Постанова від 20 жовтня 2026 р. у справі №127/13228/25 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 127/13228/25

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Свентух Віталій Михайлович

Суддя-доповідач - Сапальова Т.В.

21 жовтня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Сапальової Т.В.

суддів: Шидловського В.Б. Капустинського М.М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 11 червня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

в провадженні Вінницького окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 01.10.2025 року у справі №127/13228/25 адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо призначення ОСОБА_1 основного розміру пенсії, у зв`язку з втратою годувальника у розмірі 60 % від середнього заробітку 15353,27 грн. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснити ОСОБА_1 з 05.02.2025 року перерахунок та виплату основного розміру пенсії, в зв`язку з втратою годувальника, відповідно до Закону України "Про прокуратуру" у розмірі 60% від середнього заробітку 18909,15 грн. та провести виплати з урахуванням отриманих сум.

20.05.2026 року на адресу суду надійшла заява позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду згідно статті 382 КАС України, шляхом зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення.

Заява обґрунтована тим, що боржником рішення суду виконано не в повному обсязі, оскільки під час перерахунку пенсії не враховано обов`язкову індексацію, визначена самим боржником заборгованість не виплачена, здійснені часткові виплати не забезпечують належного виконання рішення суду, а посилання на відсутність фінансування та черговість виплат не звільняють від обов`язку його своєчасного і повного виконання.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 11 червня 2026 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 01.10.2025 року відмовлено.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду першої інстанції, позивач оскаржив її в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржувана ухвала постановлена з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права і підлягає скасуванню.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції – без змін, з урахуванням наступного.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до частин другої та третьої статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

КАС України визначає види судового контролю за виконанням судового рішення, а саме: зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу (стаття 382 КАС України) та визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень – відповідачем, на виконання рішення суду (стаття 383 КАС України).

Відповідно до частини першої статті 382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

В адміністративних справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг за письмовою заявою заявника суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення.

Відсутність виконавчого провадження з примусового виконання судового рішення не перешкоджає розгляду заяви (частина четверта 382 КАС України).

Відповідно до частини другої статті 382-1 КАС України за наслідками розгляду заяви суд постановляє ухвалу про її задоволення або відмову у задоволенні та зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Частина п`ята статті 382-1 КАС України передбачає, що ухвалу суду про відмову у задоволенні заяви може бути оскаржено в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції. Постанова суду апеляційної інстанції за результатами перегляду ухвали є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суд першої інстанції, постановляючи оскаржувану ухвалу у цій справі, дійшов висновку, що відповідач у межах своїх повноважень та можливостей добровільно вчиняє послідовні дії, спрямовані на виконання судового рішення, тому відсутні правові підстави для застосування заходів судового контролю у порядку статті 382 КАС України.

Колегія суддів апеляційного суду вважає вказаний висновок суду першої інстанції правильним.

Як встановлено судами та підтверджується матеріалами справи, рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 01.10.2025 року у справі №127/13228/25 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснити ОСОБА_1 з 05.02.2025 року перерахунок та виплату основного розміру пенсії, в зв`язку з втратою годувальника, відповідно до Закону України "Про прокуратуру" у розмірі 60% від середнього заробітку 18909,15 грн. та провести виплати з урахуванням отриманих сум.

На виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду у справі №127/13228/25 Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області проведено перерахунок пенсії позивача, внаслідок чого її розмір станом на 05.02.2025 визначено у сумі 11345,49 грн., що підтверджується рішенням №023830027350.

Розмір доплати за період з лютого 2025 року по квітень 2026 року становить 31698,16 грн., що підтверджується індивідуальним перерахунком.

Таким чином, на виконання вимог рішення суду у справі №127/13228/25 уповноваженими особами Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області проведено відповідний перерахунок і з моменту набрання вищезазначеного судового рішення законної сили відповідачем внесено до переліку на виплату. Проте відповідач не зміг виконати в повному обсязі рішення суду з об`єктивних обставин: через відсутність відповідного фінансування з Державного бюджету України.

Апеляційний суд зауважує, що встановлення судового контролю шляхом зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення не призведе до виконання судового рішення, оскільки встановлення судового контролю в порядку статті 382 КАС України має іншу мету, а саме: з`ясувати хід виконання рішення суду та причини його невиконання, про ці обставини відповідач повідомив позивачу (а.с.100-101).

Колегія суддів зазначає, що оскільки виконання рішення суду залежить виключно від бюджетного фінансування, то встановлення судового контролю не призведе до фактичного виконання рішення суду у справі №127/13328/25, оскільки така процесуальна дія не може вплинути на забезпечення додаткового фінансування державою витрат по виплаті позивачу нарахованої пенсії, а отже у відповідача автоматично не з`являться кошти для фактичного виконання рішення суду.

Апеляційний суд бере до уваги те, що Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області не заперечується наявність обов`язку щодо виконання рішення суду в справі №127/13328/25, а тому відсутні підстави для висновку про намір відповідача, як суб`єкта владних повноважень, ігнорувати судове рішення чи ухилитися від його виконання.

Правовий аналіз змісту положень абзацу 1 частини першої статті 382 КАС України дає підстави дійти висновку про те, що зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об`єктивних обставин, які б свідчили про ухиляння відповідача від виконання судового рішення чи/або відсутність у нього наміру його виконувати.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 29.04.2022 у справі № 120/2914/19-а зазначив, що «[…]спосіб судового контролю, передбачений статтею 382 КАС України, спрямований на забезпечення виконання судового рішення суб`єктом владних повноважень. При цьому, аби застосувати вказаний спосіб судового контролю суд повинен мати обґрунтовані сумніви у належному виконанні суб`єктом владних повноважень свого конституційного обов`язку - виконання судового рішення. У свою чергу, особа, яка звертається із заявою про встановлення судового контролю у порядку, передбаченому статтею 382 КАС України, повинна навести достатні аргументи, які б підтверджували необхідність застосування такого виду судового контролю. […]».

Враховуючи те, що під час розгляду заяви позивача не встановлено, що Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області не вжито дієвих і належних заходів на виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 01.10.2025 року у справі №127/13228/25, тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для зобов`язання відповідача подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Водночас колегія суддів зазначає, що предметом розгляду у справі № 127/13228/25 було питання правомірності дій відповідача щодо визначення основного розміру пенсії позивача у зв`язку з втратою годувальника без урахування судових рішень, якими визначено розмір середньомісячного заробітку померлого годувальника, та наявності підстав для перерахунку пенсії з урахуванням таких судових рішень.

Натомість питання щодо проведення щорічної індексації пенсії позивача відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2025 року № 209 не було предметом розгляду у зазначеній справі, а відповідні обставини не досліджувалися судом під час вирішення спору.

Отже, незгода позивача з діями відповідача щодо непроведення індексації пенсії відповідно до зазначеної постанови стосується інших підстав виникнення спірних правовідносин і свідчить про наявність окремого публічно-правового спору, який за умови наявності порушення прав позивача підлягає вирішенню в порядку позовного провадження шляхом пред`явлення самостійного позову.

Отже, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи, та за правильного застосування норми процесуального права.

Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

З огляду на те, що апеляційний суд визнав доводи апеляційної скарги помилковими та такими, що не спростовують висновки суду першої інстанції, то апеляційну скаргу потрібно залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції – без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 11 червня 2026 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

ГоловуючийСапальова Т.В.

СуддіШидловський В.Б. Капустинський М.М.