Постанова від 20 жовтня 2026 р. у справі №400/3656/24 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

———————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 жовтня 2026 р.м. ОдесаСправа № 400/3656/24

Перша інстанція: суддя Устинов І. А.,

повний текст судового рішення

складено 05.08.2024, м. Миколаїв

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючої-судді Казанчук Г.П.

суддів: Градовського Ю.М., Єщенка О.В.

вирішуючи клопотання Головного управління ДПС у Волинській області про залишення позовної заяви СТОВ Агрофірми «Україна» без розгляду за результатом розгляду апеляційної скарги Головного управління ДПС у Волинській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2024 року по справі за адміністративним позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Україна» до Головного управління ДПС у Волинській області та ДПС України про визнаття рішення протиправним та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВИКЛАД ОБСТАВИН:

У квітні 2024 року Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Україна» (далі – позивач, Товариство, платник) звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС у Волинській області (далі – відповідач, Управління, контролюючий орган), Державної податкової служби України (далі – ДПС України), у якому просило:

визнати протиправним та скасувати Рішення Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС у Волинській області від 31.03.2023 №8544714/03764353;

зобов`язати ДПС України зареєструвати податкову накладну від 29.11.2022 №5, складену Товариством в Єдиному реєстрі податкових накладних, датою її подання.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що за результатами здійснення господарських операцій, Товариством сформовано та направлено на реєстрацію у Єдиному реєстрі податкових накладних, податкову накладну. Проте, за результатами обробки, реєстрацію податкових накладних зупинено, запропоновано надати пояснення та копії документів щодо підтвердження інформації, зазначеної в ПН/РК. На виконання цієї пропозиції, позивач надав пояснення щодо зупиненої податкової накладної разом із копіями всіх наявних в нього документів, однак відповідачем прийнято рішення про відмову в реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних. Вважаючи, що рішення про відмову в реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних винесено протиправно, позивач звернувся до суду з позовом. Також, Товариство заявило клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до суду з цим позовом.

Миколаївський окружний адміністративний суд рішенням від 05.08.2024 адміністративний позов задовольнив.

П`ятий апеляційний адміністративний суд постановою від 03.12.2024 скасував рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 05.08.2024 та залишив без розгляду позов Товариства згідно з пунктом 8 частини першої статті 240, статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України).

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що Товариство пропустило встановлений частиною другою статті 122 КАС України строк звернення до адміністративного суду. Суд апеляційної інстанції зазначив, що відповідно до ухвали Миколаївського окружного адміністративного суду від 16.11.2023 у справі 400/13939/23 судом апеляційної інстанції було установлено, що позивач вже скористався правом оскарження рішень про відмову у реєстрації розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, зокрема №36797/03764353/2 від 20.04.2023 та 15.11.2023 звертався до суду першої інстанції із відповідною позовною заявою, у якій також клопотав про поновлення строку звернення до суду, обґрунтування поважності причин пропуску якого посилався на обмежувальні заходи з метою запобігання поширення коронавірусу та введення на території України воєнного стану. Миколаївський окружний адміністративний суд ухвалою від 16.11.2023 у справі № 400/13939/23 за результатами аналізу доводів та доказів позивача позовну заяву залишив без руху з підстав недотримання процесуальних строків на звернення до суду та визнання неповажними підстав, наведених позивачем. Позивач не скористався своїм правом на подання клопотання про поновлення строку, внаслідок чого ухвалою від Миколаївського окружного адміністративного суду від 11.12.2023 позов було повернуто. Таким чином, попереднє звернення позивача до Миколаївського окружного адміністративного суду спростовують його доводи про неможливість звернення до суду до 19.04.2024 (дата звернення із цією позовною заявою) через хворобу керівника та його вимушений переїзд до міста Києва та нівелюють доводи щодо неможливості звернення до суду у строки визначені КАС України

Товариство, не погодившись з постановою суду апеляційної інстанції, звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій позивач просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції у цій справі та залишити без змін рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 05.08.2024.

Верховний Суд постановою від 16.07.2026 року скасував постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 03.12.2024 року, а справу направив до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Ухвалюючи постанову, Верховний Суд зазначив, що суд апеляційної інстанції не надав належної правової оцінку усім підставам поважності причин пропуску строку звернення до суду, які Товариство зазначало у клопотанні про поновлення строку звернення. Вказано, що суд апеляційної інстанції, виявивши факт пропуску позивачем строку звернення до суду, не надав оцінку усім наведеним підставам пропуску строку, вирішуючи клопотання позивача.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.07.2026 року справа розподілена на головуючу-суддю Казанчук Г.П., суддів: Градовського Ю.М., Єщенка О.В.

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від14.09.2026 року прийнято адміністративну справу за апеляційною скаргою ГУ ДПС у Волинській області до свого провадження та призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження.

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 22.09.2026 року адміністративний позов залишено без руху та витребувані додаткові докази.

Відповідно до вимог статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі КАС України) суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

За правилами частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи клопотання про залишення позову без розгляду, суд апеляційної інстанції, -

УСТАНОВИВ:

Судом першої інстанції з`ясовано та підтверджено під час апеляційного розгляду, що Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю агрофірма “УКРАЇНА” (далі – СГ ТОВ Агрофірма “УКРАЇНА”) зареєстровано як юридична особа в установленому законом порядку. Відомості щодо юридичної особи внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Між СГ ТОВ Агрофірма "Україна" (Продавець) та ТОВ “Явкино Холдинг” (код ЄДРПОУ 43877851) (Покупець) укладено договір купівлі-продажу №13-12-21-к-й-пш від 31.10.2022. Відповідно п. 1.1. договору Продавець зобов`язується передати у власність Покупця сільськогосподарську продукцію (пшеницю) в кількості 5724 т. На виконання договору купівлі-продажу №13-12-21-к-й-пш від 31.10.2022 СГ ТОВ Агрофірма "Україна" направлено рахунок на оплату № 14 від 31 жовтня 2022 року щодо пшениці (код товару згідно УКТ ЗЕД – 1001) в кількості 5 724 т на загальну суму 26 902 819,46 грн., в т.ч. ПДВ – 3 303 855,02 грн.

На виконання вимог пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України) позивачем складено та направлено до податкового органу для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (надалі - ЄРПН): податкову накладну №5 від 29.11.2022 на загальну суму операції 26 902 819,46 грн., в тому числі ПДВ 3 303 855,02 грн. за фактом здійснення оплати за пшеницю.

Відповідно до квитанції № 9270765894 від 15.12.2022 реєстрація вказаної податкової накладної зупинена на підставі п.201.16 ст.201 Податкового кодексу України: Коди УКТЗЕД/ДКПП товару/послуг 1001, відсутні в таблиці даних платника податку на додану вартість, як товари/послуги, що на постійній основі постачаються (виготовляються), та їх обсяг постачання дорівнює або перевищує величину залишку обсягу придбання такого товару/послуги та обсягу його постачання, що відповідає п. 1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій.

Платнику запропоновано надати пояснення та копії документів щодо підтвердження інформації, зазначеної в ПН/РК для розгляду питання прийняття рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Позивачем направлено повідомлення про подання пояснень та копій документів щодо податкової накладної № 5 від 29.11.2022, реєстрацію якої зупинено з додатками.

За результатами розгляду вказаних документів Комісією Головного управління ДПС у Волинській області з питань зупинення реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних прийнято рішення №8544714/03764353 від 31.03.2023 про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних у зв`язку з наданням платником податку копій документів, складених із порушенням законодавства. Також зазначена додаткова інформація: товаро-супроводжуючі документи оформлені неналежним чином (відсутні підписи приймаючої сторони). Не підтвердження операцій із перевезення.

Не погоджуючись із таким рішенням Комісії Головного управління ДПС у Волинській області з питань зупинення реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних позивач звернувся до суду із цим позовом.

Позивачі не погоджуються з вказаними рішеннями та вважають їх протиправними та звернулись до суду із позовом.

За приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із пунктом 6 частини п`ятої статті 44 КАС України учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

За правилами частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до частини 4 статті 122 КАС України визначено, що якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов`язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

Як встановлено під час розгляду справи та підтверджується матеріалами справи, що позивач використав право на досудове вирішення спору шляхом оскарження рішення Комісії ГУ ДПС у Волинській області до ДПС України. Рішення за результатами розгляду скарги було прийнято 20.04.2023 (а.с.77,т.2). Таким чином, строк на звернення до суду закінчився 19.07.2023.

Отже, граничний строк оскарження рішення податкового органу №8544714/03764353 від 31 березня 2023 року про відмову в реєстрації податкової накладної закінчився 20.07.2023. При цьому, позовна заява у справі № 400/3656/24 подана 19.04.2024, тобто зі значним пропуском строку, що становить дев`ять місяців.

Водночас, позивач звертаючись до суду першої інстанції із позовною заявою просив поновити строк звернення до суду посилаючись на введення воєнного стану.

Зокрема позивач зазначив, що сукупність факторів - відсутність електропостачання, відсутність інтернет-зв`язку, тривалі технічні проблеми, переміщення документів підприємства, наявність постійної загрози обстрілів, тривалість повітряних тривог, відсутність директора призвели до того, що своєчасне звернення до суду було не можливим.

Суд першої інстанції ухвалою від 06.04.2024 відкрив провадження у справі, та зазначив, що адміністративний позов подано з додержанням вимог статей 160 - 161 Кодексу адміністративного судочинства України.

Проте, не зважаючи на те, що позов подано лише 19.04.2024, фактично ухвала про поновлення строку звернення до суду відсутня, оскільки суд першої інстанції взагалі не надав оцінку наведеним обставинам які, на переконання позивача, слугували причиною пропуску строку.

Колегія суддів уважає, що питання причин пропуску строку звернення до суду з позовом, у випадку, коли суд встановив, що такий пропущено позивачем, в обов`язковому порядку має бути з`ясовно судом. У будь-якому випадку позивач має бути обізнаний про виникнення у суду питання щодо дотримання ним строку звернення до суду з позовом задля забезпечення реальної можливості спростувати факт пропуску строку або довести наявність підстав для його поновлення.

Такий правий висновок міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 21 жовтня 2021 року у справі №460/626/19, від 10 листопада 2022 року у справі №320/11921/20, від 23 серпня 2023 року у справі № 420/4959/20 та багатьох інших.

Так, Верховний Суд у Постанові від 16.07.2026 по цій справі зазначив наступне: «… суд апеляційної інстанції не надав належної правової оцінки усім підставам поважності причин пропуску строку звернення до суду, які Товариство зазначало у клопотання про поновлення строку при зверненні до суду з цим позовом 19.04.2024, як-то: відсутність електропостачання, інтернет-зв`язку, тривалі технічні проблеми на підприємстві, переміщення документів підприємства, наявність постійних обстрілів, тривалість повітряних тривог, відсутність доступу до первинних документів, тривале лікування директора підприємства тощо із наведенням відповідних мотивів щодо їх обгрунтованості/необгрунтованості.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд апеляційної інстанції допустив порушення норм 123 КАС України, оскільки, виявивши факт пропуску позивачем строку звернення до суду, не надав оцінку усім наведеним позивачем підставам пропуску строку, вирішуючи клопотання позивача про поновлення строку на звернення до суду».

Отже, на даному етапі розгляду апеляційної скарги, апеляційному суду належить надати оцінку наведеним позивачем причинам пропуску строку звернення до суду та встановити, чи є такі причини поважними.

Виконуючи настанови Верховного Суду, апеляційний суд ухвалою від 22.09.2026 року адміністративний позов залишив без руху, запропонував позивачу надати клопотання про поновлення строку звернення до суду та витребував додаткові докази, які можуть підтвердити чи спростувати доводи об`єктивної можливості своєчасного звернення до суду.

05.10.2026 року СТОВ АФ «України» подано клопотання про поновлення строку звернення до суду, у якому зазначено про те, що директор підприємства одноосібно здійснює бухгалтерський та податковий облік на підприємстві та є єдиною особою, яка має доступ до Електронного кабінету платника податків. Отже, жодна інша особа на підприємстві не могла замінити директора у виконанні цих функцій, зокрема у зборі документів, аналізі даних податкового обліку та підготовці матеріалів для оскарження рішення контролюючого органу.

12.05.2022 року ОСОБА_1 було взято на облік як внутрішньо переміщену особу, про що свідчить Довідка №3010-5001569431 від 12.05.2022 року про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи. Фактичне місце перебування директора підприємства Сербіна Сергія Вікторовича знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Академіка Туполєва, буд. 16-І. Внаслідок вимушеного переселення директор був позбавлений фізичного доступу до підприємства загалом та до його документації зокрема. Відсутність доступу до документів, які перебували на підприємстві, унеможливила їх збір і опрацювання, необхідні для підготовки позовної заяви, що, у свою чергу, спричинило пропуск строку звернення до суду.

Також у клопотанні зазначено про те, що директор підприємства проходив тривале лікування, зокрема деякий час перебував на стаціонарному лікуванні. На підтвердження цього Позивач надає такі документи: виписку з медичної карти стаціонарного хворого №3100, видану Київською міською клінічною офтальмологічною лікарнею «Центр мікрохірургії ока», у поліклініку за місцем проживання, яка свідчить про перебування на стаціонарному лікуванні з 26.04.2023 по 01.05.2023; виписку з медичної карти стаціонарного хворого №5456, видану Київською міською клінічною офтальмологічною лікарнею «Центр мікрохірургії ока», у поліклініку за місцем проживання, яка свідчить про перебування на стаціонарному лікуванні з 12.07.2023 по 14.07.2023; виписки з медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого, видані Обласною офтальмологічною лікарнею Миколаївської обласної ради №4463 від 05.01.2024, №130 від 15.01.2024, №514 від 02.02.2024, б/н від 07.03.2024 та б/н від 11.04.2024

Вказує, що захворювання, пов`язане із зором, має особливе значення в контексті обставин цієї справи. Проблеми із зором значною мірою обмежують можливість працювати з документами та комп`ютером, зокрема опрацьовувати первинну документацію, вести бухгалтерський і податковий облік, користуватися Електронним кабінетом платника.

Заявник покликається на відсутність електропостачання, інтернет-зв`язку, тривалі технічні проблеми на підприємстві, переміщення документів підприємства, наявність постійних обстрілів, тривалість повітряних тривог, відсутність доступу до первинних документів.

Ключовим питанням, що підлягає вирішенню, у контексті розгляду даної справи, чи є наявність поважних причин, які перешкоджали своєчасному зверненню до суду з цим позовом, оскільки сам факт пропуску строку звернення до суду не є спірним.

Відповідно до ч. 1 ст. 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Положеннями п. 1, 2, 4 ч. 5 ст. 44 КАС України визначено, що учасники справи зобов`язані: виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Частиною другою вказаної статті передбачено, що з урахуванням конкретних обставин справи суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню адміністративного судочинства, зокрема: подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями.

Відповідно до ч. 4 ст. 45 КАС України суд зобов`язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання учасниками судового процесу його процесуальними правами, суд застосовує до нього заходи, визначенні цим Кодексом.

Вирішення питання про наявність чи відсутність факту зловживання процесуальними правами віднесене на розсуд суду, що розглядає справу.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 07.05.2020 у справі №826/12191/18 та від 15.07.2021 у справі № 420/698/21.

Як зазначив Верховний Суду у постанові від 05 липня 2023 року у справі № 640/11396/19, подання двох однакових за змістом позовів породжує обґрунтовані сумніви у добросовісності позивача, за змістом статті 45 КАС України такі дії відповідають поняттю зловживання процесуальними правами, відтак дискредитує дії позивача в цілому - як щодо другого, так і щодо першого позову.

Про заборону зловживання процесуальними правами йдеться і в нормах міжнародних актів, і в рішеннях Європейського суду з прав людини. У ст. 17 Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» регламентується, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 є живим інструментом, який комплексно застосовується під час захисту прав свобод та інтересів людини. Конвенційне положення ст. 17 окреслює заборону зловживання правами. Відповідно до ст. 46 Конвенції суди при розгляді адміністративних справ зобов`язані враховувати практику ЄСПЛ.

Добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі- «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17 (провадження № 61-22315сво18)., 28 липня 2021 року у справі № 380/744/20 (адміністративне провадження № К/9901/19704/21).

Під час розгляду даного клопотання колегією суддів установлено, що позивач протягом періоду 01 квітня 2023 року (початок відліку строку на звернення до суду) по 19 квітня 2024 року (дата звернення з позовом) здійснював комунікацію із податковим органом, подаючи різні заяви та податкову звітність, 496 раз. Тобто, на здійснення комунікації із податковим органом протягом вказаного періоду, через електронний кабінет платника податків мав реальну можливість, а на звернення до суду, за позицією заявника - ні. Отже, постійна комунікація позивача із податковим органом свідчить про наявність у позивача об`єктивної можливості на її здійснення, при цьому на таку комунікацію не впливали ні хвороба директора, ні відсутність електропостачання, інтернет-зв`язку, тривалі технічні проблеми на підприємстві, переміщення документів підприємства, наявність постійних обстрілів, тривалість повітряних тривог, відсутність доступу до первинних документів.

Крім того, позивач здійснював комунікацію з органами статистики, шляхом подачі в системі електронної звітності органів державної статистики за період із 21 квітня 2023 року по 30 квітня 2024 року 59 разів.

Відповідно до ухвали Миколаївського окружного адміністративного суду від 16.11.2023 у справі 400/13939/23 судом установлено, що позивач скористався правом оскарження рішень про відмову у реєстрації розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, що підтверджується рішеннями, зокрема №36797/03764353/2 від 20.04.2023.

Разом з тим, у прохальній частині позову позивач клопотав про поновлення строку звернення до суду. В обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення до суду послався на обмежувальні заходи з метою запобігання поширення короновірусу та введення на території України воєнного стану.

Миколаївський окружний адміністративний суд ухвалою від 16.11.2023 у справі № 400/13939/23 за результатами аналізу доводів та доказів позивача позовну заяву залишив без руху з підстав недотримання процесуальних строків на звернення до суду та визнання неповажними підстав, наведених позивачем. Позивач не скористався своїм правом на подання клопотання про поновлення строку, внаслідок чого ухвалою від Миколаївського окружного адміністративного суду від 11.12.2023 позов було повернуто.

Отже, позивач у листопаді 2023 року вже звертався з подібним позовом, проте, після повернення позову, повторно звернувся лише через чотири місяці.

При цьому, про вказані обставини заявником взагалі не згадуються у клопотанні про поновленні строку звернення до суду.

Твердження заявника, що первинну документацію було вивезено у зв`язку з постійними загрозами жодним чином не впливали на можливість звернення СТОВ Агрофірма «Україна» до Миколаївського окружного адміністративного суду протягом 2023 року з позовними заявами, що містять подібний предмет спору, а саме: справа №400/6935/23 до Головного управління ДПС у Миколаївській області, ДПС України про визнання протиправним та скасування рішення про відмову в реєстрації податкової накладної; справа №400/13939/23 до Головного управління ДПС у Миколаївській області, ДПС України про визнання протиправним та скасування рішень про відмову в реєстрації податкових накладних; справа №400/15027/23 до Головного управління ДПС у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення.

Вказані обставини спростовують доводи заявника про неможливість протягом шести місяців звернутись до суду через відсутність/переміщення первинних документів.

Колегія суддів повторює, що строк звернення до суду з цим позовом сплив 01.10.2023.

Щодо доводів заявника про перебування директора на тривалому лікуванні, колегія суддів зазначає, що протягом шестимісячного строку на звернення до суду, директор на стаціонарному лікуванні перебував досить малий проміжок часу, з 26.04.2023 по 01.05.2023 – 6 днів, з 12.07.2023 по 14.07.2023 – 2 дні.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що 26.04.2023 (період перебування на стаціонарному лікуванні) директором особисто було подано 15 документів довільного формату через електронний кабінет платника податків, а 28.04.2023 року подана фінансова звітність за 2022 рік до Головного управління статистики у Миколаївській області. Отже, перебування на стаціонарному лікуванні не створювало реальних перешкод для користування інтернет мережою.

Інші періоди лікування директора з 21.12.2023 по 05.01.2024 – 15 днів, з 12.01.2024 по 15.01.2024 – 3 дні, 01.02.2024 по 02.02.2024 – 2 дні, 07.03.2024 – 1 день, 11.04.2024 – 1 день знаходяться у проміжку часу після закінчення шестимісячного строку звернення до суду та не становлять питому вагу від кількості пропущених днів.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що 05.01.2024 (під час перебування на стаціонарному лікуванні) директором особисто було подано 2 повідомлення про прийняття працівника на роботу, 01.02.2024 (під час перебування на стаціонарному лікуванні) подано 3 документа – податкову декларацію з рентною плати, розрахунок з рентної плати. У період перебування на стаціонарному лікуванні, а саме 02.01.2024 року позивачем подано три вида звітності до Головного управління статистики у Миколаївській області - Звіт про реалізацію продукції сільськогого господарства (21-заг) за рік, звіт про площі та валові збори сільськогосподарських культур, плодів, ягід і винограду (29-сг) річна та звіт про заборованість по заробітній платі (3-борг місячна). 01.02.2024 (під час перебування на стаціонарному лікуванні) подано два види звітності до Головного управління статистики у Миколаївській області - Звіт про реалізацію продукції сільського господарства (21-заг місячна) та Звіт про заборгованість з оплати праці (3-борг місячна).

Вказане також підтверджує, що перебування на стаціонарному лікуванні не створювало об`єктивних перешкод до використання електронного засобу комунації позивача з державними установами. При цьому, судячи із постійного звітування, переміщення документів, як стверджує сам позивач, не створювало для нього жодної перешкоди у звітуванні як до податкого органу так і до органу статистики.

Враховуючи описане, апеляційний суд відхиляє доводи неможливості своєчасного звернення до суду, перебування директора на тривалому лікуванні та переміщенні документації, за їх безпідставністю.

Стосовно доводів заявника про воєнний час, числені повітряні тривоги та відсутність електропостачання, колегія суддів зазначає таке.

За усталеною практикою Верховного Суду введення воєнного стану може бути визнано судом поважною причиною пропуску відповідного процесуального строку або його продовження за умови, якщо пропуск строку знаходиться в прямому причинному зв`язку з такою обставиною. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є безумовною підставою для поновлення процесуального строку, а тому це питання має вирішуватися в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві та обставин, які існували та об`єктивно перешкоджали вчиненню процесуальних дій.

У Постанові від 08 грудня 2022 року по справі №990/102/22 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків звернення до суду з позовами. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку.

Так, у Постанові Верховного Суду від 14.02.2024 по справі №686/22156/23 зазначено, що при оцінці поважності причин пропуску процесуального строку з причини введення воєнного стану в Україні додатково слід брати до уваги, зокрема: територіальне місцезнаходження суду, порядок його функціонування; місце проживання (місцезнаходження) заявника; ведення на відповідній території бойових дій або розташування у безпосередній близькості до такої території, посилення ракетних обстрілів у відповідний проміжок часу, що об`єктивно створювало реальну небезпеку для життя учасників процесу; тривалість самого процесуального строку та час, який минув із дати завершення процесуального строку; наявність чи відсутність обставин, які об`єктивно перешкоджали конкретній особі реалізувати своє право (повноваження) у межах визначеного процесуального строку; поведінку особи, яка звертається з відповідним клопотанням, зокрема, чи вживала особа розумних заходів для того, щоб реалізувати своє право (повноваження) у межах процесуального строку та якнайшвидше після його закінчення (у разі наявності поважних причин його пропуску), та інші доречні обставини. Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні, обстріли, перебої в енергопостачанні, евакуація звітності та інші зазначені у клопотанні обставини, не є підставою для поновлення процесуального строку, оскільки не призводять до неможливості виконання учасником судового процесу процесуальних дій по своєчасному зверненню до суду з позовом.

Колегія суддів звертає увагу на Постанову Верховного Суду від 23.07.2024 року по справі №320/21139/23, де розглядалися подібні правовідносини саме за позовом СТОВ «Агрофірма», оскільки позивач мотивував пропуску строку звернення до суду зупиненням діяльності товариства внаслідок ведення бойових дій, відключень електроенергії, що в сукупності ускладнило процес звернення до суду. Суд дійшов висновку, що посилання позивача на те, що вся сукупність складних умов, які виникли і тривають у зв`язку із збройною агресією проти нашої країни, вплинули на можливість нормального ведення суб`єктами, зокрема платниками податків, своїх справ і дотримуватися визначених процесуальним законодавством вимог, жодним чином не обґрунтовують та не підтверджують поважність підстав пропуску строку звернення до суду з цим позовом.

Колегія суддів зазначає, що СТОВ «Україна» знаходиться на території Первомайського району Миколаївської області. Під час повномасштабного вторгнення РФ Первомайський район Миколаївської області не був окупований російськими військами. Цей район перебував під контролем Збройних сил України. Російські війська не змогли сюди дійти (бої та окупація зачепили південні та східні райони Миколаївщини, зокрема Снігурівську та частину інших громад).

При цьому, колегія суддів зазначає, що після повномасштабного вторгнення СТОВ «Україна» продовжувала свою господарську діяльність, про що зазначає сам позивач у своїй позовній заяві та підтверджується копіями первинних документів складених позивача протягом липні 2022 по листопад 2022 року (а.с.3-8 т.1) за результатом яких складена податкова накладна від 29 листопада 2022 року, яку було подана на реєстрацію 29.11.2022 року, та реєстрація якої була зупинена і пояснення подані майже через 4 місяці.

Згідно відкритих даних СТОВ «Україна» протягом 2023 року середня кількість найманих працівників протягом 2023 – 33 особи, протягом 2024 – 24 особи; СТОВ «Україна» протягом 2023 – 2024 роках мало чистий фінансовий прибуток, що свідчить про активну діяльність СТОВ.

Отже, сам факт воєнного стану, численні тривоги та відключення світла не впливали на реальну можливість здійснювати господарську діяльність СТОВ «Україна» та подавати через електронний кабінет платника податків майже 500 разів різного виду заяв та звітів, а відтак, доводи заявника неможливості своєчасного звернення до суду, не знайшли свого підтвердження.

Скаржник покликається на висновок Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові від 29.09.2022 у справі № 500/1912/22 про те, що протягом дії воєнного стану суворе застосування судами процесуальних строків стосовно звернення до суду із позовними заявами, апеляційними і касаційними скаргами може мати ознаки невиправданого обмеження доступу до суду. Вказує, що подібний підхід неодноразово був застосований Верховним Судом, зокрема у постановах від 21.05.2021 у справі № 1.380.2019.006107, від 22.07.2021 у справі № 340/141/21, від 16.09.2021 у справі № 240/10995/20 та від 12.09.2022 у справі № 120/16601/21-а, наголошуючи на необхідності застосування вищезазначеної правової позиції і у цій справі.

Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно з частиною першою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Положеннями частини першої статті 118 КАС України визначено, що процесуальні строки – це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені – встановлюються судом.

Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Частина друга наведеної статті встановлює, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Отже, строк звернення до адміністративного суду – це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Європейський суд з прав людини у пункті 51 рішення від 22.10.1996 за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства» зазначив, що застосування строків позовної давності у справах про відшкодування шкоди, заподіяної здоров`ю особи, є загальною рисою національних правових систем Договірних держав. Такі строки мають кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, спростувати які може виявитися нелегким завданням, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу.

Встановлення строків звернення до суду з позовом законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

У рішенні Європейського Суду з прав людини від 19.06.2001 у справі «Креуз проти Польщі» (заява № 28249/95) зазначено, що «право на суд» не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави. Гарантуючи сторонам право доступу до суду для визначення їхніх «цивільних прав та обов`язків», пункт 1 статті 6 Конвенції залишає державі вільний вибір засобів, що використовуватимуться для досягнення цієї мети.

Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 у справі № 17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

Відповідно до частини третьої статті 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Залишення позову без розгляду у зв`язку з пропуском строку звернення до суду може мати місце тільки за встановлення обставин щодо початку перебігу строку звернення до суду, зокрема, обставин, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, та з`ясування причин пропуску цього строку.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.02.2021 у справі № 800/30/17 зауважила, що вжиття конструкції «повинна була дізнатися» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

Згідно статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Відповідно до абзацу 8 ч.1 ст.240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо: 8) з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

Колегія суддів зауважує, що об`єктивними перешкодами є лише ті обставини, що унеможливили звернення до суду, натомість неналежна якість такого звернення не охоплюється і не зумовлюється тими обставинами, на які особа посилається на обґрунтування поважності причин пропуску строку.

Відповідно до ч. 1 ст.319 КАС України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про скасування рішення суду першої інстанції та залишення позову без розгляду, оскільки позовна заява у цій справі подана 19.04.2024, тобто зі значним пропуском строку (більше одного року), при цьому факти попередніх звернень товариства до суду з тими самими вимогами до тих самих відповідачів спростовують посилання позивача відсутність документації, перебування директора на лікуванні, наявність воєнного стану, численні тривоги та відсутність електропостачання. Наведені позивачем обставини, а саме: технічні проблеми, переміщення документів підприємства, відсутність директора не є поважними та спростовуються обставинами справи.

Підстав для перерозподілу судових витрат не має.

Керуючись статтями 262, 263, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 України, апеляційний суд,-

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області задовольнити частково.

Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 05 серпня 2024 року у справі №400/3656/24 скасувати.

Відмовити у задоволенні клопотання Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Україна» про поновлення строку звернення до суду.

Адміністративний позов Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Україна» до Головного управління ДПС у Волинській області та ДПС України про визнаття рішення протиправним та зобов`язання вчинити певні дії залишити без розгляду.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Головуюча-суддя Г.П. Казанчук

Суддя Ю.М. Градовський

Суддя О.В. Єщенко