Вирок від 20 жовтня 2026 р. у справі №357/11384/26 — Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Суд: Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Кримінальне

Категорія: Крадіжка

Дата: 20 жовтня 2026 р.

Справа: №357/11384/26

Суддя: Шовкопляс О. П.

Справа № 357/11384/26

1-кп/357/1079/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21.10.2026 Білоцерківський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 5 у місті Біла Церква обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12026111250000170 віл 29.06.2026 відносно:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Бабинці Бородянського району Київської області, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 та проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , є громадянкою України, освіта повна загальна середня, заміжня, неповнолітніх дітей на утриманні не мас, не працює, ідентифікаційний код - НОМЕР_1 , абонентський номер мобільного зв`язку НОМЕР_2 , раніше судимої:

-15.08.2016 Миронівським районним судом Київської області за ч. З ст. 186 КК України до покарання у виді 5 років позбавлення волі на підставі ст. 75 КК України звільнена від відбування покарання з іспитовим строком 2 роки. 02.11.2016 Апеляційним судом Київської області вирок Миронівського районного суду Київської області від 15.08.2016 скасовано та призначено покарання у виді 5 років позбавлення волі. 13.12.2021 звільнена по закінченню строку відбування покарання з Вольнянської виправної колонії № 65 Запорізької області,

обвинуваченої у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,

сторони кримінального провадження та інші учасники судового провадження:

прокурор ОСОБА_4 ,

потерпіла ОСОБА_5 ,

обвинувачена ОСОБА_6 ,

установив :

1. Формулювання обвинувачення визнаного судом доведеним.

ОСОБА_6 будучи засудженою 15.08.2016 Миронівським районним судом Київської області за ч. З ст. 186 КК України до покарання у виді 5 років позбавлення волі на підставі ст. 75 КК України звільнена від відбуття покарання з іспитовим строком 2 роки. 02.11.2016 Апеляційним судом Київської області вирок Миронівського районного суду Київської області від 15.08.2016 було скасовано та призначено покарання у вигляді 5 років позбавлення волі. 13.12.2021 по закінченню строку відбуття покарання звільнена з Вольнянської виправної колонії № 65 Запорізької області, маючи непогашену у встановленому законом порядку судимість, на шлях виправлення не стала, належних висновків для себе не зробила та повторно вчинила кримінальне правопорушення за наступних обставин.

28.06.2026 близько 14 год. 58 хвилин ОСОБА_6 перебувала в м. Узин вул. Поповича, 3, Білоцерківського району Київської області, а саме поряд з магазином ТОВ «АТБ-маркст».

На узбіччі дороги вона помітила ОСОБА_5 , яка здійснювала реалізацію продуктів харчування, позаду якої знаходилася належна їй жіноча сумка сірого кольору в середині якої знаходилися грошові кошти.

В цей час у ОСОБА_6 повторно виник злочинний умисел на вчинення крадіжки вказаної жіночої сумки, яка на праві власності належить ОСОБА_5 .

Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на незаконне заволодіння чужим майном, а саме жіночої сумки сірого кольору в середині якої знаходилися грошові кошти в сумі 1 623 грн. та 55 евро, що згідно курсу валют станом на 28.06.2026 еквівалентні гривні та становлять 2 799 грн. 50 коп., ОСОБА_6 діючи умисно, повторно, в умовах воєнного стану, введеного Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 та продовженого Указом Президента України № 451/2023 від 26.07.2023, який затверджено Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» №4356- IX від 06.04.2025, керуючись корисливим мотивом, з метою незаконного збагачення за рахунок чужого майна, таємно підійшла до жіночої сумки сірого кольору. Переконавшись у відсутності свідків та очевидців даної події, ОСОБА_6 доводячи свої злочинні дії до кінця, взяла дану жіночу сумку сірого кольору з вмістом грошових коштів та пішла до автобусної зупинки, що за адресою: вул. Незалежності б/н, м. Узин Білоцерківського району Київської області.

Після цього, викраденим майном ОСОБА_6 розпорядилася на власний розсуд, а саме викрадену нею за вище вказаних обставин жіночу сімку сірого

кольору, в середині якої знаходилися грошові кошти, залишила зберігати при собі для подальшого використання у власних цілях.

Своїми умисними протиправними діями ОСОБА_6 заподіяла потерпілій ОСОБА_5 майнову шкоду на загальну суму 4422 гривні 50 копійок.

Таким чином, суд кваліфікує дії обвинуваченої ОСОБА_6 за ч. 4 ст.185 КК України за кваліфікуючими ознаками, а саме як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчиненого повторно, вчинене в умовах воєнного стану.

2. Підстави доведеності винуватості поза розумним сумнівом.

2.1. Позиція сторони захисту та сторони обвинувачення.

У судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_6 свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України визнала повністю, підтвердивши обставини, а саме час, місце, мотив та спосіб вчинення нею інкримінованого злочину, викладених в обвинувальному акті, які відповідають дійсності.

2.2. Обсяг доказів.

Судом встановлено, що учасники судового провадження, в тому числі обвинувачений, правильно розуміють зміст фактичних обставин, встановлених в обвинувальному акті.

Судом було поставлено на обговорення питання щодо доцільності дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. Судом роз`яснено обвинуваченому положення ч. 3 ст. 349 КПК України про те, що у такому випадку він буде позбавлений права оспорювати фактичні обставини провадження в апеляційному порядку.

Суд також пересвідчився в добровільності позиції обвинуваченого та не знайшов підстав вважати, що останній себе оговорює або в інший спосіб викривлює визнані ним у судовому засіданні обставини вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст.185 КК України.

Це узгоджується з вимогами п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу ІІІ Рекомендації № 6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи «Відносно спрощеного кримінального правосуддя» та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно з яким суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.

Вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, врахувавши, що обвинувачена ОСОБА_6 не оспорює фактичні обставини вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.185 КК України, і як встановлено судом, правильно розуміє зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності її позиції, суд дійшов висновку про недоцільність дослідження інших доказів по справі, обмежившись допитом обвинуваченої ОСОБА_6 , дослідженням письмових матеріалів щодо речових доказів, процесуальних витрат та матеріалів, що характеризують особу обвинуваченої.

2.3. Показання обвинуваченого.

Обвинувачена ОСОБА_6 вину визнала в повному обсязі, підтвердила обставини, викладені в обвинувальному акті.

2.4. Дослідження доказів.

До матеріалів справи надано документи, зокрема витяг з ЄРДР за № 12026111250000170 віл 29.06.2026, з якого вбачається факт реєстрації кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, постанови про визнання та приєднання до матеріалів провадження речових доказів від 29.06.2026, 29.06.2026.

2.5. Дослідження матеріалів, які характеризують обвинуваченого.

До матеріалів справи надано копію паспорту ОСОБА_6 на підтвердження особи обвинуваченого та документи, які свідчать, що обвинувачений у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра медичну допомогу не отримує, раніше судима.

3.Кваліфікація дій обвинуваченої судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 337 КПК України судовий розгляд проведено в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту.

Суд, допитавши обвинуваченого, дослідивши матеріали кримінального провадження, в тому числі ті, що характеризують особу обвинуваченого, щодо речових доказів, дійшов висновку про доведеність винуватості ОСОБА_6 , поза розумним сумнівом, у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, а саме у таємному викраденні чужого майна (крадіжці), вчиненого повторно, вчиненого в умовах воєнного стану.

4. Обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання.

Обставиною, яка пом`якшує покарання обвинуваченої ОСОБА_6 , суд визнає визнання вини, активне сприяння розкриттю злочину.

Обставинами, які передбачені ст. 67 КК України, що обтяжують покарання обвинуваченої ОСОБА_7 , судом не встановлено.

5. Мотиви призначення покарання.

5.1. Позиції учасників провадження щодо покарання.

Прокурор зазначив, що у судовому засіданні достеменно встановлено, що інкриміноване протиправне діяння вчинено обвинуваченою, просила призначити обвинуваченому за ч.4 ст.185 КК України покарання у виді позбавлення волі строком 5 років та застосуванням ст. 75 КК України.

Обвинувачена ОСОБА_6 просила призначити покарання, яке не пов`язане з позбавленням волі, оскільки зробила для себе висновки.

5.2. Висновки суду щодо покарання.

Суд, призначаючи обвинуваченій ОСОБА_6 покарання, враховує, що покарання, як захід державного реагування на осіб, котрі вчинили кримінальне правопорушення, є головною і найбільш поширеною формою реалізації кримінальної відповідальності. Застосування покарання є одним із завершальних етапів кримінальної відповідальності, на якому суд вирішує питання, визначені ч. 1 ст. 368 КПК України, та яке виступає правовим критерієм, показником негативної оцінки як самого правопорушення, так і особи, котра його вчинила. Покарання завжди має особистий, індивідуалізований характер, а його призначення і виконання можливе тільки щодо особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення. При цьому призначення необхідного і достатнього покарання певною мірою забезпечує відчуття справедливості як у потерпілого, так і суспільства.

Згідно з приписами ст. 8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з дотриманням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

За змістом статей 50, 65 КК України, особі, яка скоїла злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження скоєння нових злочинів. Це покарання має відповідати принципам законності, обґрунтованості, справедливості, співмірності та індивідуалізації, що є системою найбільш істотних правил і критеріїв, які визначають порядок та межі діяльності суду під час обрання покарання. Суд повинен ураховувати ступінь тяжкості злочину, конкретні обставини його скоєння, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу, обставини, що впливають на покарання, ставлення особи до своїх дій, інші особливості справи, які мають значення для забезпечення відповідності покарання характеру та тяжкості злочину.

Покарання завжди призначається як відповідний захід примусу держави за вчинений злочин, виконує виправну функцію і водночас запобігає вчиненню нових злочинів як самим засудженим, так і іншими особами.

Вирішуючи питання про призначення обвинуваченому покарання, суд керується вимогами ст.ст.65-67 КК України, роз`ясненнями, що містяться у постанові Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання», та враховує позицію Європейського суду з прав людини, відповідно до якої покарання, як втручання держави в приватне життя особи, повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, воно має бути законним, тобто несвавільним, пропорційним, тобто не становити надмірного тягаря для особи, виходити з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Отже, призначаючи обвинуваченій ОСОБА_6 , покарання, суд, на підставі ст. 65 КК України, ураховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до ст. 12 КК України відноситься до тяжких злочинів та наслідки вчинення злочину, а саме, що завдана шкода потерпілій відшкодована в повному обсязі, про що свідчить відсутність претензій морального та матеріального характеру, а також вид майна та його вартість, а також обставини що пом`якшують та обтяжують покарання.

Також, суду враховує особу обвинуваченої, яка має постійне місце проживання та реєстрації, її вік, сімейний стан, непрацевлаштована, медичну допомогу у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не отримує, раніше судима.

З урахуванням викладених обставин, характеру та виду вчиненого злочину, його наслідків, особи обвинуваченої, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, наявності обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченої, та відсутність обтяжуючих обставин, його відношення до вчиненого та поведінку обвинуваченої після вчинення інкримінованого їй кримінального правопорушення, суд вважає, що відповідно до вимог ст. 50 КК України, обвинуваченій необхідно призначити покарання у виді позбавлення волі в мінімальній межі санкції ч. 4 ст. 185 КК України, оскільки покарання у виді позбавлення волі строком 5 (п`ять) років, ураховуючи вид та вартість майна, які викрала обвинувачена, у сумі, яка є в рази вищою ніж прожитковий мінімум для працездатної особи, порівняно із суворістю покарання, пов`язаного із введенням воєнного стану, не дають підстав суду для призначення більш суворого покарання, також суд вбачає можливість виправлення обвинуваченої без ізоляції від суспільства, таким чином щодо наявні підстави для застосування ст. 75 КК України, яка передбачає звільнення від відбування основного покарання з випробуванням, та з покладенням на неї обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.

Призначення ОСОБА_6 , саме такого покарання буде відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченого, випливає з дотримання судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду». Суд наголошує, що призначення покарання є дискрецією лише суду, та здійснюється лише на підставі внутрішнього переконання судді, і оцінки особистості обвинуваченого, з метою досягнення саме мети, визначеної ст. 50 КК України, тобто не лише покарати за вчинення правопорушення, а здійснити виправлення особистості, запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Підстав для застосування положень статі 69 КК України судом не встановлено.

6. Вирішення питання про долю речових доказів, процесуальних витрат, заходів забезпечення кримінального провадження, інші питання, які вирішуються судом при ухваленні вироку.

Питання про долю речових доказів необхідно вирішити у відповідності до ст.100 КПК України.

Витрати на залучення експерта у кримінальному провадженні відсутні.

Цивільний позов у кримінальному провадженні відсутній.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 7, 100, 124, 128, 349, 368-370, 373, 374, 376, 394, 395 КПК України, ст.185 КК України, суд,

ухвалив:

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 185 КК України, та призначити покарання у виді позбавлення волі строком 5 (п`ять) років.

На підставі статті 75 КК України ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 звільнити від відбування покарання з випробуванням строком 3 (три) роки.

Згідно зі статтею 76 КК України покласти на ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 обов`язки, що передбачені пунктами 1, 2 частини 1 статті 76 КК України, а саме:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.

Згідно з ч.1 ст.165 КВК України іспитовий строк ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 обчислювати з моменту ухвалення вироку.

Нагляд за ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 доручити уповноваженому органу з питань пробації за місцем мешкання засудженої.

Речові докази:

- сумку сірого кольору, яку поміщено до спец. пакету WAR 1807430, гаманець коричневого кольору, який поміщено до спец. пакету NPU 6088501, банківську картку "ОщадБанк" № НОМЕР_3 , банківську картку "ОщадБанк" № НОМЕР_4 , банківську картку "ОщадБанк" № НОМЕР_5 , банківську картку "ОщадБанк" № НОМЕР_6 , пластикова картка Киянина синього кольору, які поміщено до спец. пакету NPU 6088508, грошові кошти номіналом 20 євро- Х31763929475, номіналом 20 євро- U 11488408097, номіналом 10 євро- ХА 0685239039, номіналом 5 євро- 41072859804, номіналом 500 гривень- ЛЄ4824445, номіналом 200 гривень- ВП 2267488, номіналом 200 гривень- ЄЕ 1834766, номіналом 200 гривень- АР 2538107, номіналом 100 гривень- Є 3991609, номіналом 100 гривень- АП 9445065, номіналом 50 гривень- АП 4240208, номіналом 50 гривень-АП 3551500, номіналом 50 гривень-АД 2204682, номіналом 50 гривень АД 5542368, номіналом 20 гривень- ГК 6897768, номіналом 20 гривень- ДП 5232397, номіналом 20 гривень- КГ 4520639, 20 гривень-ГК 7664123, номіналом 20 гривень- ГН 4658472, номіналом 20 гривень- ГН 9580223, номіналом 2 гривні- ВГ 0965053, номіналом 1 гривня- ВЩ 1466034, які поміщено до спец. пакету NPU 6088500 - повернути потерпілій ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Запобіжний захід не обирався.

На вирок суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення може бути подана апеляційна скарга до Київського апеляційного суду через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області.

Відповідно до ч. 2 ст. 394 КПК України цей вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ч. 2 ст. 395 КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Відповідно до ч. 6 ст. 376 КПК України копія вироку вручається негайно після його проголошення обвинуваченому та прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя: ОСОБА_9

Оригінал: reyestr.court.gov.ua