Постанова від 20 жовтня 2026 р. у справі №120/12832/23 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 120/12832/23

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Чернюк Алла Юріївна

Суддя-доповідач - Сапальова Т.В.

21 жовтня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Сапальової Т.В.

суддів: Шидловського В.Б. Капустинського М.М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 16 січня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Вінницької районної військової адміністрації Вінницької області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

до Вінницького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Вінницької районної військової адміністрації Вінницької області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії.

Позовні вимоги мотивовані протиправністю, на думку позивача, рішення комісії Вінницької районної військової адміністрації Вінницької області № 3 від 17.07.2023 року, яким йому відмовлено в призначенні грошової компенсації за належні для отримання житлові приміщення.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 16 січня 2026 року в задоволенні позовних вимог відмовлено у повному обсязі.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити постанову, якою задовольнити позовні вимоги.

Відзив відповідача на апеляційну скаргу на адресу Сьомого апеляційного адміністративного суду не надходив, що відповідно до ч.4 ст.304 КАС України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, суд апеляційної інстанції відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін, з урахуванням наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 є громадянином України, що підтверджується паспортом громадянина України серії НОМЕР_1 , виданим Погребищенським РВ УМВС України у Вінницькій області.

Позивач є учасником бойових дій та має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни учасників бойових дій, про що свідчить наявна у матеріалах справи копія посвідчення серії НОМЕР_2 .

Згідно з довідкою від 04.04.2022 №518-7000250178 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, ОСОБА_1 є внутрішньо переміщеною особою. Фактичним місцем проживання позивача є: АДРЕСА_1 .

В червні 2023 року позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення внутрішньо переміщеної особи, яка захищала незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, до якої було додано передбачений Порядком №280 пакет документів.

За результатами розгляду поданих позивачем документів Комісією відповідача щодо розгляду заяв деяких категорій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, та які брали участь у бойових діях на території інших держав, а також членів їх сімей про виплату грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення було винесено рішення № 3 від 17.07.2023 про відмову позивачу у призначені компенсації за належні для отримання жилі приміщення, оскільки до 24.02.2022 позивач та члени його сім`ї не перебували на обліку в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб як внутрішньо переміщена особа.

Позивач не погоджуючись із таким рішенням, звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з необґрунтованості вимог позивача, у зв`язку з чим дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України колегія суддів переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги позивача.

Частиною 1 ст. 1 Закону № 1706-VII визначено, що внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру. Зазначені обставини вважаються загальновідомими і такими, що не потребують доведення, якщо інформація про них міститься в офіційних звітах (повідомленнях) Верховного Комісара Організації Об`єднаних Націй з прав людини, Організації з безпеки та співробітництва в Європі, Міжнародного Комітету Червоного Хреста і Червоного Півмісяця, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, розміщених на вебсайтах зазначених організацій, або якщо щодо таких обставин уповноваженими державними органами прийнято відповідні рішення.

Відповідно ч. 2 ст. 1 Закону № 1706-VII адресою покинутого місця проживання внутрішньо переміщеної особи в розумінні цього Закону визнається адреса місця проживання особи на момент виникнення обставин, зазначених у частині першій цієї статті.

Ч.1-4 ст. 4 Закону № 1706-VII визначено що факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону. Кожна дитина, у тому числі яка прибула без супроводження батьків, інших законних представників, отримує довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи. Підставою для взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є проживання на території, де виникли обставини, зазначені в статті 1 цього Закону, на момент їх виникнення. Для отримання довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи така особа звертається із заявою до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад за місцем проживання у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Форма заяви затверджується центральним органом виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної політики у сферах соціального захисту, соціального обслуговування населення, волонтерської діяльності, з питань сім`ї та дітей, оздоровлення та відпочинку дітей, а також захисту прав депортованих за національною ознакою осіб, які повернулися в Україну. Заява подається внутрішньо переміщеною особою, у тому числі неповнолітніми дітьми, особисто, а малолітніми дітьми, недієздатними особами або особами, дієздатність яких обмежено, - через законного представника (далі - заявник). Заява підписується заявником або особою, зазначеною в абзацах другому - четвертому цієї частини, яка дає згоду на обробку, використання, зберігання його персональних даних та персональних даних особи, від імені якої подається заява.

Відповідно до п. 1 Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року № 509 (далі - Порядок № 509), цей Порядок регулює механізм видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (далі - довідка). Довідка є документом, який підтверджує факт внутрішнього переміщення і взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

Відповідно до п. 6 Порядку № 509 у день подання заяви про взяття на облік, крім випадків, передбачених абзацом другим пункту 4 цього Порядку, безоплатно видається довідка за формою згідно з додатком 2, яка роздруковується на аркуші формату А4, підписується посадовою особою уповноваженого органу та скріплюється печаткою такого органу.

Умови та механізм виплати грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення (далі - грошова компенсація) для внутрішньо переміщених осіб визначені Порядком виплати грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення для внутрішньо переміщених осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 18.04.2018 №280.

Відповідно до пункту 2 Порядку №280 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) право на отримання грошової компенсації відповідно до цього Порядку мають внутрішньо переміщені особи, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні до 1 червня 2018 р. заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах здійснення зазначених заходів у період їх здійснення, та визнані особами з інвалідністю внаслідок війни III групи відповідно до пунктів 11-14 частини другої статті 7 або учасниками бойових дій відповідно до пунктів 19-21 частини першої статті 6 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту (далі - внутрішньо переміщені особи), які перебувають на квартирному обліку станом на 1 червня 2024 р., обліковані як внутрішньо переміщені особи вперше до 24 лютого 2022 р. і на час призначення грошової компенсації перебувають на обліку в базі даних.

Грошова компенсація внутрішньо переміщеним особам виплачується у повному обсязі в порядку черговості відповідно до дати взяття на квартирний облік за рахунок субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на виплату грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення для внутрішньо переміщених осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, та визнані особами з інвалідністю внаслідок війни III групи відповідно до пунктів 11 14 частини другої статті 7 або учасниками бойових дій відповідно до пунктів 19 21 частини першої статті 6 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту та які потребують поліпшення житлових умов (далі - субвенція).

Виплату грошової компенсації за рахунок субвенції забезпечують розпорядники субвенції за місцевими бюджетами, визначені рішеннями про такі бюджети відповідно до законодавства (далі - місцевий розпорядник)

За рішенням виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної в місті (у разі її утворення) ради або за розпорядженням голови районної, районної в м. Києві держадміністрації утворюється комісія щодо розгляду заяв внутрішньо переміщених осіб про призначення грошової компенсації (далі - комісія).

Згідно з пунктом 13 Порядку №280 комісія відмовляє внутрішньо переміщеній особі у призначенні грошової компенсації з таких підстав:

1) невідповідність в документах, що посвідчують внутрішньо переміщену особу або законного представника чи уповноваженого представника, від імені якої подається заява;

2) подання недостовірних відомостей;

3) внутрішньо переміщена особа не брала безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, чи у здійсненні до 1 червня 2018 р. заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення (відсутні документи, передбачені підпунктами 3-6 пункту 7 цього Порядку);

3-1) внутрішньо переміщена особа, зазначена в абзаці четвертому пункту 2 цього Порядку, не брала участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення передбачені підпунктом 5-1 пункту 7 цього Порядку); (відсутні документи,

4) внутрішньо переміщена особа не є особою, визначеною у пунктів 19-21 частини першої статті 6, пунктах 11-14 частини другої статті 7 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту;

5) скасування дії довідки про облік (за винятком випадків, коли дію довідки, виданої до 24 лютого 2022 р., скасовано з підстав її переоформлення у зв`язку із зміною фактичного місця проживання/перебування внутрішньо переміщеної особи, яка перемістилася з території, на якій ведуться бойові дії);

6) внутрішньо переміщена особа та члени її сім`ї, на яких було розраховано грошову компенсацію, володіють майновими правами на об`єкти незавершеного житлового будівництва чи правом власності на житлове приміщення, що відповідає нормі жилої площі, визначеної статтею 47 Житлового кодексу України (на кожного члена сім`ї), що розташовані в населених пунктах на підконтрольній Україні території (крім житлового приміщення, яке зруйноване (знищене) або стало непридатним для проживання внаслідок збройної агресії Російської Федерації, зокрема з моменту введення воєнного стану), або таке нерухоме майно було відчужено протягом п`яти років, що передують даті подання заяви про призначення грошової компенсації;

7) внутрішньо переміщена особа не перебуває на квартирному обліку або перебуває на такому обліку після 1 червня 2024 р.;

8) внутрішньо переміщеній особі або членам її сім`ї вже надавалося житло або виплачувалася грошова компенсація за належні для отримання жилі приміщення за рахунок бюджетних та благодійних коштів, залучених коштів суб`єктів господарювання, інших джерел, не заборонених законодавством;

9) внутрішньо переміщена особа не перебуває на обліку в базі даних на час призначення грошової компенсації згідно з відомостями бази даних;

9-1) внутрішньо переміщена особа вперше облікована в базі даних після 24 лютого 2022 р.;

10) наявність обвинувального вироку суду у зв`язку із вчиненням внутрішньо переміщеною особою злочину проти України.

Знищення або пошкодження житла, об`єкта незавершеного житлового будівництва починаючи з 24 лютого 2022 р. внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених військовою агресією Російської Федерації, є підставою для відстрочення прийняття комісією рішення про відмову у призначенні грошової компенсації за умови подання акта комісійного обстеження та/або відомостей з Реєстру пошкодженого та знищеного майна.

Відповідно до копії Протоколу №6 від 17.07.2023 засідання комісії з питань забезпечення житлом деяких категорій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, та які брали участь у бойових діях на території інших держав, а також членів їх судом встановлено, що у якості підстави для відмови позивачу у призначенні грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення, відповідачем визначено те, що позивач та члени його сім`ї взяті на облік в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб як внутрішньо переміщені особи після 24.02.2022 року, а саме 04.04.2022 року.

Під час звернення з заявою про призначення грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення йому, як учаснику бойових дій з числа внутрішньо переміщених осіб, позивач надав довідку від 04.04.2022 №518-7000250178 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

Додатково позивачем надано довідки від 04.04.2022 про взяття на облік інших членів його сім`ї .

Отже, позивач облікований в базі даних як внутрішньо переміщена особа після 24.02.2022 разом із членами сім`ї.

Відповідно до підпункту 9-1 пункту 13 Порядку №280 комісія відмовляє внутрішньо переміщеній особі у призначенні грошової компенсації зокрема у зв`язку з тим, що внутрішньо переміщена особа облікована в базі даних після 24.02.2022, отже позивачу відмовлено у призначенні грошової компенсації з урахуванням положень підпункту 9-1 пункту 13 Порядку.

Внесені Постановою Кабінету Міністрів України №263 від 24.03.2023 «Деякі питання забезпечення житлом внутрішньо переміщених осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України» зміни до пункту 2 Порядку №280 не дозволяють застосовувати попередню редакцію пункту 2 Порядку №280.

Велика Палата Верховного Суду, зокрема, у постановах від 05.06.2024 у справі № 910/14524/22 та від 11.09.2024 у справі № 554/154/22, наголошувала на тому, що суд не може перебирати на себе правотворчі функції законодавчої та виконавчої влади. Порушення такого підходу та, відповідно, ігнорування принципу законності: суперечить, щонайменше, принципам правової визначеності, легітимних очікувань та належного урядування як базовим складовим правовладдя (верховенства права); дискримінує іншу сторону правовідносин; означає, що суд може надати дозвіл будь-кому та будь-коли діяти за межами закону (який містить заборони) або за межами наданих законом прав (повноважень); іде в розріз з принципом поділу влади на законодавчу, виконавчу та судову, а також порушує систему стримувань і противаг (суд втручається в компетенцію суб`єктів нормотворення та може ігнорувати їх волю).

Відповідно до частини другої статті 265 КАС України, нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Частинами першою, другою, шостою статті 57 Закону України «Про правотворчу діяльність» встановлено, що дія нормативно-правового акта у часі це реалізація нормативно-правового акта щодо суспільних відносин, що виникли після набрання ним чинності або до набрання ним чинності і тривали станом на дату набрання актом чинності. Дія нормативно-правового акта поширюється на суспільні відносини, що виникли (тривають) після набрання ним чинності, якщо інше не передбачено Конституцією України чи законом.

Дія нормативно-правового акта починається з моменту набрання ним чинності, якщо інше не передбачено законом, і закінчується моментом припинення його дії.

У разі якщо припинення дії нормативно-правового акта здійснюється на підставі рішення суду, дія нормативно-правового акта припиняється з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.

У постанові від 08.02.2022 у справі № 1540/3828/18 Верховний Суд також вказав, що відмінність між встановленою судом незаконністю (протиправністю) актів індивідуальних та нормативно-правових є істотною і полягає, зокрема в моменті втрати чинності такими актами. У разі визнання незаконним (протиправним) індивідуальний акт є таким, що не діє з моменту його прийняття, а нормативно-правовий, якщо інше не встановлено законом або не зазначено судом, втрачає чинність після набрання законної сили судовим рішенням.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 30.04.2024 у справі №320/31254/23, яке залишене без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.11.2025, зокрема, визнано протиправним та нечинним внесені постановою Кабінету Міністрів України № 263 від 24.03.2023 до «Порядку виплати грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення для внутрішньо переміщених осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України», а саме, до абзацу першого пункту 1 та абзацу першого пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України № 280 від 18.04.2018 «Питання забезпечення житлом внутрішньо переміщених осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України».

У постанові Верховного Суду від 15 жовтня 2026 року у справі № 320/31254/23, якою скасовано рішення судів попередніх інстанцій про визнання протиправними та нечинними відповідних змін до Порядку № 280 і відмовлено в задоволенні позову, зазначено, що обов`язковою ознакою дискримінації є встановлення обмеження права, а положення Порядку № 280 у редакції, запровадженій постановою Кабінету Міністрів України від 24 березня 2023 року № 263, регулювали умови та порядок забезпечення житлом визначеної категорії осіб, які набули статусу внутрішньо переміщених осіб до 24 лютого 2022 року.

Оцінюючи доводи апеляційної скарги щодо дискримінаційного характеру положень Порядку № 280, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до статті 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками, визначеними цією статтею, зокрема за місцем проживання або іншими ознаками.

Згідно з п.2 ч.1 ст.1 Закону України від 06 вересня 2012 року № 5207-VI «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні» дискримінацією є ситуація, за якої особа та/або група осіб за їх ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, віку, інвалідності, етнічного та соціального походження, громадянства, сімейного та майнового стану, місця проживання, мовними або іншими ознаками, які були, є та можуть бути дійсними або припущеними (далі - певні ознаки), зазнає обмеження у визнанні, реалізації або користуванні правами і свободами в будь-якій формі, встановленій цим Законом, крім випадків, коли таке обмеження має правомірну, об`єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними.

Верховний Суд у справі № 320/31254/23 також наголосив, що визначення порядку та розміру надання грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення належить до повноважень Кабінету Міністрів України, а суд не вправі підміняти собою орган виконавчої влади та перебирати на себе його правотворчі функції.

З огляду на наведене, саме по собі встановлення критерію щодо дати взяття внутрішньо переміщеної особи на облік не є достатнім для висновку про дискримінаційний характер відповідного положення. Для такого висновку необхідно встановити, що застосування цього критерію призводить до необґрунтованого обмеження права особи, створює менш сприятливі умови порівняно з іншими особами у порівнюваному становищі та не має правомірного й об`єктивного виправдання.

Водночас наведений висновок Верховного Суду стосується правомірності нормативного регулювання та не звільняє суд від обов`язку перевірити, чи відповідає застосування відповідної норми вимогам рівності та недискримінації за обставин конкретної справи.

У цій справі підставою для відмови позивачу в призначенні грошової компенсації стало те, що він та члени його сім`ї були взяті на облік як внутрішньо переміщені особи 4 квітня 2022 року, тобто після 24 лютого 2022 року.

Отже, вирішальним для відмови був не факт відсутності в позивача статусу учасника бойових дій чи належності до відповідної категорії осіб, а дата взяття його на облік як внутрішньо переміщеної особи.

За таких обставин доводи апеляційної скарги про дискримінаційний характер зазначеного критерію підлягають оцінці з урахуванням мети запровадження відповідного правового регулювання, характеру встановленого розмежування та його наслідків для реалізації позивачем права на отримання грошової компенсації. Сам факт належності позивача до категорії осіб, які захищали незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України, не усуває необхідності дотримання встановлених умов призначення компенсації, однак і не виключає судового контролю за їх відповідністю принципу недискримінації.

Окремо колегія суддів враховує, що постановою Кабінету Міністрів України від 30 травня 2024 року № 614 та наступними змінами було змінено відповідне нормативне регулювання. Проте сама зміна редакції нормативно-правового акта не є достатньою підставою для висновку про відсутність порушення прав позивача на момент прийняття оскаржуваного рішення. Правомірність відмови комісії має оцінюватися з урахуванням норм, чинних на час виникнення спірних правовідносин, та судових рішень, які набрали законної сили щодо відповідного нормативного регулювання.

Таким чином, оцінюючи правомірність дій комісії з розгляду заяв деяких категорій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, та які брали участь у бойових діях на території інших держав, а також членів їх сімей про виплату грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення, станом на час винесення оспорюваного рішення комісія діяла у відповідності до норм діючого нормативно-правового акту, який на момент виникнення спірних правовідносин визнаний у встановленому порядку нечинним не був.

В контексті викладеного колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 16 січня 2026 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

ГоловуючийСапальова Т.В.

СуддіШидловський В.Б. Капустинський М.М.