Постанова від 20 жовтня 2026 р. у справі №420/7877/26 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————————————————————————————————————————————————————————————————————————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 жовтня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/7877/26

Перша інстанція: суддя Токмілова Л.М.,

повний текст судового рішення

складено 01.07.2026, м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді –Кравченка К.В.,

судді –Джабурія О.В.,

судді –Вербицької Н.В.,

розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 01 липня 2026 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

У березні 2026 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі – ГУ ПФУ), в якому просила суд:

- визнати бездіяльність ГУ ПФУ щодо призначення ОСОБА_1 пенсії за віком із застосуванням середньої зарплати (доходу) за три календарні роки (2022-2024 роки), що передують року звернення за призначенням пенсії;

- зобов`язати ГУ ПФУ провести з 04.09.2025 року перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії за віком із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) за три календарні роки (2022-2024 роки), що передують року звернення за призначенням пенсії із врахуванням раніше виплачених сум.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначала, що 05.01.2016 року позивачу було призначено пенсію за вислугою років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», а з 04.09.2025 року переведено на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». 26.09.2025 року позивач звернулась до відповідача із заявою, в якій просила перерахувати та виплатити пенсію за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні за 2022, 2023, 2024 роки з урахуванням раніше виплачених сум, однак за результатами розгляду поданого звернення, відповідач листом від 27.10.2025 року у зазначеному у заяві перерахунку відмовив, зазначивши, що пенсію позивачу розраховано згідно чинного законодавства та відсутні підстави для проведення перерахунку.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 01.07.2026 року, ухваленим в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження, позовні вимоги задоволено повністю.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та ухвалити нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що в даному випадку відбулось переведення з одного виду пенсії на інший, а тому відсутні законні підстави для застосування нового показника середньої заробітної плати, який застосовується при першому призначенні пенсії.

Позивач своїм право на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Апеляційний суд, заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

З матеріалів справи вбачається та судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ та з 05.01.2016 року отримувала пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-XII.

За заявою позивача від 04.09.2025 року її переведено на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-IV.

26.09.2025 року позивач звернулась із заявою до ГУ ПФУ, в якій просила перерахувати та виплачувати пенсію за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні за 2022, 2023, 2024 роки.

Листом №32085-29702/С-02/8-1500/25 від 27.10.2025 року ГУ ПФУ повідомило, що з 05.01.2016 року ОСОБА_1 була призначена пенсія за вислугу років довічно. За заявою від 04.09.2025 року ОСОБА_1 переведено з пенсії за вислугу років на пенсію за віком, при страховому стажі 42 роки 5 місяців (враховано по 31.08.2025 року), середньомісячній заробітній платі 10453,69 грн. (коефіцієнт заробітку 1,17275 х 8913,83 грн. середня заробітна плата за 2014-2016 роки, проіндексована). Оскільки ОСОБА_1 з 05.01.2016 року отримувала пенсію за вислугу років, то для врахування середньомісячної заробітної плати за 2022-2024 роки підстав немає.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що у випадку із заявою позивача мало місце призначення іншої пенсії за іншим законом, а тому має враховуватись показник середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року призначення нового виду пенсії (пенсії за віком).

Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування норм матеріального і процесуального права, апеляційний суд дійшов такого висновку.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначені Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV (далі – Закон №1058-IV).

Преамбулою Закону №1058-IV закріплено, що зміна умов і норм загальнообов`язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.

У статті 9 Закону №1058-ІV зазначено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Статтею 10 Закону №1058-ІV передбачено, що особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

Частиною 3 ст.45 Закону №1058-ІV встановлено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині 1 статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

Зазначені вище норми законодавства дають підстави вважати, що ч.3 ст.45 Закону №1058-IV установлюється порядок переведення з одного виду пенсії, призначеної саме за цим Законом, на інший вид пенсії призначений за цим же Законом. Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом №1058-ІV.

Подібного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 16.06.2020 року у справі №127/7522/17, де зазначив, що за змістом частини 3 статті 45 Закону №1058-ІV переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви, на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині 1 статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

У справі, яка розглядається, позивачу з вересня 2015 року призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-ХІІ, а за призначенням пенсії за віком відповідно до Закону №1058-ІV вона звернувся вперше у січні 2025 року.

Верховний Суд України вже аналізував подібні правовідносини і у постанові від 29.11.2016 року у справі №133/476/15-а (№21-6331а15) обґрунтовано зазначив, що у випадку призначення особі пенсії за вислугу років відповідно до Закону №1788-ХІІ, який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а в подальшому при виявленні такою особою бажання отримувати пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV, має місце саме призначення пенсії за віком, а не переведення згідно із частиною 3 статті 45 Закону №1058-IV.

Отже, за обставинами справи має місце призначення іншого виду пенсії за іншим законом, а не переведення з одного виду на інший вид пенсії в межах одного закону відповідно до ч.3 ст.45 Закону №1058-IV.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд, зокрема, у постановах від 27.11.2024 року у справі №560/11681/23, від 16.01.2025 року у справі №580/4901/22, від 25.03.2025 року у справі №380/3740/24, від 30.09.2025 року по справі №460/26237/23, від 06.11.2025 року по справі №380/6353/24, від 27.11.2025 року у справі №520/23199/24, від 13.05.2026 року у справі №560/9942/25.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність у позивача права на обчислення пенсії за віком відповідно до Закону №1058-IV із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням такої пенсії, а саме: за 2022-2024 роки.

Доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки зводяться до незгоди з оскаржуваним судовим рішенням. Також доводи апеляційної скарги не містять належних та обґрунтованих міркувань, які б спростовували висновки суду першої інстанції. У ній також не наведено інших міркувань, які б не були предметом перевірки судом першої інстанції та щодо яких не наведено мотивів відхилення наведеного аргументу.

Відповідно до ст.242 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Таким чином, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, внаслідок чого апеляційна скарга залишається без задоволення, а оскаржуване судове рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.242, ст.257, ст.308, ст.311, ст.315, ст.316, ст.321, ст.322, ст.325, ст.327-329 КАС України апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області – залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 01 липня 2026 року – залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення з підстав, передбачених ст.328 КАС України.

Суддя-доповідач К.В. Кравченко

СуддіН.В. Вербицька О.В. Джабурія