Рішення від 20 жовтня 2026 р. у справі №165/3391/25 — Нововолинський міський суд Волинської області

справа № 165/3391/25

провадження №2/165/326/26

НОВОВОЛИНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 жовтня 2026 року м. Нововолинськ

Нововолинський міський суд Волинської області в складі:

головуючого судді Ференс-Піжук О.Р.,

з участю секретаря Король І.С.,

прокурора Левчук О.П.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача Улибіної-Вельгус М.В. ,

відповідача ОСОБА_3 ,

представника ССД Думич І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Нововолинську справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа на стороні позивача без самостійних вимог Орган опіки та піклування Виконавчого комітету Нововолинської міської ради, про позбавлення батьківських прав та збільшення розміру аліментів на утримання дитини, -

встановив:

Представник позивача Улибіна-Вельгус М.В. звернулася до суду в інтересах позивача ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_3 , третя особа на стороні позивача без самостійних вимог Орган опіки та піклування Виконавчого комітету Нововолинської міської ради, про позбавлення батьківських прав стосовно неповнолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та збільшення розміру аліментів на утримання дитини, визначених судовим наказом Нововолинського міського суду Волинської області від 12 квітня 2024 року у справі №165/1272/24, та призначити до стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/3 (однієї третьої) частини його заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання рішенням законної сили до досягнення дитиною повноліття.

Вимоги обґрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 народився ОСОБА_4 , батьком якого вказано ОСОБА_3 , за його з яким позивач не перебувала у зареєстрованому шлюбі.

Вказує, що відповідач добровільно не допомагав із утриманням сина, тому позивач змушена була звертатися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів.

Судовим наказом Нововолинського міського суду Волинської області від 12.04.2024 року по справі № 165/1272/24 присуджено до стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 22 березня 2024 року, і до досягнення дитиною повноліття.

Зазначає, що відповідач не сплачує аліменти, внаслідок чого утворилась заборгованість, розмір якої станом на 01 вересня 2025 року складає 41712, 36 грн.

Вказує, що дитина ОСОБА_4 перебуває на обліку у лікаря психіатра, та 07.09.2023 син отримав статус дитини з інвалідністю з діагнозом - дитячий аутизм з вираженим порушенням соціальної взаємодії та комунікації ЗНМ І рівень.

3 жовтня місяця 2023 року відповідач не приймає жодної участі у житті дитини. Вихованням та повним утриманням сина займається лише позивач. Вказує, що позивач та її син мають статус внутрішньо-переміщених осіб і спільно проживають за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно довідки № 36/01-30 виданої 08.09.2025 Нововолинською спеціальною школою ОСОБА_4 є учнем 3-А класу. Батько із закладом шкільної освіти зв`язку не підтримує, успіхами та розвитком дитини не цікавився. Як зазначено у відповіді КНП "Нововолинський ЦПМСД" від 16.09.2025, №836/01-16, батько дитини жодного разу не цікавився станом здоров?я сина, на прийом до лікаря з ним ніколи не звертався.

Зазначає, що відповідач не піклується про сина, не проявляє інтересу до його життя, не цікавиться його успіхами, станом здоров?я, не піклується про його фізичний і духовний розвиток, навчанням, підготовкою до самостійного життя, абсолютно не спілкується з ним, не створює умов для отримання ним освіти. Вважає, що такі обставини є підставою для позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав стосовно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

За таких обставин, вважає, що свідоме і тривале нехтування відповідачем своїми батьківськими обов`язками щодо дитини є наслідком винної поведінки відповідача та є підставою для позбавлення його батьківських прав.

Окрім того вказує, що з кожним місяцем збільшуються потреби сина, який має суттєві проблеми зі здоров?ям і статус дитини з нвалідністю. Позивач намагається всебічно розвивати, спеціально харчувати та одягати на належному рівні дитину. Обов?язкові витрати йдуть на: продукти харчування, одяг, ліки та вітаміни, засоби гігієни, іграшки. Фактично дитина перебуває на повному утриманні позивача. Сім?я проживає в орендованій квартирі, оскільки є внутрішньо-переміщеними особами. Ціни на усе є високими і постійно зростають, інших утриманців у відповідача немає, тому позивач просить збільшити розмір аліментів на утримання дитини.

Зазначає, що позивач працевлаштована на посаді менеджера в роздрібній торгівлі продовольчими товарами на умовах неповного робочого часу, оскільки здійснює догляд за хворим сином, її дохід є незначним. Просить позовні вимоги задоволити в повному обсязі.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник Улибіна-Вельгус М.В. підтримали заявлені позовні вимоги з підстав,наведених у позові. Просили позбавити ОСОБА_3 батьківських прав стосовно неповнолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Збільшити розмір аліментів, визначених судовим наказом Нововолинського міського суду Волинської області від 12 квітня 2024 року у справі №165/1272/24, та стягувати з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/3 (однієї третьої) частини його заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання рішенням законної сили до досягнення дитиною повноліття. Також просили стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати у справі, які складаються з сплаченого судового збору в розмірі 1211,20 грн та 7000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

ОСОБА_1 в судовому засіданні наголосила, що відповідач не є біологічним батьком неповнолітнього ОСОБА_5 , не приймає участі в його житті, дитина має психічні відхилення. Кожен похід до психіатра потребує згоди обох батьків. Сторони проживають окремо, практично не спілкуються, позивачу важко у потрібний час отримати згоду відповідача з питань, що стосуються інтересів дитини, в тому числі забезпечення медичного обстеження сина. Витрати на утримання дитини несе самостійно, вартість життя зростає, а дитина потребує спеціального харчування та придбання всього необхідного для підтримання нормального рівня життя і розвитку дитини.

У судовому засіданні відповідач ОСОБА_3 визнав позовні вимоги, не заперечив щодо позбавлення його батьківських прав стосовно неповнолітнього ОСОБА_4 , біологічним батьком якого він не є. Зазначив, що взагалі не приймає участі у вихованні дитини, не спілкується з дитиною та з позивачем. Ствердив, що свідомо не виконує свої батьківські обов`язки щодо дитини позивача і розуміє відповідальність за це. Зазначив, що проживали з позивачем разом на Харківщині, дитину записав на себе в 2022 чи 2023 році вже за місцем реєстрації ВПО, щоб хоч якось підтримати позивача у важкий період. Коли перестали проживати разом, то мав намір оспорити батьківство щодо сина позивачки ОСОБА_6 , але мати сина вже звернулася до суду з цим позовом. Також визнає вимогу щодо збільшення розміру аліментів, оскільки має стабільний дохід і не заперечує, щодо стягнення з нього на користь позивача понесені нею судові витрати у справі.

Представник органу опіки та піклування Виконавчого комітету Нововолинської міської ради Волинської області Думич І.О. у судовому засіданні підтримала висновок про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 стосовно неповнолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що затверджено рішенням виконавчого комітету Нововолинської міської ради Волинської області 02.04.2026, №320.

Суд, заслухавши пояснення позивача ОСОБА_1 , її представника адвоката Улибіної-Вельгус М.В., відповідача ОСОБА_3 , думку представника органу опіки та піклування Думич І.О., висновок прокурора Левчук О.П. про доцільність позбавлення батьківських прав відповідача, дослідивши письмові докази в їх сукупності, дійшов висновку про наявність і достатність підстав, передбачених ч.1 п.2 ст. 164 Сімейного Кодексу України, для позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав стосовно неповнолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Судом встановлено, що ОСОБА_3 записаний батьком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження дитини серії НОМЕР_1 , вианим 19.08.2023 Нововолинським відділом ДРАЦС у Володимирському районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (а.с.11).

Судовим наказом Нововолинського міського суду Волинської області від 12.04.2024 справа № 165/1272/24 (а.с.12), присуджено до стягнення щомісячно з ОСОБА_3 , на користь ОСОБА_1 , аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 (однієї чверті) частини заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з дня пред`явлення заяви про видачу судового наказу, тобто з 22 березня 2024 року до досягнення дитиною повноліття.

Відповідно до розрахунку заборгованості Балаклійського відділу державної виконавчої служби в Ізюмському районі Харківської області Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про стан заборгованості від 09.09.2025 №43448 у виконавчому провадженні НОМЕР_4 (а.с.14), станом на 01.09.2025 заборгованість зі сплати аліментів становить 41712,36 грн. Відповідач аліменти не сплачував, не здійснив жодного платежу.

Згідно з довідкою Нововолинської спеціальної школи від 08.09.2025 №36/01-30 (а.с.17), батько дитини учня 3-А класу ОСОБА_4 , ОСОБА_3 не цікавиться навчанням та вихованням сина, контактів з учителями та вихователями не підтримує. ОСОБА_7 - дитина з особливими освітніми потребами, потребує постійного психолого-педагогічного, корекційно-розвиткового впливу і фізичної реабілітації. Перебування у закладі завжди цікавилась матір дитини.

Із висновку виконавчого комітету Нововолинської міської ради, як органу опіки та піклування, затвердженого рішенням виконавчого комітету Нововолинської міської ради Волинської області від 02.04.2026 № 320 (а.с.111-113) вбачається, що беручи до уваги, що відповідач ОСОБА_3 самоухилився від виконання своїх батьківських обов`язків, не бере участі у вихованні дитини, не спілкується з нею, не цікавиться її навчанням, не бере участі у медичному догляді, не надає належного матеріального утримання, має значну заборгованість зі сплати аліментів. У висновку зазначено, що такі обставини свідчать про винну поведінку батька та свідоме нехтування батьківськими обов`язками, і перебування відповідача в статусі юридичного батьківства, суперечить інтересам дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Дослідженими та проаналізованими судом доказами, встановлено, що відповідач ОСОБА_3 самоухилився від виконання батьківських обов`язків стосовно неповнолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , не проявляє про нього щонайменшої батьківської турботи, вихованням дитини не займається, будучи здоровим та працездатним, матеріально сина не утримує, і така його винна поведінка свідчить про наявність законних підстав для позбавлення батьківських прав.

Згідно з ст. 164 Сімейного Кодексу України, батьки можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вони ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини. Відповідно до п.2 частини першої статті 164 СК України, мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав, якщо він, вона ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

За змістом даної норми закону, ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя. При цьому зазначені фактори можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомо нехтування своїми обов`язками.

Разом з тим, відповідно до роз`яснень, які містяться у пункті 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 30 березня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Відповідно до частини 1 Статті 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, держави-учасниці забезпечують те, щоб дитини не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають, відповідно до закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною, або не піклуються про неї, або коли проживають роздільно і необхідно прийняти рішення про місця проживання дитини.

Позбавлення батьківських прав як спосіб впливу на батьків, не можна застосовувати тоді, коли це не викликано необхідністю.

Враховуючи наведені норми і роз`яснення, суд повно і об`єктивно дослідивши всі обставини справи і проаналізувавши їх в сукупності, виходячи виключно з інтересів неповнолітньої дитини, беручи до уваги, що відповідач тривалий час ухиляється від обов`язку по вихованню сина, неналежно ставиться до виконання батьківських обов`язків по відношенню до нього, не проявляє про нього щонайменшої батьківської турботи, матеріально не утримує дитину, будучи працездатною особою.

Вказані обставини, не дають суду підстави зробити висновок про належне ставлення батька до неповнолітнього сина, а навпаки свідчать про винну поведінку відповідача і умисне ухилення від виконання обов`язків по вихованню дитини. Така поведінка відповідача шкодить правам та інтересам його сина, негативно впливає на його психологічний стан.

Враховуючи вище наведене, суд позов задовольняє і позбавляє ОСОБА_3 батьківських прав стосовно неповнолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Пунктом 23 постанови Пленуму Верховного суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15.05.2006 №3 роз`яснено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них. У новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.

Враховуючи зміст ст. ст.181,192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним.

У постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143цс13 зроблено висновок, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

Згідно з вимогами статті 192 СК України, розмір аліментів може бути змінений за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я платника чи одержувача аліментів та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Доведення саме вказаних обставин є підставою для перегляду визначеного судом розміру аліментів, у тому числі, і шляхом зміни способу їх стягнення.

Відповідного висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 10 липня 2019 року, справа № 415/4386/16-ц, провадження № 61-21056св18.

При розгляді позовів, заявлених з зазначених підстав, застосуванню підлягає не тільки ст. 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов`язку батьків утримувати своїх дітей (ст. 182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», ст. 183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», ст. 184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»).

Згідно з ч.1 ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Згідно з ч. 4 ст. 223 ЦПК України, якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред`явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них.

Стаття 8 Закону України «Про охорону дитинства» визначає, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).

Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Звертаючись з позовом про зміну способу стягнення аліментів, позивач посилалась на те, що з моменту винесення судового наказу про стягнення аліментів значно зросли ціни на продукти харчування, навчання та інші потреби неповнолітньої дитини, яка має статус дитини з інвалідністю з діагнозом - дитячий аутизм з вираженими порушеннями соціальної взаємодії та комунікації ЗНМ І рівень (а.с.18).

Крім того зазначила, що має незначний дохід, оскільки працює на умовах неповного робочого часу, на 0,25 ставки, на посаді менеджера в роздрібній торгівлі продовольчими товарами. ЇЇ середньомісячний дохід складає 5906 грн, що підтверджується довідками ТзОВ «Волинська бізнес-мережа» (а.с.15,16).

У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яку ратифіковано постановою Верховної Ради України № 789-XII від 27 лютого 1991 року, визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до частин першої-другої статті 27 вказаної Конвенції держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Також висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 11 березня 2020 року у справі № 759/10277/18 зводяться до того, що інтереси дитини превалюють над майновим становищем платника аліментів.

Стаття 184 Сімейного Кодексу України передбачає, якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі.

Беручи до уваги вищевикладене, суд приймає рішення про збільшення розміру аліментів, при цьому визначаючи розмір аліментів суд надає перевагу інтересам дітей, які мають право на достатній рівень матеріального забезпечення, і присуджує стягувати ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/3 (однієї третьої) частини його заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання рішенням законної сили до досягнення дитиною повноліття.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України суд стягує з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп., та понесені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7000 (сім тисяч) гривень. Також стягує з ОСОБА_3 в дохід держави 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) грн 20 коп. судового збору.

Керуючись ст. 12, ст. 13, ст.81, ст. 89, ст. 141, ст. 263, ст. 264 ЦПК України, на підставі ст.ст. 164, 166 Сімейного Кодексу України, - суд

ухвалив:

Позов задоволити.

Позбавити ОСОБА_3 батьківських прав стосовно неповнолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Збільшити розмір аліментів, визначених судовим наказом Нововолинського міського суду Волинської області від 12 квітня 2024 року у справі №165/1272/24, та стягувати з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/3 (однієї третьої) частини його заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання рішенням законної сили до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп., та понесені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7000 (сім тисяч) гривень.

Стягнути з ОСОБА_3 в дохід держави судовий збір в розмірі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) грн 20 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , місце реєстрації ВПО: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ;

Відповідач: ОСОБА_3 , адреса реєстрації ВПО: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Повний текст рішення суду виготовлений 21.10.2026 року.

Головуючий підпис О.Р. Ференс-Піжук