Постанова від 20 жовтня 2026 р. у справі №420/8839/26 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 жовтня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/8839/26

перша інстанція: суддя Кузьменко Н.А.,

повний текст судового рішення

складено 27.08.2026, м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючої-судді – Казанчук Г.П.

суддів – Градовського Ю.М., Єщенка О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одеса апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2026 року у справі № 420/8839/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВИКЛАД ОБСТАВИН :

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, в якому просив суд:

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 в період з 29 січня 2020 року по 20 травня 2023 року грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, премії, визначивши їх розмір виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020, Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021, Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022, Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023, на відповідні тарифні коефіцієнти згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704, з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44;

- зобов`язати Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошового забезпечення та зазначених виплат за період з 29 січня 2020 року по 20 травня 2023 року у вказаному порядку.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що він проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України, на теперішній час виключений зі списків особового складу, і з 29 січня 2020 року відповідач протиправно розраховував його грошове забезпечення із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, що призвело до зменшення розміру грошового забезпечення та похідних від нього виплат.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2026 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 в період з 29 січня 2020 року по 19 травня 2023 року грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, премії, визначивши їх розмір виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного календарного року, з урахуванням раніше виплачених сум, та зобов`язано відповідача здійснити відповідний перерахунок та виплату.

У задоволенні решти позовних вимог, зокрема щодо одночасної компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, відмовлено.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що з 29.01.2020, тобто з дня набрання законної сили постановою Шостого апеляційного адміністративного суду у справі №826/6453/18, і до 19.05.2023 позивач мав право на обчислення посадового окладу та окладу за військовим званням із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного календарного року, а перерахунок посадового окладу тягне за собою перерахунок грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та премії.

При цьому суд першої інстанції зазначив, що станом на час розгляду справи відзиву на позовну заяву від відповідача не надходило.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та неповне з`ясування обставин справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 №481 визначено, що розміри посадових окладів та окладів за військовими званнями розраховуються виходячи з розміру 1762 грн, а Верховний Суд у постанові від 16 липня 2026 року у справі №320/29450/24 не встановив підстав для висновку про протиправність дій Кабінету Міністрів України під час прийняття постанови №481.

Апелянт вказує, що 17.08.2026 він подав до суду першої інстанції відзив на позовну заяву разом із заявою про поновлення строку на його подання, в якому обґрунтовував пропуск позивачем строку звернення до суду, однак суд першої інстанції зазначив, що відзив не надходив, і доводам відповідача оцінки не надав.

На думку апелянта, тримісячний строк звернення до суду, встановлений частиною другою статті 233 КЗпП України, почав перебіг з 20.05.2023, позивач звернувся до відповідача з адвокатським запитом лише 24.12.2025, а з позовом – 31.03.2026, тобто з пропуском строку, при цьому позивач допустив тривалу пасивну поведінку, що узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 29.01.2025 у справі №500/6880/23.

Рух справи в апеляційній інстанції:

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 28.09.2026 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою відповідача, витребувано адміністративну справу та призначено справу до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження.

Відповідно до вимог статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі – КАС України) суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

За правилами частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, суд апеляційної інстанції, -

УСТАНОВИВ:

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 з 30.05.2019 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України на посаді санітарного інструктора 10 стрілецької роти, а на час звернення до суду виключений зі списків особового складу військової частини.

24.12.2025 представник позивача звернулася до відповідача з адвокатським запитом щодо розміру грошового забезпечення позивача за період з 29.01.2020 по 20.05.2023.

Листом від 31.12.2025 №1/66/8 відповідач повідомив, що розміри посадового окладу та окладу за військовим званням позивача обчислювалися шляхом множення 1762 грн на відповідні тарифні коефіцієнти, і надав архівні відомості про нараховане позивачу грошове забезпечення за 2020-2023 роки.

Згідно з архівними відомостями у спірний період позивачу щомісячно нараховувалися посадовий оклад (2730,00 грн, з серпня 2020 року – 2820,00 грн), оклад за військовим званням (600,00 грн), надбавка за вислугу років, надбавка за особливості проходження служби та щомісячна премія.

Крім того, позивачу були нараховані та виплачені грошова допомога для оздоровлення у березні 2020 року в сумі 10475,25 грн, у серпні 2021 року в сумі 10501,50 грн, у квітні 2022 року в сумі 13744,50 грн та у квітні 2023 року в сумі 21922,50 грн, а також матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у травні 2022 року в сумі 13744,50 грн та у червні 2023 року в сумі 21922,50 грн.

31.03.2026 позивач звернувся до суду з цим позовом.

17.08.2026 відповідач подав до суду першої інстанції відзив на позовну заяву разом із заявою про поновлення строку на його подання.

Надаючи оцінку обставинам справи та доводам апеляційної скарги, колегія суддів зазначає таке.

Щодо доводів апелянта про неврахування судом першої інстанції відзиву на позовну заяву колегія суддів зазначає, що ухвалою суду першої інстанції від 02.04.2026 відповідачу було встановлено п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву, а відзив подано лише 17.08.2026, тобто зі значним пропуском встановленого судом строку.

Водночас колегія суддів, переглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги, надає оцінку доводам відповідача, викладеним у відзиві та апеляційній скарзі, зокрема щодо пропуску позивачем строку звернення до суду, а тому неврахування судом першої інстанції відзиву не призвело до неправильного вирішення справи і в силу частини третьої статті 317 КАС України не є самостійною підставою для скасування рішення.

Щодо доводів апелянта про пропуск позивачем строку звернення до суду.

Положення статті 122 КАС України не містять норми, які б врегульовували порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належного їм грошового забезпечення, а тому до таких правовідносин підлягають застосуванню приписи статті 233 КЗпП України.

Приписами статті 233 КЗпП України у редакції, чинній до 19 липня 2022 року, передбачалося, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Верховний Суд у постанові від 08 серпня 2024 року у справі №380/29686/23 дійшов висновку про поширення дії статті 233 КЗпП України в редакції Закону №2352-IX тільки на ті відносини, які виникли після 19.07.2022.

Рішенням Конституційного Суду України від 11 грудня 2025 року № 1-р/2025 частину першу статті 233 КЗпП України визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною), в частині встановлення тримісячного строку для звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат.

Відповідно до частини другої статті 233 КЗпП України у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, працівник має право звернутися до суду у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні, при цьому такий строк необхідно обчислювати з моменту, коли особа набула достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених їй сум (постанови Верховного Суду від 21 березня 2025 року у справі №460/21394/23, від 28 березня 2025 року у справі №400/6758/24).

Як встановлено судом, документально підтверджену інформацію про застосовану відповідачем розрахункову величину та архівні відомості про нараховане грошове забезпечення позивач отримав лише на підставі листа відповідача від 31.12.2025, а з позовом до суду звернувся 31.03.2026, тобто в межах тримісячного строку з дня отримання такого письмового повідомлення.

Відповідачем не надано доказів того, що раніше позивачу було надано письмове повідомлення про суми нарахованого грошового забезпечення із зазначенням розрахункової величини, застосованої при обчисленні посадового окладу та окладу за військовим званням.

Отже, доводи апелянта про пропуск позивачем строку звернення до суду не знайшли свого підтвердження.

Вирішуючи спір по суті, колегія суддів зазначає таке.

Приписами частини 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" №2011-XII від 20.12.1991 року (надалі - Закон №2011-XII) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Статтею 10-1 Закону №2011-XII визначено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення.

Порядок та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Національної гвардії України визначає Інструкція про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні військовослужбовцям Національної гвардії України та іншим особам, затверджена наказом МВС України від 15.03.2018 №200 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 05.04.2018 за №405/31857 (далі – Інструкція №200).

Кабінет Міністрів України прийняв постанову №704 від 30.08.2017 року "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (надалі постанова КМУ №704), яка набрала чинності з 01.03.2018 року та якою, зокрема, затверджено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 1, схему тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 14, розміри надбавки за вислугу років згідно з додатком 16.

Пунктом 2 постанови КМУ №704 установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Згідно з пунктом 5 постанови КМУ №704 керівникам державних органів надано право у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання, установлювати надбавку за особливості проходження служби в розмірі до 100 відсотків посадового окладу з урахуванням окладу за військовим (спеціальним) званням та надбавки за вислугу років, здійснювати преміювання відповідно до особистого внеску в загальний результат служби у межах фонду преміювання, утвореного в розмірі не менш як 10 відсотків посадових окладів та економії фонду грошового забезпечення, а також надавати один раз на рік матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує місячного грошового забезпечення, та допомогу для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.

Пунктом 4 постанови КМУ №704 (у редакції, чинній на момент її прийняття) було установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Згодом постановою Кабінету Міністрів України №103 від 21.02.2018 року "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" у постанові КМУ №704 пункт 4 викладено в такій редакції: "4.

Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.".

Між тим, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 року в адміністративній справі №826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України №103 від 21.02.2018 року "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб", яким зокрема внесено зміни до пункту 4 постанови КМУ №704.

З дня набрання законної сили рішенням у справі № 826/6453/18 діє редакція пункту 4 постанови КМУ № 704, яка діяла до зазначених змін, внаслідок чого була відновлена дія пункту 4 постанови КМУ № 704 у первісній редакції, яка визначала розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а не на 01.01.2018 року.

Отже, з дня набрання законної сили рішенням у справі № 826/6453/18 виникли підстави для обчислення розмірів посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням на підставі первинної редакції пункту 4 постанови КМУ №704 шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідні тарифні коефіцієнти згідно з додатками 1 і 14.

Такий висновок відповідає правовій позиції, наведеній у постановах Верховного Суду від 19.10.2022 року у справі № 400/6214/21, від 25.04.2024 року у справі №240/16735/21, від 05.06.2024 року у справі №420/18318/23 у подібних правовідносинах, пов`язаних із застосуванням пункту 4 постанови КМУ №704 при нарахуванні грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, починаючи з 29.01.2020 року.

Такий висновок побудований на принципі подолання правової колізії, за яким перевагу у застосуванні має нормативний акт вищої юридичної сили.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" установлено у 2020 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб з 1 січня - 2102 гривні.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2021 року встановлено у розмірі 2270 гривень.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2022 року встановлено у розмірі 2481 гривня.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2023 року встановлено у розмірі 2684 гривні.

Отже, починаючи з 29.01.2020 року прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням, грошове забезпечення яких регулюється постановою КМУ №704, зріс у порівнянні з прожитковим мінімумом, установленим для працездатних осіб станом на 01.01.2018 року (1762 гривні).

12.05.2023 Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 481 «Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704» (далі - Постанова № 481), пунктом 2 якої внесено зміни до пункту 4 Постанови № 704, виклавши абзац перший в такій редакції: « 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.».

Отже, починаючи з 20.05.2023 пункт 4 Постанови №704 було викладено в новій редакції, яка не передбачає застосування прожиткового мінімуму, встановленого на 1 січня відповідного календарного року при розрахунку розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб.

Водночас рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 у справі № 320/29450/24, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2025, визнано протиправним та нечинним пункт 2 Постанови № 481.

Однак, Верховний Суд у постанові від 16.07.2026 у справі № 320/29450/24 зазначені судові рішення скасував та ухвалив нову постанову, якою у задоволенні позову про визнання протиправним пункту 2 Постанови № 481 відмовив.

Таким чином, з 20.05.2023 підстави для обчислення посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, відсутні, а період, за який підлягає перерахунку грошове забезпечення, обмежується 19.05.2023.

Таким чином, у період з 29.01.2020 по 19.05.2023 позивач мав право на обчислення посадового окладу та окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного календарного року, на відповідні тарифні коефіцієнти, а суд першої інстанції дійшов правильного висновку про протиправність бездіяльності відповідача, а доводи апелянта щодо постанови №481 правильності цих висновків не спростовують, оскільки вона застосовується з 20.05.2023 і спірного періоду не охоплює.

Водночас, обґрунтовуючи свої висновки, суд першої інстанції послався на Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджений наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260, який не поширюється на військовослужбовців Національної гвардії України.

Визначаючи складові грошового забезпечення, які підлягають перерахунку, колегія суддів зазначає таке.

Стосовно таких складових грошового забезпечення як щомісячної премії, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань та допомоги для оздоровлення, колегія суддів зазначає наступне.

У пунктах 1-2 XX. Матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань Інструкції №200 визначено, що військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) за рішенням командира військової частини надається в межах фонду грошового забезпечення, затвердженого в кошторисі військової частини, один раз на рік матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення, на яке військовослужбовець має право згідно із чинним законодавством України на день звернення.

Розмір матеріальної допомоги визначається комісією на підставі інформації, наданої фінансовим відділенням (службою) військової частини про затверджений фонд грошового забезпечення та можливість проведення виплати. Склад комісії затверджується наказом командира військової частини.

Матеріальна допомога надається на підставі рапорту в кожному конкретному випадку.

Рішення комісії оформлюється протоколом, який затверджується командиром військової частини, і разом з рапортами військовослужбовців передається до фінансового підрозділу для виплати матеріальної допомоги.

Матеріальна допомога військовослужбовцям надається за місцем штатної служби.

Отже, розмір матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань обрахований відповідачем, виходячи із затвердженого розміру такої допомоги, який розрахований в межах фонду грошового забезпечення, затвердженого в кошторисі військової частини. Отже, такий вид грошового забезпечення як матеріальна допомога на вирішення соціально-побутових питань не залежить від зростання посадового окладу, а відтак вона не підлягає перерахунку.

У пунктах 1-2 XVII. Преміювання осіб офіцерського складу, осіб рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом Інструкції №200 вказано, що Командири (начальники) військових частин Національної гвардії України мають право преміювати осіб офіцерського складу, осіб рядового, сержантського та старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, за їх особистий внесок у загальні результати служби.

Преміювання здійснюється відповідно до положення про преміювання, розробленого, враховуючи специфіку та особливості виконання покладених завдань на військову частину.

Розміри премії встановлюються за рішенням командувача Національної гвардії України з урахуванням наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Національної гвардії України, та особливостей проходження служби.

Отже, премія не залежить від збільшення розміру посадового окладу, натомість безпосередньо залежить від наявного фонду грошового забезпечення, оскільки розподіл бюджетних асигнувань на виплату премії відбуваються після нарахування обов`язкових складових грошового забезпечення, а решта сум бюджету на відповідний місяць фінансового органу, розподіляється між усіма військовослужбовцями з огляду на їх службу.

Колегія суддів вважає, що у цей період служби позивач мав гарантоване право на отримання щомісячних видів грошового забезпечення, постійні/сталі розміри яких встановлені/затверджені Кабінетом Міністрів України в залежності від посади, звання та тривалості служби (посадовий оклад, оклад за військовим (спеціальним) званням, відсоткова надбавка за вислугу років), обчислених із застосуванням належної розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого Законом про Державний бюджет України на 1 січня відповідного календарного року.

Права позивача на належне грошове забезпечення у розмірах, гарантованих законодавством, мають бути захищені/поновлені шляхом проведення нового перерахунку цих щомісячних видів грошового забезпечення, які належать до його сталих складових, із застосуванням належної розрахункової величини.

Щодо інших щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавка за особливості проходження служби та премія), то їх розмір не встановлений актами Кабінету Міністрів України і не є постійним.

Згідно з пунктом 5 постанови КМУ №704 право установлювати розміри цих видів грошового забезпечення надано керівникам державних органів у межах бюджетних асигнувань, що виділяються на їх утримання, та за рахунок економії фонду грошового забезпечення.

Відповідні кошториси розроблялися та затверджувалися з урахуванням потреб на виплату грошового забезпечення, розрахованого із прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 01.01.2018 року (1762 грн), а фактичне встановлення надбавки та премії індивідуально кожному здійснювалося наказом командира (начальника) в залежності від особливостей проходження служби, складності та показників виконуваних обов`язків, з урахуванням дисципліни тощо.

Статтею 15 Закону України "Про оплату праці" передбачено, що оплата праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі актів Кабінету Міністрів України в межах бюджетних асигнувань.

Відповідно до статті 51 Бюджетного кодексу України керівники бюджетних установ утримують чисельність працівників, військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та здійснюють фактичні видатки на заробітну плату (грошове забезпечення), включаючи видатки на премії та інші види заохочень чи винагород, матеріальну допомогу, лише в межах бюджетних асигнувань на заробітну плату (грошове забезпечення), затверджених для бюджетних установ у кошторисах.

Тобто, при щомісячному вирішенні розміру надбавки за особливості проходження служби та щомісячної премії, а також при наданні матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, командир (начальник) мав діяти у межах бюджетних асигнувань, установлених у кошторисі.

Зі зміною розміру посадового окладу обов`язковим є перерахунок складових грошового забезпечення оклад за військовим (спеціальним) званням, надбавка за вислугу років та відповідно розмір допомоги для оздоровлення.

Водночас, колегія суддів зазначає, що перерахунок посадових окладів не тягне перегляд сум раніше виплачених надбавок за особливості проходження служби, премій та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань і не є підставою для спонукання відповідача здійснити їх повторний перерахунок із нових/збільшених окладів з одночасним застосуванням тих відсоткових розмірів, які були визначені виходячи з наявного тоді фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі на відповідний рік, та в межах утвореного тоді фонду преміювання.

Колегія суддів вважає, що у зв`язку з переглядом окладів новому перерахунку підлягають лише ті похідні від окладів додаткові (щомісячні та одноразові) види грошового забезпечення, постійні/сталі розміри яких безпосередньо визначені/затверджені актами Кабінету Міністрів України (зокрема пунктами 1, 6 постанови КМУ №704), а також ті виплати, розміри яких законодавчо прив`язані до суми місячного грошового забезпечення.

Як встановлено судом, у спірний період позивачу були виплачені грошова допомога для оздоровлення за 2020, 2021, 2022 та 2023 роки, розмір якої визначається виходячи з місячного грошового забезпечення, а тому вона підлягає перерахунку.

Натомість щомісячна премія, надбавка за особливості проходження служби та матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, розміри яких визначалися командиром у межах наявного тоді фонду грошового забезпечення, перерахунку не підлягають, а тому висновки суду першої інстанції щодо перерахунку премії та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань є помилковими.

Таким чином, перерахунку за період з 29.01.2020 по 19.05.2023 підлягають посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років, а також грошова допомога для оздоровлення за 2020, 2021, 2022 та 2023 роки.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (частина друга статті 77 КАС України).

Відповідно до вимог статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно з частинами першою – третьою статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ч. 1-2 ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Згідно з частиною четвертою статті 317 КАС України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив наявність правових підстав для перерахунку грошового забезпечення позивача, проте помилково визначив складові грошового забезпечення, які підлягають перерахунку, проте помилково визначив складові грошового забезпечення, які підлягають перерахунку, а тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині перерахунку премії та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань з прийняттям нової постанови про відмову в цій частині позовних вимог.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України задовольнити частково.

Скасувати Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2026 року у справі № 420/8839/26 в частині визнання протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, премії за період з 29 січня 2020 року по 19 травня 2023 року та зобов`язання Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, премії за період з 29 січня 2020 року по 19 травня 2023 року.

У цій частині прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволення позовних вимог ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, премії за період з 29 січня 2020 року по 19 травня 2023 року та зобов`язання Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, премії за період з 29 січня 2020 року по 19 травня 2023 року.

В іншій частині рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2026 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Головуюча суддя Г.П. Казанчук

Суддя Ю.М. Градовський

Суддя О.В. Єщенко