
З 19.05.2024 року, у період проведення мобілізації та дії воєнного стану на військовозобов`язаних які залишили або покинули своє місце проживання, покладено безальтернативний обов`язок, в семиденний строк з дати взяття на облік внутрішньо переміщеної особи стати на військовий облік у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на обліку внутрішньо переміщеної особи.
За приписами ч.1 ст.4, ч.1 ст.5 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» № 1706-VII від 20.10.2014 року факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у статті 1 цього Закону.
Відповідно до положення ч.1 ст.12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» № 1706-VII від 20.10.2014 року, підставою для відкликання довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та внесення відомостей про це в Єдину інформаційну базу даних про внутрішньо переміщених осіб є обставини, за яких внутрішньо переміщена особа, зокрема повернулася до покинутого місця постійного проживання.
Доказів того, що позивач повідомив про повернення до покинутого постійного місця проживання структурний підрозділ з питань соціального захисту населення за місцем отримання довідки, ОСОБА_1 суду не надав.
З урахуванням зазначеного, позивач не був звільнений від обов`язку, визначеного ч.4 ст.37 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу».
Твердження позивача про те, що оскаржувану постанову про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, винесено уповноваженою особою відповідача з пропуском строку визначеного положеннями ст.38 КУпАП суд відхиляє з огляду на таке.
За приписами ч. 1 ст. 38 КУпАП адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через два місяці з дня його виявлення, крім справ про адміністративні правопорушення, зазначених у частинах дев`ятій і десятій цієї статті, та за винятком випадків, коли справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу підвідомчі суду (судді).
Згідно ч. 7 ст. 38 КУпАП, адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.
Відповідно до висновку, викладеного Верховним Судом у постанові від 11.04.2018 року у справі №804/401/17, триваючим правопорушенням слід вважати проступок пов`язаний з тривалим, неперервним невиконанням обов`язків, передбачених законом. Тобто, триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила якісь певні дії чи бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (безділь-ності). Ці дії безперервно порушують закон протягом якогось часу. Іноді такий стан продовжується значний час і увесь час винний безперервно вчиняє правопорушення у вигляді невиконання покладених на нього обов`язків. Триваюче правопорушення припиняється лише у випадку усунення стану за якого об`єктивно існує цей обов`язок, виконанням обов`язку відповідним суб`єктом або припиненням дії відповідної норми закону.
Отже, після набрання чинності Законом №3633-IX від 11.04.2024 року, ОСОБА_1 не виконав вимогу щодо взяття на військовий облік за місцем своєї реєстрації як ВПО. Оскільки станом на день винесення оскаржуваної постанови (10 лютого 2026 року) позивач так і не з`явився до ІНФОРМАЦІЯ_1 за місцем проживання у м.Бориспіль для взяття на облік, правопорушення є таким, що триває в часі, а отже, строки передбачені статтею 38 КУпАП (один рік з моменту виявлення в особливий період), відповідачем порушені не були.
Таким чином, адміністративне стягнення за ч. 3 ст. 210 КУпАП накладено в межах закону - протягом трьох місяців з дня виявлення триваючої бездіяльності.
З огляду на вищенаведене, суд приходить до висновку про правомірність прийняття 10 лютого 2026 року постанови про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 , про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП.
Враховуючи викладені обставини справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Щодо поновлення строків звернення позивача з позовом до суду слід зазначити наступне.
Відповідно ч. 2 ст. 286 КАС України, позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).
Частиною 1 ст. 120 КАС України визначено, що перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.
Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. (ч. 1 ст. 121 КАС України).
Згідно ч. 6 ст. 121 КАС України про поновлення або продовження процесуального строку, відмову у поновленні або продовженні процесуального строку суд постановляє ухвалу, яка не пізніше наступного дня з дня її постановлення надсилається особі, яка звернулася із відповідною заявою.
Зі змісту позовної заяви убачається клопотання про поновлення строку звернення до суду з адміністративним позовом, обґрунтоване тим, що пропустив строк звернення до суду оскільки хворів. Наведене підтверджується Консультативний висновок лікаря ортопед –
травматолога « Київської міської клінічної лікарні № 4 від 16.02.2026 року.
З цим позовом позивач звернувся до суду 31 березня 2026 року.
Вивчивши обґрунтування поданої заяви та долучені докази, беручи до уваги положення ст. 55 Конституції України та практику Європейського суду з прав людини, суд убачає підстави для визнання причин пропуску пропущеного процесуального строку поважними, та вважає за можливе поновити позивачу пропущений строк для звернення до суду з адміністративним позовом.
Враховуючи наведене та керуючись вимогами ст. 7, 183, 251, 268, 283-284 КУпАП, ст.2, 8, 9, 72-78, 205, 241-246, 250, 286, 292, 295 КАС України, суд -
ВИРІШИВ :
Поновити позивачу ОСОБА_1 пропущений строк для звернення з позовом до суду.
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про адміністративне правопорушення – відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду через суд Бориспільський міськрайонний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст судового рішення виготовлено 01 вересня 2026 року.
Суддя Яковлєва Л.В.
Оригінал: reyestr.court.gov.ua