Постанова від 19 жовтня 2026 р. у справі №295/17416/26 — Богунський районний суд м. Житомира

Суд: Богунський районний суд м. Житомира

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адмінправопорушення

Категорія: Керування транспортними засобами або суднами особами, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції

Дата: 19 жовтня 2026 р.

Справа: №295/17416/26

Суддя: Довгалюк Л. В.

Справа №295/17416/26

Категорія 156

3/295/3904/26

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.10.2026 року м. Житомир

Суддя Богунського районного суду м. Житомира Довгалюк Людмила Василівна, за участі захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності – адвоката Полянчука В.Б. (у режимі відеоконференції),

розглянувши матеріали, які надійшли з Управління патрульної поліції в Житомирській області, про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 124, ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП)

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, РНОКПП НОМЕР_1 , військовослужбовця, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , -

В С Т А Н О В И В :

29.09.2026 о 05 год. 30 хв. у м. Житомирі по вул. Гетьмана Самойловича, 2, водій ОСОБА_1 керуючи т/з BMW, державний номерний знак НОМЕР_2 , здійснюючи виїзд із паркомісця, не дотрималася безпечної дистанції та інтервалу, внаслідок чого здійснила зіткнення з т/з BMW, державний номерний знак НОМЕР_3 , що стояв нерухомо. Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження з механічними збитками. Своїми діями ОСОБА_1 порушила п. 13.1 Правил дорожнього руху України (далі - ПДР) та вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП.

Порушення ОСОБА_1 вимог пункту 13.1 ПДР перебуває у прямому причинному зв`язку з виникненням даної ДТП та її наслідками.

29.09.2026 о 05 год. 30 хв. у м. Житомирі по вул. Гетьмана Самойловича, 2, водій ОСОБА_1 керувала т/з BMW, державний номерний знак НОМЕР_2 , із явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає обстановці, виражене тремтіння пальців рук, стала учасником ДТП. Від проходження огляду у встановленому законом порядку відмовилася. Своїми діями ОСОБА_1 порушила п. 2.5 ПДР та вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Правила, встановлені ст. 36 КУпАП, допускають розгляд одним і тим же органом справ про адміністративні правопорушення відносно особи, яка вчинила кілька адміністративних порушень.

Вказані матеріали складені стосовно однієї особи та перебувають у провадженні одного органу, уповноваженого на їх розгляд, у зв`язку з чим, на підставі ст. 36 КУпАП, підлягають об`єднанню в одне провадження.

У судове засідання ОСОБА_1 не з`явилася, хоча про дату, час та місце судового засідання повідомлена належним чином засобами телефонного та поштового зв`язку.

Захисник особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, просив розгляд справи проводити за відсутності його підзахисної та закрити провадження у справі за відсутності в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, про що надав письмове клопотання.

В обгрунтування позиції сторони захисту, адвокат Полянчук В.Б. посилався, зокрема, на наступне: неправильну кваліфікацію дій ОСОБА_1 , оскільки остання є військовослужбовцем, тобто спеціальним суб`єктом у розумінні КУпАП, тому вважає, що її дії підлягають кваліфікації за ст. 172-20 КУпАП, яка є спеціальною нормою, що зумовлює застосування спеціального порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння, встановленого ст. 266-1 КУпАП; розбіжність у часі вчиненого інкримінованого правопорушення, оскільки у протоколі про адміністративне правопорушення зазначено, що подія відбулася о 05 год. 30 хв., проте наявний у матеріалах справи відеозапис розпочинається о 05 год. 53 хв., що позбавляє сторону захисту бути належним чином поінформованим щодо часу вчинення інкримінованих правопорушень; на неознайомленні ОСОБА_1 зі змістом протоколу; на порушенні вимог "Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису", затвердженої наказом МВС України від 18.12.2018 № 1026, оскільки працівники поліції примусово вимикали відеореєстратори, а також не зафіксували всі обставини події, а саме: факт руху, факт керування т/з, ознайомлення ОСОБА_1 зі змістом протоколу; порушення права ОСОБА_1 на захист, що полягало у нероз`ясненні останній її прав та обов`язків; неналежності та недопустимості акту огляду на стан алкогольного сп`яніння, який не містить дати та складений за відсутності вимоги про проходження огляду на місці зупинки; неознайомленні ОСОБА_1 зі змістом направлення на огляд в закладі охорони здоров`я та відсутності пропозиції пройти огляд на стан сп`яніння у медичному закладі; відсутності доказів керування нею т/з у зазначений у протоколі день та час; недопустимості доказів, що є додатками до протоколу тощо.

Захисник зазначив, що ОСОБА_1 не керувала транспортним засобом за вказаних у протоколах обставин, а лише хотіла перепаркувати атомобіль, подія ДТП взагалі відсутня, хто пошкодив транспортні засоби невідомо.

Враховуючи те, що відповідно до ст. 268 КУпАП, при розгляді справ про адміністративні правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 130 КУпАП, присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, не є обов`язковою, з метою дотримання строків розгляду справи, передбачених ст. 277 КУпАП, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності ОСОБА_1 за участі її захисника на підставі наявних у справі матеріалів, обсяг яких є достатнім для прийняття рішення у справі.

Заслухавши пояснення захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, дослідивши письмові матеріали справи, відтворивши долучений до протоколу диск із відеофайлами, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, у відповідності до положень ст. 252 КУпАП, керуючись законом і правосвідомістю, суддя дійшов наступного висновку.

Адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність (ч. 1 ст. 9 КУпАП).

Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України встановлений ПДР, затвердженими постановою КМУ № 1306 від 10.10.2001.

Згідно з п. 1.10 ПДР дорожньо-транспортна пригода - подія, що сталася під час руху транспортного засобу, внаслідок якої загинули або поранені люди чи завдані матеріальні збитки.

За змістом ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» до учасників дорожнього руху належать, зокрема, водії транспортних засобів.

Пунктами 1.3 і 1.9 ПДР передбачено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачена, зокрема, за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Відповідно до п. 2.5 ПДР водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного чи іншого сп`яніння.

Порядок проходження огляду осіб з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції закріплено у ст. 266 КУпАП, Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України, Міністерства охорони здоров`я України 09.11.2015 № 1452/735 (далі - Інструкція).

Відповідно до статті 266 КУпАП та пункту 2 розділу І «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої спільнимнаказом МВС України та МОЗ України від 09.11.2015 № 1452/735, огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Отже, відмова водія від проходження огляду, зокрема, на стан алкогольного чи іншого сп`яніння, що знижують увагу та швидкість реакції, є порушенням п. 2.5. ПДР та самостійною підставою притягнення особи до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, незважаючи на підстави такої відмови.

Правопорушення вважається закінченим із того моменту, коли особа відмовилася від проходження такого огляду.

Відповідно до п. 2.3.б ПДР для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.

Статтею 124 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху ПДР, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.

Диспозиція статті 124 КУпАП є бланкетною, оскільки містить посилання на ПДР.

Водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу повинен дотримувати безпечної дистанції та безпечного інтервалу (п. 13.1 ПДР).

Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124, ч. 1 ст. 130 КУпАП, підтверджується: протоколами про адміністративні правопорушення: серії ЕПР1 № 783813 від 29.09.2026, ЕПР1 № 783816 від 29.09.2026; схемою місця ДТП, на якій зафіксовано обстановку на місці події від 29.09.2026; актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, в якому зазначені ознаки алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає обстановці, виражене тремтіння пальців рук; направленням на огляд водія транспортного засобу ОСОБА_1 із метою виявлення стану алкогольного сп`яніння від 29.09.2026, письмовими поясненнями ОСОБА_2 , який зазначив, що т/з BMW в кузові універсал здійснив ДТП з його т/з, зачепивши дві дверки, молдинг та поріг його т/з; постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ДПО 18 № 701535 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121-3, ч. 1 ст. 126 КУпАП; відтвореним відеозаписом та іншими матеріалами справи.

Зібрані докази, отримані з дотриманням встановленого законом порядку та у передбачений способі, тому не викликають сумнівів у їх достовірності та істинності.

На відтвореному відеозаписі ОСОБА_1 підтвердила факт вчинення нею дорожньо-транспортної пригоди, розповіла як відбувалася вказана подія (05:58:58), категорично відмовилася від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, вказавши, що «її адвокати виграють цю справу» (06:04:24). У подальшому сама ж зазначила, що вживала пиво Zibert та припустила, що при проходженні огляду могла надути 1.2 проміле (06:06:40).

Варто зауважити, що на відеозаписі поведінка ОСОБА_1 видається непослідовною, не у повній мірі адекватною, прослідковуються видимі ознаки стану алкогольного сп`яніння водія.

Аргументи захисника, викладені у клопотанні про закриття провадження у справі за відсутністю складу адміністратвиного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП суд розцінює, як специфічний, обраний спосіб захисту, з метою уникнення відповідальності за адміністративне правопорушення, за яке передбачене суворе покарання у виді штрафу та позбавлення права керування транспортними засобами.

Суд вважає, що доводи сторони захисту про те, що ОСОБА_1 є спеціальним суб`єктом у розумінні КУпАП, а тому огляд на стан сп`яніння мав бути проведений посадовою особою, уповноваженою органом управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, а не інспектором поліції ґрунтуються на помилковому розумінні норм права стороною захисту, а тому не бере їх до уваги з огляду на наступне.

Відповідно до частин 1-3 статті 266-1 КУпАП військовозобов`язані та резервісти під час проходження зборів, а також військовослужбовці Збройних Сил України, щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння військовозобов`язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України, щодо яких є підстави вважати, що вони у стані сп`яніння перебувають на вулицях, у закритих спортивних спорудах, у скверах, парках, у всіх видах громадського транспорту (включаючи транспорт міжнародного сполучення) та в заборонених законом інших місцях, проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів.

Огляд військовозобов`язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, щодо яких є підстави вважати, що вони у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, виконують обов`язки військової служби або перебувають на території військових частин, проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України або командиром (начальником) військової частини (установи, організації, підприємства, закладу, підрозділу), іншого утвореного відповідно до законів України військового формування, а також правоохоронного органу спеціального призначення, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів.

Тобто порядок проведення огляду військовослужбовців на стан алкогольного сп`яніння у порядку статті 266-1 КУпАП (посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України) передбачений лише у випадку якщо є підстави вважати, що вони у стані сп`яніння перебувають на вулицях, у закритих спортивних спорудах, у скверах, парках, у всіх видах громадського транспорту (включаючи транспорт міжнародного сполучення), а також виконують обов`язки військової служби або перебувають на території військових частин.

При цьому суд зазначає, що у статті 266-1 КУпАП не визначається порядок огляду військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, які керують транспортним засобом.

Відповідно до змісту статті 15 КУпАП за вчинення правопорушень військовослужбовці притягаються до відповідальності на загальних підставах.

Таким чином, порядок огляду військовослужбовців Збройних Сил України, які керують транспортними засобами на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції здійснюється у загальному порядку, встановленому статтею 266 КУпАП.

Згідно з п. 2 ч. 4 ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби, зокрема, на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок та повернення до місця служби.

Отже, для застосування зазначеної норми необхідним є встановлення не лише факту проходження особою військової служби, а й конкретних обставин, які підтверджують, що безпосередньо у момент події військовослужбовець прямував на службу або повертався до місця її проходження.

Із наданого стороною захисту посвідчення про відрядження від 21.09.2026 № 5373 вбачається, що солдат ОСОБА_1 відряджена з 23.09.2026 по 09.11.2026 до в/ч НОМЕР_4 , що підтверджує факт її направлення у відрядження, однак не змінює правової природи вчиненого нею правопорушення.

Водночас посвідчення про відрядження містить лише загальні відомості про статус ОСОБА_1 як військовослужбовця та не підтверджує, що 29.09.2026 вона прямувала на службу, тобто виконувала обов`язки військової служби. Інших доказів на підтвердження зазначеної обставини стороною захисту не надано.

У даній справі ОСОБА_1 виявлена працівниками поліції не як військовослужбовець, яка порушила порядок проходження військової служби, а як водій, яка вчинила ДТП та відмовилася від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння.

За таких обставин відповідальність ОСОБА_1 настає не за військове адміністративне правопорушення, передбачене главою 13-Б КУпАП, а за правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху, передбачені ст. 124 та ч. 1 ст. 130 КУпАП.

На переконання суду підставою для застосування відповідної процедури є не лише статус особи, а передусім характер правопорушення, яке виявляється та документується.

Інше тлумачення призводило б до необґрунтованого висновку, що працівники Національної поліції позбавлені можливості реагувати на керування військовослужбовцем транспортним засобом у стані сп`яніння на автомобільній дорозі загального користування, що суперечило би положенням ст. ст. 15, 255 та 266 КУпАП і завданням забезпечення безпеки дорожнього руху.

Доводи захисника щодо розбіжності у часі вчинення правопорушення суд вважає необґрунтованими, оскільки час початку відеозапису (05 год. 53 хв.) не є тотожним часу вчинення правопорушення (05 год. 30 хв.) та сам по собі не спростовує відомостей, зазначених у протоколі, і не свідчить про порушення права особи на захист.

Стосовно посилань захисника про те, що відеозапис не є безперервним, суд зазначає наступне.

Пунктом 5 розділу ІІ Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом МВС України 18.12.2018 № 1026 передбачена безперервність здійснення відеозапису під час виконання поліцейськими своїх службових обов`язків.

Між тим, нормативними документами, які регламентують порядок виявлення та фіксації адміністративних правопорушень, складання протоколів про адміністративні правопорушення та направлення відповідних матеріалів до суду не передбачено обов`язковості надавання усього відеозапису, здійсненого у ході виконання поліцейським своїх службових обов`язків. При цьому переривання відеозапису для складання протоколу або інших дій, не пов`язаних із безпосереднім спілкуванням поліцейських із водієм чи іншими учасниками, не є процесуальним порушенням, яке б призвело до беззаперечної неналежності такого відеодоказу.

Відсутність на відеозаписі факту руху транспортного засобу, факту керування т/з не означає відсутності самого факту керування. Стаття 251 КУпАП не встановлює, що обставини правопорушення можуть доводитися виключно безперервним відеозаписом від початку руху автомобіля до завершення складання адміністративних матеріалів.

На думку суду, долучені до протоколу відеофійли, на яких зафіксовані події спілкування поліцейських із ОСОБА_1 та процесуальні дії працівників поліції у своїй сукупності об`єктивно доводять факт вчинення водієм адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 та ч. 1 ст. 130 КУпАП.

При цьому порушень вимог ст. 266 КУпАП та Інструкції з боку працівників поліції судом не встановлено.

Твердження сторони захисту щодо неналежності та недопустимості акту огляду на стан алкогольного сп`яніння, який не містить дати та складений за відсутності вимоги про проходження огляду на місці зупинки, неознайомлення ОСОБА_1 зі змістом направлення на огляд в закладі охорони здоров`я та непропонуванні останній пройти огляд на стан сп`яніння в медичному закладі суд відкидає як неспроможні, оскільки наведені стороною доводи спростовуються відеозаписом і сукупністю інших доказів.

Суд не бере до уваги посилання захисника на постанови інших судів в аналогічних справах як такі, що мають вирішальне значення для розгляду цього провадження, оскільки судові рішення, ухвалені за інших фактичних обставин, не мають преюдиційного значення та не звільняють суд від обов`язку самостійно оцінити докази й обставини конкретної справи.

З огляду на наведене, суд розцінює невизнання вини ОСОБА_1 на місці події як захисну позицію з метою уникнення відповідальності.

Інші твердження та доводи захисника не свідчать про невинуватість останньої та не спростовують її вину у вчиненні адміністративних правопорушень, які їй інкримінуються.

Будь-яких інших заяв чи клопотань, зокрема, про допит свідків, потерпілого, витребування додаткових доказів під час розгляду справи від захисника не надходило.

Суддя неупереджено, всебічно та повно оцінивши всі наявні у справі докази, дійшов висновку, що своїми діями/бездіяльністю ОСОБА_1 порушила пункти 2.5, 13.1 ПДР та вчинила адміністративні правопорушення, передбачені ст. 124, ч. 1 ст. 130 КУпАП (вчинення дорожньо-транспортної пригоди; відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння), вина особи доведена повністю.

У рішенні по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Адміністративне правопорушення, передбачене ст. 130 КУпАП, яке вчинила ОСОБА_1 , за своїм характером має велику суспільну небезпеку, оскільки особа, яка керує транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння створює загрозу життю, як собі так і наражає на цю небезпеку інших учасників руху.

Водночас слід зауважити, що у відповідності до п. 49 Закону України «Про Статут внутрішньої служби ЗСУ» на військовослужбовця покладений обов`язок постійно бути зразком високої культури, скромності й витримки, берегти військову честь, захищати свою й поважати гідність інших людей, зобов`язані завжди пам`ятати, що за їх поведінкою судять не лише про них, а й про Збройні Сили України в цілому.

Суд із повагою ставиться до факту проходження ОСОБА_1 військової служби, однак це не надає їй імунітету від відповідальності за вчинення такого суспільно небезпечного правопорушення в сфері безпеки дорожнього руху.

Відповідно до ч. 2 ст. 36 КУпАП, якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом, стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених, яким у даному випадку, зважаючи на санкцію статті, є правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП по відношенню до ст. 124 КУпАП.

Враховуючи обставини та характер вчинених правопорушень, відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують та обтяжують відповідальність, суд дійшов висновку про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу з позбавлення права керування транспортним засобом.

Крім того, відповідно до ст. 40-1 КУпАП, судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення суддею постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 36, 40-1, 124, 130, 283 - 285 КУпАП,-

П О С Т А Н О В И В :

Справи № 295/17416/26 та № 295/17420/26 про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 124, ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення ОСОБА_1 об`єднати в одне провадження та присвоїти об`єднаній справі № 295/17416/26.

ОСОБА_1 визнати винуватою у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124, ч. 1 ст. 130 КУпАП та накласти на неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень із позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

(Отримувач: ГУК у Житомир обл./Житомирська обл.; Код отримувача: 37976485; Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); Рахунок отримувача: UA368999980313060149000006001; Код класифікації доходів бюджету: 21081300; Найменування коду класифікації доходів бюджету: Адміністративні штрафи у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави, в особі ДСА України, судовий збір у розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 коп.

(Отримувач коштів: ГУК у м. Києві/ м. Київ/ 22030106; Код за ЄДРПОУ: 37993783; Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); Рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001; Код класифікації доходів бюджету: 22030106).

Роз`яснити особі, щодо якої застосоване адміністративне стягнення, що відповідно до ч. 1 ст. 307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Відповідно до ст. 308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений ч. 1 ст. 307 КУпАП, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника.

У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу.

Постанова може бути оскаржена до Житомирського апеляційного суду через Богунський районний суд м. Житомира протягом 10 днів з моменту її винесення.

Суддя

Постанова підлягає пред`явленню до виконання протягом трьох місяців з дня її винесення.

Оригінал: reyestr.court.gov.ua