Вирок від 20 жовтня 2026 р. у справі №293/1426/26 — Черняхівський районний суд Житомирської області

Справа №293/1426/26

Провадження №1-кп/293/178/2026

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2026 рокуселище Черняхів

Черняхівський районний суд Житомирської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні у залі суду в смт Черняхів кримінальне провадження №1202606000000329 від 08.05.2026 за обвинуваченням ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт Черняхів Черняхівського району Житомирської області, громадянина України, з вищою освітою, працюючого директором з виробництва ТОВ «Сі Ен Ай Україна», одруженого, має на утриманні неповнолітню дитину з інвалідністю, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , не судимого, військовозобов`язаного,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.369-2 КК України, безпосередньо після закінчення судового розгляду, перебуваючи в нарадчій кімнаті, ухвалив вирок про наступне:

І. Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення.

Відповідно до рішення Черняхівської селищної ради Житомирського району Житомирської області від 21.02.2025 «Про початок повноважень депутата Черняхівської селищної ради VIII скликання» ОСОБА_4 є депутатом Черняхівської селищної ради Житомирського району Житомирської області VIII скликання та на момент вчинення кримінального правопорушення здійснював депутатські повноваження.

У невстановлений досудовим розслідуванням день та час, однак не пізніше 27.04.2026, у ОСОБА_4 , який обізнаний про перебування ОСОБА_6 на посаді тимчасово виконуючого обов`язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 , його службові повноваження у сфері військового обліку та мобілізації, а також можливість безпосередньо спілкуватися з останнім та здійснювати на нього вплив, виник злочинний умисел, спрямований на одержання неправомірної вигоди для себе за вплив на прийняття ОСОБА_6 як особою, уповноваженою на виконання функцій держави, рішень в інтересах військовозобов`язаних осіб.

Так, уродженець та мешканець с-ща Черняхів ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , будучи військовозобов`язаним та перебуваючи на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_2 , виявив в застосунку «Резерв+», що з 23.04.2026 він перебуває у розшуку. З метою з`ясування можливостей припинення відображення відомостей про перебування у розшуку, ОСОБА_7 звернувся за допомогою до раніше знайомого йому мешканця ОСОБА_4 , оскільки був обізнаний, що останній має зв`язки з посадовими особами ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Зокрема, 27.04.2026, приблизно о 18 год. 30 хв., ОСОБА_4 , перебуваючи поблизу будинку № 12 по вул. Залізничній у селищі Черняхів Житомирського району Житомирської області, реалізуючи свій злочинний умисел, будучи обізнаним про те, що ОСОБА_7 зацікавлений у вирішенні питання щодо припинення відображення відомостей про його перебування у розшуку та подальшого невжиття щодо нього передбачених законодавством заходів військового обліку та мобілізації, під час зустрічі з останнім, повідомив про можливість за неправомірну вигоду здійснити вплив на тимчасово виконуючого обов`язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 з метою прийняття останнім рішень в інтересах ОСОБА_7 .

При цьому, ОСОБА_4 повідомив ОСОБА_7 , що за здійснення ним такого впливу останній повинен передати неправомірну вигоду у розмірі, еквівалентному 700 доларам США, що за домовленістю становило 31000 грн, а у подальшому, за забезпечення невжиття щодо ОСОБА_7 заходів військового обліку та мобілізації, необхідно щомісячно передавати неправомірну вигоду такому ж розмірі.

Продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, ОСОБА_4 повідомив ОСОБА_7 , що внаслідок здійснення ним впливу на тимчасово виконуючого обов`язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 , останній, використовуючи надані йому службові повноваження, забезпечить проходження ОСОБА_7 передбаченої законодавством процедури через застосунок «Резерв+», після завершення якої припиниться відображення відомостей про перебування ОСОБА_7 у розшуку, а також у подальшому ОСОБА_6 не вживатиме заходів щодо повторного внесення відповідних відомостей, оповіщення ОСОБА_7 , доставки до територіального центру комплектування та соціальної підтримки та інших передбачених законодавством заходів військового обліку та мобілізації.

Усвідомлюючи протиправний характер висловленої ОСОБА_4 пропозиції, ОСОБА_7 звернувся до правоохоронних органів, та у подальшому, діючи під їх контролем, з метою викриття кримінально-протиправної діяльності ОСОБА_4 , погодився на запропоновані ним умови.

Надалі, ОСОБА_4 , продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, спрямованого на одержання неправомірної вигоди за вплив на тимчасово виконуючого обов`язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 , 13.05.2026, приблизно о 18 год. 30 хв., перебуваючи у салоні автомобіля «Volkswagen Touareg», д.н.з. НОМЕР_1 , який знаходився поблизу станції технічного обслуговування автомобілів за адресою: Житомирська область, Житомирський район, с-ще Черняхів, вул. Індустріальна, 11, під час проведення контролю за вчиненням злочину, одержав від ОСОБА_7 раніше обумовлену неправомірну вигоду в сумі 31000 грн для себе за здійснення впливу на прийняття тимчасово виконуючим обов`язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 , як особою, уповноваженою на виконання функцій держави, рішень в інтересах ОСОБА_7 , а саме забезпечення проходження ОСОБА_7 передбаченої законодавством процедури через застосунок «Резерв+», після завершення якої припиниться відображення відомостей про перебування ОСОБА_7 у розшуку, невжиття заходів щодо повторного внесення відомостей про перебування останнього у розшуку, його оповіщення, доставки до територіального центру комплектування та соціальної підтримки та здійснення інших передбачених законодавством заходів військового обліку та мобілізації.

У подальшому, 18.05.2026, приблизно о 09 год. 30 хв., ОСОБА_6 , будучи необізнаним про одержання ОСОБА_4 неправомірної вигоди, перебуваючи у приміщенні кав`ярні «Кав`ярня № 1» за адресою: Житомирська область, Житомирський район, с-ще Черняхів, вул. Коростенська, 95, особисто зустрівся з ОСОБА_4 та ОСОБА_7 , використовуючи мобільний телефон останнього, виконав передбачені електронною процедурою дії через застосунок «Резерв+», необхідні для проходження ОСОБА_7 процедури притягнення до адміністративної відповідальності, внаслідок чого після автоматичної обробки інформації припинилося відображення відомостей про перебування ОСОБА_7 у розшуку.

Надалі, у період з 18.05.2026 по 26.06.2026, щодо ОСОБА_7 не вживалися заходи щодо повторного внесення відомостей про перебування останнього у розшуку, його оповіщення, доставки до територіального центру комплектування та соціальної підтримки та здійснення інших передбачених законодавством заходів військового обліку та мобілізації.

За вказаних обставин ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК України, а саме в одержанні неправомірної вигоди для себе за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави.

II. Докази на підтвердження встановлених судом обставин.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акті, визнав повністю, не оспорюючи фактичних обставин, місця та часу подій, про які зазначено в обвинувальному акті. Показав, що орієнтовно у квітні 2026 року вирішив за неправомірну вигоду у розмірі 31000 грн сприяти ОСОБА_7 у знятті з розшуку, та у травні отримав зазначені грошові кошти від ОСОБА_7 . Через декілька днів ОСОБА_4 з вказаним проханням звернувся до в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_6 , який при зустрічі у кафе в с-щі Черняхів з ним та ОСОБА_7 виконав відповідні дії у застосунку останнього «Резерв+».

Показання ОСОБА_4 є послідовними, логічними, та такими, що не викликають у суду сумніву щодо їх достовірності, добровільності та істинності його позиції.

Крім повного визнання своєї вини у вчиненні кримінальних правопорушень, обвинувачений просив суд визнати недоцільним дослідження доказів в частині обставин вчинення вказаних кримінальних правопорушень, так як повністю погоджується з встановленими обставинами.

З`ясувавши думку учасників судового провадження про обсяг доказів, які потрібно дослідити, та порядок їх дослідження, відповідно до частини 3 статті 349 Кримінального процесуального кодексу України, враховуючи, що учасниками судового провадження не заперечуються обставини, які стосуються пред`явленого обвинувачення, які показали, що правильно розуміють зміст цих обставин, така їх позиція є добровільною, вони розуміють, що будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, суд ухвалив визнати недоцільним досліджувати докази щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого та дослідженням письмових матеріалів, що характеризують особу обвинуваченого, відомостей про речові докази у кримінальному провадженні та процесуальні витрати.

Крім того, такий порядок судового розгляду повністю узгоджується з вимогами п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу ІІІ Рекомендації № 6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи "Відносно спрощеного кримінального правосуддя" та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно яких суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.

ІІІ. Стаття (частина статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений.

З огляду на наведене та у світлі формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, суд кваліфікує дії ОСОБА_4 як одержання неправомірної вигоди для себе за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, - за ч. 2 ст. 369-2 КК України.

Вина ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 369-2 КК України при обставинах, викладених в обвинувальному акті, доведена.

З огляду на вік обвинуваченого, а також відсутність будь-яких фактичних даних, які б вказували на неосудність (обмежену осудність) обвинуваченого або перебування його у такому стані до постановлення вироку, суд вважає, що ОСОБА_4 є суб`єктом зазначеного кримінального правопорушення.

Підстав, у відповідності до ч. 3 ст. 337 КПК України, для виходу за межі висунутого обвинувачення суд не вбачає, оскільки в ході судового розгляду обставин, які б перешкоджали ухваленню справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод не встановлено.

ІV. Мотиви призначення відповідного покарання.

Суд, призначаючи обвинуваченому покарання, ураховує, що покарання, як захід державного реагування на осіб, котрі вчинили кримінальне правопорушення, є головною і найбільш поширеною формою реалізації кримінальної відповідальності, роль і значення якого багато в чому залежать від обґрунтованості його призначення і реалізації.

За змістом статей 50, 65 КК України особі, яка скоїла злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження скоєння нових злочинів. Це покарання має відповідати принципам законності, обґрунтованості, справедливості, співмірності та індивідуалізації, що є системою найбільш істотних правил і критеріїв, які визначають порядок та межі діяльності суду під час обрання покарання.

Обставиною, яка пом`якшує покарання ОСОБА_4 , відповідно до статті 66 КК України, суд визнає щире каяття.

Обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_4 , відповідно до статті 67 КК України, судом не встановлено.

Таким чином, при призначенні обвинуваченому ОСОБА_4 виду та міри покарання суд ураховує тяжкість вчиненого кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 369-2 КК України, яке відповідно до вимог ст. 12 КК України є нетяжким злочином, наявність обставини, яка пом`якшує покарання та відсутність обставин, що його обтяжує, дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, за місцем роботи характеризується виключно позитивно, не перебуває на обліку у лікаря нарколога та психіатра, одружений, має на утриманні неповнолітню дитину з інвалідністю.

Враховуючи вказане, суд вважає, що призначення покарання ОСОБА_4 у виді позбавлення волі не буде пропорційним тяжкості та обставинам скоєного і особою винного.

Підстави для застосування ст. 69 КК України відсутні.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 65 КК України, суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених ч. 2 ст. 53 цього Кодексу.

Положеннями ч. 2 ст. 53 КК України передбачено, що за вчинення кримінального правопорушення, за яке передбачене основне покарання у виді штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, розмір штрафу, що призначається судом, не може бути меншим за розмір майнової шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, або отриманого внаслідок вчинення кримінального правопорушення доходу, незалежно від граничного розміру штрафу, передбаченого санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини цього Кодексу.

Відповідно до фактичних обставин встановлених судом, ОСОБА_4 за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК України, отримав неправомірну вигоду в розмірі 31000 гривень.

Тому, при визначенні ОСОБА_4 міри виду покарання у виді штрафу, у такому випадку розмір штрафу не може бути меншим за розмір фактично отриманої обвинуваченим неправомірної вигоди в розмірі 31000 гривень.

Вказана правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 12 листопада 2024 року (провадження № 51-2725 кс 24), від 19 жовтня 2023 року (провадження № 51-2877 км 23).

Проте, органом досудового розслідування зазначені грошові кошти в розмірі 31000 гривень не вилучались та їх не було визнано речовими доказами у вказаному кримінальному провадженні.

У зв`язку з чим, суд позбавлений можливості, у відповідності до положень ч. 1 та ч. 2 ст. 96-2 КК України, застосувати до обвинуваченого спеціальну конфіскацію грошової суми, оскільки вказані грошові кошти не були вилучені та визнані речовими доказами по справі.

Враховуючи вищевикладене, дотримуючись засад законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, керуючись ст.50, 65 КК України, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_4 покарання в межах санкції ч. 2 ст. 369-2 КК України у виді штрафу, ближче до середнього розміру.

На переконання суду, визначення обвинуваченому покарання у виді штрафу повністю відповідатиме ступеню тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, буде справедливим, співмірним і достатнім для його виправлення, кари та запобігання вчинення нових кримінальних правопорушень як самим обвинуваченим, так і іншими особами, а також буде відповідати таким принципам Європейської конвенції з захисту прав людини і основоположних свобод, як пропорційність обмеження прав людини, легітимна мета та невідворотність покарання. Обрання такого виду покарання у цій ситуації враховує "принцип пропорційності", справедливо співвідноситься із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.

V. Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд.

Цивільний позов у справі не пред`явлено.

Арешт на майно не накладався.

Речові докази у кримінальному проваджені відсутні.

Процесуальних витрат у кримінальному проваджені немає.

Підстав передбачених ст. 177, 178 КПК України для обрання обвинуваченому запобіжного заходу до набрання вироком законної сили суд не вбачає.

Керуючись ст. 368-371, 373-374, 376 КПК України,

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 369-2 КК України, і призначити йому покарання у виді штрафу у розмірі 4000 (чотири тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 68000 (шістдесят вісім тисяч) гривень.

Запобіжний захід ОСОБА_4 до вступу вироку в законну силу не обирати.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ч. 2 ст. 395 КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений до Житомирського апеляційного суду через Черняхівський районний суд Житомирської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Головуючий суддяОСОБА_8