Суд: Третій апеляційний адміністративний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, з них
Дата: 20 жовтня 2026 р.
Справа: №160/21632/25
Суддя: Добродняк І.Ю.
ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
і м е н е м У к р а ї н и
21 жовтня 2026 рокум. Дніпросправа № 160/21632/25
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Добродняк І.Ю. (доповідач),
суддів: Семененка Я.В., Суховарова А.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційні скарги ОСОБА_1 та Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2025 року (суддя Сліпець Н.Є.)
у справі № 160/21632/25
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області
третя особа - Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області
про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити певні дії,-
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_2 звернулась до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, третя особа - Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому просила:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області № 046050024834 від 23.05.2025, яким відмовлено у призначенні позивачці пенсії за віком за Списком № 1 згідно ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на підставі заяви про призначення пенсії № 739 від 16.05.2025 та у зарахуванні до пільгового стажу за Списком №1 періодів роботи у ТОВ «Промисловий ремонт» з 03.04.2012 по 16.02.2017 пропорційно сплачених страхових внесків та в ТОВ «Промислові ремонти» з 20.02.2017 по 29.06.2017;
- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області: зарахувати до пільгового стажу за Списком № 1 період роботи з 03.04.2012 по 16.02.2017 в ТОВ «Промисловий ремонт» пропорційно сплачених страхових внесків та період роботи з 20.02.2017 по 29.06.2017 в ТОВ «Промислові ремонти»; з 18 квітня 2025 року призначити позивачці пенсію за віком за Списком № 1 відповідно до п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції, яка діяла до ухвалення Закону України від 02 березня 2015 року № 213-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», з урахуванням Рішення Конституційного Суду № 1-р/2020 від 23.01.2020, на підставі заяви про призначення пенсії № 739 від 16.05.2025.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірним рішенням пенсійного органу протиправно відмовлено позивачці у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, що порушує право позивачки на належне їй пенсійне забезпечення.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2025 року адміністративний позов задоволено частково:
- визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області № 046050024834 від 23.05.2025, яким відмовлено у призначенні позивачці пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1 згідно ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на підставі заяви про призначення пенсії № 739 від 16.05.2025 та у зарахуванні до пільгового стажу за Списком № 1 періоду роботи у ТОВ «Промисловий ремонт» з 20.02.2017 по 29.06.2017;
- зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області зарахувати до пільгового стажу за Списком № 1 період роботи з 20.02.2017 по 29.06.2017 в ТОВ «Промислові ремонти», та з 18 квітня 2025 року призначити позивачці пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 1 відповідно до п. "а" ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції, яка діяла до ухвалення Закону України від 02 березня 2015 року № 213-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», з урахуванням Рішення Конституційного Суду № 1-р/2020 від 23.01.2020, на підставі заяви про призначення пенсії № 739 від 16.05.2025.
У задоволенні іншої частини позовних вимог – відмовлено.
Суд першої інстанції виходив з того, що у пункті третьому резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 № 1-р/2020 викладена юридична позиція щодо порядку виконання цього рішення, а саме: застосуванню підлягають положення Закону № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах.
Суд першої інстанції вказав, що позивачка станом на 16.05.2025 досягла 45 річного віку, має загальний стаж 30 років 07 місяців 10 день, стаж за Списком № 1 – 11 років 04 місяців 15 днів, як зазначило у своєму рішенні ГУ ПФУ у Київській області, і відповідно до п. а ст. 13 Закону України від 05.1991 № 1788-ХІ1 «Про пенсійне забезпечення» має право на пенсію, з урахуванням Рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 справа № 1-5/2018(746/15) від 23.01.2020, а відповідач, в свою чергу, не застосував більш сприятливий закон, який передбачає право позивачки на обумовлену роботою пільгову пенсію, проте застосував закон, який позбавляє зазначеного права.
Суд також дійшов висновку, що відповідач протиправно не зарахував позивачці період роботи з 20.02.2017 по 29.06.2017 до пільгового стажу. Щодо періоду з 03.04.2012 по 16.02.2017, суд в задоволенні цих вимог відмовив, оскільки зі змісту оскаржуваного рішення ГУ ПФУ у Київській області від 23.05.2025 не вбачається, що в зарахуванні цього періоду до пільгового стажу відмовлено. Зі змісту рішення вбачається, що відповідачем не було зараховано до пільгового стажу періоди з 20.02.2017 по 29.06.2017 та з 01.04.2022 по 28.02.2023, а отже вимоги в частині зарахування до пільгового стажу періоду з 03.04.2012 по 16.02.2017 є передчасно заявленими.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області вказує, що згідно поданих позивачкою до пенсійного органу документів встановлено, що страховий стаж позивачки складає 30 років 7 місяців 10 днів, пільговий стаж за Списком №1 складає 11 років 4 місяці 15 днів. Зауважує, що позивачці правомірно не зараховано до пільгового стажу за Списком №1 період роботи за довідкою №3/55/07 від 28.04.2023 з 20.02.2017 по 29.06.2017, адже відсутня інформація, що атестація робочих місць згідно наказу №3/59о проведена вперше, з 01.04.2022 по 28.02.2023 - оскільки відсутня інформація про сплату страхових внесків. Звертає увагу, що вік позивачки 45 років, згідно п.1 ч.2 ст.114 Закону №1058 визначено пенсійний вік 50 років. Відтак, пенсійний орган наполягає, що його рішення є правомірним, а позов задоволенню не підлягає.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати в частині відмови у задоволенні вимог стосовно пільгового стажу за період з 03.04.2012 по 16.02.2017 та ухвалити нове рішення про задоволення цих вимог.
ОСОБА_2 вказує, що матеріалами справи підтверджено право позивачки на зарахування до її пільгового стажу періоду роботи з 03.04.2012 по 16.02.2017 пропорційно сплачених страхових внесків. Вважає, що вимоги в цій частині не є передчасними, адже пенсійний орган у спірному рішенні здійснив розрахунок пільгового стажу позивачки, протиправно не зарахувавши позивачці період роботи з 03.04.2012 по 16.02.2017 пропорційно сплачених страхових внесків.
Адміністративна справа розглянута апеляційним судом відповідно до ст.311 Кодексу адміністративного судочинства України в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити таке.
Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, позивачка 16.05.2025 звернулася до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1.
Цього ж дня, позивачка через портал електронних послуг Пенсійного фонду України подала заяву № ВЕБ-04001-Ф-С-25-090768 щодо призначення пенсії за віком за Списком № 1 відповідно до п. а ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з урахуванням Рішення Конституційного Суду № 1-р/2020 від 23.01.2020.
Також, позивачка просила зарахувати до пільгового стажу за Списком № 1 період роботи з 16.07.2007 по 02.04.2012, з 05.04.2023 по 31.03.2025, згідно довідки №200/2 від 30.04.2025, виданої ПрАТ «Північний гірничо-збагачувальний комбінат»; період роботи з 03.04.2012 по 16.02.2017 в ТОВ «Промисловий ремонт»; період роботи з 20.02.2017 по 04.04.2023 згідно довідки № 3/55/07 від 28.04.2023, виданої ТОВ «Промислові ремонти».
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області №046050024834 від 23.05.2025 позивачці відмовлено у призначенні пенсії за віком за Списком №1 з тих підстав, що вона не досягла 50 років.
В цьому рішенні зазначено, що страховий стаж позивачки становить 30 років 7 місяців 10 днів, в тому числі за списком № 1 - 11 років 4 місяці 15 днів. Наданими документами підтверджено право на зниження пенсійного віку на 10 років.
За результатами розгляду документів, доданих до заяви до страхового стажу зараховано всі періоди.
До пільгового стажу роботи за Списком №1 не зараховано періоди роботи за довідкою №3/55/07 від 28.04.2023 з 20.02.2017 по 29.06.2017, оскільки відсутня інформація, що атестація робочих місць згідно наказу від 30.06.2017 № 3/59о була проведена вперше та з 01.04.2022 по 28.02.2023, оскільки в індивідуальних відомостях про застраховану особу (довідка ОК-5) відсутня інформація про сплату страхових внесків.
Пенсійним органом вказано, що позивачка право на пенсійну виплату матиме 18.04.2030.
Вважаючи рішення №046050024834 від 23.05.2025 протиправним, позивачка звернулась до суду за захистом своїх прав.
Переглядаючи рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції виходить із такого.
Згідно з пунктом «а» статті 13 Закону України № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» в редакції, чинній до внесення змін Законом № 213-VІІІ, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах. Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожний повний рік такої роботи чоловікам і на 1 рік 4 місяці – жінкам.
Законом України від 03.10.2017 № 2148-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» доповнено розділом XIV-1, в якому пунктом 1 частини 2 статті 114 Закону №1058-IV передбачено призначення пенсії за віком па пільгових умовах працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах. До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1975 року народження і старші.
Вказана норма набула чинності з 01.10.2017.
Конституційним Судом України прийнято рішення від 23.01.2020 №1-р/2020 у справі за конституційним поданням 49 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень розділу I, пункту 2 розділу III «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213-VIII.
Відповідно до пункту 1 резолютивної частини Рішення № 1-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом №213-VIII (пункт 1 рішення).
Згідно з пунктом 3 резолютивної частини зазначеного Рішення застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, зокрема: на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах. Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожний повний рік такої роботи чоловікам і на 1 рік 4 місяці – жінкам.
Отже, з 23.01.2020 в Україні існують два закони, які одночасно регламентують правила призначення пенсій за Списком №1, а саме: пункт «а» статті 13 Закону №1788-XII в редакції згідно із Рішенням Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020 та пункт 1 частини 2 статті 114 Закону №1058-IV від 09.07.2003 в редакції Закону №2148-VIII від 03.10.2017.
Відносно позивачки, правила означених законів містять розбіжність у величині показника вікового цензу, який складає 45 років за пунктом «а» статті 13 Закону №1788-XII в редакції згідно з Рішенням Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020 року, та 50 років за пунктом 1 частини 2 статті 114 Закону №1058-IV у редакції Закону України від 03.10.2017 №2148-VIII.
Суд апеляційної інстанції зауважує, що виходячи з принципу правої визначеності як складового елементу верховенства права, гарантованого ст. 8 Конституції України, у спірному випадку має застосовуватися пункт «а» статті 13 Закону №1788-XII з урахуванням п. 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду №1-р/2020 від 23.01.2020. Таке застосування вищевказаних норм права усуває колізію в їх застосуванні, у спосіб застосування тієї норми, яка створює більш сприятливі умови для реалізації права особи на пенсійне забезпечення, та забезпечує у спірних правовідносинах правову визначеність.
В спірному випадку, на час звернення позивачки до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії на пільгових умовах за Списком № 1 позивачка досягла віку 45 років. Отже, позивачка, звернувшись до пенсійного органу, мала достатній вік для призначення пенсії за Списком №1.
Стосовно пільгового стажу позивачки.
За змістом рішення пенсійного органу №046050024834 від 23.05.2025, а також наявного у справі розрахунку стажу позивачки, який здійснено пенсійним органом ГУ ПФУ у Київській області, вбачається, що пільговий стаж позивачки за списком № 1 складає 11 років 4 місяці 15 днів. Разом з тим, згідно цих документів, позивачці не зараховано до пільгового стажу за Списком №1 періоди роботи з 03.04.2012 по 16.02.2017 та з 20.02.2017 по 29.06.2017.
Відповідно до пп.2 п.2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25.11.2005, до заяви про призначення пенсії за віком додаються документи, наведені у цьому пункті, в тому числі: документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок підтвердження наявного стажу роботи). За періоди роботи після впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування (далі - персоніфікований облік) орган, що призначає пенсію, додає індивідуальні відомості про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за № 785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27 березня 2018 року № 8-1) (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення (далі - індивідуальні відомості про застраховану особу).
Підпунктом 5 пункту 2.1 Порядку №22-1 визначені документи, які підтверджують право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, а саме:
довідка про підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній відповідно до пункту 20 Порядку підтвердження наявного стажу роботи (у випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах згідно з пунктами 1-6, 8 частини другої, частиною третьою статті 114 Закону та пунктом 23 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону). У разі ліквідації підприємства, установи, організації без визначення правонаступника пільговий стаж підтверджується комісією з питань підтвердження стажу роботи, що дає право на призначення пенсії, згідно з Порядком підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу для призначення пенсії, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 10 листопада 2006 року № 18-1, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2006 року за № 1231/13105 (далі - Порядок підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу для призначення пенсії). Орган, що призначає пенсію, додає рішення цієї комісії;
документи про проведення атестації робочих місць за умовами праці відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 01 серпня 1992 року № 442 «Про Порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці» (для зарахування до стажу, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, періодів роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 або із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, після 21 серпня 1992 року).
Постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12 серпня 1993 року затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
Пунктом 1 цього Порядку встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування, є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до п.20 Порядку №637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток №5).
У довідці повинно бути вказано періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до яких включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка, в тому числі виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій.
Отже, основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. І лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пенсійне забезпечення, необхідне надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації.
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 20 лютого 2018 року у справі №234/13910/17 та від 07 березня 2018 року у справі №233/2084/17.
Суд апеляційної інстанції з`ясував, що трудова книжка позивачки НОМЕР_1 містить відомості про її трудову діяльність у періоди з 03.04.2012 по 16.02.2017 в ТОВ «Промисловий ремонт» та з 20.02.2017 по 29.06.2017 в ТОВ «Промислові ремонти» на роботах за Списком №1.
Крім того, наявні в матеріалах справи індивідуальні відомості про застраховану особу Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (форма ОК-5) містять інформацію про спеціальний стаж позивачки з 03.04.2012 по 16.02.2017 на роботах за Списком №1 за кодом «ЗП3013А1».
Довідкою № 3/55/07 від 28.04.2023, яку видано ТОВ «Промислові ремонти», також підтверджено пільговий стаж позивачки за Списком №1 у період з 20.02.2017 по 29.06.2017.
Крім того, суд апеляційної інстанції враховує, що відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі № 520/15025/16-а на працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці. Не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах. Контроль за додержанням підприємствами правил проведення атестації робочих місць за умовами праці покладається на відповідні повноважні державні контролюючі органи, зокрема Держпраці.
Велика Палата Верховного Суду сформувала правовий висновок, що не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.
Згідно ст.1 Закону №1058-IV страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, кошти, сплачені за договором про добровільну сплату страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування; страхування відповідно до цього Закону.
Згідно із статтею 20 Закону №1058-IV страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.
Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески. Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.
Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Суд апеляційної інстанції враховує правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 10.02.2021 у справі №805/3362/17-а, відповідно до якої страхові внески є складовою умовою існування солідарної системи і підлягають обов`язкові сплаті, перерахунок пенсії проводиться з урахуванням часу, коли особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, та за який підприємством, де працює ця особа, страхувальником сплачені щомісячні страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи. Як підсумок, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що фізичні особи (працівники підприємств, які тимчасово були звільнені від своєчасного виконання обов`язку зі сплати єдиного внеску) не повинні відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов`язку щодо належної сплати страхових внесків.
Отже, законодавцем обов`язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків покладено на страхувальника, а тому позивачка не може нести відповідальність у вигляді позбавлення права на включення спірного періоду до страхового стажу через відсутність інформації про сплату страхових внесків його роботодавцем, який є страхувальником.
Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що періоди з 03.04.2012 по 16.02.2017 та з 20.02.2017 по 29.06.2017 підлягають зарахуванню до пільгового стажу позивачки за Списком №1.
Отже, суд першої інстанції правильно вказав про наявність підстав для зарахування позивачці до пільгового стажу за Списком №1 періоду з 20.02.2017 по 29.06.2017 та зобов`язав пенсійний орган вчинити відповідні дії.
Проте, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що позовні вимоги стосовно періоду з 03.04.2012 по 16.02.2017 є передчасними і задоволенню не підлягають.
Суд апеляційної інстанції зауважує, що пенсійний орган ГУ ПФУ у Київській області реалізував свої дискреційні повноваження щодо визначення/зарахування пільгового стажу позивачки, адже матеріали справи містять вчинений пенсійним органом розрахунок страхового та пільгового стажу позивачки, а також страховий та пільговий стаж позивачки зазначено у спірному рішенні №046050024834 від 23.05.2025, без зарахування періоду роботи позивачки з 20.02.2017 по 29.06.2017 до пільгового стажу за Списком №1.
Відтак, керуючись ч.2 ст.9 КАС України, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що з метою належного захисту прав позивачки слід зобов`язати ГУ ПФУ у Київській області зарахувати позивачці до пільгового стажу за Списком №1 період роботи позивачки з 20.02.2017 по 29.06.2017.
В спірному випадку пенсійним органом не здійснено належний розрахунок пільгового стажу позивачки, зроблений помилковий висновок про недосягнення позивачкою пенсійного віку для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1, а отже спірне рішення № 046050024834 від 23.05.2025 є протиправним та підлягає скасуванню.
Суд апеляційної інстанції враховує, що позивачка на час звернення із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 досягла 45 років, мала страховий стаж більше 15 років, пільговий стаж за Списком №1 більше 7 років 6 місяців, а отже позивачка у спірному випадку має право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 згідно положень пункту «а» статті 13 Закону №1788-XII в редакції згідно з Рішенням Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020, і суд першої інстанції правильно вказав про наявність підстав для зобов`язання пенсійного органу призначити позивачці пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1.
Підсумовуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про скасування рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про зарахування до пільгового стажу позиваки за Списком № 1 періоду роботи з 03.04.2012 по 16.02.2017 в ТОВ «Промисловий ремонт» та ухвалення нового рішення про задоволення позову в цій частині. В іншій частині рішення суду першої інстанції слід залишити без змін. Таким чином, апеляційна скарга позивачки підлягає задоволенню, апеляційна скарга Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області задоволенню не підлягає.
Згідно ч. 6 ст. 139 КАС України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивачка сплатила судовий збір у розмірі 968,96 грн. за подання адміністративного позову, а також судовий збір 1453,44 грн. за подання апеляційної скарги.
Отже, відповідно до ст.139 КАС України судовий збір в розмірі 2422,40 грн. підлягає стягненню на користь позивачки за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області .
Керуючись ст. 311, 315, 317, 321, 322, 327, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Скасувати рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2025 року у справі № 160/21632/25 в частині відмови у задоволенні позовних вимог про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області зарахувати до пільгового стажу за Списком № 1 ОСОБА_1 період роботи з 03.04.2012 по 16.02.2017 в ТОВ «Промисловий ремонт» пропорційно сплачених страхових внесків, ухвалити нове рішення в цій частині про задоволення позовних вимог.
Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області зарахувати ОСОБА_3 до пільгового стажу за Списком № 1 період роботи з 03.04.2012 по 16.02.2017 в ТОВ «Промисловий ремонт».
В іншій частині рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2025 року у справі № 160/21632/25 – залишити без змін.
Змінити розподіл судових витрат.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 2422,40 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили відповідно до ст.325 КАС України, може бути оскаржена до касаційного суду у випадках та строки, встановлені ст.ст.328, 329 КАС України.
Головуючий - суддя І.Ю. Добродняк
суддя Я.В. Семененко
суддя А.В. Суховаров
Оригінал: reyestr.court.gov.ua