Постанова від 20 жовтня 2026 р. у справі №420/9398/26 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 жовтня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/9398/26

перша інстанція: суддя Тарасишина О.М.,

повний текст судового рішення

складено 25.06.2026, м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючої-судді – Казанчук Г.П.

суддів – Градовського Ю.М., Єщенка О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одеса апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25 червня 2026 року у справі № 420/9398/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВИКЛАД ОБСТАВИН :

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 , в якому просив суд:

- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_2 та Військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення, нарахування та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення з 02.02.2025 по 31.07.2025, грошової допомоги для оздоровлення за 2025 рік без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» на 01 січня 2025 року;

- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення з 31.07.2025 по 30.11.2025 без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» на 01 січня 2025 року;

- зобов`язати Військова частина НОМЕР_1 здійснити перерахунок грошового забезпечення ОСОБА_1 з 02.02.2025 по 31.07.2025, грошової допомоги для оздоровлення за 2025 рік з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» станом на 01.01.2025, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1 і 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб;

- зобов`язати Військова частина НОМЕР_1 здійснити перерахунок грошового забезпечення ОСОБА_1 з 31.07.2025 по 30.11.2025 з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» станом на 01.01.2025, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1 і 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб;

- зобов`язати Військова частина НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати за період з 01.03.2025 по дату фактичної виплати грошового забезпечення.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що у 2025 році він проходив військову службу у військових частинах НОМЕР_2 та НОМЕР_1 , проте посадовий оклад та оклад за військовим званням обчислювалися йому виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018 (1762 грн), а не з прожиткового мінімуму, встановленого законом на 01 січня 2025 року.

На думку позивача, після скасування постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18 пункту 6 постанови Кабінету Міністрів України №103 та визнання протиправним пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 №481 відповідачі зобов`язані були обчислювати його грошове забезпечення з прожиткового мінімуму, встановленого законом на 1 січня календарного року.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 25 червня 2026 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_2 та Військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення, нарахування та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення з 02.02.2025 по 31.07.2025, грошової допомоги для оздоровлення за 2025 рік без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2025 року.

Визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення з 31.07.2025 по 30.11.2025 без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2025 року.

Зобов`язано Військова частина НОМЕР_1 здійснити перерахунок грошового забезпечення ОСОБА_1 з 02.02.2025 по 31.07.2025, грошової допомоги для оздоровлення за 2025 рік, а також грошового забезпечення з 31.07.2025 по 30.11.2025 з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» станом на 01.01.2025, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1 і 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».

В решті позовних вимог відмовлено.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що з 29.01.2020, тобто з дня набрання законної сили постановою Шостого апеляційного адміністративного суду у справі №826/6453/18, діє первинна редакція пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України №704, яка передбачає обчислення посадових окладів та окладів за військовим званням з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року.

Суд першої інстанції зазначив, що пункт 4 постанови №704 і після 20.05.2023 підлягає застосуванню у первинній редакції в частині, що не суперечить закону про Державний бюджет України на відповідний рік, а тому грошове забезпечення позивача у 2025 році мало обчислюватися з прожиткового мінімуму, встановленого на 01.01.2025.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про одночасну компенсацію податку з доходів фізичних осіб та компенсацію втрати частини доходів, суд першої інстанції виходив з того, що такі вимоги є передчасними.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, Військова частина НОМЕР_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог до військової частини НОМЕР_1 відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що до 01.08.2025 позивач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 , яка самостійно формувала платіжні відомості та несла відповідальність за повноту нарахування грошового забезпечення, а тому військова частина НОМЕР_1 не є належним відповідачем за цей період.

Апелянт вказує, що з дня набрання законної сили рішенням у справі №826/6453/18 попередня редакція пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України №704 не відновлювалася, а інших нормативно-правових актів з цього питання Кабінет Міністрів України не ухвалював.

Також апелянт посилається на те, що постановою Верховного Суду від 16.07.2026 у справі №320/29450/24 скасовано рішення судів попередніх інстанцій, якими постанову Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 №481 було визнано протиправною, а Верховний Суд дійшов висновку, що, приймаючи цю постанову, Кабінет Міністрів України діяв у межах своєї компетенції.

Крім того, апелянт вважає, що позивач пропустив строк звернення до суду без поважних причин, а суд першої інстанції не розглянув його клопотання про залишення позовної заяви без розгляду.

Рух справи в апеляційній інстанції:

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 14.09.2026 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою відповідача.

Відповідно до вимог статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі – КАС України) суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

За правилами частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, суд апеляційної інстанції, -

УСТАНОВИВ:

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 у період з 02.02.2025 по 31.07.2025 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 , яка у цей період перебувала у спільному фінансовому господарстві з військовою частиною НОМЕР_1 .

Наказом командира військової частини НОМЕР_3 від 31.07.2025 №218 (по особовому складу) позивача призначено на посаду заступника командира 9 стрілецької роти з психологічної підтримки персоналу НОМЕР_4 батальйону військової частини НОМЕР_1 , до виконання обов`язків за якою він приступив з 01.10.2025.

У період з 02.02.2025 по 30.11.2025 посадовий оклад та оклад за військовим званням позивача обчислювалися виходячи з розміру 1762 грн, помноженого на відповідні тарифні коефіцієнти.

Позивач звертався до відповідача із заявою про перерахунок та виплату грошового забезпечення у повному обсязі, проте такий перерахунок проведено не було.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 07.04.2026 відкрито провадження у справі.

Надаючи оцінку обставинам справи та доводам апеляційної скарги, колегія суддів зазначає таке.

Згідно з частиною 1 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог позивачем не оскаржується, а тому в цій частині судом апеляційної інстанції не переглядається.

Відповідно до статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" №2011-XII від 20.12.1991 року (надалі - Закон №2011-XII) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Кабінет Міністрів України прийняв постанову №704 від 30.08.2017 року "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (надалі постанова КМУ №704), яка набрала чинності з 01.03.2018 року та якою, зокрема, затверджено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 1, схему тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 14, розміри надбавки за вислугу років згідно з додатком 16.

Пунктом 2 постанови КМУ №704 установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Згідно з пунктом 5 постанови КМУ №704 керівникам державних органів надано право у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання, установлювати надбавку за особливості проходження служби в розмірі до 100 відсотків посадового окладу з урахуванням окладу за військовим (спеціальним) званням та надбавки за вислугу років, здійснювати преміювання відповідно до особистого внеску в загальний результат служби у межах фонду преміювання, утвореного в розмірі не менш як 10 відсотків посадових окладів та економії фонду грошового забезпечення, а також надавати один раз на рік матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує місячного грошового забезпечення, та допомогу для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.

Пунктом 4 постанови КМУ №704 (у редакції, чинній на момент її прийняття) було установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Згодом постановою Кабінету Міністрів України №103 від 21.02.2018 року "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" у постанові КМУ №704 пункт 4 викладено в такій редакції: "4.

Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.".

Між тим, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 року в адміністративній справі №826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України №103 від 21.02.2018 року "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб", яким зокрема внесено зміни до пункту 4 постанови КМУ №704.

З дня набрання законної сили рішенням у справі № 826/6453/18 діє редакція пункту 4 постанови КМУ № 704, яка діяла до зазначених змін, внаслідок чого була відновлена дія пункту 4 постанови КМУ № 704 у первісній редакції, яка визначала розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а не на 01.01.2018 року.

Отже, з дня набрання законної сили рішенням у справі № 826/6453/18 виникли підстави для обчислення розмірів посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням на підставі первинної редакції пункту 4 постанови КМУ №704 шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідні тарифні коефіцієнти згідно з додатками 1 і 14.

Такий висновок відповідає правовій позиції, наведеній у постановах Верховного Суду від 19.10.2022 року у справі № 400/6214/21, від 25.04.2024 року у справі №240/16735/21, від 05.06.2024 року у справі №420/18318/23 у подібних правовідносинах, пов`язаних із застосуванням пункту 4 постанови КМУ №704 при нарахуванні грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, починаючи з 29.01.2020 року.

Такий висновок побудований на принципі подолання правової колізії, за яким перевагу у застосуванні має нормативний акт вищої юридичної сили.

Відповідно до частини другої статті 265 КАС України нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Отже, з 29.01.2020 до 19.05.2023 посадові оклади та оклади за військовим званням військовослужбовців мали визначатися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт.

12.05.2023 Кабінет Міністрів України прийняв постанову №481 «Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. №103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. №704», яка набрала чинності 20.05.2023.

Пунктом 2 постанови №481 абзац перший пункту 4 постанови №704 викладено в такій редакції: « 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14».

Отже, починаючи з 20.05.2023 пункт 4 постанови №704 діє в редакції, яка не передбачає застосування прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, для визначення розмірів посадових окладів та окладів за військовим званням.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 у справі №320/29450/24, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2025, пункт 2 постанови №481 було визнано протиправним та нечинним.

Однак постановою Верховного Суду від 16.07.2026 у справі №320/29450/24 рішення судів попередніх інстанцій скасовано та ухвалено нову постанову, якою у задоволенні позову про визнання протиправним пункту 2 постанови №481 відмовлено.

У зазначеній постанові Верховний Суд констатував, що за відсутності базового спеціального закону норми щодо структури, складових розрахунку та розмірів грошового забезпечення військовослужбовців встановлюються актами Кабінету Міністрів України, зокрема постановою №704, якою визначено конкретний механізм розрахунку грошового забезпечення та базовий критерій для такого розрахунку.

Верховний Суд також дійшов висновку, що, приймаючи постанову №481 і встановлюючи розрахункову величину для визначення посадових окладів у твердому розмірі, Кабінет Міністрів України діяв у межах своєї компетенції, визначеної статтею 117 Конституції України та статтею 20 Закону України «Про Кабінет Міністрів України».

Таким чином, пункт 4 постанови №704 у редакції постанови №481 є чинним і підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Відтак у період з 02.02.2025 по 30.11.2025 посадовий оклад та оклад за військовим званням позивача правомірно обчислювалися виходячи з розміру 1762 грн, а підстави для обчислення його грошового забезпечення, а також грошової допомоги для оздоровлення за 2025 рік з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2025, відсутні.

Висновок суду першої інстанції про те, що після 20.05.2023 пункт 4 постанови №704 підлягає застосуванню у первинній редакції, не відповідає нормам матеріального права, оскільки ґрунтується на рішеннях судів у справі №320/29450/24, які скасовані Верховним Судом.

Колегія суддів вважає необхідним акцентувати увагу на тому, що при вирішенні даної справи, при виборі і застосуванні норм права, за правилами ч.5 ст. 242 КАС України, необхідно враховувати правові висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, що містяться у постановах Верховного Суду.

Тому, віршуючи дану справу колегія суддів застосовує правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 16 липня 2026 року у справі №320/29450/24.

Таким чином, нарахування та виплата позивачу грошового забезпечення та матеріально допоомги для оздоровлення після 18.06.2025 року, тобто протягом спірного періоду з 02.02.2025 року по 30.11.2025, здійснювалась відповідачем з розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями, виходячи з розміру 1762,00 гривні правомірно.

Враховуючи відсутність у позивача права на перерахунок грошового забезпечення за спірний період, колегія суддів не надає оцінку його складовим, а також доводам апелянта щодо належності відповідача та пропуску позивачем строку звернення до суду, оскільки вони не впливають на результат вирішення спору.

Таким чином, доводи апеляційної скарги щодо неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права знайшли своє підтвердження, а рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог підлягає скасуванню з ухваленням нової постанови про відмову в задоволенні позову.

Оскільки позовні вимоги до обох відповідачів ґрунтуються на одних і тих самих підставах, а позивач не мав права на перерахунок грошового забезпечення за спірний період, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині задоволених позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (частина друга статті 77 КАС України).

Відповідно до вимог статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ч. 1-2 ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Враховуючи, що судом першої інстанції неправильно застосовані норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, колегія суддів, керуючись пунктом 4 частини 1 статті 317 КАС України, вважає необхідним скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову.

Підстав для перерозподілу судових витрат немає.

Керуючись статтями 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 задовольнити.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25 червня 2026 року у справі № 420/9398/26 скасувати та ухвалити нову постанову.

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Головуюча суддя Г.П. Казанчук

Суддя Ю.М. Градовський

Суддя О.В. Єщенко