Суд: П'ятий апеляційний адміністративний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: осіб, звільнених з публічної служби
Дата: 19 жовтня 2026 р.
Справа: №400/8237/25
Суддя: Єщенко О.В.
П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
————————————————————————
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
20 жовтня 2026 р.м. ОдесаСправа № 400/8237/25
Місце ухвалення рішення суду 1 інстанції:
м. Миколаїв;
Дата складання повного тексту рішення суду 1 інстанції:
16.02.2026 року;
Головуючий в 1 інстанції: Мельник О.М.
П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді – Єщенка О.В.,
суддів – Градовського Ю.М.,
– Казанчук Г.П.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2026 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-
В С Т А Н О В И В:
У серпні 2025 року ОСОБА_1 звернулась до суду першої інстанції з позовом, в якому просила:
визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області № від 14.07.2025 № 262240033010 про відмову у призначенні ОСОБА_1 , пенсії за віком;
зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області повторно розглянути заяву про призначення пенсії, зарахувавши до страхового стажу періоди: навчання з 01.09.1981 по 01.07.1984 згідно з дипломом НОМЕР_1 від 01.07.1984 та з 01.09.1985 по 24.06.1989 згідно з дипломом НОМЕР_2 від 27.06.1989. роботи з 21.1 1.1984 по 20.08.1985, з 27.07.1989 по 14.05.1990, з 14.04.1993 по 12.07.1994, з 01.04.2005 по 05.08.2005 - згідно з відомостями трудової книжки.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2026 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області № від 14.07.2025 № 262240033010 про відмову у призначенні ОСОБА_1 , пенсії за віком.
Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області повторно розглянути заяву про призначення пенсії, зарахувавши до страхового стажу періоди: навчання з 01.09.1981 по 01.07.1984 згідно з дипломом НОМЕР_1 від 01.07.1984 та з 01.09.1985 по 24.06.1989 згідно з дипломом НОМЕР_2 від 27.06.1989. роботи з 21.11.1984 по 20.08.1985, з 27.07.1989 по 14.05.1990, з 14.04.1993 по 12.07.1994, з 01.04.2005 по 05.08.2005 - згідно з відомостями трудової книжки.
Вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення його трудової книжки на підприємстві, неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати повністю та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Обґрунтовуючи доводи та вимоги апеляційної скарги, апелянт зазначає, що за наслідками розгляду заяви позивача про призначення пенсії від 07.07.2025 та доданих до неї документів, до загального страхового стажу не зараховано періоди:- навчання з 01.09.1981 по 01.07.1984, згідно з дипломом НОМЕР_3 від 01.07.1984; з 01.09.1985 по 24.06.1989, згідно з дипломом НОМЕР_2 від 24.06.1989, та період роботи з 21.11.1984 по 20.08.1985, згідно з трудовою книжкою НОМЕР_4 від 05.12.1984, на території російської федерації, оскільки всупереч приписам Порядку № 562 Позивач в заяві про призначення пенсії не повідомила, що не може документально підтвердити нездійснення іншою державою пенсійних виплат за зазначений період;- з 27.07.1989 по 14.05.1990, оскільки запис про звільнення засвідчено печаткою, по відтиску якої неможливо визначити назву підприємства;- з 14.04.1993 по 12.07.1994, оскільки запис про звільнення не засвідчений підписом відповідальної особи.
Відзив на апеляційну скаргу від ОСОБА_1 у визначений апеляційним судом строк не надійшов.
Судом апеляційної інстанції з`ясовано та як встановлено під час апеляційного розгляду, 07.07.2025 року позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою про призначення пенсії за віком.
Відповідно до принципу екстериторіальності заяву позивача було передано на розгляд до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 14.07.2025 № 262240033010 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком, оскільки страховий стаж Позивача становить 21 рік 03 місяці 12 днів , що є недостатнім для призначення пенсії за віком відповідно до частини 1 статті 26 Закону № 1058, в зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу.
Водночас, до страхового стажу позивача не було зараховано періоди:
- навчання з 01.09.1981 по 01.07.1984, згідно з дипломом НОМЕР_3 від 01.07.1984; з 01.09.1985 по 24.06.1989, згідно з дипломом НОМЕР_2 від 24.06.1989, та період роботи з 21.11.1984 по 20.08.1985, згідно з трудовою книжкою НОМЕР_4 від 05.12.1984, на території російської федерації, оскільки всупереч приписам Порядку № 562 Позивач в заяві про призначення пенсії не повідомила, що не може документально підтвердити нездійснення іншою державою пенсійних виплат за зазначений період;
- з 27.07.1989 по 14.05.1990, оскільки запис про звільнення засвідчено печаткою, по відтиску якої неможливо визначити назву підприємства;
- з 14.04.1993 по 12.07.1994, оскільки запис про звільнення не засвідчений підписом відповідальної особи.
Обчислення страхового стажу за періоди роботи після січня 2004 року проведено за наявними даними реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування про нарахування заробітної плати та сплату страхових внесків
Вважаючи вказане рішення про відмову у призначенні пенсії за віком протиправним, позивач звернулась до суду з адміністративним позовом.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до частини 1 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Статтею 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.03.2003 року №1058-ІV передбачено, що страховий стаж це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.
Відповідно до статті 26 Закону №1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років.
Згідно статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. До стажу роботи зараховується також будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в`язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків.
Відповідно до статті 62 Закону №1788-XII та пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 №637, основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 3 Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Отже, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий, стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Щодо не зарахування періодів навчання з 01.09.1981 по 01.07.1984, згідно з дипломом НОМЕР_3 від 01.07.1984; з 01.09.1985 по 24.06.1989, згідно з дипломом НОМЕР_2 від 24.06.1989, та періодів роботи з 21.11.1984 по 20.08.1985, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до п. «д» ст. 56 Закону №1788-XII, до стажу роботи, який дає право на пенсію, зараховується навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах з підготовки кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.
Приписами частини 2 статті 24-1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» визначено, що до страхового стажу (у тому числі на пільгових умовах) зараховуються періоди трудової діяльності до 1 січня 1992 року за межами України у республіках колишнього СРСР, за умови нездійснення іншою державою пенсійних виплат таким особам за зазначені періоди. Порядок підтвердження нездійснення іншою державою пенсійних виплат визначається Кабінетом Міністрів України.
16.05.2025 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №562 "Деякі питання обчислення страхового стажу".
Пунктом 1 вищевказаної постанови затверджено Порядок №562.
Порядок №562 визначає механізм підтвердження нездійснення іншою державою пенсійних виплат особам, які проживають в Україні, за періоди трудової діяльності до 1 січня 1992 р. за межами України в республіках колишнього Союзу РСР для зарахування таких періодів трудової діяльності до страхового стажу, зокрема на пільгових умовах.
Згідно з п. 2 Порядку №562 у цьому Порядку термін інші держави означає держави з числа республік колишнього Союзу РСР, до яких належать: Азербайджанська РСР, Вірменська РСР, Білоруська РСР, Грузинська РСР, Казахська РСР, Киргизька РСР, Латвійська РСР, Литовська РСР, Молдавська РСР, Російська РФСР, Таджицька РСР, Туркменська РСР, Узбецька РСР, Естонська РСР.
За змістом п. 3 Порядку №562 у разі коли в документах, що подаються особою до територіального органу Пенсійного фонду України для призначення пенсії, зазначено періоди трудової діяльності до 1 січня 1992 р. за межами України в республіках колишнього Союзу РСР, у заяві про призначення пенсії така особа зазначає інформацію про те, що вона отримує або не отримує пенсійні виплати в інших державах.
Приписами п. 4 Порядку №562 унормовано, що у разі коли у заяві про призначення пенсії особа зазначила інформацію про те, що вона не отримує пенсійні виплати в іншій державі, особа додає до заяви про призначення пенсії документи, видані органами, що здійснюють пенсійне забезпечення в іншій державі, які підтверджують факт неотримання таких виплат.
У разі відсутності документів про неотримання в іншій державі пенсійних виплат особа зазначає причини неможливості їх отримання та може звернутися до територіального органу Пенсійного фонду України за допомогою в поданні до іншої держави запиту щодо відповідних документів.
Якщо відсутня можливість здійснення обміну інформацією між територіальним органом Пенсійного фонду України та органами, що здійснюють пенсійне забезпечення в іншій державі (міжнародне співробітництво між органами пенсійного забезпечення України та органами пенсійного забезпечення іншої держави не налагоджувалося чи не отримано відповіді на запит МЗС протягом 45 днів з дати його надсилання до іншої держави та органу, що здійснює пенсійне забезпечення в іншій державі), до появи можливості здійснення такого обміну/отримання підтвердних документів про нездійснення іншою державою пенсійних виплат особі, яка проживає в Україні, за періоди трудової діяльності до 1 січня 1992 р. за межами України в республіках колишнього Союзу РСР, пенсія особі обчислюється з урахуванням періодів роботи в республіках колишнього Союзу РСР. У такому разі в заяві про призначення пенсії особа зазначає інформацію про те, що вона не отримує пенсійних виплат у відповідній державі та не може документально підтвердити нездійснення іншою державою пенсійних виплат за зазначені періоди.
Таким чином, п. 4 Порядку №562 передбачено, що якщо відсутня можливість здійснення обміну інформацією між територіальним органом Пенсійного фонду України та органами, що здійснюють пенсійне забезпечення в іншій державі (міжнародне співробітництво між органами пенсійного забезпечення України та органами пенсійного забезпечення іншої держави не налагоджувалося чи не отримано відповіді на запит МЗС протягом 45 днів з дати його надсилання до іншої держави та органу, що здійснює пенсійне забезпечення в іншій державі), до появи можливості здійснення такого обміну/отримання підтвердних документів про нездійснення іншою державою пенсійних виплат особі, яка проживає в Україні, за періоди трудової діяльності до 1 січня 1992 р. за межами України в республіках колишнього Союзу РСР, пенсія особі обчислюється з урахуванням періодів роботи в республіках колишнього Союзу РСР.
Отже, обов`язок щодо отримання інформації про нездійснення іншою державою пенсійних виплат особам, які проживають в Україні, за періоди трудової діяльності до 01 січня 1992 року, покладається саме на органи Пенсійного фонду України, а не на осіб, які мають право на призначення пенсії.
Відтак, пенсійним органом було покладено тягар негативних наслідків із необґрунтованих підстав відмови у призначенні пенсії на позивача, а тому наведена підстава для відмови у зарахуванні спірного періодів навчання та трудової діяльності є необґрунтованою.
Щодо не зарахування періодів роботи з 27.07.1989 по 14.05.1990 та з 14.04.1993 по 12.07.1994 з огляду на недоліки оформлення трудової книжки позивача (запис про звільнення засвідчено печаткою, по відтиску якої неможливо визначити назву підприємства, запис про звільнення не засвідчений підписом відповідальної особи), колегія суддів зазначає наступне.
Верховний Суд неодноразово висловлював правову позицію, викладену, зокрема, у постановах від 28 лютого 2018 року у справі № 428/7863/17 та від 16 квітня 2020 року у справі №159/4315/16-а про те, що певні недоліки в заповненні трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії. Відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи організації, і не може мати негативні наслідки для особи, яка звернулася за пенсією.
Крім того, відповідно п. 4 постанови Кабінету Міністрів України "Про трудові книжки працівників" від 27.04.1993 №301, відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб`єкта господарювання.
За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках, іншу відповідальність.
З аналізу вказаних нормативно-правових актів випливає, що законодавцем покладено обов`язок ведення трудових книжок на адміністрацію підприємства, тому її не належне ведення не може позбавити позивача права на включення спірного періоду роботи до його страхового стажу і на отримання пенсії з врахуванням такого періоду.
Суд зауважує, що трудовим законодавством України не передбачено обов`язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповнення роботодавцем, іншими органами трудової книжки, а тому працівник не може нести і негативних наслідків порушення порядку заповнення його трудової книжки.
Водночас, на особу не може перекладатись обов`язок доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Посилання на неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії по інвалідності.
Аналогічні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 29.03.2019 р. у справі № 548/2056/16-а, від 21.02.2018 р. у справі №687/975/17.
Колегія суддів вважає, що недоліки оформлення трудової книжки виявлені відповідачем, не можуть вважатися достатніми і самостійними підставою для відмови позивачеві у зарахуванні періоду роботи до його загального страхового стажу на підставі трудової книжки, оскільки вина позивача в тому, що трудова книжка заповнена роботодавцем із порушенням встановленого порядку, відсутня.
Щодо не зарахування періодів роботи з 01.04.2005 по 05.08.2005 з огляду на несплату страхових внесків, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно статті 20 Закону №1058-ІV страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі. Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.
Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Відповідно до частини 16 статті 106 Закону №1058-ІV виконавчі органи Пенсійного фонду накладають на посадових осіб, які вчинили правопорушення, адміністративні стягнення у разі, зокрема, несплати або несвоєчасної сплати страхових внесків, у тому числі авансових платежів; ухилення від взяття на облік або несвоєчасне подання заяви про взяття на облік страхувальника як платника страхових внесків.
Отже, обов`язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника. Відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи.
Колегія суддів звертає увагу на те, що несплата страхувальником страхових внесків не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу періодів роботи на підприємстві, оскільки працівник не несе відповідальності за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов`язку сплати страхових внесків.
Верховним Судом сформована усталена правова позиція, відповідно до якої особа, яка звернулась за призначенням пенсії, не має відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов`язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, наявність заборгованості підприємства по страховим внескам не може бути підставою для незарахування до страхового стажу позивача періодів його роботи (зокрема, постанови від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а, від 01.11.2018 у справі №199/1852/15-а, від 12.09.2019 у справі №489/2283/16-а, від 01.03.2021 у справі №423/757/17, від 27.05.2021 у справі №343/659/17).
Враховуючи, що на розгляд відповідача подано повні відомості про трудовий стаж, однак такі необґрунтовано не були враховані органом пенсійного фонду, у тому числі відповідачем не обґрунтовано причини не зарахування цих періодів робіт до страхового стажу позивача, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про неправомірність оспорюваного рішення відповідача, наявність підстав для скасування цього рішення відповідача із покладенням на відповідача обов`язку зарахування періодів роботи позивача до страхового стажу та повторного розгляду заяви про призначення пенсії за віком.
З огляду на наведене, оскільки судом першої інстанції повною мірою з`ясовані обставини справи, висновки суду відповідають нормам законодавства, що регулюють спірні правовідносини, а доводи апеляційної скарги цих висновків не спростовують, колегія суддів вважає, що судове рішення відповідно до вимог статті 316 КАС України підлягає залишенню без змін.
Відповідно до приписів частини 5 статті 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Керуючись ст. ст. 308, 311, п. 1 ч. 1 ст. 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області – залишити без задоволення.
Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2026 року – залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її прийняття, але може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.
Головуючий суддя: О.В. Єщенко
Суддя: Ю.М. Градовський
Суддя: Г.П. Казанчук
Оригінал: reyestr.court.gov.ua