Рішення від 19 жовтня 2026 р. у справі №359/12402/25 — Бориспільський міськрайонний суд Київської області

Справа № 359/12402/26

Провадження № 2/359/1889/2026

РІШЕННЯ

Іменем України

20 жовтня 2026 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді Яковлєвої Л.В.,

при секретарі Коваленко А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Борисполі Київської області цивільну справу за позовом військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно набутих коштів, -

В С Т А Н О В И В :

20 жовтня 2025 року через систему «Електронний суд» від представника позивача ОСОБА_5. до Бориспільського міськрайонного суду Київської області надійшов позов, в якому просить суд : стягнути з ОСОБА_1 на користь держави в особі військової частини НОМЕР_1 577 305,99 грн. безпідставно набутих коштів та судовий збір у розмірі 6 927,67 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №261 від 25.09.2022 року старший лейтенант ОСОБА_2 , командир взводу стрілецького взводу стрілецької роти стрілецького батальйону, вважається зниклим безвісті 25 вересня 2022 року. 08 листопада 2022 року з ІНФОРМАЦІЯ_1 на адресу позивача надійшла заява ОСОБА_1 про виплату йому грошового забезпечення його зниклого безвісти брата ОСОБА_2 . На підставі наказів командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) №1194 від 04.12.2022 року, №39 від 04.01.2023 року, №265 від 04.02.2023 року «Про виплату грошового забезпечення», відповідачу в період з 13.11.2022 року по 17.02.2023 року було виплачено грошове забезпечення, в тому числі додаткова винагорода, зниклого безвісти ОСОБА_2 за період з вересня 2022 року по січень 2023 року в сумі 577305,99 грн. 20.02.2023 року до Військової частини НОМЕР_1 надійшли документи від колишньої дружини зниклого безвісти військовослужбовця - ОСОБА_3 , яка є законним представником їх спільної малолітньої дочки - ОСОБА_4 , про виплату їй грошового забезпечення ОСОБА_2 . В зв`язку зі зверненням ОСОБА_3 і виявленням безпідставності виплат ОСОБА_1 грошового забезпечення його зниклого безвісти брата, виплати відповідачу були припинені. 18.08.2025 року ОСОБА_3 звернулася до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 про нарахування та виплату на її користь грошового забезпечення ОСОБА_2 за період з вересня 2022 року по січень 2023 року в сумі 577305,99 грн. Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 22.08.2025 року прийнято позовну заяву ОСОБА_3 та відкрито провадження у справі №480/6536/25. Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) №1982 від 01.09.2025 року скасовані накази командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) №1194 від 04.12.2022 року, №39 від 04.01.2023 року, №265 від 04.02.2023 року «Про виплату грошового забезпечення, в частині виплати грошового забезпечення зниклого безвісти старшого лейтенанта ОСОБА_2 його брату ОСОБА_1 . Позивач вважає, що вказані кошти відповідачем отримані незаконно та підлягають стягненню на користь позивача, у зв`язку з чим представник позивача звернувся з даним позовом до суду.

Ухвалою судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 03 листопада 2025 року у справі відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче судове засідання з викликом і повідомленням. Сторонам роз`яснено права, обов`язки та встановлено строки для реалізації процесуальних прав.

Ухвалою судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 06 березня 2026 року у справі закрито підготовче провадження та призначено її до розгляду по суті з викликом і повідомленням сторін.

В судове засідання сторони не з`явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином. Натомість позивач надав суду заяву про розгляд справи у його відсутність, на позові наполягає та просить задовольнити. Крім того, 08 грудня 2025 року та 18 травня 2026 року до суду представник позивача направив заяву про доручення до матеріалів справи доказів щодо сплати відповідачем на користь позивача суми у розмірі 310000 грн. 00 коп. та 50 000 грн. 00 коп.

Відповідач ОСОБА_1 подав до суду заяву, якою просив розгляд справи проводити у його відсутність, позовні вимоги визнав в повному обсязі.

Згідно ч. 4 ст. 206 ЦПК України в разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову, оскільки визнання позову відповідачем не суперечить закону, не порушує прав та інтересів інших осіб.

Відповідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

За змістом вимог ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складання повного судового рішення.

Згідно постанови КЦС Верховного Суду від 30 вересня 2022 року у справі за №761/38266/14 якщо проголошення судового рішення не відбулось, то датою його ухвалення є дата складання повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з`явились всі учасники такої справи. При цьому, дата яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з`явились всі учасники такої справи.

Відповідно ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд, дослідивши матеріали справи з наявними в ній доказами, заяви сторін, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства й всебічно перевіривши обставини справи, розглянувши її у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12 червня 2009 року за № 2 передбачено, що відповідно ст. 55, 124 Конституції України та ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встанов-леному цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Згідно ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може, зокрема, бути припинення дії, яка порушує право.

За змістом ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ст. 12, 81, 89 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Доказами, відповідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Обґрунтовуючи своє рішення, суд приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958. Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Судом встановлено, що 10 березня 2022 року відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №54 від 10.03.2022 року лейтенант ОСОБА_2 зарахований до списків особового складу запасної роти військової частини НОМЕР_1 .

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №261 від 25 вересня 2022 року старший лейтенант ОСОБА_2 , командир взводу стрілецького взводу стрілецької роти стрілецького батальйону, вважається зниклим безвісті 25 вересня 2022 року.

08 листопада 2022 року з ІНФОРМАЦІЯ_2 надійшла заява ОСОБА_1 про виплату йому грошового забезпечення його зниклого безвісти брата ОСОБА_2 .

На підставі наказів командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) №1194 від 04 грудня 2022 року, №39 від 04 січня 2023 року, №265 від 04 лютого 2023 року « Про виплату грошового забезпечення», відповідачу в період з 13 листопада 2022 року по 17лютого 2023 року виплачено грошове забезпечення, в тому числі додаткова винагорода, зниклого безвісти ОСОБА_2 за період з вересня 2022 року по січень 2023 року в сумі 577305 грн. 99 коп.

20 лютого 2023 року до Військової частини НОМЕР_1 надійшли документи від колишньої дружини зниклого безвісти військовослужбовця - ОСОБА_3 , яка є законним представником їх спільної малолітньої дочки - ОСОБА_4 , про виплату їй грошового забезпечення ОСОБА_2 .

18 серпня 2025 року ОСОБА_3 звернулася до Сумського окружного адміністра-тивного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 про нарахування та виплату на її користь грошового забезпечення ОСОБА_2 за період з вересня 2022 року по січень 2023 року в сумі 577305 грн. 99 коп.

Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 22 серпня 2025 року прийнято позовну заяву ОСОБА_3 та відкрито провадження у справі №480/6536/25.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) №1982 від 01 вересня 2025 року скасовані накази командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) №1194 від 04.12.2022 року, №39 від 04.01.2023 року, №265 від 04.02.2023 року «Про виплату грошового забезпечення», в частині виплати грошового забезпечення зниклого безвісти старшого лейтенанта ОСОБА_2 його брату ОСОБА_1 .

Відповідно абз.1, 3 ч.6 ст.9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» за військовослужбовцями, захопленими в полон або заручниками, а також інтернованими в нейтральних державах або безвісно відсутніми, зберігаються виплати в розмірі посадового окладу за останнім місцем служби, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, інших щомісячних додаткових видів грошового забезпечення постійного характеру та інші види грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення. Сім`ям зазначених військовослужбовців щомісячно виплачується грошове забезпечення, в тому числі додаткові та інші види грошового забезпечення, у порядку та в розмірах, що встанов-люються Кабінетом Міністрів України.

Грошове забезпечення виплачується таким членам сімей військовослужбовців: дружині (чоловіку), а в разі її (його) відсутності - повнолітнім дітям, які проживають разом з нею (ним), або законним представникам (опікунам, піклувальникам) чи усиновлювачам неповнолітніх дітей (осіб з інвалідністю з дитинства - незалежно від їх віку), а також особам, які перебувають на утриманні військовослужбовців, або батькам військово-службовців рівними частками, якщо військовослужбовці не перебувають у шлюбі і не мають дітей. Виплата грошового забезпечення цим членам сімей здійснюється до повного з`ясування обставин захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, інтернування військовослужбовців або їх звільнення, або визнання їх у встановленому законом порядку безвісно відсутніми чи померлими. У всіх випадках виплата грошового забезпечення здійснюється не більше ніж до дня виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини.

Відповідно п.4, 7 Порядку виплати грошового забезпечення сім`ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №884 від 30.11.2016 року, виплата грошового забезпечення здійснюється з дня захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, а також інтернування в нейтральних державах або зникнення безвісти, членам сімей військовослужбовців за їх заявою на ім`я командира (начальника, керівника) військової частини (установи, організації).

Відповідно ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Зобов`язання з безпідставного набуття (придбання) майна виникають за наявності трьох умов: 1) має місце набуття або збереження майна; 2) вказане набуття або збереження майна здійснено за рахунок іншої особи; 3) має місце відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених ст. 11 ЦК України).

Відповідно п. 1 ч. 1 ст. 1215 ЦК України не підлягають поверненню безпідставно набуті: заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

Таким чином, безпідставно набуті особою кошти, що належать до виплат, встановлених п.1 ч. 1 ст. 1215 ЦК України, за відсутності рахункової помилки з боку особи, яка добровільно провела їх виплату, та факту недобросовісності набувача, не підлягають поверненню. При цьому, правильність виконаних розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються, отже, зазначене у статті 1215 ЦК України майно підлягає поверненню у разі наявності цих фактів.

Наведене узгоджується із висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 року у справі №753/15556/15-ц (провадження №14-445цс18), постанові Верховного Суду від 06.03.2019 року у справі №607/4570/17-ц (провадження № 61-29030св18).

Відповідно ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно ч. 1 ст. 1213 ЦК України набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

Відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок іншої особи поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином, незалежно від того, чи було це результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб, чи наслідком події. Предметом регулювання інституту безпідставного набуття чи збереження майна є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна, які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Об`єктивними умовами виникнення зобов`язань з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або не збільшення майна в іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна з боку набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

Аналіз статті 1212 Цивільного кодексу України і змісту цього інституту цивільного законодавства дає підстави для висновку про те, що правова природа інституту безпідставного отримання чи збереження майна (предмет регулювання) це відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Аналогічна правова позиція міститься в постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 07.06.2018 року у справі №212/3593/16-ц (провадження 61-60св17), від 20.03.2019 року у справі №634/727/16-ц (провадження № 61-21749св18).

В матеріалах справи наявні докази того, що відповідач вчинив зловживання зі свого боку, що призвело до виплати йому військовою частиною НОМЕР_1 грошового забезпечення у розмірі 577305 грн. 99 коп.

Позивач повернув частину безпідставно набутих коштів у розмірі 360 000 грн. 00 коп., що підтверджується Випискою з рахунка від 03 листопада 2025 року та Випискою з рахунку від 22 січня 2026 року.

Відповідно до частин першої, третьої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно частиною 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог, та стягнення з ОСОБА_1 на користь держави в особі військової частини НОМЕР_1 безпідставно набутих коштів у розмірі 217305 грн. 99 коп. (577305,99 грн. -310 000 грн. - 50 000, 00 грн.).

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача в дохід держави підлягає до стягнення судовий збір у розмірі 6927 грн. 67 коп.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 19, 141, 258, 259, 354 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно набутих коштів - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави в особі військової частини НОМЕР_1 безпідставно набутих коштів у розмірі 217 305 (двісті сімнадцять тисяч триста п`ять) гривень 99 (дев`яносто дев`ять ) копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави в особі військової частини НОМЕР_1 витрати по сплаті судового збору в розмірі 6927 (шість тисяч дев`ятсот двадцять сім ) гривень 67 (шістдесят сім) копійок.

В задоволенні іншої частини позовних вимог військової частини НОМЕР_1 - відмовити.

Відомості про позивача : Військова частина НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 .

Відомості про відповідача : ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП - НОМЕР_3 , паспортні дані - відсутні, зареєстрована за адресою : АДРЕСА_2 .

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Київського апеляційного суду через Бориспільський міськрайонний суд Київської області протягом тридцяти днів, який обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провад-ження, або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Повний текст судового рішення виготовлено 20 жовтня 2026 року.

Суддя Л.В. Яковлєва