Вирок від 20 жовтня 2026 р. у справі №165/1152/25 — Нововолинський міський суд Волинської області

справа № 165/1152/25

провадження №1-кп/165/162/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2026 року місто Нововолинськ

Нововолинський міський суд Волинської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

з участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4

захисника ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Нововолинського міського суду Волинської області кримінальне провадження № 62023140130000117 від 25.04.2023 про обвинувачення:

ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження: м. Нововолинськ, Волинська область; місце проживання: АДРЕСА_1 ; громадянин України, неодружений, на утриманні одна малолітня дитина, судимостей не має, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України,

встановив:

ОСОБА_4 , діючи умисно, усвідомлюючи протиправність своїх дій, не маючи наміру назавжди ухилитися від проходження військової служби, не отримавши дозволу відповідного командира (начальника), 29 вересня 2022 року самовільно залишив військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ).

ОСОБА_4 з 29 вересня 2022 року, усвідомлюючи, що він є військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України і не звільнений з військової служби, без поважних причин був відсутній за місцем служби та не виконував свої службові обов`язки, а службовий час проводив на власний розсуд за місцем свого постійного проживання у м. Нововолинськ Володимирського району Волинської області до 23 січня 2023 року, тобто до дня його звільнення з військової служби, чим припинено вчинення триваючого кримінального правопорушення.

Суд вважає встановленою та доведеною винуватість ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України (в редакції статті закону України про кримінальну відповідальність, що діяла на момент вчинення кримінального правопорушення) – самовільному залишенні місця служби військовослужбовцем (крім строкової служби), вчиненому в умовах воєнного стану.

Встановлені судом фактичні обставини та винуватість ОСОБА_4 у вчиненні даного кримінального правопорушення, підтверджуються такими дослідженими в судовому засіданні доказами:

- показаннями обвинуваченого ОСОБА_4 , суть яких полягає в наступному. Вину у пред`явленому обвинуваченні визнав. Зазначив, що дійсно самовільно залишив військову частину НОМЕР_1 29 вересня 2022 року та був відсутній за місцем служби до 23 січня 2023 року. Тоді це не сприймав серйозно, оскільки раніше за таке порушення військової дисципліни загрожував штраф та позбавлення премії. На даний час усвідомив протиправність свого вчинку та його суспільну небезпеку, шкодує про вчинене. Просить врахувати, що він залишив військову частину в м. Луцьку, ніколи цього не робив і не зробив би, перебуваючи в зоні активних бойових дій. Має на утриманні маму 79-річного віку, яка є особою з інвалідністю 2 групи з 2018 року. Зважаючи на наведене, маючи право на відстрочку, не зробив цього, а захищав Батьківщину ще з 2015 року. Брав участь в антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей, на початку війни у 2022 році призваний по загальній мобілізації і захищав Батьківщину на території Дніпропетровської області. Зловживає алкоголем, тому що участь в бойових діях вплинула на його психіку. З неповнолітньою дочкою спілкується дуже часто по телефону, оскільки вона перебуває в Польщі, висилає їй гроші. Щиро кається у скоєному;

- повідомленням т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 08.02.2023 на адресу органів прокуратури та досудового розслідування про відсутність з 29.09.2022 солдата ОСОБА_4 на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 без поважних причин та внесення відомостей за даним фактом до ЄРДР (а.с. 110-111);

- копією повідомлення командира військової частини НОМЕР_1 від 09.11.2022 про відсутність на військовій службі більше 30 діб (з 29.09.2022) солдата військової служби призваного по мобілізації ОСОБА_4 (а.с. 112-113);

- витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 29.09.2022 № 562 про призначення службового розслідування за фактом залишення військової частини солдатом ОСОБА_4 (а.с. 114);

- актом службового розслідування, згідно якого: 29.09.2022 було виявлено відсутність на військовій службі та самовільне залишення військової частини НОМЕР_1 солдатом ОСОБА_4 ; його незаконну відсутність на військовій служби без поважних причин більше 30 діб (а.с. 115-118);

- витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 02.03.2022 № 44, яким рядового ОСОБА_4 , який 02.03.2022 прибув з територіального центру комплектування та соціальної підтримки для проходження військової служби за мобілізацією, зараховано до списків особового складу частини на посаду хіміка-дегазатора відділення спеціальної обробки озброєння та техніки взводу радіаційного, хімічного, біологічного захисту (а.с. 122);

- копією наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 29.10.2022 № 164, згідно з яким матеріали службового розслідування про самовільне залишення військової частини НОМЕР_1 солдатом ОСОБА_4 у зв`язку з ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України наказано передати до правоохоронних органів (а.с. 124);

- копіями відповідей від КП «Волинська обласна клінічна лікарня» Волинської обласної ради від 02.11.2022, від командування військової частини НОМЕР_2 від 01.11.2022, від КНП «Нововолинська центральна міська лікарня» від 02.11.2022 та від 01.06.2023 про те, що військовослужбовець ОСОБА_4 з 28.09.2022 по дату надання відповідей за медичною допомогою не звертався, на амбулаторному чи стаціонарному лікуванні не перебував (а.с. 125-127, 149);

- витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 25.01.2023 № 25, відповідно до якого солдата ОСОБА_4 , звільненого в запас наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 25.01.2023 № 5-РС, з 25.01.2023 виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення (а.с. 131).

Оцінюючи досліджені під час судового розгляду докази, з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, а у їх сукупності – з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, вважає доведеними встановлені судом фактичні обставини кримінального правопорушення та винуватість ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України (в редакції статті закону України про кримінальну відповідальність, що діяла на момент вчинення кримінального правопорушення) – самовільному залишенні місця служби військовослужбовцем (крім строкової служби), вчиненому в умовах воєнного стану.

При призначенні покарання суд відповідно до вимог ст. ст. 50, 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання, а також те, що особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Так, ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, яке є тяжким злочином, судимостей не має, розлучений, на утриманні має одну неповнолітню дитину, не працює.

Суд дійшов висновку про щирість визнання ОСОБА_4 вини шляхом відповідного ставлення до скоєного, про усвідомлення та належну критичну оцінку своєї протиправної поведінки, її осуд, а тому визнає обставиною, яка пом`якшує покарання, щире каяття.

Обставин, які згідно з ст. 67 КК України, обтяжують покарання, судом не встановлено.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про призначення ОСОБА_4 покарання в межах санкції ч. 5 ст. 407 КК України (в редакції статті закону України про кримінальну відповідальність, що діяла на момент вчинення кримінального правопорушення) у виді позбавлення волі на мінімальний строк. Таке покарання відповідатиме вимогам ст.ст. 50, 65 КК України, буде необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень, як самим обвинуваченим, так і іншими особами.

За правилами ч. 1 ст. 75 КК України, в редакції статті, що діяла на момент вчинення кримінального правопорушення, якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, катування, передбачене частиною третьою статті 127 цього Кодексу, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Інститут умовного звільнення не є імперативним і прийняття відповідного рішення належить до дискреційних повноважень суду, який їх реалізує у кожному конкретному випадку, беручи до уваги встановлені у справі факти, які свідчать про суспільну небезпечність діяння та характеризують засуджену особу.

Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що будь-яке втручання держави у права особи повинно відповідати вимозі пропорційності, тобто бути необхідним у демократичному суспільстві. Під час призначення та виконання покарання національні суди повинні враховувати індивідуальні обставини справи та поведінку особи після вчинення правопорушення, оскільки це є важливим елементом оцінки справедливості кримінально-правової реакції держави.

Суд також враховує: особу обвинуваченого ОСОБА_4 , його вік та стан здоров`я, те, що на його утриманні перебуває малолітня дочка 2013 року народження (а.с. 205), проживає з матір`ю 79-річного віку, яка є особою з інвалідністю 2 групи з 2018 року (а.с. 31); з 2015 року обвинувачений брав участь у бойових діях під час проведення АТО (а.с. 119, 135-146), є учасником бойових дій (а.с. 134); з 25.01.2023 звільнений з військової служби в запас (а.с. 131); період часу більше трьох років, який пройшов з моменту вчинення кримінального правопорушення, а тому, дотримуючись принципу співмірності та індивідуалізації покарання, суд дійшов висновку про можливість виправлення ОСОБА_4 без відбування покарання та про прийняття рішення на підставі ст. 75 КК України про звільнення його від відбування покарання з випробуванням із покладенням обов`язків, визначених ст. 76 КК України.

Речові докази та документи для вирішення питання в порядку ст. 100 КПК України суду не надавались.

Документально підтвердженні процесуальні витрати згідно обвинувального акта та матеріалів кримінального провадження відсутні.

Запобіжний захід обвинуваченому не обирався.

Цивільний позов не пред`являвся.

Керуючись ст. ст. 100, ч. 3 ст. 349, ст. ст. 368, 370, 371, 374 КПК України, суд

ухвалив:

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання з випробовуванням з іспитовим строком на 3 (три) роки.

Згідно з ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 такі обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений до Волинського апеляційного суду через Нововолинський міський суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Копію вироку після його проголошення негайно вручити обвинуваченому та прокурору, інші учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.

Головуючий суддя ОСОБА_6