Постанова від 20 жовтня 2026 р. у справі №600/2986/25-а — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 600/2986/25-а

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Брезіна Тетяна Миколаївна

Суддя-доповідач - Томчук А.В.

21 жовтня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Томчука А.В.

суддів: Драчук Т. О. Савицької Н.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 12 червня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити дії

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до Чернівецького окружного адміністративного суду із позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України із вимогами:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача - Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо не призначення та не проведення розслідування нещасного випадку (в тому числі поранення), а саме травмування позивача ОСОБА_1 , яке відбулось 30.05.2023 під час виконання ним обов`язків військової служби, перебуваючи у службовому відрядженні з метою участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації;

- зобов`язати відповідача – Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України у відповідності до Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи МВС України, затвердженого наказом МВС України від 27.12.2002 №1346 (в редакції станом на дату первинного звернення позивача), провести розслідування нещасного випадку (в тому числі поранення), який мав місце 30.05.2023 з позивачем ОСОБА_1 під час виконання ним обов`язків військової служби, перебуваючи у службовому відрядженні з метою участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації;

- зобов`язати відповідача – Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України скласти та видати позивачу ОСОБА_1 акт за формою Н-1;

- зобов`язати відповідача – Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України у відповідності до Порядку проведення службових розслідувань у Національній гвардії України, затвердженого наказом МВС України від 21.04.2020 №347, провести службове розслідування по уточненню причин та умов, що призвели до травмування позивача ОСОБА_1 30.05.2023 під час виконання ним обов`язків військової служби, перебуваючи у службовому відрядженні з метою участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації;

- зобов`язати відповідача – Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України видати позивачу ОСОБА_1 примірник висновку службового розслідування по уточненню причин та умов, що призвели до нещасного випадку (в тому числі поранення) який мав місце 30.05.2023 з позивачем ОСОБА_1 під час виконання ним обов`язків військової служби, перебуваючи у службовому відрядженні з метою участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації;

- зобов`язати відповідача – Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України видати позивачу ОСОБА_1 довідку про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) за встановленою формою.

Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 12.06.2026 адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність відповідача - Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо не призначення та не проведення розслідування нещасного випадку (в тому числі поранення), а саме травмування позивача ОСОБА_1 , яке відбулось 30.05.2023 під час виконання ним обов`язків військової служби, перебуваючи у службовому відрядженні з метою участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації.

Зобов`язано відповідача – Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України у відповідності до Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи МВС України, затвердженого наказом МВС України від 27.12.2002 № 1346 (в редакції станом на дату первинного звернення позивача з рапортом від 26.06.2023 р.), провести розслідування нещасного випадку (в тому числі поранення), який мав місце 30.05.2023 з позивачем ОСОБА_1 під час виконання ним обов`язків військової служби, перебуваючи у службовому відрядженні з метою участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації.

В решті позову відмовлено.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що з моменту подання позивачем рапорту від 26.06.2023 у відповідача виник обов`язок провести розслідування нещасного випадку відповідно до пункту 3.19 розділу 3 зазначеного Порядку. Зміни до Порядку, внесені наказом МВС України від 22.08.2023 № 692, до спірних правовідносин не застосовуються. Вимоги про видачу акта за формою Н-1 та довідки про обставини травми суд визнав передчасними, оскільки ці документи складаються за результатами розслідування. Вимоги щодо проведення службового розслідування за Порядком № 347 суд визнав безпідставними, оскільки уточнення причин та умов травмування не належить до підстав такого розслідування.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України подала апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 12.06.2026 та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі. На обґрунтування своїх вимог апелянт зазначає, що пунктом 4 Порядку проведення службових розслідувань у Національній гвардії України, затвердженого наказом МВС України від 21.04.2020 № 347, визначено, що цей Порядок не поширюється на розслідування нещасних випадків, які проводяться згідно з Порядком № 1346, в свою чергу наказом МВС України від 22.08.2023 № 692 пункт 1.3 глави 1 Порядку № 1346 доповнено новим абзацом, згідно з яким у разі, якщо травма (поранення, контузія, каліцтво) військовослужбовця Національної гвардії України спричинена діями противника, розслідування нещасного випадку не проводиться, а начальник медичної служби військової частини складає довідку про обставини травми. Обґрунтовуючи заявлену правову позицію скаржник наголошує, що позивач отримав травму, перебуваючи у відрядженні в іншій військовій частині, однак жодних повідомлень (донесень) про цей факт до Військової частини НОМЕР_1 не надходило, а сам позивач після повернення з відрядження до командування з рапортом не звертався.

Отже, на думку апелянта, правові підстави для проведення розслідування та видачі довідки відсутні.

ОСОБА_1 через свого представника подав відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечив щодо доводів і мотивів такої скарги та просив залишити оскаржуване судове рішення без змін. У відзиві позивач, зокрема, зазначає, що апеляційну скаргу подано з пропуском строку, встановленого частиною 1 статті 295 КАС України, без порушення питання про його поновлення, у зв`язку з чим просить залишити її без руху. По суті спору позивач вказує, що рапорт про проведення розслідування він подав 26.06.2023, тобто до прийняття наказу МВС України від 22.08.2023 № 692. Тому, з огляду на частину 1 статті 58 Конституції України, до спірних правовідносин підлягає застосуванню Порядок № 1346 у редакції, чинній на дату подання рапорту.

Твердження апелянта про відсутність звернень, на думку позивача, спростовуються наявними в матеріалах справи рапортом від 26.06.2023, подальшими заявами та медичними документами. Медичні документи підтверджують отримання ним мінно-вибухової травми та тривале лікування її наслідків. Водночас відповідач, на якого частиною 2 статті 77 КАС України покладено обов`язок доказування, не надав доказів розгляду рапорту чи вчинення будь-яких дій щодо проведення розслідування.

З урахуванням приписів статті 311 КАС України, суд вирішив розглядати дану справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Судом першої інстанції та під час апеляційного провадження встановлено, що позивач проходив військову службу за контрактом у Військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України.

Згідно з витягом з наказу командира Військової частини НОМЕР_2 від 21.02.2023 позивач прибув до тимчасового місця дислокації військової частини. Відповідно до витягу з наказу командира Військової частини НОМЕР_2 від 08.06.2023 № 159 позивач вибув з тимчасового місця дислокації до постійного місця дислокації після виконання службових (бойових) завдань .

Матеріали справи містять інформацію військової частини НОМЕР_2 щодо участі військовослужбовців, зокрема й позивача, у бойових діях у періоди з 21.02.2023 по 28.02.2023, з 01.03.2023 по 31.03.2023, з 01.04.2023 по 30.04.2023, з 01.05.2023 по 31.05.2023 та з 01.06.2023 по 08.06.2023.

Матеріали справи містять первинну медичну картку позивача від 03.06.2023, у якій зафіксовано посттравматичне захворювання внаслідок травмування 30.05.2023.

Матеріали справи містять також письмові пояснення військовослужбовців ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , надані командиру Військової частини НОМЕР_1 , щодо подій 30.05.2023 та травмувань, які відбулися під час виконання бойових завдань, зокрема й за участю позивача.

26.06.2023 позивач звернувся до командира Військової частини НОМЕР_1 з рапортом про призначення службового розслідування та видачу довідки про обставини травми, отриманої під час виконання бойових завдань внаслідок ракетного обстрілу противника у травні 2023 року.

Відповідно до виписок із медичної карти стаціонарного хворого позивач перебував на стаціонарному лікуванні у періоди з 08.09.2023 по 06.10.2023, з 18.04.2024 по 23.04.2024 та з 08.10.2024 по 29.10.2024. Матеріали справи містять також консультативний висновок спеціаліста № 165.

04.10.2023 позивач звернувся до відповідача із заявою про видачу наказу про призначення службового розслідування та видачу довідки про обставини отриманої ним контузії (травми).

Листом від 14.11.2023 № 50/113/20-1967 відповідач повідомив позивача, що у військовій частині відсутні документи, які підтверджують факт отримання ним травми (контузії), а в наданих документах відсутні достатні відомості, необхідні для підтвердження травмування. У зв`язку з цим, на думку відповідача, підстав для оформлення та видачі довідки про обставини травми недостатньо. Позивачу роз`яснено, що в разі надання нових документів, які підтверджуватимуть достовірність отримання травми у травні – червні 2023 року, буде проведено службове розслідування та видано довідку про обставини травми. Конкретного переліку необхідних документів у листі не наведено.

20.12.2023 позивач повторно звернувся до відповідача із заявою щодо оформлення та видачі довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), отриманої 30.05.2023.

Листом Національної гвардії України від 13.02.2025, наданим за результатами розгляду скарги представника позивача на бездіяльність військової частини, повідомлено, що долучені документи не дають можливості стверджувати про неправомірні дії командування Військової частини НОМЕР_1 .

Розслідування нещасного випадку, що стався з позивачем 30.05.2023, відповідачем не призначалося та не проводилося. Доказів протилежного матеріали справи не містять.

Приписами частин першої - третьої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Оскільки скаржник апелює рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог, тому апеляційний суд з урахуванням приписів статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України переглядатиме оскаржуване судове рішення в межах доводів апеляційної скарги.

Насамперед колегія суддів вважає за необхідне надати оцінку доводам відзиву щодо пропуску апелянтом строку на апеляційне оскарження.

Відповідно до частини 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо справу розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

За приписами пункту 2 частини 6 статті 251 КАС України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення (частина 6 статті 251 КАС Укоаїни).

Згідно з приписами статті 120 КАС України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.

Оскаржуване рішення ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи 12.06.2026. За відомостями системи "Діловодство спеціалізованого суду" копія рішення суду від 12.06.2026 доставлено до електронного кабінету відповідача 12.06.2026 о 17:00 год.

Відтак перебіг тридцятиденного строку на апеляційне оскарження розпочався 16.06.2026, а його останній день припав на 15.07.2026, тобто на неділю.

Апеляційну скаргу подано через підсистему "Електронний суд" 13.07.2026, тобто в межах строку, встановленого частиною 1 статті 295 КАС України. Отже, підстави для залишення апеляційної скарги без руху з мотивів пропуску строку на апеляційне оскарження, передбачені частиною 3 статті 298 КАС України, відсутні, а відповідне клопотання позивача задоволенню не підлягає.

Продовжуючи перегляд цієї адміністративної справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 58 Конституції України встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Згідно з частиною 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України "Про Національну гвардію України" від 13.03.2014 № 876-VII (далі - Закон № 876-VII) Національна гвардія України є військовим формуванням з правоохоронними функціями, що входить до системи Міністерства внутрішніх справ України.

Порядок розслідування нещасних випадків, поранень та професійних захворювань, які трапляються з особами рядового та начальницького складу, військовослужбовцями та іншими категоріями працюючих у системі МВС України, визначено Порядком розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи МВС України. Цей Порядок затверджено наказом Міністерства внутрішніх справ України від 27.12.2002 № 1346 і зареєстровано в Міністерстві юстиції України 31.01.2003 за № 83/7404 (далі - Порядок № 1346).

Згідно з пунктами 1.2, 1.3 розділу 1 Порядку № 1346 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) дія цього Порядку поширюється на з`єднання та військові частини Національної гвардії України. Розслідування нещасних випадків (в тому числі поранень), що сталися з військовослужбовцями Національної гвардії України, проводиться з урахуванням цього Порядку.

Пунктом 2.1 розділу 2 Порядку № 1346 визначено, що розслідуванню підлягають, зокрема, раптові погіршення стану здоров`я, поранення, травми, інші ушкодження, що призвели до втрати працівником працездатності на один робочий день чи більше (далі - нещасні випадки).

Відповідно до пункту 2.2 розділу 2 Порядку № 1346 за результатами розслідування складаються акти за формою Н-1 і беруться на облік нещасні випадки (у тому числі поранення), які сталися з працівниками в період проходження служби при виконанні службових обов`язків. Згідно з пунктом 2.4 цього розділу, якщо комісія з розслідування дійшла висновку, що нещасний випадок не пов`язаний з виконанням службових обов`язків, складається акт за формою НТ.

Пунктом 3.1 розділу 3 Порядку № 1346 передбачено, що про кожний нещасний випадок (у тому числі поранення) працівник, який його виявив, або сам потерпілий повинні негайно повідомити безпосереднього керівника робіт чи іншу посадову особу підрозділу і вжити заходів до надання необхідної допомоги.

Відповідно до пункту 3.19 розділу 3 Порядку № 1346 Нещасний випадок (у тому числі поранення), про який безпосереднього керівника потерпілого чи керівника підрозділу своєчасно не повідомили, або якщо втрата працездатності від нещасного випадку настала не одразу, незалежно від терміну, коли він стався, розслідується згідно з цим Порядком протягом місяця після одержання заяви потерпілого чи особи, яка представляє його інтереси. Питання про складання акта за формою Н-1* (НТ*) вирішується комісією з розслідування, а в разі незгоди потерпілого чи особи, яка представляє його інтереси, з рішенням комісії - в порядку, передбаченому чинним законодавством.

Аналіз наведених норм свідчить про таке. У разі несвоєчасного повідомлення про нещасний випадок або якщо втрата працездатності настала не одразу, обов`язок провести розслідування виникає в керівника підрозділу з моменту одержання заяви потерпілого. Розслідування має бути завершене протягом місяця. Водночас положення пункту 3.19 Порядку № 1346 є імперативними, тому у цих правовідносинах керівник підрозділу не наділений дискреційними повноваженнями щодо вирішення питання, призначати розслідування чи ні.

Порядок № 1346 не покладає на потерпілого обов`язку підтверджувати обставини травмування певним переліком документів як умову призначення розслідування. Встановлення обставин і причин нещасного випадку, з`ясування його зв`язку з виконанням службових обов`язків, дослідження медичних документів і пояснень свідків є саме завданням комісії з розслідування. Варто зауважити, що висновок про те, чи слід складати акт за формою Н-1 або НТ, комісія вправі зробити лише за результатами проведеного розслідування, а не на стадії реагування на заяву потерпілого.

Наказом МВС України від 22.08.2023 № 692 "Про внесення змін до Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи МВС України" (далі - Наказ № 692) пункт 1.3 глави 1 Порядку № 1346 доповнено новим абзацом такого змісту: "У разі якщо травма (поранення, контузія, каліцтво) військовослужбовця Національної гвардії України спричинена діями противника, розслідування нещасного випадку відповідно до цього Порядку не проводиться. В такому разі протягом п`яти днів начальником медичної служби військової частини складається довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) та у такий самий строк направляється до закладу охорони здоров`я або територіального центру комплектування та соціальної підтримки".

Щодо дії нормативно-правових актів у часі Конституційний Суд України в рішенні від 09.02.1999 № 1-рп/99 зазначив, що дія нормативно-правового акта в часі, як правило, починається з моменту набрання ним чинності і припиняється з втратою ним чинності. Тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Як встановлено судом, позивач у період з 21.02.2023 по 08.06.2023 перебував у тимчасовому місці дислокації Військової частини НОМЕР_2 та брав участь у бойових діях.

Первинною медичною карткою від 03.06.2023 зафіксовано наслідки травмування 30.05.2023. Обставини подій 30.05.2023 викладено також у письмових поясненнях військовослужбовців ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , наданих командиру Військової частини НОМЕР_1 .

Після повернення до постійного місця дислокації позивач 26.06.2023 звернувся до командира Військової частини НОМЕР_1 з рапортом, у якому повідомив про отримання травми під час виконання бойових завдань внаслідок обстрілу противника та просив призначити розслідування.

Отже, у розумінні пункту 3.19 розділу 3 Порядку № 1346 саме з 26.06.2023 у відповідача виник обов`язок призначити та провести розслідування нещасного випадку. Таке розслідування мало бути завершене протягом місяця, тобто до 26.07.2023 включно.

Відтак спірна бездіяльність відповідача була допущена останнім в період, коли зміни, внесені Наказом № 692, ще не були прийняті.

З огляду на вимоги частини 1 статті 58 Конституції України та наведену правову позицію Конституційного Суду України, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції. До спірних правовідносин підлягають застосуванню положення Порядку № 1346 у редакції, чинній на дату подання позивачем рапорту від 26.06.2023. Зміни, внесені наказом № 692, не можуть бути застосовані для обґрунтування правомірності бездіяльності відповідача щодо обов`язку, який виник і мав бути виконаний до їх прийняття.

Подальші звернення позивача від 04.10.2023 та 20.12.2023 не змінюють моменту виникнення в посадових осіб відповідача обов`язку провести розслідування за рапортом від 26.06.2023. Ці звернення лише свідчать про те, що такий обов`язок залишався невиконаним.

Колегія суддів також відхиляє доводи апелянта про те, що до військової частини не надходило повідомлень про травмування позивача, а сам позивач після повернення з відрядження до командування не звертався. Ці доводи спростовуються наявними в матеріалах справи доказами: рапортом позивача від 26.06.2023, адресованим командиру Військової частини НОМЕР_1 ; заявами позивача від 04.10.2023 та 20.12.2023; письмовими поясненнями військовослужбовців ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , наданими командиру Військової частини НОМЕР_1 . Факт отримання звернень позивача підтверджує і сам відповідач: у листі від 14.11.2023 № 50/113/20-1967 він розглянув звернення позивача по суті. Відсутність донесень від військової частини, до якої позивач був відряджений, не звільняє відповідача від обов`язку відреагувати на рапорт власного військовослужбовця у спосіб, визначений Порядком № 1346.

Колегія суддів звертає увагу, що в листі від 14.11.2023 № 50/113/20-1967 відповідач фактично поставив можливість проведення розслідування в залежність від надання позивачем додаткових документів, не визначивши їх переліку. Такий підхід не відповідає пункту 3.19 розділу 3 Порядку № 1346, який не передбачає подібної передумови для призначення розслідування. Перевірка достовірності обставин травмування є завданням комісії з розслідування, а не умовою її створення.

Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач відзиву на позовну заяву не подав і поважних причин цього ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції не навів. Доказів призначення розслідування за рапортом позивача від 26.06.2023 або вчинення будь-яких дій на виконання вимог Порядку № 1346 матеріали справи не містять. Апеляційна скарга таких доказів також не містить.

Відповідно до частини 4 статті 159 КАС України неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову. Водночас суд першої інстанції не обмежився застосуванням цієї норми, а надав оцінку наявним у справі доказам і дійшов висновку про протиправність бездіяльності відповідача по суті спору.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції. Відповідач не дотримав критеріїв, визначених частиною 2 статті 2 КАС України, тобто не діяв на підставі та у спосіб, визначені Порядком № 1346, і не вчинив покладених на нього дій своєчасно. Тим самим він допустив протиправну бездіяльність щодо непризначення та непроведення розслідування нещасного випадку (в тому числі поранення), що стався з позивачем 30.05.2023.

Обраний судом першої інстанції спосіб захисту - зобов`язання відповідача провести розслідування відповідно до Порядку № 1346 у редакції, чинній на дату первинного звернення позивача з рапортом від 26.06.2023, - відповідає характеру порушеного права. Такий спосіб захисту не підміняє повноважень комісії з розслідування щодо встановлення обставин нещасного випадку та вирішення питання про складання відповідного акта.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог.

Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Апеляційний суд враховує усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (див. п.п. 29– 30 рішення ЄСПЛ у справі "Руїз Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain), заява № 18390/91, від 09.12.1994). При цьому, право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (див. пункт 30 рішення ЄСПЛ у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), заява № 49684/99, від 27.09.2001).

Відповідно до приписів пункту 1 частини 1 статей 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Щодо розподілу судових витрат, то такий у відповідності до положень статті 139 КАС України не здійснюється.

Керуючись статтями 139, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України залишити без задоволення, а рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 12 червня 2026 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених підпунктами "а"-"г" пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.

ГоловуючийТомчук А.В.

СуддіДрачук Т. О. Савицька Н.В.