Постанова від 19 жовтня 2026 р. у справі №672/596/26 — Хмельницький апеляційний суд

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2026 року

м. Хмельницький

Справа № 672/596/26

Провадження № 22-ц/820/2052/26

Хмельницький апеляційний суд у складі

колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Талалай О. І. (суддя-доповідач), Корніюк А. П., П`єнти І. В.,

розглянув у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Акцент-Банк» на рішення Городоцького районного суду Хмельницької області від 14 липня 2026 року (суддя Пономаренко Л. Е.) у справі за позовом Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, суд

у с т а н о в и в :

29 квітня 2026 року АТ «А-Банк» (далі - Банк), звертаючись до суду із вказаним позовом, зазначало, що 26 лютого 2017 року ОСОБА_1 приєднався до Умов та правил надання банківських послуг в А-Банку з метою отримання банківських послуг та відкриття банківського рахунку. На підставі доданої до позовної заяви анкети-заяви відповідач ініціював встановлення кредитного ліміту на його банківський рахунок та отримання банківської картки. ОСОБА_1 був наданий кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на рахунок зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 46,80% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Відповідач в анкеті-заяві про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг, викладеними на банківському сайті, складають між ним і Банком договір про надання банківських послуг. Взяті на себе за кредитним договором зобов`язання ОСОБА_1 в повному обсязі не виконав, у зв`язку з чим заборгованість станом на 29 квітня 2026 року складає 22370,92 грн, у тому числі: заборгованість за кредитом - 9140,31 грн, заборгованість за процентами -10880,06 грн, штраф - 2350,55 грн.

Зазначену заборгованість позивач просив стягнути з відповідача.

Рішенням Городоцького районного суду Хмельницької області від 14 липня 2026 року в позові відмовлено.

АТ «А-Банк», не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, в апеляційній скарзі просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову. Посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права. Підписавши анкету-заяву, відповідач підтвердив, що заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Тарифами складають договір про надання банківських послуг, і зобов`язався виконувати його умови. Суд не взяв до уваги те, що ОСОБА_1 користувався кредитними коштами, що свідчить про ознайомлення та погодження з умовами та правилами надання банківських послуг. Розрахунок заборгованості є обґрунтованим і підтверджується банківською випискою по рахунку. Проценти могли бути стягнуті в розмірі облікової ставки НБУ.

Розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи.

Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з частиною 1 статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції правильно установив, що 26 лютого 2017 року між ПАТ «А-Банк» (тепер - АТ «А-Банк») і відповідачем був укладений договір про надання банківських послуг. Укладення договору відбулося шляхом підписання ОСОБА_1 анкети-заяви. Відповідач отримав кредит у вигляді встановлення кредитного ліміту на картковий рахунок.

Згідно з довідкою АТ «А-Банк» на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) відкрито рахунок № НОМЕР_2 та видано картки № НОМЕР_3 строком дії до серпня 2020 року та № НОМЕР_4 строком дії до грудня 2031 року.

Відповідно до довідки за лімітами АТ «А-Банк» клієнту ОСОБА_1 26 лютого 2017 року встановлено кредитний ліміт у сумі 800 грн, 06 березня 2017 року - 2000 грн та 06 березня 2017 року - 9200 грн.

За розрахунком позивача заборгованість за договором станом на 29 квітня 2026 року складає 22370,92 грн, у тому числі: заборгованість за кредитом - 9140,31 грн, заборгованість за процентами - 10880,06 грн, штраф - 2350,55 грн.

Наведені обставини підтверджуються матеріалами справи.

Відмову в позові суд мотивував недоведеністю позовних вимог. Надані Банком витяги з Умов та правил надання банківських послуг, Тарифів надання банківських послуг не містять підпису відповідача, а тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами.

Такий висновок суду відповідає обставинам справи і вимогам закону.

Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (частина 1 статті 634 ЦК України).

Частиною 1 статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

У силу статті 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно з частиною 1 статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку з чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. З огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (стаття 1046 ЦК України).

Відповідно до частин 1 і 2 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (частини 1, 2 статті 551 ЦК України).

Пунктом 3 частини 1 статті 611 ЦК України передбачено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки у вигляді сплати, серед іншого, неустойки.

Отже, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами, неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами у договорі).

Правильним є висновок суду першої інстанції, що надані Банком витяги з Умов та Правил надання банківських послуг у АТ «А-Банк» і Тарифів надання банківських послуг не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного з відповідачем договору, оскільки не підписані ним.

Згідно з частиною 6 статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Обґрунтовуючи право вимоги, Банк посилався на витяги з Умов та Правил надання банківських послуг у АТ «А-Банк» і Тарифів надання банківських послуг, як невід`ємні частини укладеного договору.

Проте матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці витяги з Умов та Правил надання банківських послуг і Тарифів користування кредитною карткою розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними при підписанні анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у АТ «А-Банк», а також те, що вказані документи на момент отримання ним кредитних коштів взагалі містили умови щодо сплати процентів, саме в зазначених розмірах і порядках нарахування.

Без наданих підтверджень про конкретні запропоновані ОСОБА_1 умови та правила надання банківських послуг надані позивачем витяги з Умов та Правил надання банківських послуг у АТ «А-Банк» і Тарифів надання банківських послуг не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного з відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказані обставини.

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України.

Тобто, дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки, характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

У частинах 1, 3 статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Зі змісту анкети-заяви від 26 лютого 2017 року, яка підписана ОСОБА_1 , вбачається, що в ній відсутні умови щодо сплати процентів, штрафу.

Доводи апеляційної скарги про наявність правових підстав для стягнення процентів, штрафу апеляційний суд відхиляє.

При застосуванні до спірних правовідносин наведених норм права суд відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України правильно врахував висновок щодо застосування відповідних норм права, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17.

Правильним є висновок суду першої інстанції про те, що позивач не надав належних і достатніх доказів на підтвердження наявності заборгованості за договором за умови проведення розрахунку відповідно до умов кредитування.

Відповідно до виписки по рахунку відповідача за період з 26.02.2017 по 29.04.2026 сума зарахувань в погашення кредиту перевищує суму витрат.

На підставі частин 1, 5 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Безпідставним є посилання а апеляційній скарзі на те, що суд мав би стягнути проценти за користування кредитними коштами в розмірі облікової ставки НБУ, оскільки такі позовні вимоги Банк не заявляв.

Відповідно до частини 1 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

З огляду на викладене апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги про доведеність позовних вимог і наявність правових підстав для задоволення позову.

Рішення суду першої інстанції ухвалено відповідно до норм матеріального права, з додержанням норм процесуального права і підстав для його скасування у межах доводів апеляційної скарги немає.

Керуючись статтями 374, 375, 382, 384 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Акцент-Банк» залишити без задоволення.

Рішення Городоцького районного суду Хмельницької області від 14 липня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення у випадках, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Повне судове рішення складено 20 жовтня 2026 року.

Суддя-доповідач О. І. Талалай

Судді А. П. Корніюк

І. В. П`єнта