Суд: П'ятий апеляційний адміністративний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо
Дата: 20 жовтня 2026 р.
Справа: №420/41833/25
Суддя: Казанчук Г.П.
П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
————————————————————————
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
21 жовтня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/41833/25
перша інстанція: суддя Кузьменко Н.А.,
повний текст судового рішення
складено 30.06.2026, м. Одеса
П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючої-судді – Казанчук Г.П.
суддів – Градовського Ю.М., Єщенка О.В.
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одеса апеляційну скаргу Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30 червня 2026 року у справі № 420/41833/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-
ВИКЛАД ОБСТАВИН :
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області, в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просив суд:
- визнати протиправними дії Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення з 30.01.2020 по 06.08.2020, грошової допомоги на оздоровлення за 2020 рік, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020 рік, компенсації за невикористані календарні дні щорічної основної відпустки за 2020 рік без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб 2102 гривні, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020, а також невиплати індексації грошового забезпечення за період з 28 грудня 2016 року по 06 серпня 2020 року;
- зобов`язати Аварійно-рятувальний загін спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення ОСОБА_1 з 30.01.2020 по 06.08.2020, грошової допомоги на оздоровлення за 2020 рік, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020 рік, компенсації за невикористані календарні дні щорічної основної відпустки за 2020 рік з врахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб 2102 гривні, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020, на відповідний тарифний коефіцієнт та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум;
- зобов`язати Аварійно-рятувальний загін спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області після здійснення перерахунку грошового забезпечення здійснити донарахування та виплату ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 28 грудня 2016 року по 06 серпня 2020 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що у період з 04.01.2017 по 06.08.2020 він проходив службу цивільного захисту в Аварійно-рятувальному загоні спеціального призначення Головного управління ДСНС України в Одеській області, а після звільнення зі служби встановив, що належні йому види грошового забезпечення були виплачені не в повному обсязі.
Позивач вказував, що з 29.01.2020 його посадовий оклад та оклад за спеціальним званням мали обчислюватися з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного календарного року, а не на 01.01.2018, а також що відповідач не нарахував та не виплатив йому індексацію грошового забезпечення в належному розмірі.
Відповідач у відзиві на позовну заяву проти задоволення позову заперечував, посилаючись на те, що відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 розміри посадових окладів та окладів за спеціальними званнями визначаються виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, у розмірі 1762 грн.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 30 червня 2026 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано протиправними дії Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення з 30.01.2020 по 06.08.2020 без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб 2102 гривні, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020, та зобов`язано відповідача здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення позивача з 30.01.2020 по 06.08.2020 з врахуванням вказаного розміру прожиткового мінімуму на відповідний тарифний коефіцієнт з урахуванням раніше виплачених сум.
Визнано протиправними дії Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області щодо ненарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 04.01.2017 по 28.02.2018 включно із застосуванням січня 2008 року як базового місяця та зобов`язано відповідача нарахувати і виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за вказаний період із застосуванням базового місяця січень 2008 року.
Визнано протиправними дії Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області щодо невиплати позивачу у повному розмірі індексації грошового забезпечення за періоди з 01.03.2018 по 31.12.2022 та з 01.01.2024 по 17.11.2025 включно із застосуванням щомісячної фіксованої індексації (індексації-різниці) відповідно до абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, та зобов`язано відповідача нарахувати і виплатити позивачу щомісячну фіксовану індексацію грошового забезпечення у розмірі 4240,98 грн у місяць за період з 01.03.2018 по 06.08.2020.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що з 29.01.2020, тобто з дня набрання законної сили постановою Шостого апеляційного адміністративного суду у справі №826/6453/18, позивач мав право на визначення розміру посадового окладу та окладу за спеціальним званням шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного календарного року, на відповідні тарифні коефіцієнти.
Водночас суд першої інстанції не встановив підстав для перерахунку грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2020 рік, оскільки протягом спірного періоду такі виплати позивачу не здійснювалися.
Щодо індексації грошового забезпечення суд першої інстанції дійшов висновку, що з січня 2008 року до 01 березня 2018 року посадовий оклад позивача не змінювався, а тому січень 2008 року є базовим місяцем для нарахування індексації за період з 04.01.2017 по 28.02.2018.
Крім того, суд першої інстанції, визначивши розмір підвищення доходу позивача у березні 2018 року як різницю між сумами 7057,01 грн та 6834,84 грн (222,17 грн) та суму можливої індексації у березні 2018 року у розмірі 4463,15 грн, дійшов висновку про наявність у позивача права на індексацію-різницю у розмірі 4240,98 грн щомісячно.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, Аварійно-рятувальний загін спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права та неповне дослідження матеріалів справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України №704 розміри посадового окладу та окладу за спеціальним званням визначаються із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, у розмірі 1762 грн, а асигнування, які у 2018-2022 роках виділялися на утримання ДСНС, забезпечували виплату грошового забезпечення, обчисленого саме з цієї величини.
Апелянт вказує, що для встановлення права позивача на індексацію-різницю необхідно визначити розмір підвищення його доходу у березні 2018 року, суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року, та порівняти їх, однак до нарахування та виплати позивачу індексації за період до 28.02.2018 із застосуванням базового місяця січень 2008 року неможливо встановити належний розмір доходу позивача у лютому 2018 року, а тому висновки суду щодо індексації-різниці за період з 01.03.2018 по 06.08.2020 є передчасними.
Крім того, апелянт звертає увагу на те, що в резолютивній частині рішення суд першої інстанції помилково зазначив періоди з 01.03.2018 по 31.12.2022 та з 01.01.2024 по 17.11.2025, тоді як позивач проходив службу у відповідача лише з 04.01.2017 по 06.08.2020.
Рух справи в апеляційній інстанції:
Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 14.09.2026 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою відповідача, витребувано адміністративну справу та призначено справу до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження.
Відповідно до вимог статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі – КАС України) суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
За правилами частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, суд апеляційної інстанції, -
УСТАНОВИВ:
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що наказом Головного управління ДСНС України в Одеській області від 28.12.2016 №1484 о/с підполковника служби цивільного захисту ОСОБА_1 призначено на посаду викладача навчального пункту Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління ДСНС України в Одеській області з посадовим окладом 900 гривень на місяць.
Згідно з наказом начальника Аварійно-рятувального загону спеціального призначення від 04.01.2017 №4 (по особовому складу) позивач приступив до виконання службових обов`язків за посадою 04 січня 2017 року.
Позивач проходив службу у відповідача до 06.08.2020.
Відповідно до довідки відповідача від 26.06.2026 №86 про грошове забезпечення позивача у лютому 2018 року позивачу були нараховані: посадовий оклад – 900,00 грн, оклад за спеціальним званням – 130,00 грн, надбавка за вислугу років – 360,50 грн, надбавка за виконання особливо важливих завдань – 695,25 грн, премія – 450,00 грн.
У березні 2018 року позивачу були нараховані: посадовий оклад – 4650,00 грн, оклад за спеціальним званням – 1410,00 грн, надбавка за вислугу років – 2727,00 грн, надбавка за особливості проходження служби – 439,35 грн, премія – 465,00 грн.
Згідно з цією ж довідкою у період з січня по серпень 2020 року позивачу виплачувалися посадовий оклад у розмірі 4650,00 грн, оклад за спеціальним званням – 1410,00 грн, надбавка за вислугу років – 2727,00 грн, надбавка за особливості проходження служби – 4393,50 грн та премія – 1395,00 грн, тобто посадовий оклад та оклад за спеціальним званням позивача обчислювалися із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018 (1762 грн).
Також згідно з довідкою у 2018-2020 роках позивачу нараховувалася поточна індексація грошового забезпечення, а у 2020 році грошова допомога для оздоровлення та матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань позивачу не виплачувалися.
Відповідно до довідки відповідача №5 про розрахунок індексації за період з 04 січня 2017 року по 28 лютого 2018 року при базовому місяці січень 2008 року сума індексації грошового забезпечення позивача, нарахована виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб та величини приросту індексу споживчих цін (у лютому 2018 року – 241,7 відсотка), складає 51960,86 грн.
Надаючи оцінку обставинам справи та доводам апеляційної скарги, колегія суддів зазначає таке.
Щодо перерахунку грошового забезпечення за період з 30.01.2020 по 06.08.2020.
Відповідно до статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" №2011-XII від 20.12.1991 року (надалі - Закон №2011-XII) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Механізм та умови виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту визначає Інструкція про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, затверджена наказом МВС України від 20.07.2018 №623 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 16.08.2018 за №936/32388 (далі – Інструкція №623).
Кабінет Міністрів України прийняв постанову №704 від 30.08.2017 року "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (надалі постанова КМУ №704), яка набрала чинності з 01.03.2018 року та якою, зокрема, затверджено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 1, схему тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 14, розміри надбавки за вислугу років згідно з додатком 16.
Пунктом 2 постанови КМУ №704 установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Пунктом 4 постанови КМУ №704 (у редакції, чинній на момент її прийняття) було установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Згодом постановою Кабінету Міністрів України №103 від 21.02.2018 року "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" у постанові КМУ №704 пункт 4 викладено в такій редакції: "4.
Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.".
Між тим, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 року в адміністративній справі №826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України №103 від 21.02.2018 року "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб", яким зокрема внесено зміни до пункту 4 постанови КМУ №704.
З дня набрання законної сили рішенням у справі № 826/6453/18 діє редакція пункту 4 постанови КМУ № 704, яка діяла до зазначених змін, внаслідок чого була відновлена дія пункту 4 постанови КМУ № 704 у первісній редакції, яка визначала розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а не на 01.01.2018 року.
Отже, з дня набрання законної сили рішенням у справі № 826/6453/18 виникли підстави для обчислення розмірів посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням на підставі первинної редакції пункту 4 постанови КМУ №704 шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідні тарифні коефіцієнти згідно з додатками 1 і 14.
Такий висновок відповідає правовій позиції, наведеній у постановах Верховного Суду від 19.10.2022 року у справі № 400/6214/21, від 25.04.2024 року у справі №240/16735/21, від 05.06.2024 року у справі №420/18318/23 у подібних правовідносинах, пов`язаних із застосуванням пункту 4 постанови КМУ №704 при нарахуванні грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, починаючи з 29.01.2020 року.
Такий висновок побудований на принципі подолання правової колізії, за яким перевагу у застосуванні має нормативний акт вищої юридичної сили.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" установлено у 2020 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб з 1 січня - 2102 гривні.
Отже, з 29.01.2020 прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів та окладів за спеціальним званням, грошове забезпечення яких регулюється постановою КМУ №704, у 2020 році становив 2102 гривні.
Як встановлено судом, у період з 30.01.2020 по 06.08.2020 посадовий оклад та оклад за спеціальним званням позивача обчислювалися відповідачем із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, у розмірі 1762 грн.
За таких обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку про протиправність дій відповідача та наявність підстав для перерахунку грошового забезпечення позивача за вказаний період.
Водночас, визначаючи спосіб захисту порушеного права позивача, суд першої інстанції зобов`язав відповідача здійснити перерахунок грошового забезпечення без визначення складових, проте в цій частині позивачем рішення суду першої інстанції не оскаржене.
Колегія суддів зазначає, що згідно з довідкою відповідача у спірний період у складі щомісячного грошового забезпечення позивачу були встановлені та виплачувалися: посадовий оклад, оклад за спеціальним званням, надбавка за вислугу років, а також щомісячні додаткові види грошового забезпечення – надбавка за особливості проходження служби та премія.
Колегія суддів вважає, що у цей період служби позивач мав гарантоване право на отримання щомісячних видів грошового забезпечення, постійні/сталі розміри яких встановлені/затверджені Кабінетом Міністрів України в залежності від посади, звання та тривалості служби (посадовий оклад, оклад за військовим (спеціальним) званням, відсоткова надбавка за вислугу років), обчислених із застосуванням належної розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого Законом про Державний бюджет України на 1 січня відповідного календарного року.
Права позивача на належне грошове забезпечення у розмірах, гарантованих законодавством, мають бути захищені/поновлені шляхом проведення нового перерахунку цих щомісячних видів грошового забезпечення, які належать до його сталих складових, із застосуванням належної розрахункової величини.
Щодо інших щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавка за особливості проходження служби та премія), то їх розмір не встановлений актами Кабінету Міністрів України і не є постійним.
Згідно з пунктом 5 постанови КМУ №704 право установлювати розміри цих видів грошового забезпечення надано керівникам державних органів у межах бюджетних асигнувань, що виділяються на їх утримання, та за рахунок економії фонду грошового забезпечення.
Відповідні кошториси розроблялися та затверджувалися з урахуванням потреб на виплату грошового забезпечення, розрахованого із прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 01.01.2018 року (1762 грн), а фактичне встановлення надбавки та премії індивідуально кожному здійснювалося наказом командира (начальника) в залежності від особливостей проходження служби, складності та показників виконуваних обов`язків, з урахуванням дисципліни тощо.
Статтею 15 Закону України "Про оплату праці" передбачено, що оплата праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі актів Кабінету Міністрів України в межах бюджетних асигнувань.
Відповідно до статті 51 Бюджетного кодексу України керівники бюджетних установ утримують чисельність працівників, військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та здійснюють фактичні видатки на заробітну плату (грошове забезпечення), включаючи видатки на премії та інші види заохочень чи винагород, матеріальну допомогу, лише в межах бюджетних асигнувань на заробітну плату (грошове забезпечення), затверджених для бюджетних установ у кошторисах.
Тобто, при щомісячному вирішенні розміру надбавки за особливості проходження служби та щомісячної премії, а також при наданні матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, командир (начальник) мав діяти у межах бюджетних асигнувань, установлених у кошторисі.
Зі зміною розміру посадового окладу обов`язковим є перерахунок складових грошового забезпечення оклад за військовим (спеціальним) званням, надбавка за вислугу років та відповідно розмір допомоги для оздоровлення.
Водночас, колегія суддів зазначає, що перерахунок посадових окладів не тягне перегляд сум раніше виплачених надбавок за особливості проходження служби, премій та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань і не є підставою для спонукання відповідача здійснити їх повторний перерахунок із нових/збільшених окладів з одночасним застосуванням тих відсоткових розмірів, які були визначені виходячи з наявного тоді фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі на відповідний рік, та в межах утвореного тоді фонду преміювання.
Колегія суддів вважає, що у зв`язку з переглядом окладів новому перерахунку підлягають лише ті похідні від окладів додаткові (щомісячні та одноразові) види грошового забезпечення, постійні/сталі розміри яких безпосередньо визначені/затверджені актами Кабінету Міністрів України (зокрема пунктами 1, 6 постанови КМУ №704), а також ті виплати, розміри яких законодавчо прив`язані до суми місячного грошового забезпечення.
Отже, у зв`язку зі зміною розрахункової величини перерахунку за період з 30.01.2020 по 06.08.2020 підлягають посадовий оклад, оклад за спеціальним званням та надбавка за вислугу років, тоді як надбавка за особливості проходження служби та премія, розміри яких визначалися наказами керівника в межах наявного тоді фонду грошового забезпечення, перерахунку не підлягають.
Водночас, як свідчать матеріали справи, судом першої інстанції вирішено право на здійснення перерахунку грошового забезпечення через зростання посадового окладу, водночас, спору щодо складових, які слід перераховувати та які безпосередньо залежать від посадового окладу, позивачем хоч і були зазначені, проте в цій частині було відмовлено у задоволенні позову, а позивач рішення суду першої інстанції не оскаржив.
Щодо індексації грошового забезпечення за період з 04.01.2017 по 28.02.2018, колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до статті 2 Закону України від 03.07.1991 №1282-XII «Про індексацію грошових доходів населення» індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).
Порядок проведення індексації грошових доходів населення затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 (далі – Порядок №1078).
Постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 №1013, яка застосовується з 01 грудня 2015 року, до Порядку №1078 внесені зміни, внаслідок яких з 01 грудня 2015 року діють єдині правила проведення індексації при підвищенні заробітної плати працівників, незалежно від дати їхнього прийняття, переведення, виходу на роботу чи зростання заробітної плати за рахунок будь-якої її постійної складової.
Для проведення індексації з 01 грудня 2015 року замість терміну «базовий місяць» використовується поняття «місяць підвищення доходу», тобто місяць, у якому відбулося підвищення тарифних ставок (окладів).
Відповідно до пункту 10-2 Порядку №1078 у редакції постанови №1013 для працівників, яких переведено на іншу роботу, та для новоприйнятих працівників обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займає працівник.
Норми постанови №1013 не встановлювали підвищення тарифних ставок (окладів) військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, а тому січень 2016 року не став для них місяцем підвищення тарифних ставок (окладів).
Цей висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у пункті 58 постанови від 21 березня 2023 року у справі №620/7687/21 та у пункті 62 постанови від 22 березня 2023 року у справі №380/1730/22.
Схеми посадових окладів, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 №1294, застосовувалися з 01 січня 2008 року, а наступне підвищення посадових окладів відбулося лише з 01 березня 2018 року у зв`язку з набранням чинності постановою КМУ №704.
Отже, призначення позивача на посаду у відповідача з 04.01.2017 з посадовим окладом 900 грн, визначеним відповідно до схем посадових окладів, які діяли з січня 2008 року, не є місяцем підвищення тарифної ставки (окладу), а тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що для обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення позивача за період з 04.01.2017 по 28.02.2018 підлягає застосуванню січень 2008 року.
Колегія суддів також враховує, що відповідач визначив суму індексації позивача за вказаний період із застосуванням базового місяця січень 2008 року у довідці №5, а доводів щодо незаконності рішення суду першої інстанції саме в цій частині апеляційна скарга не містить.
Щодо індексації-різниці за період з 01.03.2018 по 06.08.2020, колегія суддів зазначає наступне.
Порядок №1078 передбачає можливість виплати двох видів індексації грошового доходу, умовно кажучи, поточної та індексації-різниці.
Абзаци 3, 4 пункту 5 Порядку №1078 у редакціях, які застосовувалися з 01 грудня 2015 року до 01 квітня 2021 року, передбачали, що сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу, і нараховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу.
Відповідно до абзацу 6 пункту 5 Порядку №1078 така сума індексації-різниці виплачується до наступного підвищення тарифних ставок (окладів), і до неї надалі додається поточна індексація.
З урахуванням того, що з 01 березня 2018 року набрала чинності постанова КМУ №704, якою були встановлені нові розміри посадових окладів, березень 2018 року став місяцем підвищення доходу позивача.
Позивач має право на отримання суми індексації-різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року.
Розмір підвищення доходу в березні 2018 року визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення в лютому 2018 року, при цьому в обидві ці суми враховуються складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру, а премія враховується в тому періоді, за який вона була нарахована.
Сума можливої індексації грошового забезпечення в березні 2018 року визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків.
Указані висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 23 березня 2023 року у справі №400/3826/21, від 29 березня 2023 року у справі №380/5493/21, від 06 квітня 2023 року у справі №420/11424/21 та від 09 травня 2023 року у справі №120/2234/22-а.
Як встановлено судом, у березні 2018 року прожитковий мінімум для працездатних осіб складав 1762 грн, а величина приросту індексу споживчих цін – 253,3 відсотка, отже, сума можливої індексації позивача в березні 2018 року становила 4463,15 грн (1762,00 грн Ч 253,3% / 100%).
Перевіряючи арифметичний обрахунок можливої індексації-різниці, колегія суддів зазначає про допущення помилки судом першої інстанції під час проведення розрахунків, оскільки наведені цифрові дані, які не відповідають змісту Довідки від 26.06.2026 року №86.
Суд першої інстанції, визначаючи розмір підвищення доходу позивача, виходив із сум 6834,84 грн та 7057,01 грн, які, як вбачається з довідки відповідача, не відображають суми нарахованого позивачу у лютому та березні 2018 року грошового забезпечення та його постійних складових.
Згідно з довідкою відповідача постійні складові грошового забезпечення позивача у лютому 2018 року становили 2535,75 грн (посадовий оклад – 900,00 грн, оклад за спеціальним званням – 130,00 грн, надбавка за вислугу років – 360,50 грн, надбавка за виконання особливо важливих завдань – 695,25 грн, премія -450), а у березні 2018 року – 9691,35 грн (посадовий оклад – 4650,00 грн, оклад за спеціальним званням – 1410,00 грн, надбавка за вислугу років – 2727,00 грн, надбавка за особливості проходження служби – 439,35 грн, премія - 465).
Отже, лише за рахунок постійних складових грошового забезпечення розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року становив 7155,60 грн (9691,35 грн – 2535,75 грн).
Таким чином, розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року (7155,60 грн) перевищив суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року (4463,15 грн), а тому відповідно до абзацу 3 пункту 5 Порядку №1078 сума індексації у місяці підвищення доходу позивачу не нараховувалася, і право на отримання індексації-різниці у нього не виникло.
При цьому, колегія суддів звертає увагу, що у цьому позові позивач стверджував що він одночасно у період з 29.01.2020 до 06.08.2020 року має право і на виплату індексації-різниці та водночас, стверджує про зростання/збільшення її грошового забезпечення саме з 29.01.2020. Тобто протягом цього періоду позивачем заявлені взаємовиключні вимоги.
Колегія суддів підкреслює, що не може одночасно існувати двох різних висновків в судовому рішення, у яких встановлені взаємовиключні юридичні факти щодо однієї і тієї ж особи (неможливість існування двох взаємовиключних судових рішень). Саме такі висновки висновував Верховний Суд, зокрема у постановах від 09.11.2022 у справі №205/7254/18, від 25.01.2024 у справі №500/2239/22.
Судом першої інстанції, незважаючи на наявність взаємовиключних вимог, були задоволенні позовні вимоги позивача щодо зобов`язання перерахунку індексації-різниці за період з 29.01.2020 по 06.08.2020.
Колегія суддів також зауважує, що, задовольняючи позовні вимоги в цій частині, суд першої інстанції в резолютивній частині рішення визнав протиправними дії відповідача щодо невиплати індексації-різниці за періоди з 01.03.2018 по 31.12.2022 та з 01.01.2024 по 17.11.2025, тобто, зокрема, за періоди після звільнення позивача зі служби, а в мотивувальній частині рішення дійшов висновку про протиправність дій відповідача за період з 01.12.2018 по 06.08.2020, що свідчить про невідповідність резолютивної частини рішення його мотивувальній частині та встановленим обставинам справи.
З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги в частині безпідставності висновків суду першої інстанції щодо індексації-різниці знайшли своє підтвердження, а рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нової постанови про відмову у задоволенні позовних вимог.
Інші доводи апеляційної скарги, зокрема щодо обмеженості асигнувань, висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки реалізація особою права, що пов`язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних, чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань (постанова Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі №206/4411/16-а).
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (частина друга статті 77 КАС України).
Відповідно до вимог статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.
Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Згідно з частинами першою – третьою статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до ч. 1-3 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до ч. 1-2 ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, скасування рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог щодо індексації-різниці з ухваленням у цій частині нової постанови про відмову у задоволенні позову, та скасування рішення в частині перерахунку грошового забезпечення з ухваленням у цій частині нової постанови.
Відповідно до частини шостої статті 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, а відповідач є суб`єктом владних повноважень, підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України апеляційний суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області задовольнити частково.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30 червня 2026 року у справі № 420/41833/25 скасувати в частині визнання протиправними дії Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій у Одеській області щодо невиплати ОСОБА_1 у повному розмірі індексації грошового забезпечення за періоди з 01.03.2018 по 31.12.2022 та з 01.01.2024 по 17.11.2025 включно із застосуванням щомісячної фіксованої індексації (індексації-різниці) відповідно до абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 та зобов`язання Аварійно-рятувальний загін спеціального призначення Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій у Одеській області нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 щомісячну фіксовану індексацію грошового забезпечення у розмірі 4240,98 грн. у місяць за періоди з 01.03.2018 по 06.08.2020 відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078.
У цій частині ухвалити нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області (Тираспольське шосе, 14, м. Одеса, 65085, код ЄДРПОУ 35303860) про визнання протиправними дії Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій у Одеській області щодо невиплати ОСОБА_1 у повному розмірі індексації грошового забезпечення за періоди з 01.03.2018 по 31.12.2022 та з 01.01.2024 по 17.11.2025 включно із застосуванням щомісячної фіксованої індексації (індексації-різниці) відповідно до абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 та зобов`язання Аварійно-рятувальний загін спеціального призначення Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій у Одеській області нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 щомісячну фіксовану індексацію грошового забезпечення у розмірі 4240,98 грн. у місяць за періоди з 01.03.2018 по 06.08.2020 відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078.
В іншій частині рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30 червня 2026 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Головуюча суддя Г.П. Казанчук
Суддя Ю.М. Градовський
Суддя О.В. Єщенко
Оригінал: reyestr.court.gov.ua