Постанова від 20 жовтня 2026 р. у справі №380/398/26 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

Суд: Восьмий апеляційний адміністративний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, з них

Дата: 20 жовтня 2026 р.

Справа: №380/398/26

Суддя: Москаль Ростислав Миколайович

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 380/398/26 пров. № А/857/32555/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі головуючого судді Москаля Р.М., суддів Димарчук Т.М., Сала П.І., розглянув в порядку письмового провадження в місті Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 05 травня 2026 року (головуючий суддя Желік О.М., м. Львів) у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

Короткий зміст позовних вимог

ОСОБА_1 (далі – позивач) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі – відповідач), просить суд:

- визнати протиправним і скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області № 047250027142 від 11.11.2025 про відмову у призначенні дострокової пенсії за віком ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 від 02.08.1989 на території Російської Федерації з 07.03.2000 по 17.08.2001, з 18.08.2001 по 03.08.2002, з 04.08.2002 по 24.08.2002, з 01.04.2003 по 26.12.2003, з 19.03.2004 по 19.01.2005, з 11.03.2005 по 25.01.2006, з 27.03.2008 по 30.11.2008, з 25.03.2009 по 24.11.2009, з 13.04.2010 по 09.11.2010, з 07.04.2011 по 21.11.2011, з 27.04.2012 по 17.11.2012, з 11.04.2013 по 04.12.2013, з 25.04.2014 по 05.12.2014;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати періоди участі ОСОБА_1 у бойових діях з 28.03.2022 по 19.08.2022, з 25.08.2022 по 14.10.2022, з 20.10.2022 по 05.01.2023, з 16.01.2023 по 30.09.2023, з 16.10.2023 по 30.04.2024, з 16.05.2024 по 30.09.2024, з 18.10.2024 по 16.11.2024, з 04.12.2024 по 31.05.2025, з 16.06.2025 по 01.10.2025 до страхового стажу з коефіцієнтом 1 місяць за 3 місяці;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області повторно розглянути заяву про дострокову пенсію за віком ОСОБА_1 від 04.11.2025 та вирішити питання про призначення пенсії за віком відповідно до пункту 4 статті 115 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Суд першої інстанції постановив рішення, яким адміністративний позов задовольнив повністю: - визнав протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області № 047250027142 від 11.11.2025 про відмову у призначенні дострокової пенсії за віком ОСОБА_1 ; - зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (ЄДРПОУ 13814885) зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) періоди роботи згідно трудової книжки серії НОМЕР_3 від 02.08.1989 на території Російської Федерації з 07.03.2000 по 17.08.2001, з 18.08.2001 по 03.08.2002, з 04.08.2002 по 24.08.2002, з 01.04.2003 по 26.12.2003, з 19.03.2004 по 19.01.2005, з 11.03.2005 по 25.01.2006, з 27.03.2008 по 30.11.2008, з 25.03.2009 по 24.11.2009, з 13.04.2010 по 09.11.2010, з 07.04.2011 по 21.11.2011, з 27.04.2012 по 17.11.2012, з 11.04.2013 по 04.12.2013, з 25.04.2014 по 05.12.2014;

- зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (ЄДРПОУ 13814885) зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) періоди безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України з 28.03.2022 по 19.08.2022, з 25.08.2022 по 14.10.2022, з 20.10.2022 по 05.01.2023, з 16.01.2023 по 30.09.2023, з 16.10.2023 по 30.04.2024, з 16.05.2024 по 30.09.2024, з 18.10.2024 по 16.11.2024, з 04.12.2024 по 31.05.2025, з 16.06.2025 по 01.10.2025 з коефіцієнтом 1 місяць служби за 3 місяці;

- зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (ЄДРПОУ 13814885) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) від 04.11.2025 про призначення дострокової пенсії за віком з урахуванням висновків, викладених у цьому рішенні, та вирішити питання про призначення пенсії за віком відповідно до пункту 4 частини першої статті 115 Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Приймаючи оскаржене рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що (1) відповідач протиправно не зарахував до страхового стажу позивача періоди роботи на території Російської Федерації з 07.03.2000 по 05.12.2014 (з перервами), оскільки такі періоди підтверджуються записами у трудовій книжці, належність оформлення яких відповідач не заперечував. Суд зазначив, що в період здійснення позивачем трудової діяльності були чинними міжнародні договори, які передбачали взаємне визнання трудового стажу, набутого на територіях України та російської федерації. Припинення участі України в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць СНД у галузі пенсійного забезпечення не має зворотної дії та не позбавляє позивача права на врахування стажу, набутого в період її чинності. Також суд відхилив доводи відповідача щодо необхідності подання довідок про нараховані суми грошового забезпечення та сплачені страхові внески, оскільки спірні періоди стосуються трудової діяльності позивача, а не проходження військової служби, та підтверджуються трудовою книжкою; (2) періоди безпосередньої участі позивача в заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, підлягають зарахуванню до страхового стажу з розрахунку один місяць служби за три місяці. Суд виходив із того, що позивач проходить військову службу за призовом під час мобілізації, має статус учасника бойових дій, а його безпосередня участь у відповідних заходах у визначені спірні періоди підтверджується довідкою військової частини. Застосувавши положення статті 57 Закону України «Про пенсійне забезпечення», статті 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та відповідні положення законодавства про обчислення вислуги років на пільгових умовах, суд дійшов висновку про наявність підстав для пільгового зарахування зазначених періодів до страхового стажу позивача. При цьому суд відхилив заперечення відповідача про неможливість такого обчислення стажу для призначення пенсії відповідно до Закону № 1058-IV, оскільки вони не узгоджуються із системним тлумаченням наведених нормативно-правових актів та правовими висновками Верховного Суду. Загалом суд першої інстанції виснував, що на момент звернення із заявою про призначення дострокової пенсії за віком позивач досяг 55-річного віку, має статус учасника бойових дій, а з урахуванням періодів роботи на території Російської Федерації та пільгового зарахування періодів безпосередньої участі в заходах із забезпечення оборони України його страховий стаж перевищує необхідні 25 років. Відтак, суд визнав протиправним і скасував рішення відповідача про відмову у призначенні дострокової пенсії за віком, зобов`язав зарахувати спірні періоди до страхового стажу та повторно розглянути заяву позивача від 04.11.2025 з урахуванням висновків суду, вирішивши питання про призначення пенсії відповідно до пункту 4 частини першої статті 115 Закону № 1058-IV.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Відповідач оскаржив рішення суду першої інстанції до Восьмого апеляційного адміністративного суду, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права і порушення ним норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, про відмову у задоволенні позову.

На обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт покликається на те, що рішення про відмову у призначенні дострокової пенсії за віком прийняте на підставі ретельного аналізу поданих документів. Страховий стаж позивача, обчислений відповідно до вимог чинного законодавства, становить 19 років 07 місяців 08 днів, що недостатньо для призначення дострокової пенсії за віком, яка вимагає наявність страхового стажу не менше 25 років. Відповідач вказав, що відповідно до Закону України від 23.12.2022 "Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року" до страхового стажу зараховуються періоди роботи (служби) на РРФСР по 31.12.1991. Крім того, для зарахування спірного періоду роботи на території Російської Федерації позивачу необхідно надати довідку про грошове забезпечення (нараховані суми грошового забезпечення та сплачені страхові внески) за ці періоди.

Щодо зарахування у трикратному розмірі періодів проходження військової служби при призначенні пенсії відповідно до Закону № 1058 зазначив, що згідно з частиною четвертою статті 24 Закону №1058 пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 1 січня 2004 року застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років. Оскільки позивач звернувся із заявою про призначення дострокової пенсії за віком відповідно до статті 115 Закону №1058, то підстав для пільгового обчислення періодів проходження військової служби немає.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

Позивач правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався. Суд на підставі частини четвертої статті 304 КАС України дійшов висновку, що відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Обставини справи, які встановив суд першої інстанції та перевірив суд апеляційної інстанції

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується паспортом громадянина України серії НОМЕР_4 , виданим 18.02.1998 Марганецьким МВ УМВС України в Дніпропетровській області.

Позивач упродовж тривалого часу здійснював трудову діяльність як на території України, так і на території Російської Федерації, що підтверджується записами відповідного змісту в трудовій книжці серії НОМЕР_3 від 02.08.1989. Так, у періоди з 07.03.2000 по 17.08.2001, з 18.08.2001 по 03.08.2002, з 04.08.2002 по 24.08.2002, з 01.04.2003 по 26.12.2003, з 19.03.2004 по 19.01.2005, з 11.03.2005 по 25.01.2006, з 27.03.2008 по 30.11.2008, з 25.03.2009 по 24.11.2009, з 13.04.2010 по 09.11.2010, з 07.04.2011 по 21.11.2011, з 27.04.2012 по 17.11.2012, з 11.04.2013 по 04.12.2013, з 25.04.2014 по 05.12.2014 у ТОВ "Гірничопромислове підприємство "Реткон" (м. Бодайбо, Іркутська область) та ЗАТ "Артіль старателів "Витим" (м.Бодайбо, Іркутська область) на посаді водія автомобіля.

ОСОБА_1 з 28.03.2022 перебуває на військовій службі за призовом під час мобілізації у військовій частині НОМЕР_5 на посаді водія автомобільного відділення автомобільного взводу підвозу боєприпасів роти забезпечення боєприпасами батальйону матеріального забезпечення військової частини НОМЕР_5 , що підтверджується військовим квитком серії НОМЕР_6 , виданим 14.11.1989 ІНФОРМАЦІЯ_2 , а також довідкою військової частини НОМЕР_5 від 08.10.2025 № 9/6980.

Позивач у періоди з 28.03.2022 по 19.08.2022, з 25.08.2022 по 14.10.2022, з 20.10.2022 по 05.01.2023, з 16.01.2023 по 30.09.2023, з 16.10.2023 по 30.04.2024, з 16.05.2024 по 30.09.2024, з 18.10.2024 по 16.11.2024, з 04.12.2024 по 31.05.2025, з 16.06.2025 по 01.10.2025 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи в районах Чугуївської громади Чугуївського району Харківської області, Куп`янської громади Куп`янського району Харківської області, що підтверджується довідкою військової частини НОМЕР_5 від 10.10.2025 № 11/1/5837 "Про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із військовою агресією Російської Федерації проти України".

ОСОБА_1 надано статус учасника бойових дій відповідно до пункту 19 частини першої статті 6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", що підтверджується посвідченням учасника бойових дій серії НОМЕР_7 , виданим 05.06.2024 Управлінням персоналу штабу військової частини НОМЕР_8 .

04.11.2025 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою про призначення дострокової пенсії за віком як учаснику бойових дій.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області №047250027142 від 11.11.2025 ОСОБА_1 відмовлено у призначенні дострокової пенсії за віком. Підставою для відмови стало те, що страховий стаж позивача, на думку відповідача, становить 19 років 07 місяців 08 днів, що недостатньо для призначення дострокової пенсії за віком, яка вимагає наявність страхового стажу не менше 25 років у чоловіків. Зокрема, до страхового стажу відповідач не зарахував періоди роботи на території Російської Федерації з 07.03.2000 по 17.08.2001, з 18.08.2001 по 03.08.2002, з 04.08.2002 по 24.08.2002, з 01.04.2003 по 26.12.2003, з 19.03.2004 по 19.01.2005, з 11.03.2005 по 25.01.2006, з 27.03.2008 по 30.11.2008, з 25.03.2009 по 24.11.2009, з 13.04.2010 по 09.11.2010, з 07.04.2011 по 21.11.2011, з 27.04.2012 по 17.11.2012, з 11.04.2013 по 04.12.2013, з 25.04.2014 по 05.12.2014 з посиланням на Закон України від 23.12.2022 "Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року".

Не погоджуючись з таким рішенням, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Норми права, які регулюють спірні правовідносини та мотиви суду апеляційної інстанції щодо їх застосування/незастосування до спірних правовідносин

суд першої інстанції при прийнятті рішення дійшов висновку, що:

(1) відповідач протиправно не зарахував до страхового стажу позивача періоди роботи на території російської федерації, оскільки такі періоди підтверджуються записами у трудовій книжці, а припинення участі України та Російської Федерації в Угоді про гарантії прав громадян держав - учасниць СНД у галузі пенсійного забезпечення не позбавляє позивача права на врахування стажу, набутого до припинення її дії;

(2) періоди безпосередньої участі позивача в заходах із забезпечення оборони України підлягають зарахуванню до страхового стажу з розрахунку один місяць служби за три місяці. Такий висновок суд обґрунтував положеннями статті 57 Закону України «Про пенсійне забезпечення», статті 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» і законодавства про пільгове обчислення вислуги років, а також правовими висновками Верховного Суду.

Аргументи апелянта зводяться до того, що:

(1) щодо періодів роботи на території російської федерації, то самих записів у трудовій книжці недостатньо для безумовного зарахування всіх спірних періодів до страхового стажу, оскільки необхідно перевірити дотримання передбачених законодавством умов пенсійного забезпечення, зокрема наявність документів про заробітну плату та інформації про сплату страхових внесків за періоди роботи після 01.01.2004;

(2) щодо зарахування періодів військової служби в потрійному розмірі, то суд першої інстанції неправильно застосував положення статті 57 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у взаємозв`язку зі статтею 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», оскільки пільговий порядок обчислення періодів служби не поширюється на визначення страхового стажу для призначення дострокової пенсії за віком відповідно до статті 115 Закону № 1058-IV.

Обставини справи встановлені судом першої інстанції на підставі наявних в матеріалах справи доказів правильно, сторонами визнаються. Отже, спірним у цій справі є:

(1) наявність підстав для зарахування періоду проходження позивачем військової служби з 28.03.2022 по 19.08.2022, з 25.08.2022 по 14.10.2022, з 20.10.2022 по 05.01.2023, з 16.01.2023 по 30.09.2023, з 16.10.2023 по 30.04.2024, з 16.05.2024 по 30.09.2024, з 18.10.2024 по 16.11.2024, з 04.12.2024 по 31.05.2025, з 16.06.2025 по 01.10.2025 до його страхового стажу із розрахунку один місяць служби за три місяці;

(2) дії відповідача щодо відмови зарахувати до страхового стажу позивача періоди роботи з 07.03.2000 по 17.08.2001, з 18.08.2001 по 03.08.2002, з 04.08.2002 по 24.08.2002, з 01.04.2003 по 26.12.2003, з 19.03.2004 по 19.01.2005, з 11.03.2005 по 25.01.2006, з 27.03.2008 по 30.11.2008, з 25.03.2009 по 24.11.2009, з 13.04.2010 по 09.11.2010, з 07.04.2011 по 21.11.2011, з 27.04.2012 по 17.11.2012, з 11.04.2013 по 04.12.2013, з 25.04.2014 по 05.12.2014 у ТОВ "Гірничопромислове підприємство "Реткон" (м. Бодайбо, Іркутська область) та ЗАТ "Артіль старателів "Витим" (м. Бодайбо, Іркутська область) на території Російської Федерації.

Суд апеляційної інстанції, перевіряючи в межах доводів та вимог апеляційної скарги законність і обґрунтованість рішення, частково погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на такі мотиви:

стаття 46 Конституції України закріплює право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Відповідно до статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 115 Закону № 1058-ІV право на призначення дострокової пенсії за віком мають військовослужбовці […], які брали участь у бойових діях […] безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, […], - після досягнення чоловіками 55 років […] та за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків […].

І. Щодо обчислення страхового стажу ОСОБА_1 за період участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України з 28.03.2022 по 19.08.2022, з 25.08.2022 по 14.10.2022, з 20.10.2022 по 05.01.2023, з 16.01.2023 по 30.09.2023, з 16.10.2023 по 30.04.2024, з 16.05.2024 по 30.09.2024, з 18.10.2024 по 16.11.2024, з 04.12.2024 по 31.05.2025, з 16.06.2025 по 01.10.2025 - в ординарному чи потрійному розмірі:

позивач у періоди з 28.03.2022 по 19.08.2022, з 25.08.2022 по 14.10.2022, з 20.10.2022 по 05.01.2023, з 16.01.2023 по 30.09.2023, з 16.10.2023 по 30.04.2024, з 16.05.2024 по 30.09.2024, з 18.10.2024 по 16.11.2024, з 04.12.2024 по 31.05.2025, з 16.06.2025 по 01.10.2025 брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, що підтверджується довідкою військової частини НОМЕР_5 від 10.10.2025 №11/1/5837.

Відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 8 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” від 20.12.1991 № 2011-XII (далі – Закон №2011):

- час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх:

(1) страхового стажу, (2) стажу роботи, (3) стажу роботи за спеціальністю, а також до (4) стажу державної служби […].

- час проходження військовослужбовцями військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України “Про оборону України”, зараховується до їх:

(1) вислуги років, (2) стажу роботи, (3) стажу роботи за спеціальністю, а також до (4) стажу державної служби на пільгових умовах - у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до Закону України “Про оборону України” від 6.12.1991 року № 1932-XII (в чинній редакції) особливий період – це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій. На підставі Указів Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, №69/2022 “Про загальну мобілізацію” в Україні введено воєнний стан та запроваджено загальну мобілізацію, ці правові режими неодноразово продовжувалися та діють донині.

Отже, на підставі норми третього речення абзацу 2 частини 1 статті 8 Закону №2011 проходження позивачем військової служби у зв`язку із мобілізацією зараховується до його вислуги років, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби - на пільгових умовах у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.

Водночас суд першої інстанції зобов`язав зарахувати спірний періоду до страхового стажу позивача з розрахунку один місяць служби за три місяці страхового стажу, при цьому покликається на норми статті 57 Закону №1788.

Колегія суддів зазначає, що істотна відмінність між двома цитованими нормами абзацу 2 частини 1 статті 8 Закону №2011 полягає в тому, що якщо проходження особою військової служби зараховується до її страхового стажу, то проходження військової служби в особливий період зараховується до вислуги років цієї особи в пільговому обчисленні (у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України).

Отже, для вирішення цього спору слід:

1) розмежувати такі поняття, як (1) страховий стаж, (2) стаж роботи, стаж роботи за спеціальністю, (3) вислуга років;

2) з`ясувати випадки, за яких страховий стаж може обчислюватися не в ординарному, а кратному розмірі, та перевірити обґрунтованість висновку суду першої інстанції про те, що спірні правовідносини належить до таких випадків.

Суд враховує, що до 01.01.2004 право громадян України на державне пенсійне забезпечення врегульовував Закон України “Про пенсійне забезпечення” від 5 листопада 1991 року №1788-XII (далі – Закон №1788), відповідно до якого громадяни України мали право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом. Відповідно до Закону №1788 призначалися: а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років; б) соціальні пенсії. Закон №1788 визначав умови призначення передбачених ним трудових пенсій, що зазвичай зводилися до досягнення особою певного віку - за умови наявності стажу роботи (трудового стажу) певної тривалості.

Відповідно до статті 4 Закону №1788 умови, норми та порядок пенсійного забезпечення військовослужбовців, а також осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членів їх сімей встановлюються Законом України про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ. Їм надається також право на одержання пенсій на підставах, передбачених цим Законом, незалежно від місця проходження військової служби. При цьому всі види грошового забезпечення військовослужбовців, а також осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ враховуються нарівні із заробітною платою робітників і службовців.

Згаданий вище Закон України “Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ” від 9.04.1992 № 2262-XII діє донині, в чинній редакції має назву Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” (далі – Закон №2262). Відповідно до Закону №2262 виплачуються пенсії (1) за вислугу років, (2) по інвалідності та (3) в разі втрати годувальника.

Закон №1788 містить главу “Обчислення стажу роботи для призначення трудових пенсій” (статті з 56 по 64), що визначала види трудової діяльності, що зараховуються до стажу роботи, який дає право на трудову пенсію, а також пільги щодо обчислення трудового стажу, що надавалися реабілітованим, деяким категоріям медичних працівників, військовослужбовцям тощо. Так, відповідно до статті 57 Закону №1788 військова служба у складі діючої армії у період бойових дій, у тому числі при виконанні інтернаціонального обов`язку, а також перебування в партизанських загонах і з`єднаннях зараховується до стажу роботи на пільгових умовах у порядку, встановленому для обчислення строків цієї служби при призначенні пенсій за вислугу років військовослужбовцям.

Єдиною відомою апеляційному суду постановою Кабінету Міністрів України, що регламентує зарахування періоду проходження військової служби в кратному розмірі, є Постанова від 17.07.1992 №393 “Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, крім військовослужбовців строкової служби і членів їх сімей та прирівняних до них осіб”.

Водночас слід зауважити, що ця Постанова №393 не поширюється на спірні правовідносини, оскільки встановлює правила обчислення вислуги років, а не страхового стажу, при цьому для інших правовідносин, а саме – для призначення пенсій відповідно до Закону №2262, а не на підставі Закону №1058, як у спірному випадку.

Починаючи з 01.01.2004 принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначає Закон України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058). Преамбулою Закону №1058 визначено, що зміна умов і норм загальнообов`язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.

Відповідно до частини першої та другої статті 4 Закону №1058 законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України “Про недержавне пенсійне забезпечення”, “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні. Якщо міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.

Відповідно до статті 9 Закону № 1058-IV в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника. Громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж мають право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи (стаття 8 Закону № 1058-IV).

Отже, Законом №1058, що діє з 01.01.2004, на відміну від Закону №1788, умовою отримання особою пенсійних виплат визначено наявність в необхідному розмірі “страхового стажу”, а не “стажу роботи”, “трудового стажу”. Щодо поняття “вислуги років”, то таке застосовується для цілей призначення спеціальних пенсії, напр. на підставі Закону №2262, але не пенсії за віком на підставі Закону №1058.

Відповідно до п. 16 Розділу XV “ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ” Закону №1058 (в редакції Закону №2148-VІІІ): - до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону (абзац перший);

- положення Закону України “Про пенсійне забезпечення” [тобто Закону №1788] застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій” мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії (абзац другий).

Закон України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій” від 3 жовтня 2017 року № 2148-VIII набрав чинності 11.10.2017.

Отже, після набрання 11.10.2017 чинності нової редакції Закону №1058 Закон №1788 застосовується лише в частині визначення права на пенсію за вислугу років (оскільки такий вид пенсії не передбачений Законом №1058) для обмеженого кола осіб – для тих, хто станом на 11.10.2017 мав вислугу років та стаж, необхідні для призначення такого виду пенсії [за вислугу років].

Статтею 24 Закону №1058 визначено, що:

- страховий стаж – це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (абзац перший частини першої);

- страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (абзац перший частини другої);

- страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених цим Законом.

Апеляційний суд опрацював положення Закону №1058 та встановив такі випадки врахування страхового стажу в розмірі, що відрізняється від одинарного (стаття 24):

- за кожний повний рік стажу роботи (врахованого в одинарному розмірі) на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, зайнятість на яких давала та дає право на пенсію на пільгових умовах, до страхового стажу додатково зараховується по одному року (абзаци дев`ятий-десятий частини третьої);

- депортованим особам, які знаходилися на спецпоселенні (період якого визначається з моменту депортації до моменту зняття режиму спецпоселень включно), період роботи на спецпоселенні зараховується до страхового стажу для призначення пенсії у потрійному розмірі. Різниця між розміром пенсії, обчисленим відповідно до статті 27 цього Закону з урахуванням пільгового обчислення стажу, передбаченого цим абзацом, та розміром пенсії, обчисленим відповідно до статті 27 цього Закону без урахування такого пільгового обчислення стажу, фінансується за рахунок коштів державного бюджету.

Закон №1058 (частина четверта статті 24) також визначає, що пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 1 січня 2004 року застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років, тобто пенсій, передбачених статтею 114 «Пенсія за віком на пільгових умовах та за вислугу років для окремих категорій працівників» Закону №1058.

Підстави для призначення та коло осіб, які можуть претендувати на призначення пенсії за віком на пільгових умовах та за вислугу років для окремих категорій працівників, визначає стаття 114 Закону №1058.

Підстави для призначення та коло осіб, які можуть претендувати на призначення дострокової пенсії за віком визначає стаття 115 Закону №1058 «Пенсійне забезпечення окремих категорій громадян».

Аналіз наведених норм в їх сукупності і взаємозв`язку дозволяє зробити висновок, що за період служби починаючи з 1 січня 2004 року відповідно до частини четвертої статті 24 Закону №1058 норми статті 57 Закону №1788 можуть застосовуватися виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років (ст. 114 Закону №1058) та не застосовується для визначення права на дострокову пенсію за віком (ст.115 Закону №1058).

Щодо посилання суду першої інстанції на практику касаційного суду у справі №200/13017/21 від 23.05.2023, де касаційний суд дійшов висновку, що норми статті 57 Закону України "Про пенсійне забезпечення" поширюються на правовідносини, пов`язані з обчисленням страхового стажу для призначення пенсії за віком на пільгових умовах військовослужбовцям, які брали участь у бойових діях, то колегія суддів зазначає, що:

- наведена позиція касаційного суду є нерелевантною, оскільки стосується висновків щодо зарахування періоду, протягом якого особа брала участь в антитерористичній операції, у кратному розмірі до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах, яка передбачена статтею 114 Закону 1058. Водночас в цій справі позивач просить зарахувати період військової служби у кратному розмірі до страхового стажу при призначенні йому дострокової пенсії за віком на підставі пункту 4 статті 115 Закону № 1058. Отже, аргументи позивача в цій частині зводяться до підміни понять та маніпулювання правовими позиціями, які не стосуються спірних правовідносин;

- статті 17-1 Закону №2262 визначає, що порядок обчислення вислуги років особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України. Також встановлює, що на пільгових умовах особам із числа військовослужбовців, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д", "ж", "з" статті 1-2 цього Закону, до вислуги років для визначення розміру пенсії зараховується один місяць служби за три місяці часу проходження служби, протягом якого особа брала безпосередню участь у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів під час дії воєнного стану. Отже, ця норма не регулює спірних правовідносин, оскільки позивач просить призначити йому пенсію на підставі Закону №1058, а не пенсію за вислугу років на підставі Закону №2262;

- п.2.3 наказу Міністерства оборони України від 14.08.2014 № 530 “Про затвердження Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і забезпечення соціальними виплатами осіб, звільнених з військової служби у Збройних Силах України, та членів їх сімей”, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20.10.2014 за № 1294/26071, прямо передбачає, що при обчисленні вислуги років для призначення пенсій (крім пенсій, які призначаються з урахуванням страхового стажу) окремі періоди служби військовослужбовців зараховуються на пільгових умовах (з урахуванням вимог пунктів 2.4 та 2.5 цього розділу). В преамбулі цього Положення передбачено, що таке прийняте на реалізацію Закону №2262, а в п. 2.3 Положення №530 прямо та недвозначно визначено, що норми цього НПА застосовуються при обчисленні вислуги років, - крім пенсій, які призначаються з урахуванням страхового стажу. Отже, ці норми також не регулюють спірних правовідносин.

Щодо обчислення страхового стажу військовослужбовців та прирівняних до них осіб Закон №1058 визначає лише такі особливості:

- у разі якщо за період з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2016 року в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування відсутні відомості, необхідні для обчислення страхового стажу військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), поліцейським, особам рядового і начальницького складу відповідно до цього Закону, то страховий стаж обчислюється на підставі довідки про проходження військової служби та про сплачені суми страхових внесків (абзац другий частини другої статті 24 Закону №1058);

- зарахування періодів служби до страхового стажу військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам начальницького і рядового складу за період з 1 січня 2004 року по 31 грудня 2006 року проводиться у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, за рахунок коштів Державного бюджету України. Протягом п`яти років з дня набрання чинності Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій” військовими частинами та органами, які виплачують грошове забезпечення відповідно до законодавства, до Пенсійного фонду подаються, у разі їх відсутності, персоніфіковані відомості про грошове забезпечення та сплату страхових внесків за період з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2016 року, необхідні для призначення пенсії військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу, поліцейським, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (п.3 розділу XV “Прикінцеві положення” Закону №1058);

- до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії згідно із статтею 26 цього Закону включаються періоди проходження військової служби по 31 грудня 2017 року включно (пп. 2 п.3-1 розділу XV “Прикінцеві положення” Закону №1058).

Отже, страховий стаж для цілей застосування Закону №1058 за загальним правилом обчислюється в одинарному розмірі - крім випадків, передбачених самим Законом №1058 (напр., депортованим особам, які знаходилися на спецпоселенні, особам, що працювали на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 тощо). Попри певні особливості обчислення страхового стажу військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу МВС передбачені Законом за період до 31.12.2016, починаючи з 01.01.2017 страховий стаж цих категорій осіб за період проходження ними служби обчислюється в загальному порядку – тобто в ординарному розмірі.

Відповідно до пункту 4 статті 115 Закону № 1058 військовослужбовці, які брали безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України мають право на призначення дострокової пенсії за віком після досягнення чоловіками 55 років за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків. Отже, суть пільги військовослужбовцю, який брав безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, полягає у можливості вийти на пенсію за віком на підставі Закону №1058: 1) достроково, тобто на п`ять років швидше (зменшується пенсійний вік на 5 років, з 60 до 55 років); 2) за наявності суттєво зменшеного страхового стажу – 25 років замість 32 років, як було передбачено статтею 26 Закону №1058 (для призначення пенсії за віком в загальному порядку в році звернення позивача про призначення пенсії (2025)).

Водночас період проходження особою військової служби в 2022-2025рр. на підставі Закону №1058 зараховується до страхового стажу цієї особи в ординарному розмірі. Адже ані Закон №1058, ані будь-які інші законодавчі акти, не передбачають кратного зарахування періоду проходження військової служби до страхового стажу для цілей застосування ст. 115 Закону №1058, як помилково дійшов висновку суд першої інстанції.

Отже, в цій частині позовні вимоги є безпідставними та не підлягають до задоволення.

ІІ. Оцінюючи дії відповідача щодо відмови зарахувати до страхового стажу позивача періоди роботи в з 07.03.2000 по 17.08.2001, з 18.08.2001 по 03.08.2002, з 04.08.2002 по 24.08.2002, з 01.04.2003 по 26.12.2003, з 19.03.2004 по 19.01.2005, з 11.03.2005 по 25.01.2006, з 27.03.2008 по 30.11.2008, з 25.03.2009 по 24.11.2009, з 13.04.2010 по 09.11.2010, з 07.04.2011 по 21.11.2011, з 27.04.2012 по 17.11.2012, з 11.04.2013 по 04.12.2013, з 25.04.2014 по 05.12.2014 на території Російської Федерації, колегія суддів керується такими мотивами:

статтею 62 Закону №1788-XII, що діяв до 01.01.2004, визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Відповідно до статті 62 Закону України “Про пенсійне забезпечення” Кабінет Міністрів України затвердив Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній № 637 від 12.08.1993 (далі – Порядок № 637). Відповідно до пункту 1 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Згідно з пунктом 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Статтею 1 Закону №1788 передбачено, що у тих випадках, коли договорами (угодами) між Україною та іншими державами передбачено інші правила, ніж ті, що містяться у цьому Законі, то застосовуються правила, встановлені цими договорами (угодами).

Відповідно до статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав в сфері пенсійного забезпечення від 13.03.1992, пенсійне забезпечення громадян держав - учасників цієї Угоди і членів їх сімей здійснюється по законодавству держави, на території якої вони проживають. За змістом статті 5 Угоди визначено, що вона розповсюджує свою дію на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені чи будуть установлені законодавством держави-учасниць угод.

Відповідно до частини 2-3 статті 6 Угоди для встановлення права на пенсію на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав-учасників угоди зараховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР до набрання сили вказаної угоди. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність.

Таким чином, стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди, враховується при встановленні права на пенсію. При цьому, обчислення стажу здійснюється відповідно до законодавства сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність, а пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць проводиться згідно законодавства держави, на території якої вони проживають.

Відповідно до статті 13 Угоди кожний учасник цієї Угоди може вийти з неї, направивши відповідне письмове повідомлення депозитарію. Дія Угоди стосовно цього учасника припиняється після закінчення шести місяців з дня отримання депозитарієм такого повідомлення. Пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають. Постановою від 29.11.2022 № 1328 Кабінет Міністрів України постановив вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13.03.1992 у м. Москві; Міністерству закордонних справ в установленому порядку повідомити депозитарію про вихід з Угоди, зазначеної в пункті 1 цієї постанови. Таким чином, Угода припинилася через шість місяців з дня отримання депозитарієм повідомлення України про вихід з Угоди, що сталося не раніше, ніж 30.05.2023.

Отже, попри вихід України з Угоди, пенсійні права громадян, що виникли до 30.05.2023, не втрачають своєї сили на підставі статті 13 цієї Угоди.

Аналогічно суд оцінює припинення Російською Федерацією з 01.01.2023 року участі в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року. Таким чином, припинення участі України та Російської Федерації в Угоді не є підставою для відмови в зарахуванні стажу роботи позивача, оскільки такий стаж набутий ним до 01.01.2023.

Доводи відповідача про те, що відповідно до Закону України від 23.12.2022 "Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року" до страхового стажу зараховуються періоди роботи (служби) на РРФСР по 31.12.1991, є безпідставними, оскільки вказаний Закон регулює відносини у сферах цивільного, сімейного та кримінального права, не стосується зарахування трудового (страхового) стажу для призначення пенсії, а тому не підлягає застосуванню до спірних правовідносин. Питання зарахування періодів роботи у спірний період регулюється спеціальним законодавством та міжнародними договорами України, які є частиною національного законодавства.

Отже, відмова ГУ ПФУ у Львівській області у зарахуванні до страхового стажу позивача спірних періодів роботи на території Російської Федерації з мотивів припинення участі України та Російської Федерації в Угоді чи з мотивів посилання на Закон України від 23.12.2022 "Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року" є протиправною.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що рішення ГУ ПФУ у Львівській області від 11.11.2025 №047250027142 є протиправним та підлягає скасуванню.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що за змістом ст.1 Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992р., пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць цієї Угоди та членів їхніх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.

Статтею 6 вказаної Угоди встановлено, що призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання. Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою.

Відповідно до абзацу 2, 3 статті 6 Угоди між Урядом України і Урядом РФ «Про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн» від 14.01.1993р. трудовий стаж, включаючи стаж який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв`язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визнається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність. Сторонами визнаються дипломи, свідоцтво, інші документи державного зразка про рівень освіти і кваліфікації, які видані відповідними компетентними органами Сторін, без легалізації.

Згідно зі статтею 12 Угоди вона набуває чинності з моменту її підписання сторонами (з 14.01.1993р.).

Статтею 7 Угоди від 14.01.1993р. визначено, що питання пенсійного забезпечення регулюються Угодою про гарантії прав громадян держав-учасниць співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992р. (далі - Угода про гарантії) та двосторонніми угодами в цій галузі.

Враховуючи наведені норми, пенсія особі, що звернулась за її призначенням, призначається за нормами законодавства країни, де відбувалась трудова діяльність цієї особи, а пільговий стаж, набутий на території однієї з визначених Угодою держав, визнається іншою державою. Вказане узгоджується з правовою позицією, викладеною в постановах Верховного Суду від 14.11.2019р. у справі № 676/6166/16-а, від 16.04.2020р. у справі № 555/2250/16-а від 17.06.2020р. у справі № 646/1911/17, від 21.02.2020р. у справі № 291/99/17 та від 06.07.2020р. у справі № 345/9/17.

Отже, стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди, враховується при встановленні права на пенсію. При цьому, обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність, а пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць проводиться по законодавству держави, на території якої вони проживають.

Наведене також підтверджує, що діюче в Україні пенсійне законодавство визначає, що у разі, якщо пенсія призначена на території України, а особа працювала на території РФ або на підприємстві зареєстрованому на території РФ після 13.03.1992р., то цей стаж має враховуватися на території України як власний страховий (трудовий) стаж, хоча пенсійні внески можуть сплачуватися в РФ. Тобто існує гарантія врахування страхового (трудового) стажу кожної із сторін при призначенні пенсії на її території без перерахування страхових внесків.

Відповідно до статті 2 федерального закону РФ № 173-фз від 17.12.2001р. «Про трудові пенсії в Російській Федерації» страховий стаж - врахована при визначенні права на трудову пенсію сумарна тривалість періодів роботи і (або) іншої діяльності, протягом яких сплачувалися страхові внески до пенсійного фонду РФ, а також інших періодів, які зараховуються до страхового стажу. Відповідно до частини 1 статті 10 цього федерального закону до страхового стажу включаються періоди роботи та (або) іншої діяльності, які виконувались на території Російської Федерації особами, вказаними в частині першій статті 3 даного федерального закону, за умови, що за ці періоди сплачувались страхові внески до пенсійного фонду Російської Федерації.

З цього випливає, що законодавством України, так і законодавством РФ передбачено зарахування періоду трудової діяльності до страхового стажу при умові сплати страхових внесків до ПФ тієї країни, на території якої здійснювалась така діяльність.

Отже, наявність у позивача трудової книжки із записами про роботу на території Російської Федерації є необхідною, проте недостатньою умовою для підтвердження факту його трудової діяльності у зазначені періоди, оскільки не дає змоги встановити виконання всіх умов, необхідних для зарахування таких періодів до страхового стажу. Відповідно до законодавства Російської Федерації зарахування періодів роботи до страхового стажу пов`язувалося, зокрема, зі сплатою страхових внесків до Пенсійного фонду Російської Федерації за відповідні періоди.

Крім того, абзацом п`ятим підпункту 3 пункту 2.1 розділу II Порядку № 22-1 передбачено подання особами, яким пенсія призначається відповідно до міжнародних договорів у галузі пенсійного забезпечення, документів про стаж, визначених Порядком №637, а також довідки про заробітну плату згідно з додатком 5 до Порядку № 22-1 у передбачених ним випадках.

Водночас за періоди роботи після 01.01.2004 Порядок № 22-1 передбачає отримання органом, який призначає пенсію, від відповідного фонду держави - учасниці міжнародного договору інформації про сплату страхових внесків.

Отже, для вирішення питання про зарахування спірних періодів роботи до страхового стажу позивача відповідач мав перевірити наявність документів, необхідних для призначення пенсії (інформації про розмір заробітної плати, виплаченої за відповідні періоди), а також отримати інформацію про сплату страхових внесків за відповідні періоди роботи.

Разом із тим, зі змісту рішення відповідача очевидно, що він не перевіряв таких даних, а позивач не долучив до матеріалів судової справи довідки про заробітну плату за спірні періоди роботи на території Російської Федерації, а також інформації про сплату страхових внесків за відповідні періоди роботи. Відтак, наявні у справі докази не дають змоги встановити, чи виконані всі передбачені законодавством умови для зарахування спірних періодів до страхового стажу позивача.

Колегія суддів наголошує, що з`ясування цих обставин належить до повноважень органу Пенсійного фонду України, який розглядає заяву про призначення пенсії, перевіряє подані документи та визначає страховий стаж особи відповідно до вимог законодавства. При цьому саме відповідач повинен перевірити наявність необхідних документів, а також отримати інформацію про сплату страхових внесків у порядку, передбаченому Порядком №22-1. Водночас відповідач обмежився констатуванням виходу України з відповідної міжнародної угоди як підставу для відмови в зарахуванні стажу, що є очевидно протиправно.

Отже, наявні в справі документи є необхідними, проте недостатніми для прийняття судом рішення про зобов`язання відповідача зарахувати всі спірні періоди роботи в Російській Федерації до страхового стажу позивача. Водночас ця обставина не робить законною відмову пенсійного органу, вмотивовану лише припиненням участі України та Російської Федерації у відповідних міжнародних договорах, оскільки відповідач мав належним чином з`ясувати обставини, що мають значення для вирішення питання про зарахування стажу.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність відмови відповідача у зарахуванні спірних періодів роботи на території Російської Федерації – з мотивів, які наведені в цій відмову. Однак висновок суду про наявність підстав для зарахування цих періодів до страхового стажу позивача є передчасним, оскільки необхідні для цього обставини ще не встановлені ПФУ, а необхідні документи та відомості відсутні в матеріалах справи.

Тому належним способом захисту інтересів позивача в цій частині є зобов`язання відповідача повторно розглянути його заяву від 04.11.2025, перевірити подані документи, з`ясувати наявність відомостей про заробітну плату у випадках, коли їх подання передбачене законодавством, а також відомостей про сплату страхових внесків за періоди роботи на території РФ та за результатами такої перевірки вирішити питання про можливість зарахування спірних періодів до страхового стажу відповідно до вимог законодавства, - з урахуванням висновків суду, викладених у цій постанові.

ІІІ. Загальний висновок суду апеляційної інстанції

Відповідно до статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Статтею 317 КАС України визначено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині є, зокрема, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

У цій справі суд першої інстанції правильно встановив частину обставин, які мають значення для вирішення спору, та дійшов обґрунтованого висновку про протиправність рішення відповідача про відмову в призначенні позивачу дострокової пенсії за віком, обґрунтовану наведеними в оскарженому рішенні аргументами. Водночас суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, зобов`язавши відповідача зарахувати до страхового стажу позивача періоди безпосередньої участі в заходах із забезпечення оборони України в потрійному розмірі. Також суд передчасно зобов`язав відповідача зарахувати періоди роботи позивача на території Російської Федерації до страхового стажу позивача, не встановивши всіх обставин, необхідних для вирішення цього питання.

З огляду на викладене апеляційну скаргу належить задовольнити частково:

- залишити без змін рішення суду в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправним і скасування рішення про відмову в призначенні дострокової пенсії за віком;

- скасувати рішення суду першої інстанції в частині зобов`язання відповідача зарахувати до страхового стажу позивача періоди безпосередньої участі в заходах із забезпечення оборони України з розрахунку один місяць служби за три місяці, а також періоди роботи на території російської федерації, ухваливши в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні відповідних позовних вимог;

- змінити рішення в частині зобов`язання повторно розглянути заяву позивача від 04.11.2025, оскільки відповідач при прийнятті рішення за наслідками повторного розгляду цієї заяви повинен врахувати правову оцінку апеляційного суду, що наведена в мотивувальній частині цієї постанови.

Відповідно до частини шостої статті 139 КАС України, якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справу на новий розгляд, ухвалює нове рішення, він відповідно змінює розподіл судових витрат. Оскільки позивач відповідно до закону був звільнений від сплати судового збору при зверненні до суду, питання про його розподіл не вирішується. Щодо витрат на сплату судового збору за подання апеляційної скарги, то з огляду на статус учасників справи (позивач – фізична особа, відповідач – суб`єкт владних повноважень) понесені апелянтом витрати не відшкодовуються.

Керуючись ст. 139,229,243,308,311,315,316,317,321,322,325,328,329 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області задовольнити частково.

Скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 05 травня 2026 року у справі № 380/398/26 в частині зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди його безпосередньої участі в заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, з розрахунку один місяць служби за три місяці страхового стажу (абзац третій резолютивної частини рішення), а також періоди роботи на території Російської Федерації з 07.03.2000 по 17.08.2001, з 18.08.2001 по 03.08.2002, з 04.08.2002 по 24.08.2002, з 01.04.2003 по 26.12.2003, з 19.03.2004 по 19.01.2005, з 11.03.2005 по 25.01.2006, з 27.03.2008 по 30.11.2008, з 25.03.2009 по 24.11.2009, з 13.04.2010 по 09.11.2010, з 07.04.2011 по 21.11.2011, з 27.04.2012 по 17.11.2012, з 11.04.2013 по 04.12.2013 та з 25.04.2014 по 05.12.2014 (абзац четвертий резолютивної частини рішення). У цій частині ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

Змінити мотивувальну частину рішення та абзац п`ятий резолютивної частини рішення, виклавши його в такій редакції: «Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (ЄДРПОУ 13814885) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) від 04.11.2025 про призначення дострокової пенсії за віком відповідно до пункту 4 частини першої статті 115 Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та прийняти обґрунтоване рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом в цій постанові».

В іншій частині рішення Львівського окружного адміністративного суду від 05 травня 2026 року у справі № 380/398/26 - залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.

Понесені апелянтом судові витрати на сплату судового збору покласти на нього.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України протягом тридцяти днів з дня складення постанови.

Головуючий суддяР. М. Москаль

суддіТ. М. Димарчук

П. І. Сало

Повне судове рішення складено 21.10.26

Оригінал: reyestr.court.gov.ua