Рішення від 20 жовтня 2026 р. у справі №455/704/26 — Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 455/704/26

Провадження № 2/357/7103/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

21 жовтня 2026 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді - Орєхова О.І.,

за участі секретаря - Кича М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду № 2 в м. Біла Церква цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Служба у справах дітей виконавчого комітету Старосамбірської міської ради Самбірського району Львівської області, ОСОБА_3 , про надання дозволу на реєстрацію місця проживання дитини,

В С Т А Н О В И В:

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

У квітні 2026 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про надання дозволу на реєстрацію місця проживання дитини.

На обґрунтування заявлених вимог позивач зазначила, що 17 липня 2021 року вона зареєструвала шлюб з відповідачем, який рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 21.10.2025 у справі № 357/8990/25 було розірвано. Сторони мають малолітнього сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Після припинення шлюбних відносин та народження дитини позивач разом із сином переїхала на постійне місце проживання до АДРЕСА_1 , де проживає разом із цивільним чоловіком ОСОБА_3 та його батьками. Зазначений житловий будинок належить на праві власності батькові її цивільного чоловіка - ОСОБА_5 .

Відповідач проживає у АДРЕСА_2 . За цією ж адресою зареєстроване місце проживання малолітнього сина, однак фактично дитина проживає разом із позивачем за вказаною вище адресою у Львівській області.

Позивач зазначає, що після припинення шлюбних відносин із відповідачем спілкування між ними відсутнє, стосунків вони не підтримують. Спору щодо визначення місця проживання дитини між сторонами не має, так як їй місце перебування відповідача не відоме, дитина проживає разом із позивачем. Відповідач дитиною не займається та аліменти на її утримання не сплачує.

Позивач, маючи намір зареєструвати місце проживання дитини за адресою свого місця проживання, звернулась з відповідною заявою до Центру надання адміністративних послуг Старосамбірської міської ради Львівської області. Однак у прийнятті такої заяви їй було відмовлено у зв`язку з ненаданням згоди батька на реєстрацію місця проживання дитини.

За наведених обставин, позивач просить надати дозвіл на реєстрацію місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з матір`ю ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , без письмової згоди батька ОСОБА_2 (а.с. 2-5).

Відповідач не реалізував своє право на подання відзиву на позовну заяву.

Заяви (клопотання) учасників справи. Процесуальні дії у справі.

Ухвалою Старосамбірського районного суду Львівської області від 21 квітня 2026 року цивільну справу було передано за підсудністю до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області (а.с. 25-26).

Згідно відповіді № 2629607 від 21.04.2026 з Єдиного державного демографічного реєстру відповідач ОСОБА_2 з 27.08.2025 знятий з реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_3 (а.с. 24).

Відповідно до частини 9 ст. 28 ЦПК України позови до відповідача, місце реєстрації проживання або перебування якого невідоме, пред`являються за місцезнаходженням майна відповідача чи за останнім відомим зареєстрованим його місцем проживання або перебування чи постійного його заняття (роботи).

Оскільки останнім відомим зареєстрованим місцем проживання відповідача ОСОБА_2 є село Сорокотяги Білоцерківського району Київської області, позов підлягає розгляду Білоцерківським міськрайонним судом Київської області за правилами альтернативної підсудності.

10.06.2026 справа надійшла до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області та відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.06.2026 була розподілена та передана для розгляду головуючому судді (судді-доповідачу) Орєхову О.І. (а.с. 31-32).

Відповідно до частини 1 ст. 187 ЦПК України за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п`яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому статтею 185 цього Кодексу.

Якщо отримана судом інформація не дає можливості встановити зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи, суд вирішує питання про відкриття провадження у справі. Подальший виклик такої особи як відповідача у справі здійснюється через оголошення на офіційному вебпорталі судової влади України (ч.10 ст. 187 ЦПК України).

Неможливість встановити офіційну реєстрацію відповідача через державні бази даних не дозволяє суду повертати позов. Суд повинен відкрити провадження у справі за останньою відомою адресою відповідача, забезпечивши його повідомлення через вебпортал судової влади (висновок Верховного Суду у постанові від 20 травня 2026 року у справі № 199/15273/25).

Ухвалою судді від 19 червня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено справу до підготовчого засідання на 03.07.2026. Сторонам роз`яснено порядок подачі відзиву, відповіді на відзив, зустрічного позову, доказів і клопотань, а третім особам - письмових пояснень (а.с. 36-37).

Учасникам справи засобами поштового зв`язку направлено копію ухвали суду, а відповідачу та третім особам також копії позовної заяви з доданими до неї документами.

Відповідачу зазначені документи направлено за останнім відомим зареєстрованим його місцем проживання , а також за адресою місця проживання, зазначеною позивачем у позовній заяві. Відповідно до відомостей про рух поштових відправлень № R067227106422 та № R067227174240, отриманих за допомогою сервісу АТ «Укрпошта», відправлення повернуто до суду у зв`язку з відсутністю адресата за вказаними адресами, про що також свідчать повернуті конверти з відмітками: «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с. 54, 55)

Відповідач про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином відповідно до вимог частини 11 ст. 128 ЦПК України через оголошення на офіційному вебсайті судової влади України, про що в матеріалах справи наявне оголошення про виклик від 22.06.2026 (а.с. 40). З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи (ч.11 ст. 128 ЦПК України).

03.07.2026 року підготовче засідання відкладено на 28.08.2026 року у зв`язку з неявкою відповідача. Про дату, час і місце проведення підготовчого засідання, призначеного на 28.08.2026, відповідача повідомлено шляхом розміщення оголошення на офіційному вебсайті судової влади України, про що свідчить наявне в матеріалах справи оголошення про виклик від 06.07.2026 (а.с. 42), а також шляхом направлення судової повістки за останнім відомим зареєстрованим місцем проживання відповідача. Судова повістка повернулася до суду без вручення через відсутність адресата (а.с. 62).

15.07.2026 представник третьої особи Служби у справах дітей виконавчого комітету Старосамбірської міської ради Самбірського району Львівської області Олена Крупа подала заяву про розгляд справи без їхньої участі, проти задоволення позову не заперечували (а.с. 50). Аналогічне клопотання від 15.07.2026 надійшло до суду 04.08.2026 (а.с. 56).

18.08.2026 представник позивача - адвокат Дащишак О.С. просила залучити її до участі у справі в якості представника, у зв`язку з чим надати доступ до електронної справа (а.с. 67-68). Судом було забезпечено доступ до справи.

18.08.2026 представник позивача - адвокат Дащишак О.С. подала клопотання про розгляд справи в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду (а.с. 63-64).

Ухвалою суду від 28 серпня 2026 року задоволено клопотання представника позивача - адвоката Дащишак О.С. про розгляд справи у режимі відеоконференції (а.с. 70-71).

24.08.2026 третя особа ОСОБА_3 подав заяву, в якій просив розгляд справи проводити у його відсутність, позовні вимоги підтримує у повному обсязі (а.с. 73).

28.08.2026 представник позивача - адвокат Дащишак О.С. подала заяву про розгляд справи в її відсутність та позивача, підтримала позовні вимоги, просила їх задовольнити, не заперечувала проти заочного розгляду справи та ухвалення заочного рішення на підставі наявних доказів (а.с. 75-76).

Ухвалою суду від 28 серпня 2026 року закрите підготовче провадження у наданій справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 12.10.2026 (а.с. 78-80).

Сторонами та третіми особами не подано будь-яких інших заяв по суті спору, клопотань тощо.

У судове засідання, призначене на 12.10.2026, учасники справи не з`явились, хоча належним чином повідомлялись про розгляд справи. Представник позивача та треті особи, скориставшись правом, передбаченим частиною 3 ст. 211 ЦПК України, подали заяви про розгляд справи у їх відсутність.

Відповідач про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином відповідно до вимог частини 11 ст. 128 ЦПК України через оголошення на офіційному вебсайті судової влади України, про що в матеріалах справи наявне оголошення про виклик від 04.09.2026 (а.с. 82). Оскільки зазначене оголошення було опубліковано у встановлений законом строк, з моменту його опублікування відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.

Відповідачу було надано можливість реалізувати свої процесуальні права, зокрема подати відзив на позовну заяву, викласти заперечення проти заявлених вимог, надати докази на їх підтвердження, заявити клопотання та скористатися іншими правами, передбаченими ЦПК України. Однак відповідач наданим право не скористався. Він тричі не з`являвся до суду.

Відтак, суд доходить висновку про належне вжиття всіх заходів щодо повідомлення відповідача про розгляд наданої справи.

Крім того, інформація про рух справи, дату та час судових засідань, а також ухвалені судові рішення доступна для ознайомлення на офіційному вебпорталі судової влади України, у Єдиному державному реєстрі судових рішень, а також через підсистему «Електронний суд» та мобільний застосунок «Дія».

Відповідно до частини 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи, що учасники справи були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторін, явка учасників судового процесу ухвалою суду не визнана обов`язковою, наявність клопотань представника позивача та третіх осіб про розгляд справи за їх відсутності, а також відсутність клопотань відповідача про відкладення судового розгляду, суд доходить до висновку про можливість проведення судового засідання за відсутності учасників справи, оскільки вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та прийняття законного і обґрунтованого рішення.

Верховний Суд при розгляді справи № 361/8331/18 від 1 жовтня 2020 року виходив з такого: «якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні». Такої позиції дотримується й Верховний Суд у постанові від 24 жовтня 2024 року у справі №752/8103/13-ц.

Суд, враховуючи, що одночасно існують умови щодо належного повідомлення відповідача про дату, час і місце судового засідання, його неявки у судове засідання без поважних причин, неподання відзиву та згоду позивача на заочний розгляд справи, дійшов висновку про можливість ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

На підставі ст. ст. 280-282 ЦПК України суд постановив провести заочний розгляд даної справи.

Оскільки усі учасники справи у судове засідання не з`явилися, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося відповідно до частини 2 ст. 247 ЦПК України.

Враховуючи, що завершення розгляду справи відбулося за відсутності учасників справи, датою ухвалення судового рішення у справі є дата складення повного судового рішення, що відповідає вимогам частин 4, 5 ст. 268 ЦПК України та не є порушенням прав сторін щодо участі у розгляді справи, про що зазначив Верховний Суд у постанові від 05 вересня 2022 року у справі № 1519/2-5034/11 та постанові від 30 вересня 2022 року у справі № 761/38266/14.

Відповідно до частини 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні фактичні обставини та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Судом встановлено, що 17 липня 2021 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено шлюб, який заочним рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 21.10.2025 у справі № 357/8990/25 було розірвано. Копія зазначеного судового рішення міститься у матеріалах справи (а.с. 9).

Сторони є батьками малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується повною випискою з актового запису про народження № 1061011/00/AU/2020/974430 від 13.02.2020, перекладеною з польської мови на українську (а.с. 10).

Як вбачається із зазначеної виписки, дитина народилася у м. Лодзь, Польща, та при народженні її прізвище було зазначено « ОСОБА_1 ». 22 січня 2022 року ОСОБА_7 визнав своє батьківство щодо дитини, у зв`язку з чим до актового запису про народження було внесено відповідні зміни, зокрема змінено прізвище дитини на « ІНФОРМАЦІЯ_5 ». Водночас відомості по батькові дитини в зазначеному актовому записі відсутні.

Згідно з Довідкою про реєстрацію особи громадянином України № 6137/КВ19-796/Н від 06.08.2020, копія якої міститься в матеріалах справи, ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований громадянином України (а.с. 17). Оскільки батьківство ОСОБА_7 визнав лише 22 січня 2022 року, прізвище дитини було зазначено як « ОСОБА_1 ». Відомості по батькові дитини у довідці також відсутні.

З матеріалів справи вбачається, що з 20 грудня 2020 року місце проживання дитини зареєстровано за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується довідкою про реєстрацію місця проживання особи Управління адміністративних послуг Білоцерківської міської ради № 15.3-03/4077 від 30.12.2020 (а. с. 13).

Зазначену адресу позивач вказала у позовній заяві як місце проживання відповідача. Ця ж адреса зазначена у резолютивній частині заочного рішення від 21.10.2025 у справі № 357/8990/25. Однак, судом не встановлено, а матеріали справи не містять доказів того, що зазначена адреса є задекларованим або зареєстрованим місцем проживання відповідача.

Як встановлено судом, фактично малолітня дитина проживає разом із матір`ю за адресою: АДРЕСА_1 . Зазначена адреса є задекларованим місцем проживання позивача, що підтверджується витягом із Реєстру територіальної громади Старосамбірської територіальної громади № 2026/000948139 від 20.01.2026 (а.с. 8).

За цією ж адресою проживають співмешканець позивача ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , який, за твердженнями позивача, є батьком її співмешканця. Дитина проживає в належних матеріально-побутових умовах, забезпечена одягом, взуттям та продуктами харчування, відвідує дошкільну установу.

Зазначені обставини підтверджується характеристикою на ОСОБА_1 від 02.04.2026 (а.с. 16), довідкою про склад сім`ї № 260 від 02.04.2026 (а.с. 11) та Актом обстеження соціально-побутових умов (а.с. 15), складених Страшевицьким старостинським округом.

Крім того, відповідно до довідки № 04/01-26 від 15.04.2026, виданої закладом освіти, дитину зараховано до групи з короткотривалим режимом перебування дітей у Страшевицькій гімназії Старосамбірської міської ради Самбірського району Львівської області на підставі наказу № 3-у від 31.08.2026 (а. с. 14). Отже, дитина відвідує заклад освіти за місцем свого фактичного проживання.

Вказане житлове приміщення належить - ОСОБА_5 , на підставі свідоцтва про право на спадщину від 13.04.2016 (а.с. 18), шо підтверджується інформаційною довідкою № 57457698 від 15.04.2026 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна (а.с. 19). ОСОБА_5 проти реєстрації місця проживання малолітньої дитини за зазначеною адресою не заперечує, оскільки підтримує заявлені позовні вимоги.

Позивач має намір зареєструвати місце проживання малолітньої дитини за адресою свого задекларованого місця проживання, однак не може цього зробити у позасудовому порядку через відсутність згоди відповідача, місце перебування якого, за твердженням позивача, їй невідоме.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування. Висновки за результатами розгляду справи.

Для вирішення спірних правовідносин належать застосуванню як норми національного права, що регулюють обов`язки батьків стосовно дитини та наслідки їх невиконання, а також норми міжнародних договорів, що регулюють правовідносини в сфері захисту дитинства.

Відповідно до ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

У пунктах 1, 2 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом

У статті 18 Конвенції передбачено, що держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Закон України «Про охорону дитинства» визначає охорону дитинства в Україні як стратегічний загальнонаціональний пріоритет, що має важливе значення для забезпечення національної безпеки України, ефективності внутрішньої політики держави, і з метою забезпечення реалізації прав дитини на життя, охорону здоров`я, освіту, соціальний захист, всебічний розвиток та виховання в сімейному оточенні встановлює основні засади державної політики у цій сфері, що ґрунтуються на забезпеченні найкращих інтересів дитини.

Частиною 3 ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків (ч.2 ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства»).

Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (ч.3 ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства»).

Відповідно до частини 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини.

Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я та безпеку, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (ч.7 ст. 7 СК України).

Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї (ч.8 ст. 7 СК України). Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства (ч.9 ст. 7 СК України).

Відповідно до частини 1 статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.

Відповідно до ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини. Відповідно до частини 1 ст. 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом (ч.1 ст. 161 СК України).

Батьки мають право звертатися до суду за захистом прав та інтересів дитини (ч.2 ст. 154 СК України).

Відповідно частини 4 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені цим Законом.

Відповідно до частин 3 ст. 5 Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні» задекларованим або зареєстрованим місцем проживання (перебування) дитини віком до 10 років є задеклароване або зареєстроване місце проживання (перебування) її батьків або інших законних представників чи одного з них, з яким проживає дитина, за згодою іншого з батьків або законних представників.

Згідно частини 4, 5 ст. 7 Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні» декларування місця проживання дитини віком до 14 років здійснюється одним із її батьків або інших законних представників за згодою іншого з батьків або законних представників дитини.

Згода іншого з батьків або законних представників дитини підтверджується електронним підписом, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису відповідно до Закону України «Про особливості надання публічних (електронних публічних) послуг», або засвідчується електронним підписом, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису нотаріуса. У разі якщо місце проживання батьків або інших законних представників дитини зареєстровано/задекларовано за однією адресою, згода іншого з батьків або законних представників не надається.

Механізм здійснення декларування/реєстрації місця проживання (перебування), зміни місця проживання, зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування), скасування декларування/реєстрації місця проживання (перебування), а також встановлення форми необхідних для цього документів, регламентується постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання декларування і реєстрації місця проживання та ведення реєстрів територіальних громад» № 265 від 07.02.2022, якою затверджено Порядок декларування та реєстрації місця проживання (перебування) (надалі - Порядок № 265).

Відповідно до пунктів 16, 17 Порядку № 265 місце проживання дитини віком до 14 років може бути задекларовано за адресою місця проживання одного з батьків або інших законних представників, зокрема одночасно із зняттям з попереднього задекларованого/зареєстрованого місця проживання, за декларацією, поданою одним з її батьків або інших законних представників за згодою іншого з батьків або законних представників дитини.

Згода іншого з батьків або законних представників дитини підтверджується електронним підписом, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису.

У разі ненадання одним із батьків згоди відповідно до вимог цього пункту реєстрація місця проживання дитини, яка не досягла 14 років, здійснюється відповідно до пункту 33 цього Порядку.

Пунктом 33 Порядку № 265 передбачено, що подання заяви про реєстрацію місця проживання (перебування) особи віком до 14 років здійснюється одним з її батьків або інших законних представників за згодою іншого з батьків або законних представників (крім випадків, коли місце проживання дитини визначено відповідним рішенням суду або рішенням органу опіки та піклування).

Згода батьків або інших законних представників може бути надана у присутності особи, яка приймає заяву про реєстрацію місця проживання, або засвідчена нотаріально в установленому законодавством порядку.

При вирішенні спору суд враховує, що за змістом наведених норм реєстрація місця проживання малолітньої дитини за заявою одного з батьків здійснюється за згодою іншого з батьків. Водночас відсутність такої згоди не позбавляє одного з батьків права звернутися до суду за захистом прав та інтересів дитини.

При вирішенні судом даного роду справ підлягає з`ясуванню питання, чи була вказана відмова одного з батьків безпідставною, або ж вона викликана певними обставинами. Такий правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 20 жовтня 2021 року у справі № 752/2951/20 та від 11 лютого 2025 року у справі № 686/196/24.

У постанові від 11 лютого 2025 року у справі № 686/196/24 Верховний Суд вважав правильним є висновок суду першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки належними та допустимими доказами позивач не підтвердила, що зміна реєстрації місця проживання малолітньої дитини за обставин цієї справи відповідає найкращим інтересам дитини.

Судом встановлено та підтверджується наданими до суду доказами, що сторони є батьками малолітньої дитини, перебували у зареєстрованому шлюбі, який на даний час розірвано.

Сторони проживають окремо. Позивач зареєстрована за місцем проживання у АДРЕСА_1 , тоді як місце реєстрації відповідача судом не встановлено. 27.08.2025 відповідач був знятий з реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_3 .

Оскільки дитині лише шість років, декларування її місця проживання здійснюється одним із батьків за згодою іншого з батьків. При цьому місце проживання дитини може бути задекларовано за адресою місця проживання одного з її батьків.

З матеріалів справи вбачається, що місце проживання дитини зареєстровано за адресою по АДРЕСА_2 , яка не є задекларованим (зареєстрованим) місцем проживанням батьків дитини.

Належність зазначеного житла будь-якій особі судом не встановлена, а матеріали справи не містять доказів, які б давали змогу встановити його власника.

Разом з тим, судом встановлено, що дитина фактично проживає разом із матір`ю за її задекларованим місцем проживання, де відвідує заклад освіти. Будь-яких обставин, які б свідчили про наявність спору між батьком та матір`ю дитини щодо визначення її місця проживання, судом не встановлено.

Позивач не має можливості отримати від батька дитини згоду на реєстрацію місця проживання дитини за місцем свого фактичного проживання, оскільки місцезнаходження відповідача їй невідоме та не встановлено судом під час розгляду справи, що унеможливлює здійснення реєстрації місця проживання дитини у позасудовому порядку.

Враховуючи фактичне проживання дитини разом із матір`ю, відсутність спору щодо місця проживання дитини, реєстрація місця проживання малолітнього разом із матір`ю відповідатиме інтересам дитини та забезпечить реалізацію її прав, гарантованих Конституцією та законами України, зокрема права на свободу пересування, вільний вибір місця проживання, права на освіту, охорону здоров`я та соціальний захист, а також забезпечить можливість реєстрації місця проживання дитини за адресою її фактичного проживання.

Судом також враховується, що зареєстроване місце проживання дитини не є задекларованим місцем проживання жодного з батьків, дитина фактично проживає з матір`ю в житлі, власник якого не заперечує проти її реєстрації, тому, на думку суду, зміна реєстрації місця проживання малолітньої дитини за обставин цієї справи відповідатиме найкращим інтересам дитини.

Статтею 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, коли наявні підстави для звільнення від доказування.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених законом випадках (ст. 13 ЦПК України).

Відповідно до частини 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 2 статті 77 ЦПК України встановлено, що предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухвалені судового рішення

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 82 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності.

Згідно ст. 263 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Враховуючи, що оскільки малолітня дитина ОСОБА_4 , постійно проживає разом зі своєю матір`ю ОСОБА_1 у АДРЕСА_1 , проте остання не може зареєструвати сина за цією ж адресою без згоди батька, спір між батьками про місце проживання дитини відсутній, батьки мають відмінні адреси проживання, отримати у позасудовому порядку згоду батька на реєстрацію дитини не вбачається можливим, відповідач ухилився і від участі у розгляді наданої справи та жодних заперечень щодо позову суду не надав, беручи до уваги, що задекларованим (зареєстрованим) місцем проживання дитини віком до 10 років є задеклароване (зареєстроване) місце проживання (перебування) її батьків, тоді як поточна адреса місця проживання дитини відрізняється від місця проживання батьків, суд, з урахуванням найкращих інтересів малолітньої дитини, вважає, що в інтересах дитини необхідно надати дозвіл на реєстрацію місця проживання малолітньої дитини разом з матір`ю без письмової згоди батька, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2023 року у справі № 554/10517/16-ц (провадження № 14-76цс22) зазначено, що Велика Палата Верховного Суду вже зауважувала, що у кожній справі за змістом обґрунтувань позовних вимог, наданих позивачем пояснень тощо суд має встановити, якого саме результату позивач хоче досягнути унаслідок вирішення спору. Суд розглядає справи у межах заявлених вимог (частина перша статті 13 ЦПК України), але, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим кодексом (пункт 4 частини п`ятої статті 12 ЦПК України). Виконання такого обов`язку пов`язане, зокрема, з тим, що суд має надавати позовним вимогам належну інтерпретацію, а не тлумачити їх лише буквально (постанови Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2021 року у справі № 9901/172/20 (пункти 1, 80-81, 83), від 1 липня 2021 року у справі № 9901/381/20 (пункти 1, 43-47), від 26 жовтня 2021 року у справі № 766/20797/18 (пункти 6, 20-26, 101, 102), від 1 лютого 2022 року у справі № 750/3192/14 (пункти 4, 26, 47), від 22 вересня 2022 року у справі № 462/5368/16-ц (пункти 4, 36).

Саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи з фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору, що є складовою класичного принципу «jura novit curia» (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15 червня 2021 року у справі №904/5726/19).

Невідповідність чи неповна відповідність позовних вимог належному способу захисту не може бути підставою для відмови в позові з формальних підстав, якщо прагнення позивача не викликає сумніву, а позовні вимоги можна витлумачити відповідно до належного способу захисту прав. Протилежний підхід не відповідав би завданням судочинства. Близькі за змістом висновки викладені у постановах Верховного Суду від 19 квітня 2023 року у справі № 904/7803/21, від 20 вересня 2023 року у справі № 910/3453/22, від 01 листопада 2023 року у справі № 910/7987/22)

Оцінку предмета заявленого позову, а відтак наявності підстав для захисту порушеного права позивача, про яке він зазначає в позовній заяві, здійснює суд, на розгляд якого передано спір, крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги (постанови Верховного Суду від 19 вересня 2019 року у справі № 924/831/17, від 26 травня 2022 року у справі № 910/17717/20).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20 вказано, що коли особа звернулася до суду за захистом її порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або інтересу, а суд позов задовольнив, виконання його рішення має настільки, наскільки це можливо, відновити стан позивача, який існував до порушення його права та інтересу, чи не допустити таке порушення. Судове рішення не має породжувати стан невизначеності у відносинах позивача з відповідачем і вимагати від них подальшого вчинення узгоджених дій для вичерпання конфлікту. Крім того, спосіб захисту права або інтересу має бути таким, щоб у позивача не виникала необхідність повторного звернення до суду (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц).

Водночас, оскільки мета позивача спрямована на реєстрацію місця проживання дитини, що передбачає зняття з попереднього задекларованого/зареєстрованого місця проживання дитини відповідно до Порядку декларування та реєстрації місця проживання (перебування), затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 265 від 07.02.2022, з огляду на необхідність забезпечення найкращих інтересів дитини та ефективного судового захисту, суд приходить до висновку, що вирішення заявленої вимоги має забезпечити реальну можливість реалізації права дитини на реєстрацію місця проживання за відповідною адресою.

Суд приходить до висновку, що дозвіл на реєстрацію місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з матір`ю ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , без письмової згоди батька ОСОБА_2 , слід надати з одночасним зняттям із попереднього зареєстрованого місця проживання за адресою: АДРЕСА_2 .

Керуючись ст. ст. 2, 5, 10, 12, 13, 14, 19, 76, 77, 79, 80, 81, 89, 211, 247, 263-265, 268, 273, 280-289 ЦПК України, ст. ст. 89, 141, 154, 155 СК України, Законом України «Про охорону дитинства», Конвенцію про права дитини,

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Служба у справах дітей виконавчого комітету Старосамбірської міської ради Самбірського району Львівської області, ОСОБА_3 , про надання дозволу на реєстрацію місця проживання дитини, задовольнити повністю.

Надати дозвіл на реєстрацію місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з матір`ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за адресою: АДРЕСА_1 , з одночасним зняттям із попереднього зареєстрованого місця проживання за адресою: АДРЕСА_2 , без письмової згоди батька ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів безпосередньо до Київського апеляційного суду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач та треті особи мають право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 , РНОКПП: НОМЕР_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , останнє відоме зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_5 , РНОКПП: НОМЕР_2 .

Третя особа: Служба у справах дітей виконавчого комітету Старосамбірської міської ради Самбірського району Львівської області, адреса місцезнаходження: 82001, Львівська обл., Самбірський р-н, с. Старий Самбір, вул. Левка Галицького, буд. 40, код ЄДРПОУ: 45050271.

Третя особа: ОСОБА_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 , РНОКПП: НОМЕР_3 .

Дата складення повного судового рішення 21 жовтня 2026 року, з урахуванням вимог частини 5 ст. 268 ЦПК України.

Суддя О.І. Орєхов