Постанова від 19 жовтня 2026 р. у справі №420/6997/26 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

Суд: П'ятий апеляційний адміністративний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: адміністрування окремих податків, зборів, платежів, з них

Дата: 19 жовтня 2026 р.

Справа: №420/6997/26

Суддя: Лук'янчук О.В.

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 жовтня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/6997/26

Головуючий в 1 інстанції: Андрухів В. В.

Місце ухвалення: м. Одеса

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого – Лук`янчук О.В.

суддів – Бітова А.І.

– Ступакової І.Г.

при секретарі – Потомському А. Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 липня 2026 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління ДПС в Одеській області, в якому просить:

- Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0022702-2409-1553-UA51100030000027628 від 20.02.2026 року на суму 181 854,08 грн., винесене Головним управлінням ДПС в Одеській області;

- Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0022700-2409-1553-UA51100030000027628 від 20.02.2026 року на суму 204 906,00 грн., винесене Головним управлінням ДПС в Одеській області.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що нежитлові будівлі, площею 3 307,10 кв.м., розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , не є об`єктом оподаткування, в силу підпункту “є” пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПКУ за період з 01.01.2024 року по 31.05.2024 року, нежитлові будівлі, площею 3 007,10 кв.м., розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , не є об`єктом оподаткування, в силу підпункту “є” пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПКУ за період з 01.06.2024 року по 31.12.2024 року. Подані документи для застосування пільги по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки згідно підпункту “є” пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України спочатку були враховані податковим органом, що підтверджується листом – відповіддю № 34604/6/15-32-24-09-06 від 30.07.2025 року, та новими винесеними податковими повідомленнями – рішеннями № 1405727-2409-1553 від 30.07.2025 року на суму 12673, 50 грн. та № 1405726-2409-1553 UA51100030000027628 на суму 2396,25 грн. В подальшому через півроку Головним управлінням ДПС в Одеській області було винесено нове податкове повідомлення-рішення № 0022702-2409-1553 UA51100030000027628 з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2024 рік на суму 181 854,08 грн., яке є протиправним та підлягає скасуванню.

Також, позивач вказує, що 07.01.2026 року Позивачкою було подано до Головного управління ДПС в Одеській області заяву з підтвердними документами для застосування пільги з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2025 рік в силу підпункту “є” пп. 266.2.2 п. 266.2 ст.266 ПК України та тій підставі, що нежитлові будівлі, площею 3 007,10 кв.м., розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , не є об`єктом оподаткування. Проте, 20.02.2026 року Головним управлінням ДПС в Одеській області було винесено податкове повідомлення-рішення № 0022700-2409-1553 UA51100030000027628 з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2025 рік на суму 204 906,00 грн. та нараховано податок на площу 3 415,10 кв.м. Протягом 2025 року ФОП ОСОБА_1 надавала в оренду частину нежитлового приміщення під офіс – площею 20,00 кв.м., та виробничі приміщення – площею 88,00 кв.м. орендарю ПМП “ЕХО”, разом (108,00 кв.м.), згідно договору оренди № 01/01/2023 від 01.01.2023 року та нежитлові приміщення загальною площею 300,00 кв.м орендарю ТОВ “ТД “Белтранс”, згідно договору № 07/06/2024-ТДБТ від 07.06.2024р. Іншу частину нежитлових будівель ОСОБА_1 використовувала у своїй господарській діяльності за призначенням (у промисловому виробництві), що підтверджується відповідними первинними документами (договори на виконання робіт, акти приймання – передачі виконаних робіт), які надавалися до податкового органу. Таким чином, податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки повинен складати: - за 2025 рік – 24 480,00 грн. (8 000,00 грн. (розмір мінімальної заробітної плати станом на 01.01.2025 рік х 0,75 % (ставка податку) Х 408,00 кв.м. (площа нерухомого майна, що підлягає оподаткуванню).

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 10 липня 2026 року у задоволенні позову ОСОБА_1 – відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незастосування норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин справи та надання висновків, що не відповідають викладеним обставинам справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити по справі нове рішення про задоволення позовних вимог.

В своїй скарзі зазначає, що якщо частина промислової будівлі з кодом 125 за НК 018:2023 здається в оренду, то податок не нерухомість сплачується саме за цю передану в оренду частину будівлі.

ОСОБА_1 протягом 2024-2025 рр. надавала в оренду частину нежитлового приміщення 108,00 кв.м. орендарю ПМП «ЕХО» та частину нежитлового приміщення 300,00 кв.м. орендарю ТОВ ТД «БЄЛТРАНС».

Іншу частину нежитлових будівель ОСОБА_1 використовує у своїй господарській діяльності (виробництві), що підтверджується відповідними первинними документами, що надавалися до податкового органу, тому, податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки повинен вираховуватися за 2025 рік саме з площі – 408,00 кв.м. (сто вісім квадратних метрів), з урахуванням підпункту «є» пп. 266.2.2 ПКУ, за 2024 рік – за період з 01.01.2024 року по 31.05.2024 року з площі 108,00 кв.м., з 01.06.2024 року по 31.12.2024 року з площі 408,00 кв.м.

Враховуючи, що більшу частину доходу у 2024-2025 рр. ФОП ОСОБА_1 отримала від здійснення виду економічної діяльності - 29.20 виробництво кузовів для автотранспортних засобів, причепів і напівпричепів, 29.32 виробництво інших вузлів, деталей і приладдя для автотранспортних засобів, то, саме промислове виробництво і є основною діяльністю ФОП ОСОБА_1 , що також підтверджується поданими річними деклараціями. Таким чином, суд першої інстанції помилково не застосував правову норму до спірних правовідносин (підпункт «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 26 ПК України), що підлягала застосуванню

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Судом встановлено, що Головним управлінням ДПС в Одеській області відносно фізичної особи ОСОБА_1 винесені податкові повідомлення-рішення по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за об`єкти нерухомого майна, а саме:

за 2024 рік - податкове повідомлення-рішення (форма Ф) № 0022702-2409-1553-UA51100030000027628 від 20.02.2026 року на загальну суму 181854,08 грн. - податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за об`єкти нежитлової нерухомості - АДРЕСА_1 ;

за 2025 рік - податкове повідомлення-рішення (форма Ф) № 0022700-2409-1553-UA51100030000027628 від 20.02.2026 року на загальну суму 204906,00 грн. - податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за об`єкти нежитлової нерухомості - АДРЕСА_1 .

Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Не погодившись з податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи спірне питання суд першої інстанції виходив з того, що частина нежитлових будівель, загальною площею (кв.м): 3415,10, що знаходяться за адресою АДРЕСА_1 , здається в оренду, а інша частина не використовується позивачем у своїй господарській діяльності за основними видами діяльності, а тому дійшов висновку про відсутність підстав для визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0022702-2409-1553-UA51100030000027628 від 20.02.2026 року на суму 181 854,08 грн., №0022700-2409-1553-UA51100030000027628 від 20.02.2026 року на суму 204 906,00 грн., винесених Головним управлінням ДПС в Одеській області.

Надаючи правову оцінку таким висновкам суду першої інстанції колегія суддів виходить з наступного.

Так, спірні правовідносини врегульовано нормами Податкового кодексу України (далі, у тому числі - ПК України).

Статтею 266 ПК України регламентовано елементи податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Згідно з пп.266.1.1, 266.1.2 п.266.1 ст.266 ПК України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості. Об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

За приписами пп.266.3.1, 266.3.2 п.266.3 ст.266 ПК України базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток. База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Відповідно до підпункту 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 ПК України ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної або міської ради в залежності від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 2 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв.м. бази оподаткування.

За правилами підпункту 266.7.1 пункту 266.7 статті 266 ПК України обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об`єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.

Згідно з підпунктом 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 ПК України податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з пп.266.7.1 п.266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).

Контролюючі органи за місцем проживання (реєстрації) платників податку в десятиденний строк інформують відповідні контролюючі органи за місцезнаходженням об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості про надіслані (вручені) платнику податку податкові повідомлення-рішення про сплату податку у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Положеннями підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України встановлюються податкові пільги із податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Підпунктом «є» пп. 266.2.2 ПКУ встановлено, що не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, будівлі промисловості, віднесені до групи «Промислові та складські будівлі» (код 125) Класифікатора будівель та споруд НК 018:2023, затвердженого наказом Мінекономіки від 16.05.2023 №3573 (далі – Класифікатор НК 018:2023), що використовуються за призначенням у господарській діяльності суб`єктів господарювання, основна діяльність яких класифікується у секціях B-F КВЕД ДК 009:2010, затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 29.11.2010 №530 (далі – Класифікатор ДК 009:2010), та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.

Підпунктом 14.1.129-1 пункту 14.1 статті 14 ПК України передбачено, що об`єкти нежитлової нерухомості - будівлі, приміщення, що не віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду.

У нежитловій нерухомості виділяють: а) будівлі готельні - готелі, мотелі, кемпінги, пансіонати, ресторани та бари, туристичні бази, гірські притулки, табори для відпочинку, будинки відпочинку; б) будівлі офісні - будівлі фінансового обслуговування, адміністративно-побутові будівлі, будівлі для конторських та адміністративних цілей; в) будівлі торговельні - торгові центри, універмаги, магазини, криті ринки, павільйони та зали для ярмарків, станції технічного обслуговування автомобілів, їдальні, кафе, закусочні, бази та склади підприємств торгівлі й громадського харчування, будівлі підприємств побутового обслуговування; г) гаражі - гаражі (наземні й підземні) та криті автомобільні стоянки; ґ) будівлі промислові та склади; д) будівлі для публічних виступів (казино, ігорні будинки); е) господарські (присадибні) будівлі - допоміжні (нежитлові) приміщення, до яких належать сараї, хліви, гаражі, літні кухні, майстерні, вбиральні, погреби, навіси, котельні, бойлерні, трансформаторні підстанції тощо; є) інші будівлі.

Згідно з пунктом 5.3 статті 5 ПК України інші терміни, що застосовуються у цьому Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

Відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд НК 018:2023 будівлі промисловості (криті будівлі промислового призначення, наприклад фабрики, майстерні, бойні, пивоварні заводи, складальні підприємства тощо), віднесені до підрозділу «Нежитлові будівлі», група 125 «Промислові та складські будівлі», клас 1251 «Промислові будівлі».

Клас 1251 «Промислові будівлі» Класифікатора НК 018:2023, своєю чергою, включає будівлі: підприємств машинобудування та металообробної промисловості, чорної металургії, хімічної та нафтохімічної промисловості, легкої промисловості, харчової промисловості, медичної та мікробіологічної промисловості, лісової деревообробної та целюлозно-паперової промисловості, підприємств будівельної індустрії, будівельних матеріалів та індустрії, будівельних матеріалів та виробів, скляної та фарфоро-фаянсової промисловості, будівлі інших промислових виробництв, включаючи поліграфічне, які класифікуються у секціях: B «Добувна промисловість та розроблення кар`єрів», C «Переробна промисловість» (виробництво харчових продуктів, напоїв, тютюнових виробів, текстильне виробництво, виробництво шкіри, виробів зі шкіри та інших матеріалів, виробництво паперу та паперових виробів, поліграфічна діяльність, тиражування записаної інформації тощо), D «Постачання електроенергії, газу, пари та кондиційованого повітря», E «Водопостачання; каналізація, поводження з відходами» та F «Будівництво» Класифікатора ДК 009:2010.

Таким чином, не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, будівлі промисловості, віднесені до групи «Промислові та складські будівлі» (код 125) Класифікатора НК 018:2023, що використовуються за призначенням у господарській діяльності суб`єктів господарювання, в тому числі фізичних осіб, основна діяльність яких класифікується у секціях B-F Класифікатора ДК 009:2010, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.

Визначення приналежності будівлі до того чи іншого класу проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об`єкта нерухомості

Як вбачається з матеріалів справи, позивач є власником об`єктів нежитлової нерухомості площею 3415,10 кв.м за адресою: Одеська область, Одеський район, м. Біляївка, вул. Леніна (Атамана Головатого), 65, на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 28.09.2011 року, які складаються з наступних складових:

- Адміністративна будівля А, загальна площа, 832,70 кв.м.;

- Будівля підсобних приміщень та плотницько – зварювальних цехів, Б, загальна площа 443,40 кв.м.;

- Будівля ремонтних майстерень з котельнею, В, загальна площа 176,60 кв.м.;

- Будівля цеху по переробці масляничних культур, Г, загальна площа 658,60кв.м.;

- Будівля цеху рафінації та екстракції олії, Д, загальна площа, 285,70 кв.м.;

- Будівля підсобних приміщень та пульту управління заправки, Е, загальна площа, 287,30 кв.м.;

- Будівля контрольно-технічного пункту, Є, загальна площа, 98,30 кв.м.;

- Будівля зварювально-монтажного цеху з навісом Ж, загальна площа, 621,60кв.м.;

- Будівля вбиральні, З, загальна площа, 10,90 кв.м.

Згідно даних з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, 30.09.2011 до реєстру внесено запис про право власності ОСОБА_1 на нежитлові будівлі, загальна площа (кв.м): 3415,10, адреса нерухомого майна: нежитлові будівлі Одеська обл., м. Біляївка, вулиця Леніна, будинок 65 / вулиця Леніна, будинок 65.

Як вже зазначалося, одним із критеріїв застосування підпункту "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України є використання об`єкта оподаткування за призначенням у господарській діяльності суб`єктів господарювання, основна діяльність яких класифікується у секціях B-F КВЕД ДК 009:2010.

Відповідно до класифікатору видів економічної діяльності ДК 009:2010, прийнятого наказом Держспоживстандарту України від 11.10.2010 №457 (із змінами, внесеними згідно з наказом Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства №306 від 24.02.2020), секції В-F стосуються таких видів діяльності: секція B - добувна промисловість і розроблення кар`єрів; секція C - переробна промисловість; секція D - постачання електроенергії, газу, пари та кондиційованого повітря; секція E - водопостачання; каналізація, поводження з відходами; секція F - будівництво.

Промисловість у розумінні економічної теорії це провідна галузь господарства, яка об`єднує підприємства, що виробляють електроенергію, знаряддя праці, предмети побуту, забезпечує потреби в паливі, сировині, матеріалах та різноманітних товарах.

Так, у постанові від 10 липня 2025 року у справі № 120/11299/24 Верховний Суд зауважив на тому, пільга, визначена підпунктом "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України, прямо прив`язана до класифікації основної діяльності відповідно до секцій КВЕД, а тому обґрунтовано вважати, що законодавець мав на увазі саме основний вид економічної діяльності, визначений відповідно до Класифікатора видів економічної діяльності 009:2010 та зазначений у виписці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

На користь цього свідчить: використання терміну "класифікується у секціях…", що є прямим посиланням саме на структуру КВЕД; та відсутність у нормі будь-якого відсилання до стандартів бухгалтерського обліку чи фінансової звітності.

Підсумовуючи, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що у контексті застосування пільги, передбаченої підпунктом "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України, термін "основна діяльність" слід розуміти як основний вид економічної діяльності, що:

- визначений платником податків відповідно до Порядку державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи (через подання заяви до ЄДР);

- відображений у Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, як основний КВЕД;

- та відноситься до секцій B-F КВЕД ДК 009:2010.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем та згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, основним видом діяльності позивача є КВЕД 68.20 «Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна» (Секція L КВЕД ДК 009:2010).

Отже, основна діяльність фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 не класифікується у секціях B-F КВЕД ДК 009:2010.

При цьому, суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що серед інших видів економічної діяльності позивача дійсно є 29.20, 29.32, 31.01, 31.09, які належать до секцій BF КВЕД, але не є основними видами.

Доводи апелянта про те, що його основною діяльністю є промислове виробництво (зокрема, за КВЕД 29.20 та 29.32), оскільки ФОП більшу частину доходу у 2024-2025 рр. отримала від здійснення такого виду економічної діяльності є безпідставнмии, необґрунтованими та такими, що суперечать чинному законодавству України, оскільки апелянт помилково ототожнює фактичне отримання доходу від додаткових КВЕДів (29.20 та 29.32) із поняттям «основного виду діяльності».

Юридичний критерій «основного виду діяльності» визначається виключно даними Єдиного державного реєстру (ЄДР), а не структурою фактично отриманих доходів підприємця.

Як вже зазначалося, види діяльності за кодами КВЕД 29.20 та 29.32 зареєстровані Позивачем виключно як додаткові (другорядні). Отримання навіть 100% доходу від додаткового виду діяльності не змінює юридичного статусу Позивача в публічно-правових відносинах з державою, допоки Позивач у встановленому законом порядку через державного реєстратора не змінить свій основний КВЕД у реєстрі ЄДР, а тому доводи апелянта в цій частині є безпідставними.

Також, апелянт обґрунтовує свої вимоги посиланням на пункт 1 Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 (НП(С)БО 1) «Загальні вимоги до фінансової звітності», зазначаючи, що промислове виробництво є його «основною діяльністю», оскільки забезпечує більшу частину його доходу згідно з поданими річними деклараціями за 2024– 2025 роки.

Так, колегія суддів звертає увагу, що НП(С)БО 1 не регулює податкові правовідносини щодо податку на нерухоме майно.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», цей Закон та затверджені на його основі НП(С)БО поширюються на юридичних осіб та регулюють виключно питання ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності. Натомість відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів (зокрема, податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки), регулюються виключно Податковим кодексом України (пункт 1.1 статті 1 ПКУ).

Законодавець у сфері оподаткування чітко й однозначно визначив критерій для звільнення промислової нерухомості від оподаткування. Норма закону містить пряме відсилання: «...основна діяльність яких класифікується у секціях B-F КВЕД ДК 009:2010».

Отже, позивач не відповідає критеріям, визначеним ПКУ, а його посилання на стандарти бухобліку та обсяги доходів від додаткових КВЕДів є помилковими.

Також апелянт вказує про скасування Головним управлінням ДПС попереднього податкового повідомлення-рішення (ППР) за 2024 рік за результатами звірки, що свідчить про «суперечливу поведінку» контролюючого органу, оскільки подальше ППР винесене щодо тих самих об`єктів нерухомості.

З даного приводу колегія суддів зазначає, що відповідно до статті 33 Податкового кодексу України (ПКУ), податковим періодом визнається період часу, з урахуванням якого обчислюється та сплачується налог. Для податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, звітним періодом є календарний рік (стаття 266 ПКУ).

Факт застосування або незастосування податкової пільги, а також правомірність дій сторін досліджуються судом окремо щодо кожного конкретного податкового періоду. Звільнення від сплати податку у минулих роках не створює для Позивача автоматичного права на застосування пільги (звільнення від оподаткування чи права на аналогічну пільгу) у наступних роках. Нарахування податку у 2026 році здійснюється на підставі фактичних обставин та реєстраційних даних, що існують саме в цьому звітному періоді, а тому колегія суддів не приймає такі доводи апелянта.

Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі "Серявін та інші проти України" (№4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (RuizTorijav. Spain) №303-A, пункт 29).

Також згідно з п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

За таких обставин, доводи апеляційної скарги, висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому колегія суддів погоджується з висновком суду, про відсутність підстав для визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0022702-2409-1553-UA51100030000027628 від 20.02.2026 року на суму 181 854,08 грн., №0022700-2409-1553-UA51100030000027628 від 20.02.2026 року на суму 204 906,00 грн., винесених Головним управлінням ДПС в Одеській області.

Відповідно до положень статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін, відповідно до приписів статті 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст. ст. 308,310, ст.315, 316, 321, 322, 325, 327, 328, 329 КАС України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 липня 2026 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку до Верховного Суду не підлягає, за винятком випадків, перелічених у пункті 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Повний текст судового рішення виготовлений 20 жовтня 2026 року.

Головуючий суддя: О.В. Лук`янчук

Суддя: А.І. Бітов

Суддя: І.Г. Ступакова

Оригінал: reyestr.court.gov.ua