Постанова від 20 жовтня 2026 р. у справі №560/10342/25 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

Суд: Сьомий апеляційний адміністративний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: адміністрування окремих податків, зборів, платежів, з них

Дата: 20 жовтня 2026 р.

Справа: №560/10342/25

Суддя: Томчук А.В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 560/10342/25

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Ковальчук О.К.

Суддя-доповідач - Томчук А.В.

21 жовтня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Томчука А.В.

суддів: Драчук Т. О. Савицької Н.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 08 травня 2026 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства "ПОДІЛЮКС" до Головного управління ДПС у Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

В С Т А Н О В И В :

Приватне підприємство "ПОДІЛЮКС" звернулось до Хмельницького окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління ДПС у Хмельницькій області, в якій просили визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 07.04.2025 № 7331/2201-0702, збільшена сума грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 224557,50 грн, з яких за податковими зобов`язаннями збільшено на 179646,00 грн, а за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 44911,50 грн та визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 07.04.2025 № 7327/2201-0702, яким зменшене від`ємне значення суми податку на додану вартість на 337814,00 грн.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 08.05.2026 адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправними і скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Хмельницькій області від 07.04.2025 № 7331/2201-0702 і № 7327/2201-0702 .

Стягнуто на користь Приватного підприємства "ПОДІЛЮКС" 6748,46 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Хмельницькій області.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що господарські операції позивача з поставки товару від ТОВ "Капітал Строй Інвест" підтверджені належно оформленими первинними документами та зареєстрованими податковими накладними. Наявність товару, його оплата та використання в господарській діяльності відповідачем не заперечуються. Наведені контролюючим органом обставини (про відсутність товарно-транспортних накладних і документів про відрядження, включення контрагента до переліку ризикових платників у 2020 році, відсутність контрагента за податковою адресою, наявність кримінальних проваджень, а також дані податкової звітності контрагента) на думку суду, не спростовують реальності операцій. Суд зазначив, що відповідач не довів правомірності спірних рішень відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, ГУ ДПС у Хмельницькій області подало апеляційну скаргу. Апелянт просить скасувати рішення суду першої інстанції в повному обсязі та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову. Скаржник посилається на неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права (статті 9, 90, 242 КАС України), неповне з`ясування обставин справи та невідповідність висновків суду обставинам справи.

Апелянт стверджує, що перевіркою встановлено нереальність господарських операцій з постачання товару від ТОВ "Капітал Строй Інвест", оскільки відсутнє джерело законного введення товару в обіг та/або реального задекларованого виробництва. На думку скаржника, мало місце лише документальне оформлення операцій з метою формування податкового кредиту позивача. Податкові накладні контрагента на суму ПДВ 517459,87 грн, за твердженням апелянта, створені з метою легалізації продукції невідомого походження. Скаржник вважає, що суд першої інстанції обмежився перевіркою формальної відповідності документів і не дослідив у сукупності доводи контролюючого органу та комплекс доказів щодо реальності операцій. Апелянт також зазначає, що суд оцінив податкову інформацію відокремлено від інших обставин. На обґрунтування своєї позиції скаржник посилається на постанови Верховного Суду від 28.03.2024 у справі № 120/7614/22, від 20.12.2021 у справі № 320/6147/19, від 19.09.2022 у справі № 560/10132/21, від 04.03.2021 у справі № 815/2307/15 та від 31.07.2024 у справі № 380/5630/23.

ПП "ПОДІЛЮКС" подало відзив на апеляційну скаргу, у якому позивач заперечив щодо доводів і мотивів такої скарги та просив залишити оскаржуване судове рішення без змін. Позивач зазначає, що апелянт цитує загальні норми процесуального закону, однак не вказує, які саме первинні документи оцінено неправильно. Посилання на практику Верховного Суду, на думку позивача, є механічними і не містять аналізу подібності правовідносин. Суд першої інстанції, за доводами відзиву, дослідив договір, видаткові та податкові накладні, платіжні документи із зазначенням їх реквізитів і встановив реальний рух товару та коштів.

Позивач наголошує, що відповідач сам визнав наявність товару на складі. Рішення про віднесення контрагента до ризикових платників та встановлення його відсутності за адресою датовані 2020 роком, тобто прийняті після завершення договірних відносин. Наявність кримінальних проваджень за відсутності обвинувального вироку, з урахуванням ч. 6 ст. 78 КАС України, не є доказом фіктивності операцій. Відповідач також не довів обізнаності позивача щодо можливої протиправної діяльності контрагента.

З урахуванням приписів статті 311 КАС України, суд вирішив розглядати дану справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.

ПП "ПОДІЛЮКС" зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з 08.11.2013. Основним видом діяльності позивача є оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням.

На підставі наказу від 13.02.2025 № 770-і ГУ ДПС у Хмельницькій області провело документальну позапланову виїзну перевірку ПП "ПОДІЛЮКС". Предметом перевірки були своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських операцій із ТОВ "Капітал Строй Інвест" за грудень 2018 року та січень 2019 року.

За результатами перевірки складено акт від 28.02.2025 № 3916/22-01-07-02-05/38970600. В акті встановлено порушення позивачем п. 44.1 ст. 44, пп. "а" п. 198.1, абзаців першого та другого п. 198.2, п. 198.3, абзацу третього п. 198.6 ст. 198, абзацу другого п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України. Наслідком цих порушень, за висновками перевірки, стали завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, на 337814 грн та заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за грудень 2018 року, на 179646 грн.

Висновки акта перевірки ґрунтуються на непідтвердженні реальності операцій з поставки позивачу товару ТОВ "Капітал Строй Інвест". Ідеться про стрічку для приклеювання стиків штучної трави, гумовий гранулят, клей та покриття тафтингове для газонів, гральних майданчиків і футбольних полів. На цій підставі контролюючий орган дійшов висновку про безпідставне віднесення позивачем до податкового кредиту ПДВ на загальну суму 517460 грн. З цієї суми 179645,94 грн припадає на податкові накладні грудня 2018 року, а 337813,93 грн - на податкові накладні січня 2019 року.

14.03.2025 позивач подав заперечення на акт перевірки. Комісія з питань розгляду заперечень та пояснень до актів перевірок ГУ ДПС у Хмельницькій області підтвердила правомірність викладених в акті висновків.

07.04.2025 ГУ ДПС у Хмельницькій області прийняло два податкові повідомлення-рішення:

- форми "Р" № 7331/2201-0702, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 224557,50 грн (двохсот двадцяти чотирьох тисяч п`ятисот п`ятдесяти семи гривень 50 копійок). Ця сума включає 179646,00 грн (сто сімдесят дев`ять тисяч шістсот сорок шість гривень 00 копійок) за податковими зобов`язаннями та 44911,50 грн (сорок чотири тисячі дев`ятсот одинадцять гривень 50 копійок) штрафних (фінансових) санкцій;

- форми "В4" № 7327/2201-0702, яким зменшено від`ємне значення суми податку на додану вартість на 337814,00 грн (триста тридцять сім тисяч вісімсот чотирнадцять гривень 00 копійок).

Позивач оскаржив указані податкові повідомлення-рішення в адміністративному порядку.

Рішенням Державної податкової служби України від 12.06.2025 скаргу залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення - без змін.

Не погоджуючись із такими рішеннями суб`єкта владних повноважень, підприємство звернулось до суду із вимогами про їх скасування.

Приписами частин першої - третьої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів, перевіривши доводи апеляційної скарги та виходячи з меж апеляційного перегляду, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України, виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною другою статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом; пропорційно; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (далі - ПК України, в редакції чинній станом на дату виникнення спірних праввідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з підпунктом "а" пункту 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг. Пунктом 198.2 цієї статті визначено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

а пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг. Він складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом звітного періоду, зокрема у зв`язку з придбанням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 ПК України.

Згідно з пунктом 201.10 статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг продавець зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності визначає Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV).

Згідно зі статтею 1 Закону № 996-XIV господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію.

Відповідно до статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Вони повинні мати обов`язкові реквізити: назву документа, дату складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру, посади осіб, відповідальних за здійснення операції і правильність її оформлення, а також особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.

Аналогічні вимоги до первинних документів встановлено Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.0.1995 № 88 і зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704 (далі - Положення № 88).

З аналізу наведених норм випливає, що право платника податку на формування податкового кредиту виникає за наявності двох умов. По-перше, господарська операція з придбання товарів (послуг) має бути реально (фактично) вчинена і спричиняти рух активів, зміну зобов`язань або власного капіталу платника. По-друге, вона має бути підтверджена належно оформленими первинними документами та зареєстрованими податковими накладними. Документи, складені за відсутності реального здійснення операції, не можуть бути підставою для формування податкового кредиту. Водночас висновок про відсутність реальної операції має ґрунтуватися на доказах, а не на припущеннях.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Згідно з частиною другою цієї статті в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, у цій справі саме контролюючий орган повинен довести належними, допустимими та достатніми доказами, що спірні операції фактично не відбулися. Якщо ж контролюючий орган посилається на недобросовісність платника, він повинен довести, що позивач знав або мав знати про неправомірні дії контрагента.

Колегія суддів зазначає, що позивач надав повний комплект первинних документів за спірними операціями. До нього входять договір поставки від 28.12.2018 № 221218-3, видаткові накладні із зазначенням номенклатури, кількості, вартості товару та підписами уповноважених осіб обох сторін, зареєстровані податкові накладні, платіжні доручення на безготівкову оплату, висновки державної санітарно-епідеміологічної експертизи та сертифікати відповідності на товар. Дефектів у формі та змісті цих документів, які б позбавляли їх юридичної значимості, контролюючий орган не встановив.

Апелянт на такі дефекти не посилається і в апеляційній скарзі.

Визначальним для вирішення спору є те, що контролюючий орган не заперечує фактичної наявності у позивача товару в обсягах, зазначених у видаткових накладних. Не заперечуються також оплата цього товару позивачем та його використання в господарській діяльності для облаштування футбольних полів зі штучним покриттям. Ця обставина прямо зафіксована у відзиві відповідача на позовну заяву, де відповідач вказав, що перевіркою не заперечується факт наявності товару у ПП "Поділюкс", проте перевіркою не підтверджені факти постачання на адресу підприємства.

Отже, господарські операції спричинили реальні зміни у майновому стані позивача. Позивач набув і використав товар, а грошові кошти перераховано на рахунок контрагента. Твердження апелянта про те, що позивач документально не підтвердив придбання товару саме у ТОВ "Капітал Строй Інвест", спростовуються наведеними первинними документами. Іншого джерела походження товару контролюючий орган не встановив, тобто не довів, що товар, наявний у позивача, отримано від іншого постачальника чи за інших обставин.

Верховним Судом вже сформована стала та послідовна правова позиція щодо застосування наведених норм права.

Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07.07.2022 у справі № 160/3364/19, виснувала, зокрема, що платник податків не може бути обмежений у використанні первинного документа для цілей податкового обліку в тому разі, якщо безпосередньо він не вносив до такого документа неправдиві (недостовірні) відомості. Всі негативні наслідки, пов`язані з недостовірністю даних, зазначених у первинному документі, мають покладатися виключно на ту особу, яка їх внесла. Якщо іншою особою були внесені до документа відомості щодо учасника господарської операції, який має дефекти правового статусу, то добросовісний платник податків, який скористався відповідним документом для підтвердження даних свого податкового обліку, не може зазнавати жодних негативних наслідків у тому разі, якщо інші обставини, зазначені в первинному документі, зокрема рух відповідних активів, мали місце. При цьому має враховуватися реальна можливість платника податків пересвідчитися у тому, чи були достовірними відомості, що внесені до первинного документа його контрагентом.

Такий висновок Велика Палата зробила, застосувавши норму частини восьмої статті 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, згідно з якою відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи. Цю норму Велика Палата тлумачила як таку, в якій відображено принцип індивідуальної відповідальності платника податків за внесення недостовірних відомостей до первинних документів.

Велика Палата Верховного Суду також звернула увагу на те, що визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій. Саме по собі лише наявність вироку щодо контрагента платника податків, факт порушення кримінального провадження відносно контрагента та отримання під час таких свідчень особи щодо не прийняття участі у створенні і діяльності підприємства; лише податкова інформація щодо контрагентів по ланцюгу постачання; лише незначні помилки в оформленні первинних документів (окремо) не є самостійними та достатніми підставами для висновку про нереальність господарських операцій. Водночас у сукупності з іншими обставинами справи наявність або відсутність таких документів чи обставин можуть свідчити на спростування або підтвердження позиції контролюючого органу.

Колегія суддів оцінює наведені контролюючим органом обставини в їх сукупності та взаємозв`язку з первинними документами позивача.

Щодо відсутності товарно-транспортних накладних, суд зазначає про наступне.

Пунктом 3.1 договору поставки від 28.12.2018 № 221218-3 прямо визначено, що відвантажувальним документом є видаткова накладна, а товарно-транспортна накладна є необов`язковою.

Тобто, за наведеними нормами договору первинним документом, що підтверджує передачу товару від продавця покупцю, є видаткова накладна. Товарно-транспортна накладна, як правильно зазначив суд першої інстанції, підтверджує передусім надання послуг з перевезення вантажу та облік товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення. Відсутність такого документа за умови, що факт отримання товару покупцем підтверджено видатковими накладними і не заперечується контролюючим органом, не свідчить про безтоварність операції.

Щодо відсутності документів про відрядження керівника позивача, апеляційний суд погоджується з позицією суду першої інстанції та вказує про те, що у цій спірній ситуації відповідач не заперечує факту підписання договору та видаткових накладних саме керівником ПП "ПОДІЛЮКС". Водночас відсутність наказів і звітів про відрядження може впливати на облік витрат на відрядження, однак сама по собі не спростовує факту укладення договору та отримання товару. Разом з тим, контролюючий орган не пояснив, яким чином ця обставина впливає на реальність поставки.

Щодо адреси контрагента та його відсутності за податковою адресою, слід вказати про те, що невідповідність адреси реєстрації фактичному місцезнаходженню постачальника, встановлена у червні 2020 року, тобто через півтора року після спірних операцій, тому такі обставини, на переконання апеляційного суду, не є доказом відсутності господарської діяльності контрагента у грудні 2018 року - січні 2019 року. Більше того, відповідач не надав доказів того, що у перевірюваному періоді ТОВ "Капітал Строй Інвест" не здійснювало господарської діяльності.

Продовжуючи перегляд цієї адміністративної справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.

Щодо віднесення контрагента до ризикових платників, слід зауважити, що рішення від 25.02.2020 № 17413 прийнято після завершення спірних господарських операцій. Таке рішення не має зворотної дії в часі і не може свідчити про нереальність операцій, здійснених у грудні 2018 року - січні 2019 року.

Щодо відсутності у контрагента трудових ресурсів, нерухомого майна та транспортних засобів, колегія суддів враховує усталену позицію Верховного Суду з приводу означеного питання та зауважує на тому, що висновки податкового органу ґрунтуються на аналізі податкової звітності контрагента та відомостей державних реєстрів. Водночас, відсутність у контрагента власного майна, складських приміщень або найманих працівників сама по собі не виключає можливості здійснення ним торговельної (посередницької) діяльності. Така діяльність може провадитися із залученням орендованого майна, послуг третіх осіб чи за цивільно-правовими договорами. Можливі порушення контрагентом порядку подання податкової звітності не є доказом відсутності поставки товару, факт отримання якого покупцем підтверджено первинними документами і визнається контролюючим органом.

Щодо посилань на кримінальні провадження. Відповідно до частини шостої статті 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні або ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду лише в питанні, чи мали місце відповідні дії та чи вчинені вони цією особою. Відомостей про ухвалення таких судових рішень щодо посадових осіб ТОВ "Капітал Строй Інвест" матеріали справи не містять. Сам факт внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань не є доказом нереальності конкретних господарських операцій позивача. Крім того, кримінальне провадження № 42020040000000600 зареєстроване 28.08.2020, тобто після здійснення спірних операцій. Відомостей про те, що позивач чи його посадові особи є учасниками цих проваджень, матеріали справи не містять.

Надаючи оцінку доводам про відсутність джерела законного введення товару в обіг, апеляційний суд вважає за доцільне вказати про наступне. Контролюючий орган стверджує про "обрив ланцюга постачання" та легалізацію продукції невідомого походження. Однак, суб`єкт владних повноважень не наводить, конкретних доказів того, що товар, фактично наявний у позивача, був введений в обіг незаконно, або що позивач знав чи мав знати про порушення на попередніх етапах постачання. Можливі порушення податкового законодавства попередніми ланками ланцюга постачання не можуть автоматично позбавляти покупця права на податковий кредит, якщо він отримав товар, оплатив його і використав у власній господарській діяльності.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. У рішенні у справі "Булвес" АД проти Болгарії" (Bulves AD v. Bulgaria, заява № 3991/03, від 22.01.2009) ЄСПЛ зазначив, що платник податку не повинен нести несприятливих наслідків невиконання постачальником його податкових обов`язків, якщо платник не знав і не міг знати про такі порушення та не мав засобів контролю за дотриманням постачальником вимог законодавства. У рішенні у справі "Інтерсплав" проти України" (заява № 803/02, від 09.01.2007) ЄСПЛ констатував порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції у зв`язку з покладенням на платника податку негативних наслідків, пов`язаних з діями інших суб`єктів господарювання.

Принцип індивідуальної відповідальності учасників господарської операції випливає зі статті 9 Закону № 996-XIV, за якою кожен з учасників відповідає за достовірність відомостей, внесених ним до первинних документів, що відповідає правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові від 07.07.2022 у справі № 160/3364/19.

Доказів узгодженості дій позивача та ТОВ "Капітал Строй Інвест", спрямованих на отримання необґрунтованої податкової вигоди, або обізнаності позивача щодо можливої протиправної діяльності контрагента відповідач не надав.

Колегія суддів також не може погодитися і з доводами апелянта про порушення судом першої інстанції статей 9, 90 та 242 КАС України.

Апелянт, крім іншого, посилається на постанову Верховного Суду від 28.03.2024 у справі № 120/7614/22, у якій наголошено на неприпустимості оцінки податкової інформації відокремлено від інших доводів контролюючого органу та на необхідності оцінювати всі докази в сукупності. Проте суд першої інстанції не обмежився формальною перевіркою документів. Він навів кожен з доводів контролюючого органу, викладених в акті перевірки, і надав правову оцінку таким у співставленні з наданими позивачем первинними документами. Крім того, суд першої інстанції виходив з обставини, яку визнав сам контролюючий орган: наявності у позивача товару, його оплати та використання.

Щодо посилання на постанову Верховного Суду від 20.12.2021 у справі № 320/6147/19 про необхідність аналізу в судовому рішенні конкретних первинних документів. Оскаржуване рішення містить посилання на конкретні документи: договір поставки від 28.12.2018 № 221218-3 з аналізом його умов, видаткові накладні з визначенням їх дат і номерів, податкові накладні, платіжні документи із зазначенням призначення платежу, висновки санітарно-епідеміологічної експертизи та сертифікати відповідності.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач не довів правомірності податкових повідомлень-рішень від 07.04.2025 № 7331/2201-0702 та № 7327/2201-0702. Висновки акта перевірки про нереальність господарських операцій позивача з ТОВ "Капітал Строй Інвест" за грудень 2018 року та січень 2019 року не ґрунтуються на належних і достатніх доказах. Відтак підстави для збільшення позивачу грошового зобов`язання з податку на додану вартість, застосування штрафних (фінансових) санкцій та зменшення від`ємного значення суми податку на додану вартість відсутні.

Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Апеляційний суд враховує усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (див. п.п. 29– 30 рішення ЄСПЛ у справі "Руїз Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain), заява № 18390/91, від 09.12.1994). При цьому, право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (див. пункт 30 рішення ЄСПЛ у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), заява № 49684/99, від 27.09.2001).

Відповідно до приписів пункту 1 частини 1 статей 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Таким чином, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції -без змін.

Щодо розподілу судових витрат, то такий у відповідності до положень статті 139 КАС України не здійснюється.

Керуючись статтями 139, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 08 травня 2026 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених підпунктами "а"-"г" пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.

ГоловуючийТомчук А.В.

СуддіДрачук Т. О. Савицька Н.В.

Оригінал: reyestr.court.gov.ua