Суд: Сьомий апеляційний адміністративний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: транспорту та перевезення пасажирів
Дата: 20 жовтня 2026 р.
Справа: №120/14455/25
Суддя: Полотнянко Ю.П.
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 120/14455/25
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Бошкова Ю.М. Суддя-доповідач - Полотнянко Ю.П.
21 жовтня 2026 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Полотнянка Ю.П.
суддів: Смілянця Е. С. Драчук Т. О. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 15 червня 2026 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СП-БІОГРАН" до Відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови,
В С Т А Н О В И В :
Товариство з обмеженою відповідальністю "СП-БІОГРАН" звернулось до суду з позовом до Відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 15.06.2026 позов задоволено.
Визнано протиправними та скасовано постанови Відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування адміністративно-господарських штрафів від 25.09.2025 №ОПШ 000946 та від 25.09.2025 №ОПШ 000947.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні адміністративного позову, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права.
Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ «СП-БІОГРАН» є підприємством, яке надає послуги з транспортних перевезень як самостійно згідно з договорами перевезень, а також у вигляді надання субпідрядних послуг іншим автомобільним перевізникам.
ТОВ «СП-БІОГРАН» співпрацювало на підставі разових заявок з ТОВ «Єлогіст».
Згідно направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) від 25.07.2025 № ОНР 000012 з 28.07.2025 до 03.08.2025 працівниками Укратрансбезпеки здійснювалася перевірка транспортних засобів за додержанням законодавства про автомобільний транспорт згідно ПКМУ від 08.11.2006 №1567.
28.07.2025 старшим державним інспектором відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області на а/д О/02/03/01 Вінниця - Гнівань – Тиврів складено акти проведення рейдової перевірки № ОАР 000307 та № ОАР 000241, акти про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів № ОАВ 000060 та № ОАВ 000051 та довідки про результати здійснення габаритно-вагового контролю.
Зі змісту акту вбачається, що під час перевірки виявлено порушення положень абз. 17 ч.1 ст.60 Закону України "Про автомобільний транспорт", а саме перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 30 відсотків при перевезенні подільного вантажу, відповідальність за що передбачена абз.17 ч.1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».
Водії з актами проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 28.07.2025 року були ознайомлені, пояснення надали.
Справа розглядалась за участю директора ТОВ «СП-Біогран» 25.09.2025.
За результатами розгляду справи посадовою особою відповідача винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № ОПШ 000946 від 25.09.2025 та № ОПШ 000947 від 25.09.2025 року відповідно до абз. 17 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» застосовано адміністративно-господарський штраф в розмірі 51000,00 грн кожна.
Не погодившись з правомірністю прийнятих постанов про накладення адміністративно-господарського штрафу, позивач звернувся до суду із даним позовом.
Приймаючи оскаржуване судове рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позивач в спірних правовідносинах не є автомобільним перевізником у розумінні положень Закону України "Про автомобільний транспорт" і не може нести відповідальність, передбачену частиною 1статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт".
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.
За змістом частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачених Конституцією України та іншими Законами України.
Положенням про Державну службі України з безпеки на транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 103 від 11.02.2015 передбачено, що Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади. Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань: здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному транспорті, здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування; здійснює нарахування плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю.
Згідно з частинами першою-другою статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:
для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;
для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
В контексті належного установлення автомобільного перевізника, щодо якого проводиться перевірка, варто виходити з того, що у кожному такому випадку уповноважений контролюючий орган зобов`язаний встановити, а особа, транспортний засіб якої перевіряється, зобов`язана надати документи, які містять беззаперечну інформацію щодо предмета такої перевірки, зокрема інформацію про автомобільного перевізника.
Основну інформацію для притягнення особи до відповідальності, а також для можливого наступного оскарження особою дій Укртрансбезпеки, несуть саме ті документи, які особа (водій транспортного засобу або інша компетентна особа автомобільного перевізника) подає контролюючому органу в момент виявлення порушення та/або під час безпосереднього розгляду питання про притягнення до адміністративної відповідальності.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.
Відповідно до частини першої статті 29 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільним перевізником та автомобільним самозайнятим перевізником, які здійснюють перевезення пасажирів на договірних умовах, є суб`єкти господарювання, які відповідно до законодавства та одержаної ліцензії надають послуги за договором перевезення пасажирів транспортним засобом, що використовується ними на законних підставах.
Згідно зі статтею 33 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб`єкт господарювання, який відповідно до законодавства надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовується на законних підставах. Для виконання перевезень небезпечних вантажів автомобільний перевізник повинен одержати відповідну ліцензію.
Вимогами статті 34 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачено, що автомобільний перевізник повинен, зокрема:
виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів;
забезпечувати умови праці та відпочинку водіїв згідно з вимогами законодавства;
забезпечувати безпеку дорожнього руху.
Закон України «Про автомобільний транспорт» регламентує також загальні положення щодо перевезення пасажирів (глава 7 цього Закону), загальні положення щодо перевезення вантажів (глава 8 цього Закону), положення про міжнародні перевезення пасажирів і вантажів (розділ ІV цього Закону).
Розділом V Закону України «Про автомобільний транспорт» визначено відповідальність перевізників за порушення законодавства про автомобільний транспорт.
Відповідальність на підставі ст.60 Закону України "Про автомобільний транспорт" при перевезенні вантажу покладається на перевізника.
Приписами пункту 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту та зв`язку № 363 від 14 жовтня1997 року, визначено:
Перевізник - фізична або юридична особа суб`єкт господарювання, який надає послуги з перевезень вантажів чи здійснює за власний кошт перевезення вантажів автомобільними транспортними засобами.
Товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу.
Отже, правила перевезення вантажів автомобільним транспортом України, а також постанова Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2009 року №207, якою затверджено Перелік документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні визначають, що товарно-транспортна накладна (ТТН) обов`язково повинна оформлятися, якщо перевезення вантажу здійснюється автомобільним транспортом на договірних умовах.
Колегія суддів критично оцінює доводи апелянта про те, що позивач є належним автомобільним перевізником у спірних правовідносинах, оскільки такі доводи не підтверджені належними та допустимими доказами та суперечать змісту первинних документів перевезення.
Так, відповідно до частини першої статті 33 Закону України №2344-III автомобільним перевізником є суб`єкт господарювання, який на договірних умовах надає послугу з перевезення вантажу та приймає на себе обов`язок доставки вантажу одержувачу.
Таким чином, визначальним критерієм для встановлення статусу автомобільного перевізника є не фактичне виконання окремих технічних дій, а саме договірне прийняття обов`язку здійснити перевезення та ідентифікація у первинних документах перевезення.
Слід врахувати, що відповідно до умов договору №145 від 18.07.2024, укладеного між ТОВ «Єлогіст» та замовником перевезення, саме ТОВ «Єлогіст» визначено автомобільним перевізником, який прийняв на себе обов`язок організації та виконання перевезення вантажу, несе відповідальність перед клієнтом та має право залучати третіх осіб для виконання окремих рейсів, залишаючись при цьому відповідальним за результати перевезення. Зазначене прямо передбачено пунктом 9.1 договору, згідно з яким перевізник має право залучати інших осіб до виконання своїх обов`язків без зміни власного статусу перевізника у договірних правовідносинах.
Таким чином, як правильно зазначив суд першої інстанції, залучення іншого суб`єкта господарювання до фактичного виконання перевезення не змінює правової природи правовідносин та не трансформує такого суб`єкта у автомобільного перевізника у розумінні Закону №2344-III.
Важливе значення у справі мають товарно-транспортні накладні, які відповідно до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997, є основним первинним документом, що містить відомості про автомобільного перевізника, вантаж, маршрут та умови перевезення. Саме ці документи були пред`явлені водіями під час здійснення контролю та були покладені в основу складання акту перевірки.
Так, у зазначених товарно-транспортних накладних як автомобільний перевізник прямо визначено ТОВ «Єлогіст» (код ЄДРПОУ 45149289), тоді як позивач у справі не зазначений як перевізник і не набував такого статусу у первинних документах перевезення. Вказані обставини узгоджуються також із змістом акта перевірки, у якому перевізником визначено саме ТОВ «Єлогіст».
За таких обставин, саме ТОВ «Єлогіст» є належним автомобільним перевізником у спірних правовідносинах, тоді як позивач здійснював лише фактичне виконання окремого етапу перевезення як залучений виконавець (субпідрядник), що не змінює його правового статусу та не створює для нього обов`язків і відповідальності перевізника у розумінні Закону №2344-III.
Таким чином, позивач в спірних правовідносинах не є автомобільним перевізником у розумінні положень Закону України "Про автомобільний транспорт" і не може нести відповідальність, передбачену частиною 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт".
З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції визнання протиправними та скасування постанов Відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування адміністративно-господарських штрафів від 25.09.2025 №ОПШ 000946 та від 25.09.2025 №ОПШ 000947.
Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Оскільки, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
П О С Т А Н О В И В :
апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 15 червня 2026 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.
ГоловуючийПолотнянко Ю.П.
СуддіСмілянець Е. С. Драчук Т. О.
Оригінал: reyestr.court.gov.ua