Суд: П'ятий апеляційний адміністративний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо
Дата: 20 жовтня 2026 р.
Справа: №420/13541/26
Суддя: Казанчук Г.П.
П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
————————————————————————
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
21 жовтня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/13541/26
перша інстанція: суддя Стефанов С.О.,
повний текст судового рішення
складено 29.06.2026, м. Одеса
П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючої-судді – Казанчук Г.П.
суддів – Градовського Ю.М., Єщенка О.В.
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одеса апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29 червня 2026 року у справі № 420/13541/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,-
ВИКЛАД ОБСТАВИН :
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просив суд:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 по 04.03.2020 із застосуванням щомісячної фіксованої індексації відповідно до абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078;
- стягнути з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 щомісячну фіксовану індексацію у розмірі 3996,03 грн за період з 01.03.2018 по 04.03.2020 у загальному розмірі 95904,72 грн із застосуванням щомісячної фіксованої індексації відповідно до абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що він проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 та 04.03.2020 був виключений зі списків особового складу частини.
Позивач вказував, що у березні 2018 року у зв`язку з набранням чинності постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 відбулося підвищення його посадового окладу, проте розмір підвищення його грошового забезпечення у березні 2018 року склав лише 467,12 грн, що є меншим за суму можливої індексації у цьому місяці, яка становила 4463,15 грн.
На думку позивача, відповідач протиправно не нараховував і не виплачував йому індексацію-різницю у розмірі 3996,03 грн щомісячно з 01.03.2018 до дня виключення зі списків особового складу частини.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 29 червня 2026 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо неврахування вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 при нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 04.03.2020 включно.
Зобов`язано Військова частина НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 щомісячну індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 04.03.2020 включно відповідно до вимог абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, у фіксованій величині 3996,03 грн на місяць, з урахуванням виплачених сум.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що березень 2018 року є місяцем підвищення доходу позивача, а тому відповідач у цьому місяці мав вирішити питання про наявність у позивача права на індексацію-різницю.
Суд першої інстанції встановив, що згідно з довідкою військової частини у лютому 2018 року позивачу нараховано грошове забезпечення в сумі 8402,04 грн, а у березні 2018 року – 8869,16 грн, тобто розмір підвищення доходу склав 467,12 грн, що є меншим за суму можливої індексації 4463,15 грн, а тому позивач має право на індексацію-різницю у розмірі 3996,03 грн на місяць.
Водночас суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення конкретної загальної суми та обрав спосіб захисту у вигляді зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити індексацію-різницю у визначеній фіксованій величині з урахуванням виплачених сум.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, Військова частина НОМЕР_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів на відповідний рік, Порядок №1078 не передбачає механізму виплати сум індексації у поточному році за минулі періоди, а в державі діє особливий період і склалася складна фінансово-економічна ситуація.
Апелянт вказує, що військові частини відповідно до Інструкції №260 виконували роз`яснення Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 04.01.2016 №248/3/9/1/2 щодо ненарахування індексації грошового забезпечення.
Також апелянт зазначає, що у березні 2018 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №704 були підвищені посадові оклади військовослужбовців, березень 2018 року став базовим, а обчислення індексу споживчих цін для подальшої індексації здійснювалося з квітня 2018 року.
На думку апелянта, порівняння підвищення грошового забезпечення із сумою індексації здійснюється в умовах березня 2018 року з урахуванням усіх складових грошового забезпечення, які не мають разового характеру, підвищення грошового забезпечення позивача перевищило суму індексації, а індекс споживчих цін, обчислений наростаючим підсумком з квітня 2018 року, перевищив поріг індексації лише у грудні 2018 року.
Апелянт вважає, що розрахунок індексації, наведений позивачем, є помилковим та не відповідає вимогам абзаців першого та третього пункту 5 Порядку №1078.
Рух справи в апеляційній інстанції:
Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 14.09.2026 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою відповідача.
Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін, посилаючись на правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 23.03.2023 у справі №400/3826/21, від 29.03.2023 у справі №380/5493/21, від 06.04.2023 у справі №420/11424/21, від 12.04.2023 у справі №420/6982/21.
Відповідно до вимог статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі – КАС України) суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
За правилами частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, суд апеляційної інстанції, -
УСТАНОВИВ:
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 04.03.2020 №45 позивача з 04 березня 2020 року виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.
Позивач звертався до відповідача із заявою щодо нарахування та виплати індексації-різниці за період з 01.03.2018 по 04.03.2020 та надання довідок про нараховане грошове забезпечення.
Листом від 07.05.2026 №1044/303/276 відповідач повідомив позивача, що індексація грошового забезпечення виплачена йому в повному обсязі, та надав довідки про нараховане грошове забезпечення і нараховану індексацію за період з 01.01.2018 по 04.03.2020.
Згідно з довідкою відповідача про нараховане грошове забезпечення у лютому 2018 року позивачу нараховано: оклад за військовим званням – 60,00 грн, посадовий оклад – 645,00 грн, надбавку за вислугу років – 246,75 грн, надбавку за виконання особливо важливих завдань – 475,88 грн, надбавку за роботу в умовах режимних обмежень – 64,50 грн, надбавку за кваліфікацію – 25,80 грн, премію – 3715,20 грн, щомісячну додаткову грошову винагороду – 3168,91 грн, а всього 8402,04 грн.
У березні 2018 року позивачу нараховано: оклад за військовим званням – 950,00 грн, посадовий оклад – 2820,00 грн, надбавку за вислугу років – 1696,50 грн, надбавку за виконання особливо важливих завдань – 655,98 грн, надбавку за роботу в умовах режимних обмежень – 282,00 грн, надбавку за кваліфікацію – 141,00 грн, премію – 2323,68 грн, а всього 8869,16 грн.
Відповідно до довідки відповідача про нараховану індексацію у період з грудня 2018 року позивачу нараховувалася лише поточна індексація грошового забезпечення, обчислена з урахуванням березня 2018 року як місяця підвищення доходу, а індексація-різниця йому не нараховувалася та не виплачувалася.
12.05.2026 позивач звернувся до суду з цим позовом.
Згідно з частиною 1 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог позивачем не оскаржується, а тому в цій частині судом апеляційної інстанції не переглядається.
Надаючи оцінку обставинам справи та доводам апеляційної скарги, колегія суддів зазначає таке.
Приписами частини 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" №2011-XII від 20.12.1991 року (надалі - Закон №2011-XII) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Згідно з частиною третьою статті 9 Закону №2011-XII грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін визначає Закон України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 №1282-XII (далі – Закон №1282-XII).
Статтею 1 Закону №1282-XII визначено, що індексація грошових доходів населення – встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Відповідно до статті 2 Закону №1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема оплата праці (грошове забезпечення), у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотки (стаття 4 Закону №1282-XII).
Згідно зі статтею 18 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» індексація доходів населення належить до державних соціальних гарантій, які відповідно до статті 19 цього Закону є обов`язковими для всіх підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Порядок проведення індексації грошових доходів населення затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 (далі – Порядок №1078).
Пунктами 2, 4 Порядку №1078 передбачено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема грошове забезпечення військовослужбовців, у межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Відповідно до абзацу п`ятого пункту 4 Порядку №1078 сума індексації визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.
Таким чином, індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці, а її проведення у зв`язку зі зростанням споживчих цін є обов`язковим для всіх роботодавців незалежно від форми власності.
Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом у постановах від 19 липня 2019 року у справі №240/4911/18, від 16 вересня 2020 року у справі №815/2590/18.
Постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 №1013, яка застосовується з 01 грудня 2015 року, пункт 5 Порядку №1078 викладено в новій редакції.
Відповідно до абзаців першого – п`ятого пункту 5 Порядку №1078 у цій редакції у разі підвищення тарифних ставок (окладів) значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.
Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.
Сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу.
Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.
У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати, а у разі підвищення тарифної ставки (окладу) у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.
Згідно з абзацом шостим пункту 5 Порядку №1078 до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації.
Порядок №1078 передбачає можливість виплати двох видів індексації грошового доходу, умовно кажучи, поточної індексації та індексації-різниці, суми яких можуть нараховуватися як одночасно, так і окремо одна від одної.
Закон №1282-XII і Порядок №1078 поняття «фіксованої» суми індексації не містять, проте з 01 грудня 2015 року в абзацах третьому – шостому пункту 5 Порядку №1078 по суті йдеться про індексацію-різницю, право на яку виникає тоді, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір підвищення доходу менший за суму можливої індексації, що склалась у цьому місяці.
Якщо у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) сума такої індексації нараховується, то вона виплачується до наступного підвищення тарифних ставок (окладів), а до неї надалі додається поточна індексація.
Системний аналіз пункту 1, абзаців четвертого, шостого пункту 5 Порядку №1078 дає підстави для висновку, що нарахування й виплата індексації-різниці мають щомісячний фіксований характер, гарантуються законом і є обов`язковими для підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності.
З 01 березня 2018 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», якою встановлені нові розміри посадових окладів військовослужбовців, а тому з огляду на правила пунктів 5, 10-2 Порядку №1078 березень 2018 року став місяцем підвищення доходу військовослужбовців, з якого здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення.
Відповідно до абзацу четвертого пункту 5 Порядку №1078 військовослужбовець має право на отримання індексації-різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалась у березні 2018 року.
Для правильного застосування абзаців третього – шостого пункту 5 Порядку №1078 суд повинен встановити: розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року (А); суму можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року (Б); чи перевищує розмір підвищення доходу (А) суму можливої індексації (Б).
Розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення в лютому 2018 року, при цьому в обидві суми враховуються складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру, у тому місяці, за який вони були нараховані.
Сума можливої індексації грошового забезпечення в березні 2018 року (Б) визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків.
Якщо розмір підвищення доходу (А) дорівнює або є меншим за суму можливої індексації (Б), це є підставою для нарахування й виплати індексації-різниці, розмір якої визначається як різниця між сумою можливої індексації (Б) і розміром підвищення доходу (А), до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби.
Такий правовий підхід викладено у постановах Верховного Суду від 23 березня 2023 року у справі №400/3826/21, від 29 березня 2023 року у справі №380/5493/21, від 06 квітня 2023 року у справі №420/11424/21, від 20 квітня 2023 року у справі №320/8554/21, від 06 липня 2023 року у справі №560/6682/22.
При цьому у постанові від 29 грудня 2025 року у справі №560/12915/23 Верховний Суд наголосив на обов`язку суду визначити конкретний розмір індексації-різниці.
Як встановлено судом, відповідач не нараховував і не виплачував позивачу індексацію-різницю з 01 березня 2018 року та не вирішував питання щодо наявності у позивача права на цей вид індексації.
Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення військовослужбовців здійснювалося з лютого 2008 року, тобто з місяця, наступного за місяцем підвищення посадових окладів відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 №1294, і до березня 2018 року підвищення посадових окладів військовослужбовців не відбувалося.
При кожному наступному перевищенні порогу індексації приріст індексу споживчих цін обчислюється наростаючим підсумком як добуток індексів, що перевищили поріг, за вирахуванням 100 відсотків.
За офіційними даними Державної служби статистики України за період з лютого 2008 року по березень 2018 року поріг індексації перевищувався 38 разів, а саме: у 2008 році – 9 разів, у 2009 році – 5 разів, у 2010 році – 4 рази, у 2011 році – 3 рази, у 2014 році – 8 разів, у 2015 році – 8 разів, у 2016 році – 1 раз, тоді як у 2012, 2013, 2017 роках та у січні – березні 2018 року поріг індексації не перевищувався.
Відтак величина приросту індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення у березні 2018 року становила 253,30 відсотка.
Прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на березень 2018 року відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» становив 1762 грн.
Отже, сума можливої індексації грошового забезпечення військовослужбовця в березні 2018 року складала 4463,15 грн (1762 грн Ч 253,30% / 100%).
Згідно з довідкою відповідача грошове забезпечення позивача у лютому 2018 року складалося з окладу за військовим званням, посадового окладу, надбавки за вислугу років, надбавки за виконання особливо важливих завдань, надбавки за роботу в умовах режимних обмежень, надбавки за кваліфікацію, премії та щомісячної додаткової грошової винагороди і становило 8402,04 грн.
У березні 2018 року грошове забезпечення позивача, до складу якого увійшли оклад за військовим званням, посадовий оклад, надбавка за вислугу років, надбавка за виконання особливо важливих завдань, надбавка за роботу в умовах режимних обмежень, надбавка за кваліфікацію та премія, становило 8869,16 грн.
Усі зазначені складові грошового забезпечення є щомісячними і не мають разового характеру, а щомісячна додаткова грошова винагорода, виплата якої припинилася з 01 березня 2018 року, обліковувалася відповідачем у тому місяці, за який вона була нарахована.
Отже, розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року (А) з урахуванням усіх складових грошового забезпечення, які не мають разового характеру, становив 467,12 грн (8869,16 грн – 8402,04 грн).
Оскільки розмір підвищення доходу позивача (467,12 грн) не перевищив суму можливої індексації, що склалась у березні 2018 року (4463,15 грн), позивач відповідно до абзацу четвертого пункту 5 Порядку №1078 має право на отримання щомісячної індексації-різниці у розмірі 3996,03 грн (4463,15 грн – 467,12 грн).
Відповідно до абзацу шостого пункту 5 Порядку №1078 така сума індексації-різниці підлягала виплаті позивачу щомісячно до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дня виключення зі списків особового складу частини, а поточна індексація, яка складалася внаслідок перевищення індексу споживчих цін порогу індексації, мала додаватися до неї.
Відтак суд першої інстанції правильно встановив розмір підвищення доходу позивача та суму можливої індексації і дійшов обґрунтованого висновку про наявність у позивача права на індексацію-різницю у розмірі 3996,03 грн на місяць за період з 01.03.2018 по 04.03.2020.
Доводи апелянта про те, що березень 2018 року став місяцем підвищення доходу і обчислення індексу споживчих цін для подальшої індексації здійснювалося з квітня 2018 року, висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки саме у місяці підвищення доходу відповідач зобов`язаний був порівняти розмір підвищення доходу із сумою індексації, що склалась у цьому місяці, і вирішити питання про нарахування індексації-різниці.
Посилання апелянта на те, що індекс споживчих цін, обчислений з квітня 2018 року, перевищив поріг індексації лише у грудні 2018 року, стосується поточної індексації, яка відповідно до абзацу шостого пункту 5 Порядку №1078 додається до індексації-різниці, а не замінює її.
Твердження апелянта про те, що підвищення грошового забезпечення позивача у березні 2018 року перевищило суму індексації, спростовується довідкою самого відповідача про нараховане позивачу грошове забезпечення, з якої вбачається, що за рахунок усіх складових, які не мають разового характеру, дохід позивача збільшився лише на 467,12 грн.
Доводи апелянта про відсутність у Порядку №1078 механізму виплати сум індексації за минулі періоди колегія суддів також відхиляє, оскільки звільнення особи з військової служби не позбавляє її права на отримання виплат, на які вона мала право під час проходження служби, проте не отримала їх з незалежних від неї причин.
Посилання апелянта на обмеженість фінансових ресурсів та особливий період колегія суддів відхиляє, оскільки реалізація особою права, що пов`язане з отриманням бюджетних коштів і базується на спеціальних, чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.
Виплата індексації грошового забезпечення здійснюється за місцем перебування військовослужбовця на грошовому забезпеченні, і обмежене фінансування не впливає на право позивача отримати індексацію грошового забезпечення (постанови Верховного Суду від 19 липня 2019 року у справі №240/4911/18, від 07 серпня 2019 року у справі №825/694/17).
Повноваження відповідача щодо виплати індексації-різниці не є дискреційними, а роз`яснення міністерств, на які посилається апелянт, не є нормативно-правовими актами і не можуть змінювати правила, встановлені Законом №1282-XII та Порядком №1078.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (частина друга статті 77 КАС України).
Відповідно до вимог статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.
Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Згідно з частинами першою – третьою статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції під час розгляду цієї справи об`єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку і ухвалив законне, обґрунтоване рішення без порушень норм матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.
Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки апеляційна скарга залишається без задоволення, підстави для перерозподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України апеляційний суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29 червня 2026 року у справі № 420/13541/26 залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Головуюча суддя Г.П. Казанчук
Суддя Ю.М. Градовський
Суддя О.В. Єщенко
Оригінал: reyestr.court.gov.ua