Постанова від 20 жовтня 2026 р. у справі №687/187/26 — Хмельницький апеляційний суд

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2026 року

м. Хмельницький

Справа № 687/187/26

Провадження № 22-ц/820/2076/26

Хмельницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: П`єнти І.В. (суддя-доповідач), Корніюк А.П., Талалай О.І.,

секретар судового засідання Сурник І.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Чемеровецької селищної ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача – ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Чемеровецького районного суду Хмельницької області від 08 липня 2026 року (суддя Горобець Н.О.).

Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд

в с т а н о в и в:

У лютому 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Чемеровецької селищної ради про визначення додаткового строку для прийняття спадщини після смерті баби ОСОБА_5 .

В обґрунтування позову вказував, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його баба по лінії матері ОСОБА_5 . Після її смерті відкрилась спадщина на житловий будинок АДРЕСА_1 , який вона успадкувала після смерті своєї матері ОСОБА_6 .

Зазначав, що у грудні 2025 року звернувся до приватного нотаріуса Кам`янець-Подільського районного нотаріального округу Пилявського О.В. із заявою про прийняття спадщини, однак листом від 16.12.2025 нотаріус відмовив у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, оскільки ОСОБА_1 пропущено строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 та він не проживав разом з нею на дату її смерті.

Зауважував, що поважними причинами, які об`єктивно перешкоджали йому вчасно звернутися із заявою про прийняття спадщини є те, що в той час коли померла його мати та до даного часу він перебуває за кордоном в Італії, що підтверджується доданими до позовної заяви поясненнями свідків та відповіддю на запит суду у справі № 687/598/24 про встановлення факту родинних стосунків.

Вказував, що строк для прийняття спадщини закінчився 09.05.2011, разом з тим, в період з 06.05.2011 по 12.05.2011 він перебував на амбулаторному лікуванні у зв`язку із захворюванням ока. Його непрацездатність у цей період об`єктивно перешкоджала йому звернутись в строк для подачі заяви про прийняття спадщини до нотаріальної контори.

Звертав увагу суду, що також існували і об`єктивні юридичні перешкоди для звернення раніше для прийняття спадщини, оскільки документальних доказів наявності родинних стосунків між ним та спадкодавцем не було, тому факт родинних стосунків мав бути встановлений у судовому порядку.

Зауважував, що після смерті ОСОБА_5 ніким не прийнято спадщину, не подано заяви про відмову у прийняття спадщини, тому відповідачем за даним позовом є представницький орган територіальної громади за місцем відкриття спадщини.

З урахуванням викладеного вище, просив суд визначити йому додатковий строк в два місяці для подання заяви про прийняття спадщини після смерті баби ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішенням Чемеровецького районного суду Хмельницької області від 08 липня 2026 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог. При цьому, посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права.

Зазначає, що судом не заперечується факт непрацездатності позивача та перебування його на амбулаторному лікуванні з приводу травми ока з 06.05.2011 по 11.05.2011, при цьому, судом помилково вказано, що прийняття спадщини може відбуватись шляхом направлення заяви про прийняття спадщини нотаріусу.

Зауважував, що з моменту відкриття спадщини з 09.11.2010 по дату закінчення строку для прийняття спадщини, 09.05.2010, такої можливості чинним законодавством України не було передбачено. Оскільки, заяву про прийняття спадщини необхідно було подавати особисто.

При цьому, вважає, що суд першої інстанції не враховано, що перебування позивача у непрацездатному стані не давало йому змоги подати заяву навіть шляхом направлення листа чи електронного листа.

Вказує, що судом не було враховано, що його мати не могла звернутись з заявою про прийняття спадщини, оскільки не було встановлено факт родинних стосунків. Лише з набранням законної сили рішенням Чемеровецького районного суду Хмельницької області від 10.02.2025, яким встановлено факт родинних відносин, а саме, що ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 дійсно була матір`ю ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , стало можливим звернення до органів нотаріату з заявою про прийняття спадщини.

У подальшому, строк прийняття спадщини для його матері не було поновлено рішенням Чемеровецького районного суду Хмельницької області від 16.09.2025 у справі № 687/343/25, яке набрало законної сили згідно з постановою Хмельницького апеляційного суду від 17.11.2025 року. Лише після цього в грудні 2026 року він отримав можливість звернутись з заявою про прийняття спадщини до нотаріальної контори, оскільки до того не був відомий результат волевиявлення на отримання спадщини моєї матері.

Зауважує, що в строк передбачений ч. 1 ст. 1270 ЦК України він не зміг звернутись із заявою про прийняття спадщини, оскільки хворів, а у строк передбачений ч. 2 ст. 1270 ЦК України, він зміг звернутись лише після юридичної неможливості оформлення спадкових прав моєю матір`ю, яка належить до першої черги спадкоємців за законом.

Вказує, що судом першої інстанції не враховано конкретні, в даному випадку, обставини при вирішенні питання можливості продовження строку прийняття спадщини, зокрема,що жодна особа не звернулась з заявою про прийняття спадщини, тому позивач є єдиним спадкоємцем, який виявив бажання прийняти спадщину та отримати спадкове майно після своєї матері, яка таким правом не змогла скористатись та те, що орган місцевого самоврядування – Чемеровецька селищна рада не заперечувала щодо задоволення позову та даним органом місцевого самоврядування понад 14 років не подано до суду позову про визнання спадщини відмерлою, що призводить до правової невизначеності майна, яке є спадковим.

Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходив.

Учасники справи в судове засідання не з`явилися, про день, місце і час слухання справи повідомлені належним чином.

21.10.2026 в електронній формі через підсистему «Електронний суд» від представника ОСОБА_1 – адвоката Куркевича О.В., надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, в якому вказує, що представник скаржника не має можливості з`явитися в судове засідання, у зв`язку з його зайнятістю в іншій справі № 686/18944/15-ц. Разом з тим, враховуючи відсутність доказів поважності причин неявки представника позивача в судове засідання, реалізацію позивачем права на викладення своїх аргументів у апеляційній скарзі, можливістю позивачем реалізувати своє право та особисто взяти участь у судовому засіданні, колегія суддів поважності причин неявки представника позивача в судове засідання не встановила, і, відповідно, підстав для відкладення розгляду справи, а тому вважала за можливе слухати справу за відсутності представника позивача.

В силу ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції правильно встановив та виходив з того, що ОСОБА_8 народився ІНФОРМАЦІЯ_4 , його батьками є ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , що підтверджується свідоцтвом про народження позивача, серії НОМЕР_1 , виданим Чемеровецьким райвідділом ЗАГС Хмельницької області (а.с.23).

Відповідно до свідоцтва про зміну імені серії НОМЕР_2 від 08.06.2011, ОСОБА_8 змінив ім`я на ОСОБА_1 (а.с.21).

Згідно з свідоцтвом про зміну імені серії НОМЕР_3 від 08.02.2013, ОСОБА_10 змінила ім`я на ОСОБА_7 (а.с.20).

Відповідно до свідоцтва про смерть, виданого повторно, ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Теремківці Чемеровецького району Хмельницької області (а.с. 6).

Рішенням Чемеровецького районного суду Хмельницької області від 10 лютого 2025 року у справі № 687/598/24 встановлено факт родинних відносин, а саме, що ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , дійсно була матір`ю ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.17-19).

Згідно з довідкою від 02.05.2024 за № 137 КП Чемеровецького районного бюро технічної інвентаризації, станом на 01.01.2013 право власності на житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами в АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_6 , згідно зі свідоцтвом про право особистої власності на домоволодіння від 10.12.1987 та записано в реєстрову книгу за Р. № 1-137 (а.с.13).

Відповідно до довідки Юрковецького старостинського округу Чемеровецької селищної ради № 21-56 від 31.05.2025, після смерті ОСОБА_6 фактично в управління майном вступила ОСОБА_5 , яка з 1988 року без реєстрації фактично проживала у будинку своєї матері по АДРЕСА_2 (а.с. 15).

Згідно з інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) від 24.02.2026 сформованої приватним нотаріусом Пилявським О.В., щодо померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 інформація у Спадковому реєстрі відсутня (а.с. 39).

Відповідно до відповіді на звернення ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Пилявського О.В. від 16.12.2025 № 394/02-31 щодо видачі свідоцтва про право на спадщину на житловий будинок, що належав померлій ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_6 , спадкоємцем якої була її дочка ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка прийняла спадщину, але не оформила своїх спадкових прав, відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину та рекомендовано звернутися до суду для встановлення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини (а.с. 5,16).

Відповідно до довідки Чемеровецької селищної ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області № 21-130 від 16.12.2025, на день смерті спадкодавця ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою АДРЕСА_1 були зареєстровані і проживали: ОСОБА_5 (постійно), ОСОБА_2 (співжитель, постійно), ОСОБА_3 (онук, зареєстрований, не проживав).

Згідно з довідкою № 21 від 12.05.2011, ОСОБА_1 знаходився на амбулаторному лікуванні з 05.05.2011 по 12.05.2011 у лікаря окуліста (а.с.12).

Дані обставини підтверджуються матеріалами справи.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку для звернення із заявою про прийняття спадщини та не довів наявності об`єктивних, непереборних, істотних труднощів, які перешкоджали поданню цієї заяви у встановлений законом строк, при цьому, тривалість пропуску строку для прийняття спадщини з моменту смерті спадкодавця ОСОБА_5 до моменту звернення до нотаріуса, а в подальшому до суду становить більше п`ятнадцяти років.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи із наступного.

Спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців) (стаття 1216 ЦК України).

Статтею 1217 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу) (частини перша та друга статті 1220 ЦК України).

Місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця (ч. 1 ст. 1221 ЦК України).

Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її (ч. 1 ст. 1268 ЦК України).

Згідно з частинами першою та другою статті 1269 ЦК України, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1270 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 1270 ЦК України, якщо виникнення у особи права на спадкування залежить від неприйняття спадщини або відмови від її прийняття іншими спадкоємцями, строк для прийняття нею спадщини встановлюється у три місяці з моменту неприйняття іншими спадкоємцями спадщини або відмови від її прийняття. Якщо строк, що залишився, менший як три місяці, він продовжується до трьох місяців.

Наслідки пропуску строку для прийняття спадщини визначені статтею 1272 ЦК України. Зокрема, відповідно до частини першої цієї статті якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини (частина третя статті 1272 ЦК України).

Позов спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини, про визначення йому додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, порушує права іншого спадкоємця, який спадщину прийняв, а тому належними відповідачами у спорах про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини є спадкоємці, які прийняли спадщину. За відсутності таких спадкоємців відповідачем виступає територіальна громада в особі органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

Подібні висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 2516/1356/12-ц, від 15 січня 2020 року у справі № 200/9984/16-ц, від 20 грудня 2021 року у справі № 502/1603/18, від 24 травня 2023 року у справі № 291/559/21 та інших.

Норми частини третьої статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними.

Поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: тривала хвороба спадкоємців; велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; складні умови праці, які, зокрема, пов`язані з тривалими відрядженнями, у тому числі закордонними; перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо.

Тобто, поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є такі, що пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду із позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.

За конкретних фактичних обставин кожної справи пропуск строку для прийняття спадщини суд має оцінювати з урахуванням тривалості такого пропуску та загальних засад цивільного законодавства, як-от розумність, добросовісність та справедливість.

Головною ознакою поважних причин такого пропуску є те, що вони унеможливлюють своєчасне звернення із заявою про прийняття спадщини.

Вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. Оцінка поважності причин пропуску строку звернення із заявою про прийняття спадщини повинна, першорядно, стосуватися періоду від моменту відкриття спадщини й до спливу шестимісячного строку, встановленого законом для її прийняття. Саме протягом цього періоду мають існувати об`єктивні та істотні перешкоди для прийняття спадщини. Інші періоди досліджуються, якщо ці перешкоди почали існувати протягом шестимісячного строку та тривали до моменту звернення до нотаріуса або до суду.

Аналогічний висновок зроблено у постанові Верховного Суду від 26 червня 2024 року у справі № 686/5757/23.

Верховний Суд у постанові від 25 березня 2026 року у справі № 755/16632/21 виснував, що обставини усвідомлення особою того, що вона має право на спадкування за законом, наприклад, на підставі своєї спорідненості із спадкодавцем у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, закликаних до спадкування, та невчинення нею жодних активних дій з прийняття спадщини та щодо встановлення спадкової маси не можуть обґрунтовувати поважність причин пропуску нею строку для подання заяви про прийняття спадщини за заповітом, про існування якого особа не знала.

Спадкоємець за законом першої черги здійснює право на спадкування в такому ж порядку, що й спадкоємець за заповітом, відповідно до статей 1268-1270 ЦК України, та на нього поширюються наслідки пропущення строку для прийняття спадщини, передбачені статтею 1272 ЦК України.

Факт усвідомлення спадкоємцем першої черги або кожної наступної черги спадкоємців за законом наявності в нього права на спадкування та невчинення ним неодмінних активних дій щодо встановлення спадкової маси і прийняття спадщини не свідчить про виникнення в нього об`єктивних обставин, які унеможливили або істотно ускладнили йому своєчасне звернення до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини у передбачений ЦК України строк.

За змістом ст. 76-80 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Докази повинні відповідати ознакам належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність - достатності.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях

Суд першої інстанції правильно виходив з того, що позивач, як спадкоємець за законом п`ятої черги, повинен був подати заяву про прийняття спадщини у встановлений частиною 2 статті 1270 ЦК України строк, а саме в тримісячний строк після неприйняття спадщини його матір`ю ОСОБА_7 , яка є спадкоємцем першої черги. Однак, відповідно до матеріалів справи, позивач звернувся до нотаріуса лише у грудні 2025 року, тобто через п`ятнадцять років після відкриття спадщини. А тому, дійшов обгрунтованого висновку, що факт усвідомлення чи необхідності усвідомлення (у зв`язку зі своєю спорідненістю зі спадкодавцем) позивачем його права на спадкування за законом як спадкоємця п`ятої черги, за умови невжиття ним жодних активних дій щодо встановлення спадкової маси і прийняття спадщини протягом передбаченого ЦК України строку, не свідчить як про порушення принципу свободи заповіту, так і про виникнення в нього об`єктивних обставин, які унеможливили або істотно ускладнили йому своєчасне звернення до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини у відведений ЦК України строк.

Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги в частині обґрунтування поважності причини пропуску строку через погіршення стану здоров`я, зокрема перебування на амбулаторному лікуванню з приводу травми ока з 06.05.2011 по 11.05.2011, оскільки дані обставини доводять перебування на лікуванні протягом короткотривалого періоду, зокрема впродовж шести днів, що об`єктивно не є поважною причиною пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини у встановлений чинним законодавством строк, в той час, як позивач повинен був подати заяву про прийняття спадщини в період з 10.05.2011 по 10.08.2011.

Неаргументованими є доводи скаржника про те, що він є єдиним спадкоємцем після смерті матері і ніхто не заявляє прав та спадкове майно, відтак, не продовження йому строку для подання заяви для прийняття спадщини створює правову невизначеність спадкового майна, оскільки, саме безпідставне надання додаткового строку для прийняття спадщини є порушенням правової визначеності як елемента правовладдя (верховенства права) та є незаконним втручанням у права спадкоємців, які прийняли спадщину, а у разі відсутності таких спадкоємців в інтереси територіальної громади, яка має обов`язок на визнання спадщини відумерлою (за наявності сукупності юридичних фактів (у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття; спливу одного року з часу відкриття спадщини)).

Інші доводи апеляційної скарги не містять посилання на докази, які б спростовували висновки суду і впливали на їх законність, а зводяться до переоцінки доказів і незгоди заявника з висновками суду щодо їх оцінки стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом.

Рішення суду першої інстанції ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Чемеровецького районного суду Хмельницької області від 08 липня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 21 жовтня 2026 року.

Суддя-доповідач І.В. П`єнта

Судді: А.П. Корніюк

О.І. Талалай