Постанова від 20 жовтня 2026 р. у справі №594/811/26 — Тернопільський апеляційний суд

Суд: Тернопільський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: позики, кредиту, банківського вкладу, з них

Дата: 20 жовтня 2026 р.

Справа: №594/811/26

Суддя: Хома М. В.

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 594/811/26Головуючий у 1-й інстанції Губіш О.А.

Провадження № 22-ц/817/1230/26Доповідач - Хома М.В.

Категорія -

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 жовтня 2026 року м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

головуючої - Хома М.В.

суддів - Костів О. З., Храпак Н. М.,

розглянувши у письмовому провадженні без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "МАКС КРЕДИТ" на рішення Борщівського районного суду Тернопільської області від 20 липня 2026 року, ухвалене суддею Губіш О.А. у цивільній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "МАКС КРЕДИТ" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

У травні 2026 року ТОВ "Макс кредит" звернулося в суд з вказаним позовом.

В обґрунтування позову вказано, що 05.11.2025 року між ТОВ «Макс Кредит» та ОСОБА_1 укладено договір кредитної лінії №00-10722184, за умовами якого сума кредитного ліміту склала 6500 грн. Позичальник зобов`язався оплатити проценти у періодичну дату оплати процентів, а саме 20.11.2025 року, та кожного 15 дня після цієї дати протягом строку дії кредитної лінії (строку кредитування). Строк кредитування згідно умов договору становить 360 днів.

Товариство зазначало, що свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, а саме надало відповідачці грошові кошти в обсязі та у строк визначеними умовами кредитного договору.

Однак, відповідачка не виконала своїх зобов`язання, у зв`язку із здійсненням лише часткових платежів на виконання умов кредитного договору тому, у неї утворилась заборгованість за кредитним договором у розмірі 12032,80 грн, з яких: 6500,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 2932,80 грн - заборгованість за процентами, 2600, 00 грн - за штрафами, яку товариство просило стягнути з ОСОБА_1 .

Рішенням Борщівського районного суду від 20 липня 2026 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 в користь ТОВ «МАКС КРЕДИТ» заборгованість за кредитним договором №00-10722184 від 05 листопада 2025 року в сумі 8132,80 грн, з яких: 5200,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, та 2932,80 грн заборгованість за процентами. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 в користь ТОВ «МАКС КРЕДИТ» сплачені судові витрати в сумі 1799,24 грн.

В апеляційній скарзі ТОВ «Макс Кредит» просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги про стягнення заборгованості за договором кредитної лінії задовольнити в повному обсязі, а також здійснити перерозподіл судових витрат.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд першої інстанції безпідставно визнав нікчемною умову договору про сплату одноразової комісії за надання кредиту в розмірі 1300 грн, оскільки така комісія прямо передбачена договором, погоджена сторонами, включена до загальної вартості кредиту та розрахунку денної процентної ставки, а її встановлення не суперечить Закону України «Про споживче кредитування». Скаржник вважає, що суд неправомірно зарахував сплачені відповідачкою 1300 грн комісії на погашення основного боргу, унаслідок чого безпідставно зменшив його залишок із 6500 грн до 5200 грн.

Крім того, скаржник наполягає на правомірності нарахування штрафу в розмірі 2600 грн, посилаючись на те, що кредитний договір укладено 5 листопада 2025 року, тобто після набрання чинності Законом № 3498-IX, а тому, на його думку, передбачене цим Законом звільнення споживачів від відповідальності за прострочення не поширюється на спірні правовідносини.

В іншій частині рішення суду не оскаржується, а тому відповідно до ч.1ст.367 ЦПК України апеляційним судом не переглядається.

Відзиву на апеляційну скаргу не подано, що відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Ознайомившись з матеріалами справи, доводами апеляційної скарги в її межах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.

Обставини справи.

05.11.2025 року між ТОВ «Макс Кредит» та ОСОБА_1 укладено договір кредитної лінії №00-10722184, за умовами якого позичальнику надано кредит у розмірі 6500 грн, строк дії кредитної лінії - 360 календарних днів; тип процентної ставки - фіксована; стандартна процентна ставка складає 0.94% від суми кредиту за кожний день користування кредитом у межах строку дії кредитної лінії; знижена — 0,24% від суми кредиту за кожний день користування кредитом.

Пунктом 1.6 договору передбачено, що кредитодавець одноразово в момент видачі кредиту нараховує комісію за надання кредиту у розмірі 20% від суми кредиту, що складає 1300 грн, яку позичальник зобов`язаний сплатити на умовах, визначених п. 3.5 цього договору.

Пунктом 3.5 кредитного договору визначено, що нарахування комісії здійснюється одноразово в момент укладення договору.

Пунктом 6.4 договору визначено, що у разі невиконання та/або неналежного виконання зобов`язань за цим договором, кредитодавець має право нарахувати, а позичальник зобов`язаний сплатити кредитодавцю неустойку у вигляді штрафу в такому порядку та розмірі: - на другий день невиконання та/або неналежного виконання зобов`язання штраф у розмірі — 325 грн; на п`ятий день невиконання та/або неналежного виконання зобов`язання штраф у розмірі 650 грн; на десятий день невиконання та/або неналежного виконання зобов`язання штраф у розмірі 975 грн; на двадцять перший день невиконання та/або неналежного виконання зобов`язання штраф у розмірі 650 грн; на сороковий день невиконання та/або неналежного виконання зобов`язання штраф у розмірі 650 грн.

Позичальником під час укладення кредитного договору пройдено ідентифікацію шляхом використання системи ВаnkID, що узгоджується із п.2.1 договору.

Договір кредитної лінії №00-10722184 підписано електронним підписом позичальника, одноразовий ідентифікатор 78327.

28.07.2023 року між ТОВ ««ПрофітГід» та ТОВ «Макс Кредит» було укладено договір про надання фінансових платіжних послуг з переказу коштів №ПГ-714.

Також додано паспорт споживчого кредиту Інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит (стандартизована форма), в якому містяться відомості про кредитодавця, основні умови кредитування, інформація щодо реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача та інші умови, та підписано відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора 86471.

Згідно інформаційної довідки ТОВ «ПрофітГід» щодо здійснення переказу грошових коштів, то вбачається, що в рамках Договору про надання фінансових платіжних послуг з переказу коштів №ПГ-714 від 28.07.2023 та на підставі платіжної інструкції (замовлення) відправника, Товариством з обмеженою відповідальністю «ПрофітГід» було здійснено наступний успішний переказ грошових коштів на рахунок отримувача: номер замовлення/код платіжної інструкції 147162944, номер транзакції 46235-54448-70453, номер транзакції 46235-54448-70453, дата проведення 2025-11-05 17:10:44, сума переказу, 6500,00 грн, номер платіжної картки НОМЕР_1 , емітент платіжної картки MONOBANK (UNIVERSAL BANK), код авторизації 585169.

Відповідно до відповіді АТ «УНІВЕРСАЛ Банк» №БТ/Е-29848 від 10.07.2026 року, наданої на виконання ухвали суду, на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано платіжну картку № НОМЕР_2 . Крім того, зазначено, що 05.11.2025 року на картковий рахунок платіжної картки № НОМЕР_2 був зарахований платіж у сумі 6500,00 грн.

Відповідно до детального розрахунку заборгованості складеної ТОВ «МАКС КРЕДИТ» за кредитним договором №00-10722184, заборгованість ОСОБА_1 становить 12032,80 грн, з яких: 6500,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 2932,80 грн - заборгованість за процентами, 2600 грн заборгованість за штрафами.

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права.

Відповідно до ст.526-530, 610-612, 623, 625 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов кредитного договору, вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, у встановлений строк (термін). Боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфу 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст.1050 ЦК України у разі, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

За змістом ч.1ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно статті 549ЦК України неустойкою (штрафом,пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову та відмову у стягненні 1300 грн заборгованості за тілом кредиту і 2600 грн штрафу, суд першої інстанції виходив з того, що факт укладення кредитного договору та отримання відповідачкою кредитних коштів у розмірі 6500 грн є доведеним. Водночас суд визнав нікчемною умову договору про сплату комісії за надання кредиту в розмірі 1300 грн, оскільки вона встановлена за виконання кредитодавцем власного договірного обов`язку, а не за надання самостійної додаткової чи супутньої послуги. У зв`язку із цим сплачені відповідачкою 1300 грн комісії суд зарахував на погашення основного боргу, зменшивши його залишок із 6500 грн до 5200 грн. Крім того, суд відмовив у стягненні штрафу в розмірі 2600 грн, оскільки його нараховано за прострочення виконання кредитного зобов`язання в період дії воєнного стану, протягом якого відповідно до пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України позичальник звільняється від обов`язку сплати неустойки. Визнавши обґрунтованою заборгованість за процентами в розмірі 2932,80 грн, суд стягнув із відповідачки загалом 8132,80 грн, відмовивши в задоволенні решти позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції.

Згідно з наданим до суду розрахунком заборгованості за кредитним договором № 00-10722184 від 05 листопада 2025 року ТОВ «Макс Кредит» нарахувало відповідачці ОСОБА_1 штраф у розмірі 2600 грн в період 2026 року за прострочення виконання кредитних зобов`язань у період дії воєнного стану.

Відповідно до пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Зазначеною нормою також установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, нараховані починаючи з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання зобов`язань за відповідними договорами, підлягають списанню кредитодавцем.

Посилання позивача на пункт 6 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» як на спеціальну норму, що нібито допускає стягнення штрафних санкцій за договорами, укладеними після 24 січня 2024 року, є безпідставним, оскільки зазначене положення визначає особливості звільнення споживачів від відповідальності за окремими договорами споживчого кредитування, проте не скасовує дії пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

Таким чином, укладення кредитного договору 05 листопада 2025 року, тобто після набрання чинності Законом № 3498-ІХ, не є підставою для незастосування положень пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

У зв`язку з зазначеним вище, враховуючи, що штрафи позивачем нараховано у період 2026 року, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову щодо стягнення заборгованості зі штрафів.

Враховуючи вищенаведене, доводи апеляційної скарги про правомірність нарахованого штрафу колегія суддів вважає необґрунтованими.

Крім того, необґрунтованими, на думку колегії суддів, є доводи апеляційної скарги щодо правомірності встановлення комісії за надання кредиту та відсутності підстав для зарахування сплачених відповідачкою 1300 грн на погашення основного боргу, виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом — витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця для отримання, обслуговування та повернення кредиту.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Водночас включення комісії до загальних витрат за споживчим кредитом саме собою не свідчить про правомірність її встановлення, оскільки відповідний платіж повинен мати належну правову підставу та не порушувати встановлених законом прав споживача.

Відповідно до статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Згідно з частинами першою, другою, п`ятою та сьомою статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори зі споживачем несправедливі умови, які всупереч принципу добросовісності спричиняють істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживачу.

Відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Аналіз умов договору кредитної лінії № 00-10722184 від 05 листопада 2025 року свідчить про те, що передбачена пунктом 1.6 договору одноразова комісія в розмірі 1 300 грн, що становить 20% суми кредиту, є платою безпосередньо за надання кредитних коштів позичальниці.

Умови договору не містять переліку інших додаткових та супутніх послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються відповідачу та за які позивачем встановлена комісія за обслуговування кредиту.

Надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком фінансової установи, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту - це обов`язок фінансової установи за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь фінансової установи. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самої фінансової установи та здійснюється при виконанні прав та обов`язків за кредитним договором, а тому такі дії фінансової установи не є послугами, що об`єктивно надаються позичальнику.

Подібні правові висновки викладено у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2019 року в справі № 524/5152/15.

Умови договору про сплату позичальником на користь банку винагороди за надання фінансового інструменту, відсотків за дострокове погашення кредиту та винагороди за проведення додаткового моніторингу, тобто за дії, які банк здійснює на власну користь, що є несправедливим, суперечить принципу добросовісності, є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов`язків на погіршення становища споживача, за своєю природою є дискримінаційним та таким, що суперечить моральним засадам суспільства.

Подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду, від 21 квітня 2021 року в справі № 677/1535/15, від 21 липня 2021 року в справі № 751/4015/15, від 15 грудня 2021 року в справі № 209/789/15, від 12 квітня 2022 року в справі № 640/14229/15 та від 20 липня 2022 року у справі № 343/557/15-ц.

З огляду на наведене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що умова кредитного договору № 00-10722184 від 05 листопада 2025 року щодо сплати позичальницею комісії за надання кредиту в розмірі 1300 грн суперечить вимогам законодавства про захист прав споживачів та є нікчемною.

При цьому з наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що відповідачкою здійснено платежі на загальну суму 7 033 грн, з яких 1300 грн кредитодавець зарахував на погашення зазначеної комісії.

Оскільки нікчемна умова договору не створює для позичальниці обов`язку зі сплати комісії, зарахування внесених нею 1300 грн на погашення такого платежу є неправомірним.

Відтак суд першої інстанції обґрунтовано врахував зазначені кошти на погашення основного боргу, зменшивши його залишок із 6500 грн до 5200 грн.

Доводи апеляційної скарги про те, що сплата комісії є належним виконанням окремого погодженого грошового зобов`язання, у зв`язку з чим суд не мав підстав змінювати призначення такого платежу, не заслуговують на увагу, оскільки ґрунтуються на помилковому припущенні про чинність відповідної умови кредитного договору.

Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив, що непогашений залишок основного боргу становить 5 200 грн, а заборгованість за договірними процентами — 2932,80 грн, у зв`язку з чим обґрунтовано стягнув із відповідачки 8132,80 грн, відмовивши в задоволенні решти позовних вимог.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують законного та обґрунтованого висновку суду першої інстанції.

Виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції доказів, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог є законними і обґрунтованими, відповідають обставинам справи та положенням матеріального закону.

Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 367, 375, 382-384, 389 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Макс кредит" — залишити без задоволення.

Рішення Борщівського районного суду Тернопільської області від 20 липня 2026 року — залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, окрім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України.

Постанову суду апеляційної інстанції складено 21 жовтня 2026 року.

Головуюча Хома М.В.

Судді Костів О.З.

Храпак Н.М.

Оригінал: reyestr.court.gov.ua