Постанова від 20 жовтня 2026 р. у справі №420/42464/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

Суд: П'ятий апеляційний адміністративний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо

Дата: 20 жовтня 2026 р.

Справа: №420/42464/25

Суддя: Казанчук Г.П.

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

———————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 жовтня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/42464/25

перша інстанція: суддя Токмілова Л.М.,

повний текст судового рішення

складено 07.07.2026, м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючої-судді – Казанчук Г.П.

суддів – Градовського Ю.М., Єщенка О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одеса апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) ( АДРЕСА_1 ) на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07 липня 2026 року у справі № 420/42464/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) ( АДРЕСА_1 ) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВИКЛАД ОБСТАВИН :

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) ( АДРЕСА_1 ), в якому просив суд:

- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) ( АДРЕСА_1 ) щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.01.2015 по 31.12.2015 не у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України №1294 від 07 листопада 2007 року;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) ( АДРЕСА_1 ) нарахувати і виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2015 по 31.12.2015 включно із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення, січень 2008 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що у період з 01.01.2015 по 31.12.2015 він проходив військову службу у ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_1 ) та у вказаний період відповідач протиправно не нараховував і не виплачував йому індексацію грошового забезпечення в належному розмірі.

Позивач вказував, що останнє підвищення розмірів посадових окладів військовослужбовців до спірного періоду відбулося з 01 січня 2008 року на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», а наступне підвищення посадових окладів відбулося лише з 01 березня 2018 року на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704, а тому саме січень 2008 року є місяцем, з якого має обчислюватися індекс споживчих цін для проведення індексації його грошового забезпечення.

Відповідач у відзиві на позовну заяву проти задоволення позову заперечував, посилаючись на те, що відповідно до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 №1013 для проведення подальшої індексації заробітної плати обчислення індексу споживчих цін починається з січня 2016 року, а позивач самостійно та всупереч вимогам законодавства визначає січень 2008 року як базовий місяць.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 07 липня 2026 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) ( АДРЕСА_1 ) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 за період з 01.12.2015 по 31.12.2015 індексації грошового забезпечення із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення, січень 2008 року.

Зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) ( АДРЕСА_1 ) нарахувати і виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 31.12.2015 включно із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення, січень 2008 року.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що пункт 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, в редакції, чинній з 01.12.2015, пов`язує обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації з місяцем підвищення тарифної ставки (посадового окладу), а оскільки схеми посадових окладів військовослужбовців, затверджені постановою Кабінету Міністрів України №1294, набрали чинності з 01 січня 2008 року, а наступне підвищення посадових окладів відбулося лише з 01 березня 2018 року, позивач має право на нарахування індексації грошового забезпечення із застосуванням січня 2008 року як базового місяця за період з 01.12.2015 по 31.12.2015.

Водночас суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог за період з 01.01.2015 по 30.11.2015, оскільки у цей період пункт 5 Порядку №1078 у редакції, запровадженій з 01.12.2015, не діяв.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) ( АДРЕСА_1 ) подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, та невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що під час проходження позивачем військової служби у спірний період збільшувалися розміри надбавки за вислугу років, щомісячної додаткової грошової винагороди, яка виплачувалася відповідно до Інструкції, затвердженої наказом МВС України від 23.10.2015 №72, надбавки за виконання особливо важливих завдань, встановленої наказами МВС України від 15.09.2010 №436 та від 04.07.2014 №638, а також щомісячної премії.

На думку апелянта, вказані виплати виплачуються щомісячно, можуть бути зменшені або скасовані лише у разі вчинення військовослужбовцем порушення (проступку), а тому мають постійний характер, є постійними складовими грошового забезпечення позивача, і їх збільшення зумовлювало визначення нового базового місяця для обчислення індексу споживчих цін.

Апелянт також наголошує, що позивачу було збільшено грошовий дохід у розмірі, який значно перевищує зростання споживчих цін за вказаний період, а тому відповідач не вчиняв протиправних дій, і базовий місяць для нарахування індексації визначено відповідно до вимог чинного законодавства.

Рух справи в апеляційній інстанції:

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 14.09.2026 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою відповідача, витребувано адміністративну справу та призначено справу до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження.

Відповідно до вимог статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі – КАС України) суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

За правилами частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, суд апеляційної інстанції, -

УСТАНОВИВ:

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 у період з 01.01.2015 по 31.12.2015 проходив військову службу у ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_1 ) та перебував на грошовому забезпеченні у вказаній військовій частині.

Згідно з довідкою про проведення індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за 2015 рік, підписаною тимчасово виконуючим обов`язки начальника фінансового відділу – головного бухгалтера військової частини НОМЕР_1 , відповідачем визначено як базові місяці для обчислення індексу споживчих цін: січень 2015 року (збільшення грошового забезпечення за рахунок щомісячної додаткової грошової винагороди), серпень 2015 року (збільшення премії відповідно до розпорядження ГУ НГУ від 10.08.2015 №Р-26) та грудень 2015 року (підвищення військового звання).

Відповідно до вказаної довідки індексація грошового забезпечення позивачу за 2015 рік нарахована та виплачена лише у липні 2015 року в сумі 371,49 грн, а у грудні 2015 року індексація грошового забезпечення позивачу не нараховувалася і не виплачувалася.

Вважаючи протиправними дії відповідача щодо визначення базового місяця для нарахування індексації грошового забезпечення, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає таке.

Приписами частини 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII (далі – Закон №2011-XII) визначено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін визначає Закон України від 03.07.1991 №1282-XII «Про індексацію грошових доходів населення» (далі – Закон №1282-XII).

Відповідно до статті 2 Закону №1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).

Згідно з частиною 1 статті 4 Закону №1282-XII індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотки.

Порядок проведення індексації грошових доходів населення затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 (далі – Порядок №1078), пунктом 2 якого передбачено, що індексації підлягає, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців.

Аналіз наведених правових норм свідчить, що індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці, спрямованою на підтримання купівельної спроможності населення України шляхом підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

При цьому проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковим для всіх юридичних осіб – роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

Правове регулювання виплати індексації визначає умови (коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації), з настанням яких виникає право на щомісячне отримання суми індексації у структурі заробітної плати (грошового забезпечення) до настання обставин (підвищення тарифних ставок, окладів), за яких виплата розрахованої суми індексації припиняється до повторного настання обставин, які обумовлюють наступне виникнення права на отримання індексації.

Виплата індексації грошового забезпечення здійснюється за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні і обмежене фінансування жодним чином не впливає на право військовослужбовця отримати індексацію грошового забезпечення (постанови Верховного Суду від 19 липня 2019 року у справі №240/4911/18, від 07 серпня 2019 року у справі №825/694/17, від 20 листопада 2019 року у справі №620/1892/19).

Порядок №1078 у редакції, яка застосовувалася до 01 грудня 2015 року, містив поняття «базовий місяць».

Базовим місяцем вважався той місяць, у якому відбулося підвищення мінімальної заробітної плати, пенсій, стипендій, виплат із соціального страхування чи зростання грошових доходів населення без перегляду їхніх мінімальних розмірів (за рахунок постійних складових заробітної плати).

Базовий місяць визначали окремо для кожного працівника у випадку, коли заробітна плата зростала внаслідок підвищення тарифної ставки (окладу) або за рахунок будь-якої її постійної складової.

Тож до 01 грудня 2015 року новим базовим місяцем для обчислення індексації грошового доходу міг бути місяць прийняття (виходу) працівника на роботу, місяць збільшення заробітної плати, а нарахування й виплата індексації мали індивідуальний характер для кожного працівника.

На ці особливості попереднього правового регулювання Верховний Суд звертав увагу у пункті 45 постанови від 19 травня 2022 року у справі №200/3859/21.

09 грудня 2015 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову №1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» (далі – постанова №1013), якою були внесені зміни до Порядку №1078 і яка відповідно до її пункту 6 застосовується з 01 грудня 2015 року.

Згідно з абзацами 1, 2 пункту 5 Порядку №1078 у редакції постанови №1013 у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків; обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

Відповідно до пункту 10-2 Порядку №1078 у редакції постанови №1013 для працівників, яких переведено на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі або організації, а також переведено на роботу на інше підприємство, в установу або організацію або в іншу місцевість, для новоприйнятих працівників обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займає працівник.

Порівняльний аналіз положень пунктів 5, 10-1, 10-2 Порядку №1078 свідчить про те, що внаслідок змін, унесених постановою №1013, з 01 грудня 2015 року діють єдині правила проведення індексації при підвищенні заробітної плати працівників, незалежно від дати їхнього прийняття, переведення, виходу на роботу чи зростання заробітної плати за рахунок будь-якої її постійної складової.

Внаслідок цих змін Порядок №1078 у редакції, що застосовується з 01 грудня 2015 року, не містить поняття «базовий місяць» і передбачає уніфікований механізм визначення індексації у разі підвищення заробітної плати.

Для проведення індексації з 01 грудня 2015 року замість терміну «базовий місяць» використовується поняття «місяць підвищення доходу», яке має інший зміст.

Місяць підвищення доходу – це місяць, у якому відбулося підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Місяць підвищення доходу при зростанні заробітної плати визначається тільки в разі, якщо підвищена тарифна ставка (оклад).

Тож з 01 грудня 2015 року зростання заробітної плати за рахунок інших постійних її складових, без підвищення тарифної ставки (окладу), не призводить до визначення нового місяця підвищення доходу.

У цьому полягає одна з основних відмінностей поняття «місяць підвищення доходу» від терміну «базовий місяць», позаяк визначення останнього залежало також від факту зростання заробітної плати за рахунок будь-якої її постійної складової.

Аналогічну позицію щодо застосування указаних норм матеріального права Верховний Суд виклав у пунктах 101-110 постанови від 04 квітня 2023 року у справі №300/5628/21 та у постанові від 15 квітня 2024 року у справі №380/2263/22.

Колегія суддів також враховує, що згідно з пунктами 1, 3 постанови №1013 з 01 грудня 2015 року були підвищені посадові оклади окремих категорій працівників бюджетної сфери, а міністрам, керівникам інших центральних органів виконавчої влади, головам обласних, Київської міської державних адміністрацій та інших державних органів доручено вжити заходів для підвищення з 01 грудня 2015 року розмірів посадових окладів (тарифних ставок, ставок заробітної плати), перегляду розмірів надбавок, доплат, премій з тим, щоб розмір підвищення всіх складових заробітної плати у сумарному виразі для кожного працівника у грудні 2015 року перевищив суму індексації, яку йому повинні були виплатити у грудні 2015 року, а для проведення подальшої індексації заробітної плати обчислення індексу споживчих цін починається з січня 2016 року.

Системний та цільовий способи тлумачення норм постанови №1013 дають підстави дійти висновку про те, що січень 2016 року визначений для обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації саме заробітної плати працівникам, яким були підвищені оклади з 01 грудня 2015 року.

Водночас норми постанови №1013 не встановлювали підвищення тарифних ставок (окладів) військовослужбовцям, а отже січень 2016 року не став для них «місяцем підвищення тарифних ставок (окладів)», з якого починається обчислення індексу споживчих цін для подальшої індексації грошового забезпечення.

Цей висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у пункті 58 постанови від 21 березня 2023 року у справі №620/7687/21 та у пункті 62 постанови від 22 березня 2023 року у справі №380/1730/22.

Як встановлено судом, схеми посадових окладів військовослужбовців, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», застосовувалися з 01 січня 2008 року.

Наступне підвищення посадових окладів військовослужбовців відбулося лише з 01 березня 2018 року у зв`язку з набранням чинності постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».

Отже, у період з 01.12.2015 по 31.12.2015 тарифні ставки (оклади) військовослужбовців не підвищувалися, а тому місяцем, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення позивача, є січень 2008 року.

Надаючи оцінку доводам апеляційної скарги про те, що збільшення розмірів надбавки за вислугу років, щомісячної додаткової грошової винагороди, надбавки за виконання особливо важливих завдань та щомісячної премії зумовлювало визначення нового базового місяця, колегія суддів зазначає, що такі доводи могли мати значення лише для визначення базового місяця за правилами Порядку №1078 у редакції, яка діяла до 01 грудня 2015 року.

Натомість з 01 грудня 2015 року зростання грошового забезпечення за рахунок надбавок, винагород, премій та інших його складових, навіть якщо вони мають постійний характер, без підвищення тарифної ставки (окладу) не призводить до визначення нового місяця підвищення доходу.

З огляду на це, посилання апелянта на щомісячний характер вказаних виплат та на те, що вони можуть бути зменшені чи скасовані лише за вчинення військовослужбовцем порушення, не спростовують висновків суду першої інстанції щодо періоду з 01.12.2015 по 31.12.2015.

Колегія суддів також зауважує, що визначені відповідачем у довідці про проведення індексації грошового забезпечення за 2015 рік базові місяці – січень 2015 року (збільшення щомісячної додаткової грошової винагороди) та серпень 2015 року (збільшення премії відповідно до розпорядження ГУ НГУ від 10.08.2015 №Р-26) – пов`язані зі зростанням інших складових грошового забезпечення, а не з підвищенням тарифних ставок (окладів) військовослужбовців.

Щодо визначення відповідачем грудня 2015 року як базового місяця у зв`язку з присвоєнням позивачу чергового військового звання колегія суддів зазначає, що присвоєння військовослужбовцю чергового військового звання є індивідуальною кадровою подією, яка тягне виплату окладу за військовим званням у розмірі, передбаченому чинною схемою, і не є підвищенням тарифних ставок (окладів) у розумінні пункту 5 Порядку №1078 у редакції постанови №1013.

Такий висновок узгоджується з пунктом 10-2 Порядку №1078 у редакції постанови №1013, відповідно до якого навіть у разі переведення працівника на іншу посаду обчислення індексу споживчих цін здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займає працівник, а не з місяця такого переведення.

Крім того, як вбачається з апеляційної скарги, апелянт на присвоєння позивачу військового звання як на підставу для визначення нового місяця підвищення доходу не посилається.

Доводи апелянта про те, що позивачу було збільшено грошовий дохід у розмірі, який значно перевищує зростання споживчих цін, також не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення, оскільки підвищення тарифних ставок (окладів) військовослужбовців у спірний період не відбувалося, а зростання інших складових грошового забезпечення з 01 грудня 2015 року не впливає на визначення місяця, з якого обчислюється індекс споживчих цін.

Посилання відповідача у відзиві на позовну заяву на пункт 3 постанови №1013 як на підставу для обчислення індексу споживчих цін з січня 2016 року є безпідставними з огляду на те, що вказаною постановою тарифні ставки (оклади) військовослужбовцям не підвищувалися, а спірний період до того ж обмежується груднем 2015 року.

Отже, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про протиправність бездіяльності відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 31.12.2015 із застосуванням січня 2008 року як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін, та про наявність підстав для зобов`язання відповідача нарахувати і виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за вказаний період.

Інші доводи апеляційної скарги зводяться до цитування норм законодавства та переоцінки висновків суду першої інстанції, а тому не впливають на правильність вирішення спору по суті.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (частина друга статті 77 КАС України).

Відповідно до вимог статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно з частинами першою – третьою статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до частини другої статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Апеляційний суд враховує усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (п.п. 29-30 рішення у справі «Руїз Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain), заява № 18390/91, від 09.12.1994).

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції під час розгляду цієї справи об`єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку і ухвалив законне, обґрунтоване рішення без порушень норм матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підстав для перерозподілу судових витрат немає.

Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) ( АДРЕСА_1 ) залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07 липня 2026 року у справі № 420/42464/25 залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Головуюча суддя Г.П. Казанчук

Суддя Ю.М. Градовський

Суддя О.В. Єщенко

Оригінал: reyestr.court.gov.ua