Рішення від 20 жовтня 2026 р. у справі №292/842/26 — Пулинський районний суд Житомирської області

ПУЛИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 292/842/26

Провадження № 2/292/661/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2026 року с-ще Пулини

Пулинський районний суд Житомирської області в складі - головуючого судді Лотуги В. Ф., з участю секретаря судового засідання Володіної В. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтраст капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

У С Т А Н О В И В :

У вересні 2026 року ТОВ "ФК "Фінтраст капітал" звернулося до суду із позовом в якому просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість в розмірі 21211,57 грн та судові витрати.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 02.06.2025 між ТОВ "Лінеура Україна" та ОСОБА_1 за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи укладено електронний договір № 5582730 про надання споживчого кредиту.

Згідно умов договору сума кредиту складає 8000 грн, строк кредиту 360 днів, з 02.06.2025 по 28.05.2026, періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 20 днів.

Укладаючи кредитний договір, сторони передбачали нарахування процентів, стандартна процентна ставка становить 0,95 % у день, знижена процентна ставка 0,01% в день.

ТОВ "Лінеура Україна" свої зобов`язання перед відповідачкою за кредитним договором виконало та надало ОСОБА_1 кредит в сумі 8000 грн шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідачки.

У період з 02.06.2025 по 30.04.2026 відповідачкою здійснено оплату на рахунок первісного кредитора в розмірі 9461,45 грн, які спрямовані на оплату тіла кредиту в розмірі 1500,23 грн, оплату процентів за користування грошовими коштами у розмірі 6945,22 грн, оплату штрафних санкцій у розмірі 1016 грн.

30.04.2026 між ТОВ "Лінеура Україна" та ТОВ "ФК "Фінтраст капітал" укладено договір факторингу №01-30/04/2026, згідно з умовами якого клієнт відступив компанії права грошової вимоги до відповідачки за договором №5582730 від 02.06.2025 в загальному розмірі 22467 грн, з них за тілом кредиту - 6499,77 грн., за процентами - 12982,80 грн, штрафні санкції - 2984 грн.

Позивачем в межах строку дії договору нараховано проценти за 28 календарних днів у період з 01.05.2026 по 28.05.2026 на суму 1729 грн (6499,77 грн х 0,95% х 28).

Всупереч умовам договору, незважаючи на повідомлення, відповідачка не виконала свого зобов"язання.

Після укладення договору факторингу та переходу права вимоги до позивача, відповідачка не здійснила жодного платежу для погашення існуючої заборгованості ні на рахунки позивача, ні на рахунки первісного кредитора.

Таким чином, відповідачка має заборгованість перед позивачем по договору в загальному розмірі 21211,57 грн, яка складається з тіла кредиту - 6499,77 грн, нарахованих процентів первісним кредитором - 12982,80 грн, нарахованих процентів позивачем за 28 к.д. - 1729 грн.

Ухвалою суду від 30.09.2026 відкрито провадження у справі, розгляд її призначено у порядку спрощеного позовного провадження, з повідомленням сторін.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, в позовній заяві просить розгляд справи здійснювати без його участі. Проти винесення заочного рішення не заперечує.

У судове засідання відповідачка не з`явилася, про місце та час розгляду справи повідомлена належним чином за зареєстрованою адресою проживання. Відзив на позов, заяви про розгляд справи за її відсутності або відкладення розгляду справи до суду не надходили.

З викладених обставин суд вирішує справу на підставі наявних у ній доказів з ухваленням заочного рішення на підставі ст. 280 ЦПК України, оскільки представник позивача не заперечує проти такого вирішення справи.

Згідно ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, узв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази, суд приходить до наступного висновку.

02.06.2025 між ТОВ "Лінеура Україна" та ОСОБА_1 , укладеного договір №5582730 про надання коштів на умовах споживчого кредиту.

Згідно умов договору та паспорту споживчого кредиту, відповідачці надано кредит у розмірі 8000 грн, строком на 360 днів, на споживчі (особисті) потреби, періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 20 днів, стандартна процентна ставка становить 0,95% (346,75% річних) за кожен день користування кредитом. Знижена процентна ставка - 0,0100% (3,6500% річних). Загальні витрати за кредитом за стандартною процентною ставкою - 27360 грн, за зниженою процентною ставкою - 25856 грн. Орієнтовна реальна річна процентна ставка за стандартною процентною ставкою - 356,8100% річних, за зниженою процентною ставкою - 1475,6391% річних. Орієнтовна загальна вартість кредиту за стандартною процентною ставкою за весь строк кредитування - 35360 грн, за зниженою процентною ставкою - 33856 грн.

Кошти в розмірі 8000 грн перераховані на зазначену в договорі відповідачкою платіжну картку № НОМЕР_1 .

Відповідно до таблиці обчислення загальної вартості кредиту для клієнта (споживача) та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, дата видачі кредиту/дата платежу - 02.06.2025, кількість днів у розрахунковому періоді - 20, всього 360 днів, чиста сума кредиту/сума платежу за розрахунковий період - 8000 грн, 1520 грн, всього - 33856 грн, сума кредиту за договором/погашення суми кредиту - 8000 грн, проценти за користування кредитом всього 25856 грн, реальна річна процентна ставка - 1475,64%, загальна вартість кредиту - 33856 грн.

З довідки ТОВ "Пейтек" №20260513-220 від 13.05.2026 вбачається, що на підставі договору про надання платіжних послуг з переказу коштів без відкриття рахунку №03012024-1 від 03.01.2024, успішно 02.06.2025 о 12:08:11 перераховано кошти в сумі 8000 грн на платіжну картку клієнта НОМЕР_2 від ТОВ "Лінеура Україна", призначення платежу - виконання фінансових зобов"язань відповідно до укладеного договору № 5582730 від 02.06.2025.

Згідно розрахунку заборгованості за договором №5582730 від 02.06.2025 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, складеного ТОВ "Лінеура Україна", станом на 30.04.2026 ОСОБА_1 має заборгованість в розмірі 22466,57 грн, яка складається з заборгованості за тілом кредита - 6499,77 грн, за процентами - 12982,80 грн, штрафні санкції - 2984 грн.

30 квітня 2026 року між ТОВ "ФК "Фінтраст капітал" (фактор) та ТОВ "Лінеура Україна" (клієнт) укладено договір факторингу №01-30/04/2026, до умов якого фактор зобов"язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов"язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов"язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов"яхань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту. Перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається після підписання сторонами акту прийому-передачі реєстру боржників згідно додатку №2 та надходження цііни продажу в повному обсязі.

Згідно актів прийому-передачі реєстру боржників та прийому-передачі інформації згідно реєстру боржників в електронному вигляді до договору факторингу №01-30/04/2026 від 30.04.2026, ТОВ "Лінеура Україна" передав, а ТОВ "ФК "Фінтраст капітал" прийняв реєстр боржників кількістю 2600, на загальну суму 38740807,31 грн.

Відповідно до витягу з реєстру боржників від 30.04.2026, ТОВ "Лінеура Україна" відступив ТОВ "ФК "Фінтраст капітал" право вимоги заборгованостей до боржників, в тому числі і до боржника ОСОБА_1 в сумі 22466,57 грн, з яких: 6499,77 грн - заборгованість за основною сумою боргу, 12982,80 грн - заборгованість за відсотками, 2984 грн - заборгованість за пенею/штрафами.

З платіжної інструкції №4823 від 30.04.2026, вбачається, що ТОВ "ФК "Фінтраст капітал" сплатило ТОВ "Лінеура Україна" за договором факторингу № 01-30/04/2026 від 30.04.2026, кошти в сумі 3251428,30 грн.

Згідно розрахунку заборгованості ТОВ "ФК "Фінтраст капітал" за кредитним договором № 5582730 від 02.06.2025, за 28 календарних днів (01.05.2026 по 28.05.2026), ОСОБА_1 нараховано проценти за користування грошовими коштами в розмірі 1729 грн.

Відповідно до повідомлення про відступлення прав вимоги від 01.05.2026, ТОВ "Лінеура Україна" направило ОСОБА_1 повідомлення про відступлення 30.04.2026 права грошової вимоги за її договором та передачі персональних даних на користь ТОВ "ФК "Фінтраст капітал", на підставі договору факторингу №01-30/04/2026 від 30.04.2026.

Згідно повідомлення АТ КБ "ПриватБанк" № 20.1.0.0.0/7-261006/77504-БТ від 21.10.2026, на ім"я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 ), на яку 02.06.2025 зараховано грошові кошти в сумі 8000 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Згідно статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 ЦПК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Частиною 1-3 статті 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах

(у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов"язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов"язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов"язку.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов"язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов"язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

З положень частини першої та другої ст. 1056-1 ЦК України вбачається, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов"язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За ст. 610 ЦК України порушенням зобов"язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Згідно із ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однією зі сторін має бути досягнуто згоди.

Частина 3 статті 639 ЦК України передбачає, що якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами.

Судом встановлено, що договір між сторонами укладений в електронній формі, підписаний електронним підписом ОСОБА_1 , відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису).

Відповідно до частини 12 статті 11 Закону України "Про електронну комерцію" електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.

Згідно частини 1 статті 12 Закону України "Про електронну комерцію", якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Верховний Суд у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 524/5556/19 від 12.01.2021 дійшов такого висновку, що електронним підписом з одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і літер, або тільки цифр, або тільки літер, яку заявник отримує за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі "логін-пароль", або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення. Оспорюваний договір про надання фінансового кредиту підписаний за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора, тобто укладення між сторонами спірного правочину підтверджено належними та допустимими доказами.

Належними та допустимими доказами позивачем доведено про укладення кредитного договору з відповідачкою в електронному вигляді шляхом підписанням договору електронним підписом з одноразовим ідентифікатором, що відповідає положенням ЦК України та Закону України "Про електронну комерцію".

Згідно ст.ст. 12, 13, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи дотримуючись принципів диспозитивності та змагальності сторін. Суд розглядає справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих сторонами доказів. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Поданими доказами, позивачем доведено, що ТОВ "Лінеура Україна" свої зобов`язання за договором виконало в повному обсязі, а саме - відповідачці надано кредит в сумі 8000 грн, який перерахований на її банківську картку.

У той же час, відповідачка не виконала взяті на себе зобов`язання за кредитним договором, грошові кошти не повернула.

Згідно з наданими розрахунками, заборгованість ОСОБА_1 становить 21211,57 грн, яка складається із заборгованості за тілом кредиту - 6499,77 грн, за процентами - 12982,80 грн, за процентами нарахованими позивачем за 28 календарних днів - 1729 грн, за штрафом - 2984 грн, Про стягнення штрафу з відповідачки, позивачем не заявлено.

Як зазначено в розрахунку відповідачці 12.08.2025, 14.10.2025, 03.11.2025, 23.11.2025 та 13.12.2025 нараховано штрафні санкції в розмірі 4000 грн, з яких відповідачкою 22.08.2025 сплачено 1016 грн.

Відповідно до пункту 18 "Прикінцевих та перехідних положень" ЦК України, який доповнений Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період воєнного стану" від 15.03.2022 №2120-IX та набрав чинності 17.03.2022, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг" від 22.11.2023 № 3498-ІХ, який набрав чинності 24.12.2023, внесено зміни до Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про споживче кредитування" та пункт 6 викладено в новій редакції, яким передбачено умови звільнення споживача від відповідальності перед кредитодавцем за прострочення виконання зобов`язання за договором про споживчий кредит, у тому числі від обов`язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) у період з 1 березня 2020 року до припинення зобов`язань за договором про споживчий кредит, укладеним до тридцятого дня включно з дня набрання чинності даним Законом України, у тому числі того, строк дії якого продовжено після набрання чинності.

Указом Президента України №№64/2022 від 24.02.2022, який затверджений Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, з 05 години 30 хвилин 24.02.2022 введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався і діє на час розгляду справи.

Відповідно до ст. 4 ЦК України основу цивільного законодавства України становить Конституція України. Основним актом цивільного законодавства є Цивільний кодекс України. Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу.

Згідно частин 2, 3 ст. 66 Закон України "Про правотворчу діяльність", у разі виявлення колізії між кодексом і первинним законом пріоритет у застосуванні має норма права, що міститься у кодексі, якщо інше не передбачено таким кодексом. У разі виявлення колізії між нормативно-правовими актами різної юридичної сили пріоритет у застосуванні мають норми, що містяться у нормативно-правовому акті вищої юридичної сили.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово виснувала, що прийняття законів, які регулюють однопредметні цивільні відносини інакше, ніж ЦК України, можливе тільки з одночасним внесенням змін до цього Кодексу (аналогічного підходу дотримав Конституційний Суд України у рішенні від 13 березня 2012 року № 5-рп/2012 (абзац сьомий підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини)). Якщо ЦК України та інший нормативно-правовий акт, який має юридичну силу закону України, містять однопредметні приписи різного змісту, то пріоритетними є приписи ЦК України (постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 червня 2021 року у справі № 334/3161/17 (пункт 17), від 18 січня 2022 року у справі № 910/17048/17 (пункт 78), від 29 червня 2022 року у справі № 477/874/19 (пункт 69), від 03 жовтня 2023 року у справі № 686/7081/21(пункт 42), від 09 листопада 2023 року у справі № 420/2411/19 (пункт 75).

Відповідно до ч. 1 ст. 14 ЦК України особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства.

Враховуючи викладене та те, що штраф нарахований з 12.08.2025, тобто під час дії на всій території України воєнного стану, до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення пункту 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України, а не п. 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про споживче кредитування", оскільки норми ЦК України є пріоритетними над нормами Закону.

При зазначених обставинах, відповідачка звільняється від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання зобов`язання.

З розрахунку заборгованості вбачається, що відповідачкою 22.08.2025 сплачено штраф в розмірі 1016 грн, а оскільки він нарахований неправомірно, тому підлягає відрахуванню з заборгованості по процентам 14711,80 грн - 1016 грн = 13695,80 грн.

Оскільки ОСОБА_1 не виконала умови кредитного договору та не сплатила заборгованість в добровільному порядку, суд вважає стягнути з неї на користь позивача примусово заборгованість в розмірі 20195,57 грн, з них по кредиту - 6499,77 грн, за процентами - 13695,80 грн.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності витрат з надання правничої допомоги (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Діючим законодавством передбачено, що при визначенні розміру компенсації суду слід враховувати (а сторонам доводити) розумність витрат, тобто відповідність понесених стороною витрат складності, обсягу та характеру наданої адвокатом (іншим фахівцем) допомоги. На доведення обсягу наданої правової допомоги суду може бути надано як доказ докладний письмовий звіт адвоката у конкретній справі, адресований клієнту.

Однак, відповідно до закріпленого на законодавчому рівні принципу співмірності, розмір витрат на послуги адвоката при їхньому розподілі визначається з урахуванням складності справи, часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги, обсягу наданих послуг та виконаних робіт, ціни позову, а також значення справи для сторони.

З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження понесених судових витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано договір про надання правової допомоги №10/12-2024 від 10.12.2024, заявку №23765 від 24.08.2026 на виконання доручення до договору №10/12-2024 від 10.12.2024, акт №23765 прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 21.09.2026 згідно договору №10/12-2024 від 10.12.2024, рахунок на оплату у №23765-21/09-2026 від 21.09.2026 на суму 10000 грн.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані документи та доводи на обґрунтування суми заявлених витрат, пов`язаних із розглядом справи, беручи до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, їх значення для спору (справи), суд дійшов висновку про те, що заявлений до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу в сумі 10000 грн не є цілком співмірним зі складністю справи, виконаними адвокатом роботами (наданими послугами, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих послуг та виконаних робіт. Суд враховує, що справа розглядалась в порядку спрощеного провадження, адвокат як представник позивача не приймав участь в судових засіданнях.

Отже, з врахуванням складності справи, що віднесена до категорії малозначних справ, обсягу виконаних адвокатом робіт, часу витраченого адвокатом на виконання таких робіт, враховуючи принципи розумності та справедливості, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 4000 грн.

Така позиція суду відповідає і практиці Верховного Суду з даного питання викладена у постановах, зокрема в останній від 28.01.2026 у справі № 925/887/20, згідно якої суд здійснюючи розподіл витрат, надає оцінку обґрунтованості та пропорційності заявлених стороною позивача вимогам та фактично наданим послугам у суді, що узгоджується з п. 2 ч. 3 ст. 141 ЦПК України, яким визначено порядок розподілу судових витрат між сторонами, та дає право суду як за клопотанням сторони, так і з власної ініціатив зменшити розмір витрат, визначений стороною, надавши оцінку їх обґрунтованості та пропорційності до предмета позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду через систему "Електронний суд" позивачем сплачений судовий збір у сумі 2662,40 грн, а тому з відповідачки на користь позивача слід стягнути судові витрати за сплату судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у розмірі (20195,57/21211,57)х2662,40 = 2534 грн 87 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст. 76, 211, 247, 258, 259, 263-265, 273, 280-289, 352, 354 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

Задовольнити частково позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтраст капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої по АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_4 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтраст капітал" місцезнаходження: вул. Набережно-Корчуватська, 27, приміщення 2, м. Київ, 03045, IBAN: НОМЕР_5 , банк: АТ "ПУМБ", МФО: 334851, код ЄДРПОУ - 44559822) заборгованість у розмірі 20195 (двадцять тисяч сто дев`яносто п`ять) грн 57 (п`ятдесят сім) коп., судовий збір в сумі 2534 (дві тисячі п`ятсот тридцять чотири) грн 87 (вісімдесят сім) коп. та витрати на правову допомогу в розмірі 4000 (чотири тисячі) грн.

В іншій частині позову відмовити.

Відповідачу, який не з`явився в судове засідання, направляється копія заочного рішення в порядку, передбаченому статтею 272 цього Кодексу.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його проголошення. Заочне рішення може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Житомирського апеляційного суду протягом 30-ти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Відомості про учасників справи.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтраст капітал", знаходиться за адресою: вул. Набережно-Корчуватська, 27, приміщення 2, м. Київ, 03045, код ЄДРПОУ - 44559822.

Відповідачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_4 .

Суддя В. Ф. Лотуга