Постанова від 30 вересня 2026 р. у справі №607/9774/26 — Тернопільський апеляційний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 607/9774/26Головуючий у 1-й інстанції Позняк В.М.

Провадження № 22-ц/817/1013/26Доповідач - Храпак Н.М.

Категорія -

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 жовтня 2026 року м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

Головуючої - Храпак Н.М.

Суддів - Гірський Б. О., Хома М. В.,

за участі секретаря - Панькевич Т.І.

без участі сторін, належним чином повідомлених про день, час та місце розгляду справи,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, цивільну справу № 607/9774/26 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика", інтереси якого представляє адвокат Клименко Тарас Васильович, на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 09 червня 2026 року, ухваленого суддею Позняком В.М., у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В:

у травні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» звернулося в суд із позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідача в свою користь заборгованість за Договором № 489344-КС-001 про надання кредиту від 19.02.2024, що становить 124101,16 грн.

Позов мотивовано тим, що 19.02.2024 ТОВ «БІЗПОЗИКА» та ОСОБА_1 уклали Договір № 489344-КС-001 про надання кредиту, відповідно до умов якого ТОВ «БІЗПОЗИКА» надає Позичальнику грошові кошти у розмірі 19000,00 грн на засадах строковості, поворотності, платності, а Позичальник зобов`язується повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування Кредитом у порядку та на умовах, визначених Договором кредиту та Правил про надання грошових коштів у кредит.

Також, 25.06.2024 ТОВ «БІЗПОЗИКА» та ОСОБА_1 уклали Додаткову угоду № ДУ№1 до Договору № 489344-КС-001 про надання кредиту (Далі - Додаткова угода), шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію». Відповідно до умов Додаткової угоди Сторони домовились внести зміни в п. 1 Договору та викласти «Термін дії Договору» в новій редакції, а саме: «Термін дії Договору: до 03.03.2026».

ТОВ «БІЗПОЗИКА» свої зобов`язання за Договором кредиту виконало.

До теперішнього часу Боржник свої зобов`язання за Кредитним договором № 489344-КС-001 про надання кредиту належним чином не виконав, утворилась заборгованість у розмірі 124 101,16 грн, що складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту - 18 898,40 грн; суми прострочених платежів по процентах - 105 202,76 грн.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 09 червня 2026 року позов задоволено частково.

Стягнуто із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» 69766 гривень 81 копійок заборгованості за Договором № 489344-КС-001 про надання кредиту від 19.02.2024 та 1496 гривень 80 копійок сплаченого судового збору.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції в частині вирішення позовних вимог, в задоволенні яких відмовлено, представник ТОВ "Бізнес Позика" - адвокат Клименко Т.В. подав на нього апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить заочне рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 09 червня 2026 року по справі № 607/9774/26 змінити в частині стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Бізнес позика» за кредитним договором, а саме: змінити загальну суму стягнення з 69 766,81 гривень на грошову суму в розмірі 124 101,16 грн; в решті заочне рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 09 червня 2026 року у справі № 607/9774/26 - залишити без змін.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги вказував на те, що суд першої інстанції помилково сприйняв норми Закону України «Про споживче кредитування», а також ЦК України та існуючої судової практики щодо, начебто, можливості суду зменшувати розмір процентів за кредитним договором, які нараховуються протягом строку кредитування (статті 1048 та 1056-1 ЦК України).

Представник позивача звертав увагу на те, що не слід ототожнювати поняття «денна процентна ставка» в розумінні Закону України «Про споживче кредитування» та процентну ставку(ки) в день, які встановлені в кредитному договорі, укладеному відповідачем з ТОВ «Бізнес Позика».

Зазначав, що розмір денної процентної ставки, передбачений Договором № 489344-КС-001 про надання кредиту від 19.02.2024 та Додаткової угодою від 25.06.2024, становить 0,95% (з розрахунку 30340,00/19000/169 днів), що не перевищує 1%, виходячи з того, що обрахування базувалось на припущенні, що договір про споживчий кредит залишається дійсним протягом погодженого строку та що кредитодавець і споживач виконають свої обов`язки на умовах та у строки, визначені в договорі - як того вимагає норма ч.3 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування», а тому позовні вимоги про стягнення процентів за користування кредитом в розмірі 105 202,76 грн підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо законності включення комісії за надання кредиту до умов кредитного договору, то вказує, що комісія за надання кредиту передбачена як умовами кредитного договору так і Правилами надання споживчих кредитів «ТОВ БІЗНЕС ПОЗИКА», Таблицею обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної, які були підписані Позивачем, що свідчить про обізнаність останнього щодо включення комісії «за надання кредиту» до загальних витрат за споживчим кредитом та порядком сплати такої комісії.

Також, комісія за надання кредиту та порядок її сплати визначені пунктами 1.4, 2.7, 5.2 Правил про надання споживчих кредитів ТОВ «Бізнес позика», які є невід`ємною частиною договору про надання кредиту.

Крім того, комісія за надання кредиту передбачена п.4 Паспорту споживчого кредиту та Таблицею обчислення загальної вартості кредиту для споживача (Додаток №1 до Договору).

Отже, як вбачається з умов даного кредитного договору та Правил надання споживчих кредитів Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика», вважає, що встановлення комісії за надання кредиту, є правомірним, оскільки укладеним між позивачем та відповідачем кредитним договором передбачено нарахування комісії за надання кредиту та включено суму нарахувань по комісії до графіку платежів, а Правилами надання споживчих кредитів передбачено, що до загальних витрат за кредитом включаються доходи кредитодавця у вигляді процентів, комісії, інших обов`язкових платежів.

Відзиву на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходило.

Представник ТОВ "Бізнес Позика" - адвокат Клименко Т.В. в судове засідання не з`явився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, про що свідчить довідка про доставку судової повістки до електронного кабінету.

Відповідач ОСОБА_1 також в судове засідання не з`явилася, хоча належним чином була повідомлена про дату, час і місце розгляду справи, про що свідчить розписка про отримання судової повістки.

Відповідно до частини 6 статті 128 ЦПК України судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - разом з копіями відповідних документів, надсилається до електронного кабінету відповідного учасника справи, а в разі його відсутності - разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення або кур`єром за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.

Згідно з п. 1, п.2 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день вручення судової повістки під розписку та день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки до електронного кабінету особи.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника процесу за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, тому колегія суддів вважає за можливе розглянути справу у відсутності учасників процесу.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення.

Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як вказано в частині третій статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частина друга статті 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких згідно з пунктом 3 цієї частини є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» та ОСОБА_1 19.02.2024 в електронній формі уклали Договір № 489344-КС-001 про надання кредиту, відповідно до умов якого кредитодавець надає Позичальнику Кредит в розмірі 19000,00 грн на засадах строковості, поворотності, платності, а Позичальник зобов`язується повернути Кредит, сплатити проценти за користування Кредитом та Комісію у порядку та на умовах, визначених цим Договором, строк, на який надається Кредит 24 тижнів до 05.08.2024.

Договір підписано відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором UA-4877Ю, який було надіслано на номер телефону: НОМЕР_1 19.02.2024 21:11:13.

Також, 25.06.2024 ТОВ «БІЗПОЗИКА та ОСОБА_1 уклали Додаткову угоду № ДУ№1 до Договору № 489344-КС-001 про надання кредиту (Далі - Додаткова угода), шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію». Відповідно до умов Додаткової угоди Сторони домовились внести зміни в п. 1 Договору та викласти «Термін дії Договору» в новій редакції, а саме: «Термін дії Договору: до 03.03.2026». Пунктом 5.4 договору сторони погодили новий графік погашення кредиту.

Договір підписано відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором UA-8264. Який було надіслано на номер телефону: НОМЕР_1 25.06.2024 00:14:00.

Як видно із підтвердження ТОВ «ПрофілГід» здійснене успішне зарахування коштів на карту, яка належить позичальнику № НОМЕР_2 на суму 19000 грн за договором №489344-КС-001.

Факт належності карти відповідачу та надходження коштів підтверджується інформацією АТ «Універсал банк» від 21.05.2025 та банківською випискою.

З довідки про стан заборгованості видно, що заборгованість ОСОБА_1 за Договором № 489344-КС-001 про надання кредиту від 19.02.2024, становить 124 101,16 грн, що складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту - 18898,40 грн; суми прострочених платежів по процентах - 105 202,76 грн.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не в повній мірі виконав взяті на себе зобов`язання, чим порушив права позивача, які підлягають захисту шляхом стягнення з нього в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» заборгованості за Договором № 489344-КС-001 про надання кредиту від 19.02.2024 в розмірі 69 766,81 грн.

Проте, колегія суддів з такими висновками суду в повному обсязі погодитися не може, з огляду на таке.

За правилом частини першої статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Загальні правила щодо форми договору визначено статтею 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом статті 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно зі статтею 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Матеріали справи свідчать про те, що оспорюваний договір укладений в електронній формі.

Порядок укладання договорів в електронній формі регламентується також Законом України «Про споживче кредитування» та Законом України «Про електронну комерцію».

Зокрема, в ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування» зазначено, що Договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами.

Згідно із пунктом 6 частини 1 статті 3 Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому, одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пунктом 12 частини 1 статті 3 Закону).

Відповідно до частини 3 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини 4 статті 11 Закону).

Згідно із частиною 6 статті 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини 8 статті 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору, щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.

Матеріалами справи підтверджено, що кредитний договір із зазначенням у ньому усіх реквізитів відповідачки, в тому числі реєстраційного номера облікової картки платника податків, місця проживання, мобільного номеру телефону, електронної пошти, підписаний електронним підписом за допомогою одноразового ідентифікатора UA-4877, який направлено відповідачці 19.02.2024 на номер мобільного телефону НОМЕР_3 , вказаний нею в заявці на отримання отримання кредиту, що свідчить про те, що сторони досягли усіх істотних умов та уклали в належній формі договір про надання споживчого кредиту №489344-КС-001 з ТОВ «Бізнес Позика».

Судом першої інстанції правильно встановлено, що ТОВ «Бізнес Позика» свої зобов`язання перед відповідачкою за договором про надання кредиту виконало та надало їй кредит в сумі 19 000 грн, що підтверджується листом ТОВ «ПрофітГід» (а.с.64) та інформацією, витребуваною судом за клопотанням позивача у АТ «Універсал Банк» від 21.05.2026, з якої встановлено, що на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано платіжну карту № НОМЕР_4 , на яку 19.02.2024 надійшло зарахування коштів у розмірі 19000,00 грн (а.с.108-174).

Таким чином, встановивши факт укладення між позивачем та відповідачем кредитного договору, а також факт отримання відповідачем коштів за договором кредиту та їх неповернення у відповідності до умов вказаного договору та у строки визначені сторонами, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення фактично отриманої суми кредитних коштів, з урахуванням сплаченої суми заборгованості в погашення тіла кредиту в розмірі 18 898,4 грн (19 000, 00 грн - 101,6 грн = 18 898,4 грн) на користь ТОВ «Бізнес Позика»

Щодо стягнення з відповідача заборгованості за процентами у розмірі 53 718,41 грн колегія суддів в повному обсязі не погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з такого.

Так, 22 листопада 2023 року прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», який набрав чинності 24.12.2023.

Указаним Законом внесено зміни до Закону України «Про споживче кредитування», зокрема статтю 8 доповнено частиною п`ятою такого змісту «Максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Відповідно до Закону України «Про споживче кредитування» (Розділ 4 Прикінцеві та перехідні положення, частина 17), тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установлено, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів 2.5 %; протягом наступних 120 днів 1.5 %.

Отже, наведені норми, які регулюють питання споживчого кредитування, передбачають, що починаючи з 24 грудня 2023 року по 21 квітня 2024 року розмір процентної ставки за користування кредитом не може перевищувати 2,5% від суми кредиту за кожен день, з 22 квітня 2024 року по 19 серпня 2024 року розмір процентної ставки за користування кредитом не може перевищувати 1,5% від суми кредиту за кожен день, з 20 серпня 2024 року - 1% від суми кредиту за кожен день.

Також, Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» частиною 2 розділу 2 Прикінцеві та перехідні положення встановлено, що дія пункту 5 розділу I цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Частиною 2 статті 1056-1 ЦК України передбачено, що розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Як вбачається з матеріалів справи, що договір між ТОВ «Бізнес позика» та ОСОБА_1 про надання кредиту №489344-КС-001 був укладений 19.02.2024, тобто після набрання чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» (24 грудня 2023 року). Отже, станом на дату укладення договору кредитодавець міг застосовувати максимальний розмір денної процентної ставки, встановлений Законом України «Про споживче кредитування», лише у розмірі 2,5%, 1,5% та 1%.

Із наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що заборгованість відповідача за процентами в період з 19.02.2024 по 21.04.2024 нараховувалась за відсотковою ставкою у розмірі 1,15 та 2 % за кожен день користування кредитом, що не суперечить вимогам вищезазначених норм законодавства та становить 5559,4 грн, з урахуванням сплаченої суми заборгованості в погашення процентів за користування кредитним договором в сумі 14 801,72 грн.

Разом з тим, за період із 22.04.2024 по 24.06.2024 у розмірі 2 % за кожен день користування кредитом, тоді як максимальний розмір не міг перевищувати 1,5 %, тому за вказаний період із 22.04.2024 по 24.06.2024 (64 дні), зважаючи на максимальну процентну ставку 1,5 %, відсотки за вказаний період не могли перевищувати 18 142,46 (64 * 283,476) грн.

В подальшому, з 25.06.2024 по 10.08.2024, нараховування відсотків здійснювалося у розмірі 0,863699 % за кожен день користування кредитом та за період із 11.08.2024 по 19.08.2024 - 1,15159869%, за кожен день користування кредитом, що не суперечить максимальному розміру денної процентної ставки 1,5 % та становить 9630,48 грн, (за період 25.06.2024 по 10.08.2024 (47 днів), 7671,81 (47 * 163,23) грн; за період із 11.08.2024 по 19.08.2024 (9 днів), 1958,67 (9 * 217,63) грн

20.08.2024 нараховування відсотків здійснювалося за процентною ставкою ставкою 0,863699 %, що складає: (18 898,4 сума кредиту)* 0,863699 % = 163,23 грн (за один день користування кредитом) * 1 (день) = 163,23 грн;

Разом з тим, за період із 21.08.2024 по 03.03.2026 позивачем нараховувалися відсотки у розмірі 1,15159869 % за кожен день користування кредитом, тоді як максимальний розмір не міг перевищувати 1,00 %, а тому за вказаний період слід здійснити перерахунок нарахованих відсотків за користування кредитом з 21.08.2024 по 03.03.2026 (560 днів) * 188,984 грн (1,00% від тіла кредиту 18 898,4 грн ) = 105 831,04 грн.

Відтак, заборгованість за відсотками за період з 19.02.2024 по 03.03.2026 становить 139 326,61 грн (5559,4 грн + 18 142,46 + 9630,48 грн +105 831,04 грн + 163,23 грн = 139 326,61 грн).

Проте, із розрахунку заборгованості, встановлено, що ОСОБА_1 на виконання своїх зобов`язань за кредитним договором №489344-КС-001 від 19 лютого 2024 року сплатила заборгованість на суму 73803,32 грн, з яких 56050,00 грн були зараховані в погашення процентів за користування кредитним договором відповідно до умов договору.

Таким чином, розмір нарахованих процентів за вказаним кредитним договором за період з 19.02.2024 по 03.03.2026 становить 83 276,61 грн ( 139 326,61 грн - 56 050 грн = 83 276,61 грн)

На вказані обставини суд першої інстанції уваги не звернув та дійшов помилкового висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідачки заборгованості за відсотками лише в розмірі 53 718,41 грн за кредитним договором №489344-КС-001 від 19 лютого 2024 року.

Отже, доводи апеляційної скарги в цій частині частково знайшли своє підтвердження під час перегляду справи апеляційним судом.

Водночас колегія суддів не погоджується із доводами апеляційної скарги щодо нарахування та стягнення комісії за надання кредиту.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Відповідно до частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Таким чином, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит).

Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, -щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Згідно з ч.ч. 1, 2, 5, 7 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору. Якщо до положення вносяться зміни, такі зміни вважаються чинними з моменту їх внесення.

Відповідно до ч. 5 ст 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Так, у кредитному договорі №489344-КС-001 від 19 лютого 2024 року, укладеним між ОСОБА_1 та ТОВ «Бізнес позика» містяться умови про комісію за надання кредиту в розмірі 2850,00 грн.

Аналіз умов кредитного договору свідчить про те, що комісія за надання кредиту в розмірі 2850 грн, встановлена в договорі, є платою безпосередньо за надання кредитних коштів позичальнику.

Умови договору не містять переліку інших додаткових та супутніх послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються відповідачу та за які позивачем встановлена комісія за обслуговування кредиту.

Надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком фінансової установи, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту це обов`язок фінансової установи за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь фінансової установи. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самої фінансової установи та здійснюється при виконанні прав та обов`язків за кредитним договором, а тому такі дії фінансової установи не є послугами, що об`єктивно надаються позичальнику.

Подібні правові висновки викладено у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2019 року в справі № 524/5152/15.

Умови договору про сплату позичальником на користь банку винагороди за надання фінансового інструменту, відсотків за дострокове погашення кредиту та винагороди за проведення додаткового моніторингу, тобто за дії, які банк здійснює на власну користь, що є несправедливим, суперечить принципу добросовісності, є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов`язків на погіршення становища споживача, за своєю природою є дискримінаційним та таким, що суперечить моральним засадам суспільства.

Подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду, від 21 квітня 2021 року в справі № 677/1535/15, від 21 липня 2021 року в справі № 751/4015/15, від 15 грудня 2021 року в справі № 209/789/15, від 12 квітня 2022 року в справі № 640/14229/15 та від 20 липня 2022 року у справі № 343/557/15-ц.

Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що положення пункту 2.5 договору про споживчий кредит в частині щодо обов`язку позичальника сплачувати комісію за надання кредиту є нікчемними відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Згідно з частинами першою, п`ятою статті 216 ЦК України у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред`явлена будь-якою заінтересованою особою.

Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

Оскільки пункт 2.5 договору про споживчий кредит в частині, яким установлений обов`язок позичальника сплачувати комісію за надання кредиту є нікчемним, колегія суддів на підставі частини п`ятої статті 216 ЦК України вважає за потрібне застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину.

З огляду на наведене, колегія суддів приходить до висновку про те, що положення кредитного договору №489344-КС-001 від 19 лютого 2024 року щодо сплати позичальником на користь кредитодавця комісії за надання кредиту в розмірі 2850 грн суперечать положенням ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» і є нікчемними з моменту укладення договору, а відтак відсутні підстави для стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ ТОВ «Бізнес позика» заборгованості за комісією за надання кредиту в розмірі 2850 грн.

Разом з тим, розрахунку заборгованості, вбачається, що ОСОБА_1 було здійснено сплату комісії за надання кредиту на суму 2850 грн, відтак сума боргу підлягає зменшенню на сплачену відповідачем суму комісії за надання кредиту у розмірі 2850 грн.

За встановлених обставин справи та вимог закону, колегія суддів доходить висновку, що з відповідача підлягає стягненню заборгованість за договором №489344-КС-001 про надання кредиту від 19.02.2024 у розмірі 99 325,01 грн, виходячи з розрахунку: 18 898,4 грн (тіло кредиту) + 83 276,61 грн (відсотки) - 2850 грн (комісія) = 99 325,01 грн.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до ст.376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика», інтереси якого представляє адвокат Клименко Тарас Васильович слід задовольнити частково, рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 09 червня 2026 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» заборгованість за Договором № 489344-КС-001 про надання кредиту від 19.02.2024 у розмірі 99 325,01 грн.

Щодо вирішення питання судових витрат.

ТОВ «Бізнес позика» у позовній заяві та апеляційній скарзі просило суд стягнути з відповідача на свою користь понесені судові витрати.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судом встановлено, що ціна позову у даній справі становила 124 101,16 грн. Судом апеляційної інстанції частково задоволено апеляційну скаргу позивача та задоволено позовні вимоги на суму 99 325,01 грн, що становить 80,04 % ціни позову.

Ставки, що підлягали сплаті при поданні позовної заяви та апеляційної скарги, становили 2662,40 грн та 3993,60 грн, які сплачено стороною позивача.

Отже з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір за розгляд даної справи в суді першої та апеляційної інстанцій в розмірі 5327,46 грн (6656*80,04%).

Керуючись ст. ст. 35, 259, 374, 376, 381, 382, 383, 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика», інтереси якого представляє адвокат Клименко Тарас Васильович, задовольнити частково.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 09 червня 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позов товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ) в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» (місцезнаходження: бульвар Лесі Українки, будинок 26, офіс 411, м.Київ, код ЄРДПОУ 41084239) заборгованість за Договором № 489344-КС-001 про надання кредиту від 19.02.2024 у розмірі 99325,01 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» (місцезнаходження: бульвар Лесі Українки, будинок 26, офіс 411, м.Київ, код ЄРДПОУ 41084239) судовий збір за розгляд справи в суді першої та апеляційної інстанцій в розмірі 5327,46 гривень.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Повний текст судового рішення виготовлено 12 жовтня 2026 року.

Головуюча Н.М. Храпак

Судді: Б.О. Гірський

М.В. Хома