Постанова від 20 жовтня 2026 р. у справі №420/7625/26 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 жовтня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/7625/26

Перша інстанція: суддя Бжассо Н.В.,

повний текст судового рішення

складено 02.07.2026, м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючої-судді – Казанчук Г.П.

суддів – Градовського Ю.М., Єщенка О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одеса апеляційну скаргу 1 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 02 липня 2026 року у справі № 420/7625/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до 1 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВИКЛАД ОБСТАВИН :

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до 1 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області, в якому просив суд:

- визнати протиправною бездіяльність 1 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 в період з 29 січня 2020 року по 20 травня 2023 року грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, компенсації невикористаної щорічної основної відпустки, одноразової грошової допомоги при звільненні, премії, визначивши їх розмір виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за спеціальним званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020, Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021, Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022, Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023, на відповідні тарифні коефіцієнти згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704, з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44;

- зобов`язати 1 державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошового забезпечення та зазначених виплат за період з 29 січня 2020 року по 20 травня 2023 року у вказаному порядку.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що він проходив службу цивільного захисту в 1 державному пожежно-рятувальному загоні Головного управління ДСНС України в Одеській області, і у період з 29 січня 2020 року по 20 травня 2023 року його грошове забезпечення нараховувалося та виплачувалося виходячи з посадового окладу та окладу за спеціальним званням, обчислених із прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, а не на 01 січня відповідного календарного року.

Відповідач у відзиві на позовну заяву проти задоволення позову заперечував, посилаючись на те, що розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за спеціальним званням є прожитковий мінімум для працездатних осіб, визначений законом на 01 січня 2018 року.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 02 липня 2026 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність 1 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 в період з 29 січня 2020 року по 20 травня 2023 року грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, премії, визначивши їх розмір виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за спеціальним званням, розрахованих із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного календарного року, з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44, та зобов`язано відповідача здійснити позивачу відповідний перерахунок та виплату.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що з 29.01.2020 позивач мав право на обчислення посадового окладу та окладу за спеціальним званням із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного календарного року, а перерахунок посадового окладу тягне за собою перерахунок грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та премії, які виплачувалися позивачу у спірний період, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб.

Відмовляючи у задоволенні вимог щодо компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки та одноразової грошової допомоги при звільненні, суд першої інстанції виходив з того, що у спірний період такі виплати позивачу не нараховувалися та не виплачувалися.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, 1 державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що у 2018-2023 роках асигнування на утримання ДСНС виділялися з розрахунку грошового забезпечення, обчисленого з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року (1762 грн), а постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 №481 визначено, що розміри посадових окладів та окладів за спеціальними званнями розраховуються виходячи з розміру 1762 грн.

Апелянт вважає, що суд першої інстанції неправильно застосував пункт 168.5 статті 168 Податкового кодексу України, оскільки виплати за рішенням суду звільненій особі включаються до її загального оподатковуваного доходу як інший дохід, мають ретроспективний характер і не є складовою поточного грошового забезпечення, а тому підстави для компенсації сум податку з доходів фізичних осіб відсутні.

Крім того, апелянт стверджує, що позивач пропустив строк звернення до суду, оскільки про стверджуване порушення своїх прав він мав дізнатися при звільненні зі служби 24 червня 2025 року, а позов подано лише 19 березня 2026 року, тобто з пропуском як місячного строку, встановленого частиною п`ятою статті 122 КАС України, так і тримісячного строку.

Рух справи в апеляційній інстанції:

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 14.09.2026 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою відповідача, витребувано адміністративну справу та призначено справу до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження.

Відповідно до вимог статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі – КАС України) суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

За правилами частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, суд апеляційної інстанції, -

УСТАНОВИВ:

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 проходив службу цивільного захисту на посаді командира відділення – водія 6 державної пожежно-рятувальної частини 1 державного пожежно-рятувального загону Головного управління ДСНС України в Одеській області (до зміни найменування – 6 державний пожежно-рятувальний загін, ідентифікаційний код НОМЕР_1 ).

Наказом ГУ ДСНС України в Одеській області від 01.05.2025 №365-НК/6033 позивача звільнено зі служби цивільного захисту за пунктом 176 підпунктом « 3» (за станом здоров`я), а згідно з витягом з наказу 1 державного пожежно-рятувального загону від 24.06.2025 №90-НК/6033 позивача 24 червня 2025 року виключено з кадрів ДСНС України та знято з усіх видів забезпечення.

На адвокатський запит представника позивача від 30.12.2025 відповідач листом від 09.01.2026 №60 33-63/60 33 повідомив, що при розрахунку грошового забезпечення позивача, а також інших щомісячних основних та додаткових видів грошового забезпечення з 29.01.2020 по 20.05.2023 застосовувався прожитковий мінімум 1762 грн, а позивачу був встановлений 10 тарифний розряд, та надав розрахунково-платіжні відомості на виплату грошового забезпечення позивача за період з 29.01.2020 по 20.05.2023 (вих. №60 33-3/60 33 04 від 06.01.2026).

Згідно з наданими відомостями у спірний період позивачу щомісячно нараховувалися посадовий оклад (3260,00 грн), оклад за спеціальним званням (950,00 грн, з вересня 2022 року – 1020,00 грн), надбавка за вислугу років, надбавка за особливості проходження служби, надбавка за кваліфікацію та премія, тобто посадовий оклад та оклад за спеціальним званням обчислювалися із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018 (1762 грн).

Крім того, позивачу були нараховані та виплачені матеріальна допомога у червні 2020 року в сумі 11531,00 грн та у жовтні 2021 року в сумі 12188,00 грн, матеріальна допомога на оздоровлення у червні 2022 року в сумі 13036,00 грн, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у листопаді 2022 року в сумі 12927,00 грн та матеріальна допомога у березні 2023 року в сумі 20979,00 грн.

Також згідно з відомостями одночасно з виплатою грошового забезпечення позивачу здійснювалася компенсація сум податку з доходів фізичних осіб.

З позовом до суду позивач звернувся 19.03.2026.

Надаючи оцінку обставинам справи та доводам апеляційної скарги, колегія суддів зазначає таке.

Щодо доводів апелянта про пропуск позивачем строку звернення до суду.

Положення статті 122 КАС України не містять норми, які б врегульовували порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належного їм грошового забезпечення, а тому до таких правовідносин підлягають застосуванню приписи статті 233 КЗпП України, а не місячний строк, встановлений частиною п`ятою статті 122 КАС України.

Приписами статті 233 КЗпП України у редакції, чинній до 19 липня 2022 року, передбачалося, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Верховний Суд у постанові від 08 серпня 2024 року у справі №380/29686/23 дійшов висновку про поширення дії статті 233 КЗпП України в редакції Закону №2352-IX тільки на ті відносини, які виникли після 19.07.2022.

Відповідно до частини другої статті 233 КЗпП України у редакції Закону України від 01.07.2022 №2352-IX у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, працівник має право звернутися до суду у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.

Тримісячний строк звернення до суду звільненої особи необхідно обчислювати з моменту, коли особа набула достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених їй сум (постанови Верховного Суду від 21 березня 2025 року у справі №460/21394/23, від 28 березня 2025 року у справі №400/6758/24).

Як встановлено судом, інформацію про застосовану відповідачем розрахункову величину та розрахунково-платіжні відомості позивач отримав лише на підставі листа відповідача від 09.01.2026, а з позовом до суду звернувся 19.03.2026, тобто в межах тримісячного строку.

Доводи апелянта про те, що про порушення своїх прав позивач мав дізнатися при звільненні 24 червня 2025 року, не підтверджені доказами отримання позивачем у цей день письмового повідомлення про суми та розрахункову величину, застосовану при обчисленні його грошового забезпечення.

Отже, підстави для висновку про пропуск позивачем строку звернення до суду відсутні.

Вирішуючи спір по суті, колегія суддів зазначає таке.

Приписами частини 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" №2011-XII від 20.12.1991 року (надалі - Закон №2011-XII) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Механізм та умови виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту визначає Інструкція про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, затверджена наказом МВС України від 20.07.2018 №623 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 16.08.2018 за №936/32388 (далі – Інструкція №623).

Кабінет Міністрів України прийняв постанову №704 від 30.08.2017 року "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (надалі постанова КМУ №704), яка набрала чинності з 01.03.2018 року та якою, зокрема, затверджено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 1, схему тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 14, розміри надбавки за вислугу років згідно з додатком 16.

Пунктом 2 постанови КМУ №704 установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Пунктом 4 постанови КМУ №704 (у редакції, чинній на момент її прийняття) було установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Згодом постановою Кабінету Міністрів України №103 від 21.02.2018 року "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" у постанові КМУ №704 пункт 4 викладено в такій редакції: "4.

Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.".

Між тим, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 року в адміністративній справі №826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України №103 від 21.02.2018 року "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб", яким зокрема внесено зміни до пункту 4 постанови КМУ №704.

З дня набрання законної сили рішенням у справі № 826/6453/18 діє редакція пункту 4 постанови КМУ № 704, яка діяла до зазначених змін, внаслідок чого була відновлена дія пункту 4 постанови КМУ № 704 у первісній редакції, яка визначала розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а не на 01.01.2018 року.

Отже, з дня набрання законної сили рішенням у справі № 826/6453/18 виникли підстави для обчислення розмірів посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням на підставі первинної редакції пункту 4 постанови КМУ №704 шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідні тарифні коефіцієнти згідно з додатками 1 і 14.

Такий висновок відповідає правовій позиції, наведеній у постановах Верховного Суду від 19.10.2022 року у справі № 400/6214/21, від 25.04.2024 року у справі №240/16735/21, від 05.06.2024 року у справі №420/18318/23 у подібних правовідносинах, пов`язаних із застосуванням пункту 4 постанови КМУ №704 при нарахуванні грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, починаючи з 29.01.2020 року.

Такий висновок побудований на принципі подолання правової колізії, за яким перевагу у застосуванні має нормативний акт вищої юридичної сили.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" установлено у 2020 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб з 1 січня - 2102 гривні.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2021 року встановлено у розмірі 2270 гривень.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2022 року встановлено у розмірі 2481 гривня.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2023 року встановлено у розмірі 2684 гривні.

Отже, починаючи з 29.01.2020 року прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням, грошове забезпечення яких регулюється постановою КМУ №704, зріс у порівнянні з прожитковим мінімумом, установленим для працездатних осіб станом на 01.01.2018 року (1762 гривні).

12.05.2023 Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 481 «Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704» (далі - Постанова № 481), пунктом 2 якої внесено зміни до пункту 4 Постанови № 704, виклавши абзац перший в такій редакції: « 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.».

Отже, починаючи з 20.05.2023 пункт 4 Постанови №704 було викладено в новій редакції, яка не передбачає застосування прожиткового мінімуму, встановленого на 1 січня відповідного календарного року при розрахунку розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб.

Водночас рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 у справі № 320/29450/24, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2025, визнано протиправним та нечинним пункт 2 Постанови № 481.

Однак, Верховний Суд у постанові від 16.07.2026 у справі № 320/29450/24 зазначені судові рішення скасував та ухвалив нову постанову, якою у задоволенні позову про визнання протиправним пункту 2 Постанови № 481 відмовив.

Таким чином, з 20.05.2023 підстави для обчислення посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, відсутні, а період, за який підлягає перерахунку грошове забезпечення, обмежується 19.05.2023.

Таким чином, у період з 29.01.2020 по 19.05.2023 позивач мав право на обчислення посадового окладу та окладу за спеціальним званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного календарного року, на відповідні тарифні коефіцієнти, а суд першої інстанції дійшов правильного висновку про протиправність бездіяльності відповідача.

Водночас суд першої інстанції помилково визначив кінцеву дату спірного періоду як 20.05.2023, оскільки з цієї дати набрала чинності постанова №481, а тому перерахунок підлягає здійсненню по 19.05.2023 включно.

Крім того, суд першої інстанції, обґрунтовуючи свої висновки, послався на Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджений наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260, який не поширюється на осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту.

Визначаючи складові грошового забезпечення, які підлягають перерахунку, колегія суддів зазначає таке.

Суд вважає, що у цей період служби позивач мав гарантоване право на отримання щомісячних видів грошового забезпечення, постійні/сталі розміри яких встановлені/затверджені Кабінетом Міністрів України в залежності від посади, звання та тривалості служби (посадовий оклад, оклад за військовим (спеціальним) званням, відсоткова надбавка за вислугу років), обчислених із застосуванням належної розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого Законом про Державний бюджет України на 1 січня відповідного календарного року.

Права позивача на належне грошове забезпечення у розмірах, гарантованих законодавством, мають бути захищені/поновлені шляхом проведення нового перерахунку цих щомісячних видів грошового забезпечення, які належать до його сталих складових, із застосуванням належної розрахункової величини.

Щодо інших щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавка за особливості проходження служби та премія), то їх розмір не встановлений актами Кабінету Міністрів України і не є постійним.

Згідно з пунктом 5 постанови КМУ №704 право установлювати розміри цих видів грошового забезпечення надано керівникам державних органів у межах бюджетних асигнувань, що виділяються на їх утримання, та за рахунок економії фонду грошового забезпечення.

Відповідні кошториси розроблялися та затверджувалися з урахуванням потреб на виплату грошового забезпечення, розрахованого із прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 01.01.2018 року (1762 грн), а фактичне встановлення надбавки та премії індивідуально кожному здійснювалося наказом командира (начальника) в залежності від особливостей проходження служби, складності та показників виконуваних обов`язків, з урахуванням дисципліни тощо.

Статтею 15 Закону України "Про оплату праці" передбачено, що оплата праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі актів Кабінету Міністрів України в межах бюджетних асигнувань.

Відповідно до статті 51 Бюджетного кодексу України керівники бюджетних установ утримують чисельність працівників, військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та здійснюють фактичні видатки на заробітну плату (грошове забезпечення), включаючи видатки на премії та інші види заохочень чи винагород, матеріальну допомогу, лише в межах бюджетних асигнувань на заробітну плату (грошове забезпечення), затверджених для бюджетних установ у кошторисах.

Тобто, при щомісячному вирішенні розміру надбавки за особливості проходження служби та щомісячної премії, а також при наданні матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, командир (начальник) мав діяти у межах бюджетних асигнувань, установлених у кошторисі.

Зі зміною розміру посадового окладу обов`язковим є перерахунок складових грошового забезпечення оклад за військовим (спеціальним) званням, надбавка за вислугу років та відповідно розмір допомоги для оздоровлення.

Водночас, колегія суддів зазначає, що перерахунок посадових окладів не тягне перегляд сум раніше виплачених надбавок за особливості проходження служби, премій та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань і не є підставою для спонукання відповідача здійснити їх повторний перерахунок із нових/збільшених окладів з одночасним застосуванням тих відсоткових розмірів, які були визначені виходячи з наявного тоді фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі на відповідний рік, та в межах утвореного тоді фонду преміювання.

Колегія суддів вважає, що у зв`язку з переглядом окладів новому перерахунку підлягають лише ті похідні від окладів додаткові (щомісячні та одноразові) види грошового забезпечення, постійні/сталі розміри яких безпосередньо визначені/затверджені актами Кабінету Міністрів України (зокрема пунктами 1, 6 постанови КМУ №704), а також ті виплати, розміри яких законодавчо прив`язані до суми місячного грошового забезпечення.

Згідно з Інструкцією №623 особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту надається грошова допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення, яка, відповідно, підлягає перерахунку у зв`язку зі зміною розміру посадового окладу та окладу за спеціальним званням.

Натомість премія, надбавка за особливості проходження служби та матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, розміри яких визначалися керівником у межах наявного тоді фонду грошового забезпечення та фонду преміювання, перерахунку не підлягають.

Таким чином, перерахунку за період з 29.01.2020 по 19.05.2023 підлягають посадовий оклад, оклад за спеціальним званням, надбавка за вислугу років та грошова допомога для оздоровлення, виплачена позивачу у вказаний період, а висновки суду першої інстанції щодо перерахунку премії та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань є помилковими.

Щодо доводів апелянта про відсутність підстав для компенсації сум податку з доходів фізичних осіб колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до пункту 168.5 статті 168 Податкового кодексу України суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних, зокрема, особами рядового і начальницького складу у зв`язку з виконанням обов`язків служби, підлягають компенсації в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктом 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44, грошова компенсація виплачується, зокрема, особам рядового і начальницького складу ДСНС, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби.

Оскільки суми, які підлягають виплаті позивачу внаслідок перерахунку, є складовими грошового забезпечення, право на яке позивач набув під час проходження служби, їх виплата має здійснюватися з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, а доводи апелянта в цій частині є безпідставними.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (частина друга статті 77 КАС України).

Відповідно до вимог статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно з частинами першою – третьою статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ч. 1-2 ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Згідно з частиною четвертою статті 317 КАС України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив наявність правових підстав для перерахунку грошового забезпечення позивача, проте помилково визначив складові грошового забезпечення, які підлягають перерахунку, та кінцеву дату спірного періоду, а тому рішення суду першої інстанції підлягає зміні з викладенням його мотивувальної частини в редакції цієї постанови та абзаців другого і третього резолютивної частини в новій редакції.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, а рішення змінюється лише в частині способу захисту порушеного права, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу 1 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області задовольнити частково.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 02 липня 2026 року у справі № 420/7625/26 змінити, виклавши мотивувальну частину рішення у редакції цієї постанови та виклавши абзаци другий і третій його резолютивної частини в такій редакції:

«Визнати протиправною бездіяльність 1 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 за період з 29 січня 2020 року по 19 травня 2023 року посадового окладу, окладу за спеціальним званням, надбавки за вислугу років, а також виплаченої у цей період грошової допомоги для оздоровлення виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за спеціальним званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020, Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021, Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022, Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023, на відповідні тарифні коефіцієнти згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704.

Зобов`язати 1 державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 за період з 29 січня 2020 року по 19 травня 2023 року посадового окладу, окладу за спеціальним званням, надбавки за вислугу років, а також виплаченої у цей період грошової допомоги для оздоровлення, визначивши їх розмір виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за спеціальним званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020, Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021, Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022, Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023, на відповідні тарифні коефіцієнти згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44, з урахуванням раніше виплачених сум.»

В іншій частині рішення Одеського окружного адміністративного суду від 02 липня 2026 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Головуюча суддя Г.П. Казанчук

Суддя Ю.М. Градовський

Суддя О.В. Єщенко