Суд: Тернопільський апеляційний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: Справи у спорах, що виникають із сімейних відносин, з них
Дата: 05 жовтня 2026 р.
Справа: №607/12555/25
Суддя: Храпак Н. М.
ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Справа № 607/12555/25Головуючий у 1-й інстанції Стельмащук П.Я.
Провадження № 22-ц/817/1061/26Доповідач - Храпак Н.М.
Категорія -
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
06 жовтня 2026 року м. Тернопіль
Тернопільський апеляційний суд в складі:
головуючого - Храпак Н.М.
суддів - Гірський Б. О., Хома М. В.,
за участі секретаря - Хоміцька С.О.
представника позивачки ОСОБА_1
- адвоката Череватого П.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні, цивільну справу №607/12555/58 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Череватий Петро Миколайович, на заочне рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 04 червня 2026 року, ухваленого суддею Стельмащуком П.Я., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Тернопільській області Управління державної реєстрації Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, ОСОБА_3 , про оспорювання батьківства,-
В С Т А Н О В И В:
У червні 2025 року ОСОБА_1 звернулась у суд із позовом до ОСОБА_2 про виключення відомостей про ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, як батька дитини ОСОБА_4 , з актового запису про народження дитини №38 від 04.01.2018, складеного Тернопільським міськрайонний відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області.
В обґрунтування позовних вимог зазначила, що у період з 2011 року по 2015 рік ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі, який рішенням суду шлюбу було розірвано. Сторони після розірвання шлюбу продовжували підтримувати відносини та у 2017 році вона завагітніла. ІНФОРМАЦІЯ_2 у неї народилась дочка ОСОБА_4 . Окрім того, вона у 2017 році також підтримувала відносини з ОСОБА_3 , який визнає себе біологічним батьком дитини.
Враховуючи те, що відповідач не є біологічним батьком дитини, є заява чоловіка, який визнає себе батьком дитини, і порядок оспорювання батьківства матір`ю дитини, в разі коли походження дитини було визначено у порядку статті 126 СК України, законом не визначено, просить застосувати аналогію закону, а саме статтю 138 СК України, та задовольнити позов.
Заочним рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 04 червня 2026 року у задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Череватий П.М. просить скасувати заочне рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 04 червня 2026 року та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги повністю.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначила що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права та позбавив її права на доступ до суду.
Зазначає, що чинне законодавство України не містить норми, якими прямо передбачено право дитини чи її законного представника на пред`явлення позову про оспорювання батьківства щодо цієї дитини. У цій справі позбавлення дитини, яка не досягла чотирнадцяти років, або її законного представника права ініціювати позов про оспорювання батьківства суперечить принципу розумності та справедливості.
Суд першої інстанції помилково прийшов до висновку, що звертаючись із позовом про виключення запису про відповідача, як батька дитини, з актового запису про народження дитини, позивачка не просить визнати батьківство іншої особи та така обставина порушить права дитини на батьківство та суперечитиме завданню держави, зокрема, охороняти батьківство (ч. 1 ст. 5 СК України), оскільки заявлення позовної вимоги до ОСОБА_3 , з яким у позивачки відсутній спір про батьківство є передчасним.
Умовою визнання батьківства на підставі ст. 128 СК України є відсутність заяви, право на подання якої встановлено ст.126 цього Кодексу, а позов про визнання батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до ч. 1 ст. 135 цього Кодексу (ч. 4 ст. 128 СК України), однак у цій справі державна реєстрація народження дитини проведена відповідно до ст. 126 СК України, а ОСОБА_3 надав свою заяву у якій визнає своє батьківство.
Вважає, що судом першої інстанції залишено поза своєю увагою, що при виключенні відомостей про батька дитини на підставі ст.138 СК України, в подальшому відповідно до положень ст.134 СК України відбувається внесення змін до актового запису про народження на підставі заяв осіб, зазначених у ст. 126 цього Кодексу, або рішення суду орган державної реєстрації актів цивільного стану вносить відповідні зміни до актового запису про народження, складеного органами державної реєстрації актів цивільного стану України, та видає нове Свідоцтво про народження.
Посилається на те, що беручи до уваги зміст заяви ОСОБА_3 , у якій він визнає своє батьківство, а також ухилення відповідача від участі в розгляді цієї справи та проведені судової молекулярно-генетичної експертизи, що є підстави для застосування наслідків, передбачених ст. 109 ЦПК України.
Відзив у визначений судом термін не надійшов.
У судовому засіданні представник ОСОБА_5 - адвокат Череватий П.М. підтримав вимоги апеляційної скарги, зіславшись на викладені у ній доводи.
ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в судове засідання не з`явились, повідомлялись про розгляд справи шляхом направлення судових повісток на поштову адресу, однак вони повернулись на адресу Тернопільського апеляційного суду, як не отримані з відміткою Укрпошти «адресат відсутній за вказаною адресою».
Від ОСОБА_3 22 вересня 2026 року надійшла заява про розгляд вказаної справи у його відсутності. Також зазначає, що підтримує вимоги апеляційної скарги та просить її задовольнити.
Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Тернопільській області Управління державної реєстрації Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції повідомлялося про розгляд справи шляхом направлення судової повістки до електронного кабінету, про що в матеріалах справи наявна довідка про доставку електронного документа.
Відповідно до п. 2 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки до електронного кабінету особи.
Згідно з пункту 3 частини 8 статті 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.
Враховуючи вимоги ч. 2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів вважає за можливе розгляд справи проводити у відсутності сторін, які належним чином повідомлені про дату, час і місце слухання справи.
Розглянувши справу в межах позовних вимог та доводів апеляційних скарг, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника заявниці — адвоката Череватого П.М., проаналізувавши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з огляду на таке.
З урахуванням вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Ухвалене судом першої інстанції судове рішення відповідає зазначеним вимогам.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі з 15.10.2011, який рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 16.09.2015 у справі № 607/13556/15-ц розірвано.
Згідно із свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим 04.01.2018, ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Тернополі народилась ОСОБА_6 , батьками якої вказані ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
04.01.2018 Тернопільським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області складено актовий запис № 38 про народження ОСОБА_6 , де зазначено: батько ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Державна реєстрація народження проведена відповідно до статті 126 Сімейного кодексу України за заявою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , складеною 04.01.2018 за № 02/14-05.1-10. Зазначене підтверджується повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження за №00051578101, дата формування 03.06.2025 (а.с.10).
Відповідно до заяви ОСОБА_3 , останній визнає себе біологічним батьком малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , матір`ю якої є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Підпис ОСОБА_3 на вказаній заяві 16.05.2025 засвідчено нотаріусом Кацпером Гурняком у м. Хшанув (Республіка Польща).
За клопотанням представника позивача ухвалою суду від 21.10.2025 у даній справі було призначено судову молекулярно-генетичну експертизу, на вирішення якої поставлено наступне питання: Чи може ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , бути біологічним батьком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , біологічною матір`ю якої є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
19.01.2026 від судового експерта Львівського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України Якимів М.В. надійшло повідомлення про те, що ОСОБА_2 у визначений день 09.01.2026 до експертної установи не прибув, що унеможливило проведення відбору зразків для молекулярно-генетичної експертизи та подальше проведення експертизи за ухвалою суду. При цьому, ОСОБА_1 разом із дитиною ОСОБА_4 прибули.
Звертаючись із заявою про виключення відомостей про ОСОБА_2 як батька, позивачка вказувала, що відповідач не є біологічним батьком дитини та є заява чоловіка, який визнає себе батьком. Оскільки законом не визначено порядок оспорення батьківства, яке встановлено в порядку ст.126 СК України, просить застосувати аналогію закону відповідно до ст.138 СК України.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що застосування за аналогією ст.138 СК України до позову жінки, яка народила дитину не у шлюбі неможливе, оскільки буде суперечити змісту цієї статті. Також у матеріалах справи відсутні докази про те, що ОСОБА_3 є біологічним батьком ОСОБА_4 та вона не зверталась із вимогою визнати батьківство іншої особи.
З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів погоджується, з огляду на таке.
Відповідно до статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Частиною 9 статті 7 СК України передбачено, що сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
Згідно з ч. 1 ст. 121 СК України права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.
Статтею 125 СК України встановлено, що якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від матері визначається на підставі документа закладу охорони здоров`я про народження нею дитини. Якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається: за заявою матері та батька дитини; за рішенням суду.
Відповідно до частини першої статті 126 СК України, якщо батьки дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до органу державної реєстрації актів цивільного стану.
Згідно зі статтею 128 СК України за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до ЦПК України.
Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений матір`ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття. Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений особою, яка вважає себе батьком дитини. Позов про визнання батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу.
При народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім`я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою (абзац перший частини першої статті 135 СК України).
Згідно з частиною першою статті 136 СК України особа, яка записана батьком дитини відповідно до статей 122, 124, 126 і 127 цього Кодексу, має право оспорити своє батьківство, пред`явивши позов про виключення запису про нього як батька з актового запису про народження дитини.
Відповідно до частини першої статті 138 СК України жінці, яка народила дитину у шлюбі, надано право оспорити батьківство свого чоловіка, пред`явивши позов про виключення запису про нього як батька дитини з актового запису про народження дитини.
Вимога матері про виключення запису про її чоловіка як батька дитини з актового запису про народження дитини, відповідно до частини другої статті 138 СК України, може бути задоволена лише у разі подання іншою особою заяви про своє батьківство.
У даній справі судом встановлено, що на момент народження дитини сторони вже більше двох років не перебували у шлюбі. А тому батьківство відповідача було визначено саме на підставі частини 1 статті 126 СК України за спільною заявою як матері дитини (позивача), так і відповідача, який визнав себе батьком.
Відповідач, який записаний батьком дитини, з позовом про виключення відомостей про нього, як батька, з актового запису про народження дитини не звертався. Не звертався до суду із позовом про оспорювання батьківства чи визнання батьківства третя особа ОСОБА_3 , який за обґрунтуванням позову є дійсним біологічним батьком дитини.
З позовом про виключення відомостей про відповідача, як батька, з актового запису про народження дитини звернулась матір дитини, народженої не у шлюбі.
Суд першої інстанції вірно прийшов до висновку, що оскільки дитина сторін була народжена не у шлюбі, до спірних правовідносин не можуть бути застосовані положення статті 138 СК України.
Подаючи таку спільну заяву ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про визнання батьківства, яка складена 04.01.2018 за № 02/14-05.1-10 до органу державної реєстрації актів цивільного стану сторони, в тому числі і позивачка, повинні були усвідомлювати значення своїх дій, які наслідки це буде мати, в першу чергу для дитини.
Оспорити батьківство має право особа, яка записана батьком дитини, зокрема відповідно до статті 126 СК України (стаття 136 СК України), шляхом пред`явлення позову про виключення відомостей про неї, як батька, з актового запису про народження дитини, а також жінка, котра народила дитину в шлюбі (стаття 138 СК України), звернувшись із позовом про виключення із цього запису відомостей про її чоловіка як батька дитини. Предметом доказування в справах про оспорювання батьківства є відсутність кровного споріднення між особою, записаною батьком, і дитиною.
Оскільки статтею 126 СК України врегульовано питання проходження дитини від батька за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою, вимоги позивачки про виключення з актового запису про народження дитини запису про батька, який подав заяву про визнання батьківства не ґрунтується на вимогах закону.
Судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та вірно застосовано норми матеріального права.
Сімейне законодавство не передбачає можливості оспорювання жінкою батьківства того чоловіка, який записаний батьком дитини та з яким вона не перебуває у шлюбі, якщо такий запис було вчинено за спільною заявою матері дитини та чоловіка, який на час народження дитини визнавав своє батьківство.
При цьому відповідач ОСОБА_2 не завертався із вимогами про виключення відомостей про нього як батька з актового запису про народження дитини.
Саме по собі бажання позивачки змінити дані щодо батька дитини в актовому записі про її народження, зазначивши батьком дитини ОСОБА_3 , не може бути підставою для задоволення позову, оскільки у матеріалах справи відсутні докази про те, що третя особа ОСОБА_3 є батьком ОСОБА_4 .
З урахуванням викладеного, колегія апеляційного суду погоджується з висновком місцевого суду, що позивачка під час розгляду справи в суді першої інстанції не довела, яким чином її особисті немайнові права, пов`язані із материнством щодо доньки, чи особисті немайнові права самої дитини порушуються фактом реєстрації відповідача батьком дитини в актовому записі про його народження, який вчинений відповідно до ст. 126 СК України, та яким чином виключення запису про нього як про батька дитини сприятиме захисту (відновленню, визнанню) прав та інтересів дитини.
Тому не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_2 ухилявся від проведення експертизи у суді першої інстанції, що було підставою для застосування наслідків, передбачених ст.109 ЦПК України.
У постанові Верховного Суду від 01 травня 2023 року у справі №753/7593/21 зазначено, що відповідно до усталеної практики Верховного Суду, оспорити батьківство мають право особа, яка записана батьком дитини в Книзі реєстрації народжень (стаття 136 СК України), шляхом пред`явлення позову про виключення відомостей про неї, як батька, з актового запису про народження дитини, а також жінка, котра народила дитину в шлюбі (стаття 138 СК України), звернувшись із позовом про виключення із цього запису відомостей про її чоловіка як батька дитини .
Таким чином, висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову є вірним.
Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
За таких обставин колегія суддів прийшла до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим і не може бути скасоване з підстав, викладених у апеляційній скарзі.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстави для її скасування відсутні.
Керуючись ст. ст. 35, 259, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Череватий Петро Миколайович, залишити без задоволення.
Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 04 червня 2026 року, залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст судового рішення виготовлений 16 жовтня 2026 року.
Головуюча Н.М. Храпак
Судді: Б.О. Гірський
М.В. Хома
Оригінал: reyestr.court.gov.ua