Постанова від 13 жовтня 2026 р. у справі №686/19030/25 — Хмельницький апеляційний суд

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 жовтня 2026 року

м. Хмельницький

Справа № 686/19030/25

Провадження № 22-ц/820/2038/26

Хмельницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: П`єнти І.В. (суддя-доповідач), Корніюк А.П., Талалай О.І.,

секретар судового засідання Заворотна А.В.

за участю: позивачки ОСОБА_1 та її представника – адвоката Лозінського М.В., прокурора Скрипнюк А.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи – Орган опіки та піклування Виконавчого комітету Хмельницької міської ради Хмельницької області та Орган опіки та піклування Виконавчого комітету Рогатинської міської ради Івано-Франківської області, про зміну розміру аліментів та позбавлення батьківських прав, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , яка подана її представником адвокатом Лозінським Миколою Володимировичем, на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 17 червня 2026 року (суддя Карплюк О.І.).

Заслухавши доповідача, пояснення учасника справи та його представника, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд

в с т а н о в и в:

У липні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , треті особи без самостійних вимог на предмет спору – Орган опіки та піклування Виконавчого комітету Хмельницької міської ради Хмельницької області та Орган опіки та піклування Виконавчого комітету Рогатинської міської ради Івано-Франківської області, про позбавлення батьківських прав та зміну розміру аліментів на утримання неповнолітньої дитини.

В обґрунтування позову зазначала, що з 10 січня 2018 року по 29 жовтня 2019 року перебувала у зареєстровано шлюбі з відповідачем. Від даного шлюбу народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який після розірвання шлюбу залишився проживати з матір`ю.

Зазначала, що після розірвання шлюбу і по даний час, тобто уже понад 6 років відповідач ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків по вихованню спільного сина.

Відповідач раніше не брав і зараз не бере участі у вихованні та становленні сина як особистості, абсолютно не піклується про фізичний і духовних розвиток дитини, його навчання, підготовку до самостійного життя.

Вказувала, що відповідач до садочку, який відвідував син та у школу, в якій навчається син не з`являвся, з вихователями та вчителями не спілкувався, виховним і освітнім процесом та розвитком сина не цікався, батьківські збори не відвідував. Крім того, батько дитини не цікавиться здоров`ям дитини та його фізичним вихованням, ніколи не телефонує дитині, не спілкується, не приходить, не вітає дитину з днем народження та іншими святами.

Зауважувала, через таку пасивну поведінку та бездіяльність відповідача, син ОСОБА_3 взагалі не знає його та не сприймає як свого батька.

Крім того, вказувала, що відповідач несвоєчасно сплачує мінімальний розмір на утримання дитини, у зв`язку з чим неодноразово утворювалася заборгованість по аліментах.

Вважала, що наявні підстави для позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав, оскільки останній повністю самоусунувся від виконання своїх обов`язків по вихованню та утриманню спільного сина ОСОБА_3 .

Вказувала, що позбавлення батьківських прав не звільняє його від сплати аліментів на утримання дитини, а визначений раніше судовим наказом розмір аліментів в розмірі 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, не забезпечує навіть мінімальні необхідні потреби дитини. Оскільки значно зросли ціни на продукти харчування, товари загального вжитку, речі, одяг, відповідно суттєво збільшились витрати на утримання дитини, його навчання, інші потреби.

З урахуванням викладене вище, просила суд змінити розмір аліментів, що стягуються з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно з судовим наказом №686/24053/18 від 06.11.2018, виданого Хмельницьким міськрайонним судом Хмельницької області, та стягувати з ОСОБА_2 аліменти в розмірі частки від усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та позбавити ОСОБА_2 батьківських прав щодо сина ОСОБА_4 .

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 17 червня 2026 року позов задоволено частково. Змінено розмір аліментів, встановлений судовим наказом Хмельницького міськрайонного суду від 6 листопада 2018 року у справі №686/24053/18.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі частки всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і до досягнення нею повноліття.

В решті позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в сумі 1211 грн 20 коп.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог про позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав, ОСОБА_1 , в інтересах якої діє її представник – адвокат Лозінський М.В., подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення в цій частині скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог. При цьому, посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неправильне застосування судом норм матеріального права.

Вказує, що суд першої інстанції не надав належної оцінки тому факту, що ОСОБА_2 жодного разу протягом одного року з часу відкриття провадження у справі не з`явився у судові засідання та на засідання органу опіки та піклування, не надав жодних заперечень проти позбавлення його батьківських прав. Зазначене однозначно свідчить про свідому та винну поведінку відповідача як батька дитини у виконанні своїх батьківських обов`язків.

Вважає, що позивачем було надано ряд беззаперечних доказів (письмові докази, висновок психолога, покази заявлених свідків), якими однозначно та достовірно підтверджено факт невиконання відповідачем своїх батьківських обов`язків по вихованню дитини. Доведено системну відсутність участі ОСОБА_2 , як батька сина ОСОБА_3 , понад 6 років станом на дату звернення до суду із цим позовом: відсутність контактів і виховної участі стосовно дитини; відсутність комунікації із закладами освіти; ігнорування питань здоров`я та фізичного розвитку сина.

Зауважує, що з огляду на принцип найкращих інтересів дитини, формальне збереження судом батьківських прав відповідача щодо дитини за фактичної його відсутності та повному самоусуненні у вихованні свого малолітнього сина, не відповідає інтересам дитини.

Вказує, що судом не надано належної оцінки висновку практикуючого психолога ОСОБА_5 , яка детально описала ситуацію за наслідками проведення бесіди з дитиною та надала висновок про те, що позбавлення біологічного батька ОСОБА_3 батьківських прав не матиме негативного впливу для нього, оскільки ОСОБА_3 не контактує з ним та вважає його для себе чужою людиною. Відтак, вважає, що фактичні обставини справи та наявні докази, є достатніми для ухвалення рішення про позбавлення відповідача батьківських прав та це жодним чином не буде негативно впливати на інтереси дитини.

На думку скаржника, місцевий суд допустив неповноту з`ясування усіх обставин справи та неправильну (однобічну) оцінку доказів. Так, місцевий суд не оцінив належним чином сукупність письмових доказів сторони позивача – листи, надані у відповідь на адвокатський запит представника позивача ДНЗ №20, Початкової школи №3, ТОВ «АЛМ Поділля», Хмельницького обласного центру фізичного виховання учнівської молоді та психологічний висновок від 15.08.2025. Також судом не враховано та неправильно оцінено покази допитаних свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , які підтвердили в суді факт відсутності ОСОБА_2 , як батька, у житті дитини та невиконання ним своїх батьківських обов`язків.

Звертає увагу апеляційного суду на те, що висновку органу опіки та піклування щодо недоцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно сина ОСОБА_3 , слід надати критичну оцінку, адже даний висновок не має наперед встановленої сили та обов`язкового значення для суду, а також суперечить дійсним обставинам справи та наявним доказам.

Зауважує, що суд, дійшовши висновку про відсутність підстав для позбавлення відповідача батьківських прав, у прийнятому рішенні не зробив жодних застережень та роз`яснень щодо недопущення у майбутньому подібної поведінки ОСОБА_2 як батька дитини та щодо необхідності виконувати покладені на нього сімейним законодавством обов`язки по вихованню дитини.

Вважає, що рішення місцевого суду в частині відмови позивачеві у задоволенні позовних вимог про позбавлення батьківських прав суперечить матеріалам справи та принципу найкращих інтересів дитини, тому має бути скасоване з ухваленням нового судового рішення про задоволення позовних вимог в оскаржуваній частині.

Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходив.

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 та її представник адвокат -Лозінський М.В. підтримали доводи апеляційної скарги.

В судовому засіданні прокурор Скрипнюк А.В. просила апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явились, про день, місце і час слухання справи повідомлені належним чином.

Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За змістом апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про зміну розміру аліментів не оскаржується, а тому апеляційним судом, відповідно до ст. 367 ЦПК України, не переглядається.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1 ст. 367 ЦПК України).

Суд першої інстанції правильно встановив та виходив з того, що рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 29 жовтня 2019 року у справі № 686/18196/19 позов ОСОБА_1 задоволено. Шлюб, укладений 10.01.2018 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований Залізничним районним у місті Львові відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Львівській області, актовий запис № 1, розірвано (а.с. 10).

Відповідно до свідоцтва про народження серія НОМЕР_1 , ОСОБА_4 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьками якого вказано ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (а.с.11).

Згідно з постановою головного державного виконавця від 05.12.2015 ВП № 57343752 Рогатинського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області, відкрито виконавче провадження на підставі судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення дитиною повноліття (а.с.12).

Відповідно до довідки Хмельницького закладу дошкільної освіти № 20 «Білочка» Хмельницької міської ради Хмельницької області від 14.03.2025 № 01-35/24, ОСОБА_4 відвідував даний дошкільний заклад з 01.09.2021 по 30.08.2024 і за даний період батько ОСОБА_8 у садочок не з`являвся, з вихователями не спілкувався, виховним і освітнім процесом і розвитком сина не цікавився, батьківські збори не відвідував (а.с.14).

З листа-відповіді Комунального закладу загальної середньої освіти «Початкова школа № 3 Хмельницької міської ради» слідує, що ОСОБА_2 , батько учня ОСОБА_4 , за період навчання сина з вересня 2024 року по березень 2025 року у школу не приходив, не спілкувався з класним керівником та із вчителями, не підтримував зв`язку із закладом освіти, з метою дізнатися про навчання сина, його успішність, додаткове навчання/гуртки не звертався (а.с.15).

Згідно з інформацією медичного центру «Марія-кідс» №01/1403 від 14.03.2025, пацієнту ОСОБА_9 багаторазово надавалась медичні послуги у даному закладі, супроводжує до лікарів дитину мати, яка і здійснює оплату наданих послуг (а.с.16).

Згідно з довідкою Хмельницького обласного центру фізичного виховання учнівської молоді від 25.03.2025 №93, ОСОБА_3 відвідує секції з вільної боротьби з 01 вересня 2023 року по дату надання довідки, і за цей період батько дитини до даного закладу не з`являвся, не цікався розвитком та досягненнями сина, не спілкувався з керівником секції та не підтримував зв`язку із закладом, змагання та інші заходи не відвідував (а.с. 18).

Відповідно до листа Галицького відділу державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 14.03.2025 № 10671, по ВП № 57845752 станом на 01.03.2025 переплата по сплаті аліментів становить 8435,20 грн (а.с.19).

Відповідно до висновку Органу опіки та піклування Виконавчого комітету Хмельницької міської ради від 17.11.2025, недоцільним є позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 стосовно малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.75-76).

Згідно з психологічним висновком практичного психолога ОСОБА_5 від 03.09.2025 № 39/2025-р, ОСОБА_3 демонструє тісну прихильність до матері та свого вітчима ОСОБА_10 , якого вважає своїх батьком. Позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав стосовно ОСОБА_3 не спричинить психоемоційної травми для хлопчика та не матиме негативного впливу на його формування та розвиток, оскільки біологічний батько ОСОБА_3 не контактує з ним з немовлячого віку та вважає його для себе чужою людиною (а.с.82-85).

Дані обставини підтверджуються матеріалами справи.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог щодо позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно сина ОСОБА_3 , суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено ухилення відповідача від виконання своїх батьківських прав, таких доказів не здобуто і судом. Суд вказав, що встановлені судом обставини у справі не є підставою для задоволення позовних вимог, оскільки позбавлення батьківських прав, тобто природніх прав, наданих йому щодо дитини на її виховання, захист його інтересів та інших прав, які виникають з факту кровної спорідненості з дитиною, є крайнім заходом впливу, необхідність застосування якого позивач не довів.

Такий висновок суду першої інстанції відповідає обставинам справи і вимогам закону.

Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства (частина дев`ята статті 7 СК України).

Невиконання або ухилення від виконання сімейного обов`язку може бути підставою для застосування наслідків, встановлених цим Кодексом або домовленістю (договором) сторін (частина четверта статті 15 СК України).

Учасники сімейних правовідносин можуть мати особисті та майнові суб`єктивні сімейні обов`язки. Свої обов`язки учасники сімейних відносин здійснюють різними способами: здійснення активних дій; утримання від здійснення активних дій. Якщо невиконання особистих обов`язків учасників сімейних відносин у випадках, передбачених в законі, може припинятися або не зумовлювати відповідних наслідків, то невиконання сімейного обов`язку майнового характеру не допускається. Оскільки на відміну від особистих, майнові обов`язки можуть виконуватися незалежно від самого носія такого обов`язку за допомогою інших суб`єктів. Невиконання або ухилення від виконання сімейного обов`язку може бути підставою для застосування відповідних правових наслідків, що можуть визначатися в: нормах СК України; домовленості (договорі) сторін. Наслідки невиконання або ухилення від виконання сімейного обов`язку можуть мати: особистий характер, коли негативний вплив відбувається на особисту сферу зобов`язаної особи; майновий характер, якщо такий вплив здійснюється на майнову сферу зобов`язаної особи (див. постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 січня 2022 року в справі № 711/679/21 (провадження № 61-18434св21)).

Суд застосовує способи захисту, які встановлені законом або домовленістю (договором) сторін. Способами захисту сімейних прав та інтересів зокрема є: припинення правовідношення, а також його анулювання (частина друга статті 18 СК України).

Держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини (стаття 9 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року).

Європейський суд з прав людини зауважує, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України.

Мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини (пункти 1-6 частини першої статті 164 СК України).

Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 травня 2018 року у справі № 553/2563/15-ц (провадження № 61-12305св18)).

У постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 29 січня 2024 року у справі № 185/9339/21 (провадження № 61-8918сво23) вказано, що:

«тлумачення змісту пункту 2 частини першої статті 164 СК України дає можливість зробити висновок, що ухилення від виконання обов`язків з виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна оцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є винятковим заходом, який тягне за собою істотні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише за наявності вини у діях батьків.

Подібні правові висновки щодо застосування відповідних норм СК України викладені у постановах Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 553/2563/15-ц, від 23 січня 2020 року в справі № 755/3644/19 та від 23 червня 2021 року в справі № 953/17837/19».

Суд першої інстанції на підставі належним чином оцінених доказів дійшов правильного висновку про те, що позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав, тобто природніх прав, наданих батькам щодо дитини на її виховання, захист її інтересів та інших прав, які виникають із факту кровної спорідненості з дитиною, є крайнім заходом впливу, необхідність застосування якого за обставин цієї справи не доведена.

Встановивши відсутність свідомого нехтування відповідачем своїми батьківськими обов`язками, суд першої інстанції правильно відмовив в задоволенні позовних вимог про позбавлення батьківських прав.

Суд не встановив обставин остаточного й свідомого ухилення батька від виконання своїх батьківських обов`язків. Позивач відповідних доказів суду не надала та таких не здобуту і судом.

Надані докази на обґрунтування позовних вимог не свідчать про остаточне й свідоме ухилення батька від виконання своїх батьківських обов`язків.

Проживання дитини на час розгляду справи разом із матір`ю та її чоловіком, які займаються вихованням і розвитком дитини, не свідчить про те, що батько сина не бажає брати участь в утриманні і вихованні дитини, тобто свідомо й умисно нехтує своїми батьківськими обов`язками.

Крім того, у спірних правовідносинах не встановлено, що відповідач є тією особою, поведінка чи дії якої можуть свідчити про негативний вплив на дитину, а тому розрив із ним сімейних відносин не відповідає інтересам дитини.

Наслідком позбавлення батьківських прав, як виняткового заходу, є істотні правові наслідки як для батька, так і для дитини (стаття 166 СК України). Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Такі правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 21 травня 2025 року у справі № 645/1592/24, від 17 березня 2026 року у справі № 646/2882/24.

Не заслуговують на увагу аргументи апеляційної скарги про те, що відповідач жодним чином не намагається брати участь у спілкуванні та вихованні спільного сина, оскільки судом не встановлено винної поведінки відповідача.

Безпідставними є доводи апеляційної скарги в тій частині, що суд не зробив жодних застережень чи роз`яснень відповідачу щодо недопущення у майбутньому подібної поведінки, оскільки чинним законодавством України не передбачено обов`язку суду робити окремі застереження чи попередження для відповідача в разі відмови в задоволенні позову про позбавлення батьківських прав.

Інші доводи апеляційної скарги також не містять посилання на докази, які б спростовували висновки суду в частині відмови в позові і впливали на їх законність, а зводяться до переоцінки доказів і незгоди скаржника з висновками суду щодо їх оцінки стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом.

Рішення суду в оскаржуваній частині ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана її представником адвокатом Лозінським Миколою Володимировичем, залишити без задоволення.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 17 червня 2026 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог про позбавлення батьківських прав залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 21 жовтня 2026 року.

Суддя-доповідач І.В. П`єнта

Судді: А.П. Корніюк

О.І. Талалай