Постанова від 18 жовтня 2026 р. у справі №120/16156/25 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 120/16156/25

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Крапівницька Н. Л.

Суддя-доповідач - Моніч Б.С.

19 жовтня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Моніча Б.С.

суддів: Білої Л.М. Гонтарука В. М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Вінницької митниці на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 25 травня 2026 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства "Центр-Скло" до Вінницької митниці про визнання протиправними та скасування рішень,

В С Т А Н О В И В :

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ, КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулося Приватне підприємство "ЦЕНТР-СКЛО" з позовом до Вінницької митниці про коригування митної вартості товарів та картки відмови у прийнятті митної декларації.

Позовні вимоги мотивовані протиправністю рішення Вінницької митниці про коригування митної вартості товарів №UA401000/2025/000151/2 від 04.06.2025 року та картки відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA401020/2025/000497.

ІІ. ЗМІСТ РІШЕНННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 25.05.2026 позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення Вінницької митниці про коригування митної вартості товарів №UA401000/2025/000151/2 від 04.06.2025 року.

Визнати протиправною та скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA401020/2025/000497.

ІІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

13.06.2023 року між Приватним підприємством "ЦЕНТР-СКЛО" (покупець) та "Q-Glasstech Sp. Z o.o." (продавець) укладено контракт № 13/06/23 (а також додаткову угоду № 1 від 29 грудня 2023р.) відповідно до якого продавець продає, а покупець купує на узгоджених умовах листове скло та дзеркало, яке виготовляється методом флотації, називається флоат-склом і товаром Одиницею продажу є квадратний метр.

У пункті 2 Контракту визначено, що ціни на окремі товари включені в рахунки-проформи і представлені на умовах доставки DAP або FCA. Загальна вартість контракту становить 500000 євро або 500000 доларів США. Кількість товару встановлюється у загальній вартості контракту і залежить від виду замовленого товару. Продавець має право міняти ціни на окремі партії товарів, надіславши письмове повідомлення покупцеві. Зміна ціни не впливає на загальну вартість контракту.

Згідно з пунктом 3 Контракту покупець здійснює оплату за товар шляхом стовідсоткової передоплати, яка включає повну ціну за окремі замовлення. Оплата здійснюється на банківський рахунок продавця, вказаний у рахунку, шляхом безготівкового переказу грошових коштів. Валютою розрахунків є Євро та долар США.

На виконання умов контракту №13/06/23 виставлено рахунок-проформу №1/МС/05/2025 від 15.05.2025, за якою підтверджено замовлення товару всього на суму 7 799,27 доларів США, а саме: «скло термічно поліроване, кольорове, неармоване, емальоване, не оправлене, не комбіноване з іншими матеріалами (лакобель): EXTRA CLEAR FLOAT GLASS R9003 4мм розміром 3210 х 2250 мм – 520,020 кв.м., усього на суму 4 186,16 доларів США; «дзеркала скляні у листах, без оптичної обробки, без рам, одна сторона непрозора (з подвійним нанесенням напилення), а на другій спостерігається чітке відображення: EURO BRONZE SILVER MIRROR 4mm, розміром 3210 х 2250 мм – 252,790 кв.м., призначене для виробництва вікон та декору», усього на суму 1 832,73 доларів США; «дзеркала скляні у листах, без оптичної обробки, без рам, одна сторона непрозора (з подвійним нанесенням напилення), а на другій спостерігається чітке відображення: EURO BRONZE SILVER MIRROR 4mm, розміром 3210 х 2250 мм – 245,570 кв.м., призначене для виробництва вікон та декору», усього на суму 1 780,38 доларів США.

Також № 9/MSZ/05/2025 від 15.05.2025р., згідно якої підтверджено замовлення товару, усього на суму 5 487,17 доларів США, а саме «скло неармоване, непрозоре, тоноване по всій масі (флоат-скло), у листах товщиною більш як 4,5 мм: EURO BRONZE FLOAT GLASS 6mm, розміром 3300 мм х 2140 мм – 706,200 кв.м.

Продавець відвантажив товар, надавши інвойс № FS 11/MС/05/2025 від 29.05.2025р. на суму 7 799,27 доларів США та № FS 20/MSZ/05/2025 від 30.05.2025р. на суму 5 487,17 доларів США. Валюта контракту долар США, ціна товару за домовленістю сторін складає 7 799,27 + 5 487,17 = 13 286,44 доларів США. Також продавцем було надано пакувальний лист.

100% оплата вартості товару за двома рахунками-проформами була здійснена згідно платіжної інструкції в іноземній валюті № 101 від 04.06.2025р. на суму 13 286,44 доларів США.

В подальшому, до митного оформлення товару, ввезеного на підставі зазначеного контракту, позивач подав до Вінницької митниці митну декларацію № 25UA401020025156U0 (для митного оформлення товару за рахунком-проформою № 1/MС/05/2025 від 15.05.2025) з відповідним пакетом документів, що включав в себе: контракт; рахунок-проформа; платіжний документ про оплату товару; рахунок-фактура (інвойс), пакувальний лист; документ, що підтверджує вартість перевезення товару; копія митної декларації країни відправлення

За результатами розгляду поданої декларантом митної декларації №25UA401020025156U0 та доданих до неї документів, відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів від № UA401000/2025/000151/2 від 04.06.2025.

У цьому рішенні, з посиланням на частину 1 статті 337, пункт 5 статті 54, пункт 2 статті 52 Митного кодексу України, зазначено, що декларант зобов`язаний подавати митному органу достовірні відомості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

За результатами виконання митних формальностей за митною декларацією встановлено, що надані документи, які відповідно до частини 2 статті 53 Митного кодексу України підтверджують заявлену митну вартість товарів, містили розбіжності, а саме:

- наданий декларантом, в тому числі для підтвердження митної вартості прайс-лист, від 20.01.2025 є по суті офертою для конкретного покупця, тобто виданий продавцем безпосередньо ПП «Центр-Скло» та не відображає “дійсну вартість” у розумінні ст. VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю 1994 року.

- згідно рахунку-фактури від 29.05.2025 №11/MC/05/2025 оплата товар повинна була бути здійснена в термін до 01.06.2025, проте на вимогу митного органу жодні документи підтверджуючі оплату, або про зміну умов зовнішньоекономічного договору надано не було.

- в рахунку-фактурі від 29.05.2025 №11/MC/05/2025 наявне посилання на попередній рахунок WZ 8/MC/05/2025, проте до митного оформлення такий рахунок не подавався в тому числі на вимогу митного органу.

У змісті оскаржуваного рішення вказано, що враховуючи, що надані документи містили розбіжності, які мали вплив на правильність визначення митної вартості, декларанту були надіслані вимоги щодо надання додаткових документів, які зазначені в статті 53 Митного кодексу України.

Листом від 04.06.2025 року декларант повідомив, які документи було надано та відмовився від надання додаткових документів.

Зазначено, що митна вартість була визначена за резервним методом згідно статті 64 Митного кодексу України.

Джерелом числового значення митної вартості для товару №1 є ЕМД від 21.05.2025 № UA401020/2025/022611, за якою оформлено ідентичний товар (за резервним методом) товар: «Скло термічно поліроване, кольорове, неармоване, емальоване, не оправлене, не комбіноване з іншими матеріалами (лакобель): EXTRA CLEAR FLOAT GLASS R9003 4MM розміром 3210 х 2250 мм - 2080,080 м2 Виробник: RIDER GLASS COMPANY LIMITED. Країна виробництва: CN. Торговельна марка: RIDER GLASS.», та складає 1,02 дол. США за кг., джерелом числового значення митної вартості для товару №2 є ЕМД від 30.05.2025 №UA408020/2025/020406, за якою оформлено схожий товар товар: «Дзеркало без рами; дзеркало, без рами 100 шт; дзеркало без рами 200 шт; дзеркало без рами 100 шт; дзеркало без рами 100 шт; дзеркало без рами 100 шт; дзеркало без рами 280 шт; дзеркало без рами - 80 шт; дзеркало без рами 20 шт; дзеркало, без рами 80 шт; дзеркало, без рами 50 шт.», та складає 1,02 дол. США за кг.

В результаті консультації декларанту роз`яснено, що згідно з пунктом 3 статті 52 Митного кодексу України він має право на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу Держмитслужби про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом Держмитслужби: у разі незгоди декларанта з рішенням митного органу Держмитслужби про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х Митного кодексу України в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини 7 статті 55 Митного кодексу України. Також, роз`яснено право на оскарження рішення про коригування заявленої митної вартості у органі доходів і зборів вищого рівня відповідно до глави 4 МК України або до суду.

У зв`язку з винесенням рішення про коригування митної вартості товарів №UA401000/2025/000151/2 від 04.06.2025, Вінницькою митницею прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA401020/2025/000497.

Позивач, вважаючи протиправним оскаржуване рішення та картку відмову в прийнятті митної декларації, звернувся до суду з цим позовом.

IV. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що не наведення відповідачем в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Оскільки позивачем разом із митною декларацією надано вичерпний перелік основних документів (контракт, рахунок-фактуру, рахунок-проформу, банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, транспортні документи), які у своїй сукупності давали можливість чітко та однозначно ідентифікувати ціну товару та підтвердити її документально, у митного органу не виникло передбачених законом підстав для витребування додаткових документів, у тому числі прайс-листів.

V. ДОВОДИ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт вказав, що під час винесення даного рішення про коригування митної вартості у митниці були усі законні підстави для виникнення обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості у вищенаведеному випадку. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому вказав на правильність висновків суду першої інстанції та просив відмовити в її задоволенні.

VI. ОЦІНКА АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Апеляційний суд, перевіривши доводи апеляційної скарги, виходячи з меж апеляційного перегляду, визначених ст. 308 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з наступного.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як передбачено ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно вимог частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів осіб і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до положень пунктів 23, 24 частини першої статті 4 Митного кодексу України (далі - МК України) митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

Частинами першою та другою статті 51 МК України встановлено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Відповідно до частини четвертої статті 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця (частина п`ята статті 58 МК України).

Відповідно до пунктів 5, 6 частини десятої 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: 5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

Відповідно до частини першої статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

У частині другій цієї статті наведений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, перелік яких визначено у частині третій статті 53 МК України.

Частиною першою статті 54 МК України встановлено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

За змістом частини шостої статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Згідно з положеннями статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні (частина друга статті 58 МК України).

Верховний Суд неодноразово у своїх рішеннях (постанови, від 12 березня 2019 року у справі №826/2313/16, від 27 березня 2020 року у справі №540/2605/18, від 25 листопада 2020 року у справі №1.380.2019.001657, від 15 квітня 2021 року у справі №804/14964/15, від 02 травня 2024 року у справі № 520/22458/23) звертав увагу на те, що обов`язок довести задекларовану митну вартість товару лежить на декларанті. Декларант при митному оформленні імпортованого товару зобов`язаний надати документи за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України. Митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Необхідність витребовування додаткових документів передусім є способом упевнитися у тому, що декларант правильно визначив митну вартість.

Водночас повноваження контролюючого органу витребовувати додаткові документи стосується тільки тих документів, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Не надання декларантом витребовуваних контролюючим органом документів може бути підставою для коригування митної вартості у випадку, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують об`єктивних сумнів щодо достовірності наданої декларантом інформації.

Неподання декларантом документів, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 МК України, не тягне для нього безумовних негативних правових наслідків. Неподання таких документів може тягнути за собою відмову в митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та, відповідно, коригування митної вартості товарів лише в тому разі, коли у митниці будуть обґрунтовані підстави вважати, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість.

При перевірці судом у разі оскарження декларантом рішення про коригування митної вартості підлягають встановленню обставини та відомості, щодо яких у митного органу виникли сумніви, обґрунтованість причин та підстав витребовування додаткових документів, неможливості визначення митної вартості за обраним декларантом методом та поданими й додатково витребовуваними документами.

Отже, митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України.

Єдиними підставами, які надають контролюючому органу право відійти від встановлених обмежень, які пов`язані із перевіркою основного переліку документів що підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи, є лише наявність передбачених законодавцем обставин, а саме, у випадку якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі вади не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.

Наведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.02.2020 року у справі №813/1229/16.

При цьому, ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Тобто, наведені приписи зобов`язують відповідача зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

У свою чергу, не наведення відповідачем в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 20.02.2018 року № 826/997/16, від 20.02.2015 року №826/8799/16, від 17.04.2018 року №815/329/17, від 14.09.2018 року №821/1617/17.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність правових підстав для визначення митної вартості ввезеного позивачем товару за резервним методом та, відповідно, для прийняття оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів, виходячи з такого.

Як встановлено судом, основні мотиви, які лягли в основу прийняття оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів №UA401000/2025/000151/2 від 04.06.2025 року є те, що на думку відповідача на момент митного оформлення, подані до митного оформлення документи містять розбіжності/неточності та не містять всіх відомостей, які документально підтверджують числове значення заявленої митної вартості товару, зокрема:

- наданий декларантом, в тому числі для підтвердження митної вартості прайс-лист, від 20.01.2025 є по суті офертою для конкретного покупця, тобто виданий продавцем безпосередньо ПП «Центр-Скло» та не відображає “дійсну вартість” у розумінні ст. VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю 1994 року.

- згідно рахунку-фактури від 29.05.2025 №11/MC/05/2025 оплата товар повинна була бути здійснена в термін до 01.06.2025, проте на вимогу митного органу жодні документи підтверджуючі оплату, або про зміну умов зовнішньоекономічного договору надано не було.

- в рахунку-фактурі від 29.05.2025 №11/MC/05/2025 наявне посилання на попередній рахунок WZ 8/MC/05/2025, проте до митного оформлення такий рахунок не подавався в тому числі на вимогу митного органу.

Щодо посилань відповідача на невідповідність прайс-листа від 20.01.2025 ст. VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю 1994 року, то суд зазначає, що витребування додаткових документів (до яких належать прайс-листи) є правомірним лише у разі, якщо документи, подані згідно з ч. 2 цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості.

Оскільки позивачем разом із митною декларацією надано вичерпний перелік основних документів (контракт, рахунок-фактуру, рахунок-проформу, банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, транспортні документи), які у своїй сукупності давали можливість чітко та однозначно ідентифікувати ціну товару та підтвердити її документально, у митного органу не виникло передбачених законом підстав для витребування додаткових документів, у тому числі прайс-листів.

Таким чином, вимога про надання прайс-листа є виходом митного органу за межі повноважень, визначених ст. 53 МК України.

Відтак, будь-які подальші висновки відповідача щодо змісту цього прайс-листа (зокрема, щодо його приналежності до "публічних оферт") не можуть бути покладені в основу рішення про коригування митної вартості, оскільки сам документ був витребуваний без належних на те правових підстав.

Щодо тверджень відповідача про те, що згідно умов рахунку-фактури №FS 11/MC/05/2025 від 29.05.2025р. оплата за товар мала бути здійснена в термін до 01.06.2025, суд зазначає, що відповідно до матеріалів справи продавець своїм листом погодив оплату в термін до 06.06.2025.

Так, відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 53 МК України документи про оплату подаються під час декларування у разі, якщо така оплата була уже здійснена.

Частиною 3 ст. 53 МК України визначено, що митний орган має право вимагати подання додаткових документів (в подальшому у разі ненадання – здійснити коригування митної вартості) лише у тому разі, якщо подані для декларування документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Термін оплати ніяк не впливає на заявлену митну вартість товару, контракт та інвойс не містять ознак підробки, наявні всі відомості (фактурна вартість товару та умови поставки) щодо числового значення, також ціни, яка має бути сплачена за товар. Тому розбіжність щодо термінів оплати не може слугувати підставою коригування митної вартості.

Також відповідач вказав, що в рахунку-фактурі № FS 11/MC/05/2025 від 29.05.2025р. наявне посилання на попередню фактуру №WZ 8/MC/05/2025 від 29.05.2025р., проте на вимогу митного органу декларантом не було надано вказані документи.

Водночас, відповідач самостійно вказує, що інвойс №WZ 8/MC/05/2025 від 29.05.2025 є попереднім, а інвойс № FS 11/MC/05/2025 від 29.05.2025 є фінальним, який посилається на рахунок-проформу № 1/MС/05/2025 від 15.05.2025, містить аналогічну суму та вказує на такий же товар.

Так, згідно наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012р. №599 «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення» відсутня вимога зазначення попередніх інвойсів у п. 44 митної декларації. Декларант зобов`язаний вказати рахунок-фактуру (інвойс), або рахунок-проформу, що підтверджують відомості про заявлену митну вартість.

Даний обов`язок виконаний позивачем, отже, саме фінальний інвойс №FS 11/MC/05/2025 від 29.05.2025 є чинним та підлягав зазначенню у п. 44 митної декларації.

Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про безпідставність твердження відповідача про те, що подані до митного оформлення документи містять розбіжності/неточності та не містять всіх відомостей, які документально підтверджують числове значення заявленої митної вартості товару та безпідставність його вимога про надання декларантом додаткових документів згідно частинами 2, 3 статті 53 Митного кодексу України, оскільки усі необхідні документи уже були в наявності в митного органу.

Отже, декларантом було надано необхідні документи для визначення митної вартості імпортованого товару, які містять складові вартості товару, що піддаються обчисленню, підтверджують задекларовану ціну товару, і у митниці не було об`єктивних підстав витребувати у позивача додаткові документи.

Таким чином відповідач не довів, що позивачем було заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість імпортованого товару, та що у документах, поданих позивачем до митного оформлення, були відсутні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена.

Будь-яких належних доказів, що свідчили б про відсутність у документах, які підтверджують митну вартість товарів, перелік яких наведено у частині другої статті 53 МК України, відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, митний орган не надав.

Необґрунтованими є і посилання відповідача в підтвердження недостовірності заявленої позивачем митної вартості товарів на результати аналізу баз даних митного органу, згідно з якими рівень митної вартості подібних товарів, митне оформлення яких вже завершено, є більшим.

Різниця між вартістю товару, задекларованого особою, та вартістю схожих/подібних товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах, також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.

Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постановах №805/2713/16-а від 19.02.2019 року та №804/150/16 від 05.07.2022 року.

Відповідно до частини сьомої статті 54 Митного кодексу України у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Тобто, не наведення митним органом доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування цим органом переліку документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчить про протиправність рішення цього органу щодо застосування іншого, ніж основний метод визначення митної вартості. Не надання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом коригування митної вартості.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що відповідачем не доведено наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товарів за першим методом, так як усі необхідні документи на підтвердження заявленої митної вартості товарів ним було надано. Зазначене свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості імпортованого позивачем товару.

За наведених вище підстав, винесене відповідачем рішення про коригування митної вартості товарів не відповідає вимогам пункту 2 та пункту 4 частини 2 статті 55 Митного кодексу України. Подані позивачем документи для митного оформлення товару дають змогу встановити митну вартість товару, а відповідачем не надано належного обґрунтування причин їх неврахування для встановлення митної вартості товару та не надано переконливих доказів, які підтверджують правомірність прийняття оскаржуваного рішення щодо коригування митної вартості товарів.

Підсумовуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про протиправність рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови та наявність правових підстав для їх скасування.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції у цій справі є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, з дослідженням усіх основних питань, які є важливими для прийняття даного судового рішення.

Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.

VII. ВИСНОВКИ СУДУ

З огляду на викладене, колегія суддів уважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги відповідача колегією суддів не встановлено.

Згідно з частини 1 статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права та підстав для його скасування не вбачається, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Вінницької митниці залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 25 травня 2026 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМоніч Б.С.

СуддіБіла Л.М. Гонтарук В. М.