Постанова від 19 жовтня 2026 р. у справі №309/3731/26 — Закарпатський апеляційний суд

Справа № 309/3731/26

Закарпатський апеляційний суд

П О С Т А Н О В А

І м е н е м У к р а ї н и

20.10.2026 м. Ужгород

Суддя Закарпатського апеляційного суду Котубей І.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника - адвоката Садовського В.Є., в інтересах ОСОБА_1 , на постанову судді Хустського районного суду Закарпатської області від 23 вересня 2026 року,

В С Т А Н О В И В:

Постановою судді Хустського районного суду Закарпатської області від 23 вересня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 204-1 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8 500,00 гривень.

Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в сумі 665,60 грн.

Відповідно до постанови суду та протоколу серії ЗхРУ №341182 від 09.09.2026 року вбачається, що 09.09.2026 року близько 15 год. 50 хв. прикордонним нарядом «Прикордонний патруль» в межах контрольованого прикордонного району в н.п. Вишково на напрямку 207 прикордонного знаку було виявлено та затримано громадянина України ОСОБА_1 , який здійснив спробу незаконного перетину державного кордону з України в Румунію поза пунктами пропуску через державний кордон, протягом року повторно, порушив вимоги ст.ст. 9, 12 Закону України «Про державний кордон України» від 04.11.1991.

Не погоджуючись з даною постановою захисник - адвокат Садовський В.Є., в інтересах ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою закрити провадження у справі на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. Вказує, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які доводять факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, яке ставиться йому у вину. На переконання сторони захисту не доведено об`єктивної сторони адміністративного правопорушення – спроби незаконного перетину державного кордону. Сам по собі протокол про адміністративне правопорушення, протокол про адміністративне затримання та протокол особистого огляду не може бути підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності. Вважає, що не доведено кваліфікуючу ознаку ч. 2 ст. 204-1 КУпАП – повторності адміністративного правопорушення. Крім цього, суд першої інстанції належним чином не дослідив наявні у матеріалах справи докази чим порушив презумпцію невинуватості та стандарт доказування.

Апеляційним судом справа про адміністративне правопорушення розглядається за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , та його захисника - адвоката Садовського В.Є., які були належним чином повідомлені про розгляд справи, жодних клопотань про відкладення розгляду справи від них не надходило.

При цьому, суд враховує, що до початку судового засідання від адвоката Садовського В.Є. надійшла заява, згідно якої він просить розглянути апеляційну скаргу без участі заявника та його представника, вимоги скарги підтримує повністю та просить їх задовольнити.

Вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції, дослідивши мотиви і доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч. 7 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах доводів апеляційної скарги.

Згідно положень ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти вмотивоване законне рішення.

Постанова Хустського районного суду Закарпатської області від 23 вересня 2026 року вимогам законності та обґрунтованості відповідає з огляду на наступне.

Адміністративна відповідальність за ч. 2 ст. 204-1 КУпАП настає за перетинання або спробу перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або з використанням підробленого документа чи таких, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади коли дане правопорушення вчинено групою осіб або особою повторно протягом року з моменту набрання постанови суду про притягнення особи до адміністративної відповідальності за ч. 1 або 2 ст. 204-1 КУпАП.

Об`єктом даного адміністративного проступку є суспільні відносини у сфері охорони державного кордону. Об`єктивна сторона правопорушення виражається у перетинанні або спробі перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або за документами, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади (формальний склад).

Відповідно до ст. 9 ЗУ «Про Державний кордон України», перетинання державного кордону України здійснюється на шляхах сполучення через державний кордон з додержанням встановленого порядку. Залізничне, автомобільне, морське, річкове, поромне, повітряне та пішохідне сполучення через державний кордон України здійснюється в пунктах пропуску, що встановлюються Кабінетом Міністрів України відповідно до законодавства і міжнародних договорів України, а також поза пунктами пропуску через державний кордон України у випадках, визначених законодавством.

Згідно ст. 12 вказаного Закону, пропуск осіб, які перетинають державний кордон України, здійснюється органами Державної прикордонної служби України за дійсними документами на право в`їзду на територію України або виїзду з України. Пропуск транспортних засобів, вантажів через державний кордон України провадиться відповідно до законодавства України і міжнародних договорів України. Відповідно до міжнародних договорів України Кабінетом Міністрів України може бути встановлено спрощений порядок пропуску осіб, транспортних засобів, вантажів через державний кордон України.

Досліджуючи матеріали справи в апеляційному порядку, суд вважає наявні в матеріалах справи докази достатніми для обґрунтування вини ОСОБА_1 за критерієм «поза розумним сумнівом».

Доказами в справі є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку суддя встановлює наявність чи відсутність правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, які установлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків тощо (ч.1 ст. 251 КУпАП), а обов`язок щодо їх (доказів) збирання покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених законом (ч. 2 ст. 251, ст. 255 КУпАП).

З протоколу про адміністративне правопорушення ЗхРУ №007016Е від 07.08.2026 року вбачається, що 09.09.2026 року близько 15 год. 50 хв. прикордонним нарядом «Прикордонний патруль» в межах контрольованого прикордонного району в н.п. Вишково на напрямку 207 прикордонного знаку було виявлено та затримано громадянина України ОСОБА_1 , який здійснив спробу незаконного перетину державного кордону з України в Румунію поза пунктами пропуску через державний кордон, протягом року повторно, порушив вимоги ст.ст. 9, 12 Закону України «Про державний кордон України» від 04.11.1991, за що передбачена відповідальність за ч.2 ст. 204-1 КУпАП.

Апеляційний суд констатує, що зміст складеного щодо ОСОБА_1 протоколу свідчить про те, що такий відповідає вимогам ст. 256 КУпАП та Інструкції з оформлення посадовими особами Державної прикордонної служби України матеріалів справ про адміністративні правопорушення, у ньому відображені всі необхідні й передбачені цими нормами відомості та обставини, у тому числі чітко викладена суть адміністративного правопорушення.

Викладені у протоколі обставини вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 204-1 КУпАП, підтверджується належними та допустимими доказами, наявними у матеріалах справи, зокрема: протоколом про адміністративне затримання від 09.09.2026; протоколом особистого огляду, огляду речей та вилучення речей і документів від 09.09.2026; рапортом інспектора прикордонної служби 3 категорії водія відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » сержанта ОСОБА_2 від 09.09.2026; довідкою про результати затримання; схемою затримання на напрямку 207 прикордонного знаку ОК.Н.П. Вишково від 09.09.2026; поясненням ОСОБА_1 від 09.09.2026; заявою ОСОБА_1 про розгляд справи за його відсутності та факт визнання провини.

Крім цього, постановою Кельменцького районного суду Чернівецької області від 23.06.2026 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , не працюючого, визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 204-1 КУпАП, та накладено на нього стягнення у вигляді штрафу у розмірі 500 (п`ятисот) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 8 500,00 (вісім тисяч п`ятсот) гривень.

Вищезгадана постанова набрала законної сили 06.07.2026 та у апеляційному порядку не оскаржувалась, що спростовує доводи сторони захисту щодо відсутності підстав для кваліфікації діяння саме за ч. 2 ст. 204-1 КУпАП, оскільки нове адміністративне правопорушення вчинене ОСОБА_1 09.09.2026.

Згідно схеми затримання на напрямку 207 прикордонного знаку ОК.Н.П. Вишково ОСОБА_1 виявлений та затриманий прикордонниками на відстані 7 000 метрів від державного кордону України під час спроби незаконного перетину кордону в напрямку Румунії, в межах контрольованого прикордонного району.

Вищенаведені докази, які є належними й допустимими, зібрані відповідно до вимог КУпАП, оскільки порушень при їх збиранні під час розгляду справи апеляційним судом не встановлено, у своїй сукупності підтверджують порушення ОСОБА_1 вимог ст. 9, 12 Закону України «Про державний кордон України від 04.11.1991, та його винуватість у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 204-1 КУпАП.

Поряд з тим, жодного доказу, який би ставив під сумніви правомірність складання протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , стороною захисту не надано.

Під час розгляду справи апеляційним судом не встановлено яких-небудь даних, які б давали підстави вважати, що інспектор прикордонної служби 3 категорії – водій відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 »(тип В) НОМЕР_1 прикордонного загону ОСОБА_2 був упередженим при складанні щодо ОСОБА_1 протоколу за ознаками адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 204-1 КУпАП, що у нього були підстави для фальсифікації протоколу чи обмови ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, а також про її зацікавленість у результатах розгляду справи, – у підтвердження таких даних відсутні які-небудь належні докази як у матеріалах справи, так їх і не додано до апеляційної скарги й на такі не посилається захисник-адвокат Садовський В.Є. в апеляційній скарзі.

Разом з тим, під час розгляду апеляційної скарги, не встановлено й будь-яких даних про застосування щодо ОСОБА_1 незаконних методів, примусу чи інших дій, які призвели до примусового визнання ним вини у вчиненні адміністративного правопорушення, а також підписання протоколу та інших наявних у матеріалах справи документів.

Таким чином, доводи апеляційної скарги захисника-адвоката Садовського В.Є. про відсутність належних та допустимих доказів, які підтверджують склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 204-1 КУпАП, щодо ОСОБА_1 не знайшли свого підтвердження.

Не заслуговують на увагу доводи сторони захисту про відсутність спеціальних засобів для незаконного перетину державного кордону, оскільки для вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 чи 2 ст. 204-1 КУпАП, не обов`язковою ознакою є наявність спеціального спорядження для перетину державного кордону, зокрема для подолання водної перешкоди чи інженерних загороджень, карти, контакти провідника, тощо.

Диспозиція ч. 2 ст. 204-1 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за спробу перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або з використанням підробленого документа чи таких, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади, які вчинено особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за одне з порушень, передбачених частиною першою цієї статті.

У зв`язку з вищенаведеним, не потрібним елементом для доведення факту вчинення особою діяння, яке, зокрема, ставиться у провину ОСОБА_1 , є саме наявність спеціального спорядження для перетину державного кордону, оскільки достатнім є доведення спроби незаконного перетину або доведеного факту перетинання державного кордону.

Переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки суду і були підставами для скасування постанови та закриття провадження в справі у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, апелянтом не наведено і при розгляді апеляційної скарги не встановлено.

На переконання апеляційного суду, доводи апеляційної скарги спрямовані виключно на ухилення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності за вчинене ним адміністративне правопорушення та є способом його самозахисту.

Істотних порушень вимог закону, які б ставили під сумнів висновки судді першої інстанції та були безумовною підставою для скасування судового рішення не встановлено.

Відповідно до п. 1 ч. 8 ст. 294 КУпАП, за наслідками розгляду апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін.

Судом першої інстанції були встановлені дійсні обставини справи, дана належна оцінка особі ОСОБА_1 , правильно застосовані норми матеріального права, не допущено порушення норм процесуального права та зроблено обґрунтований висновок про доведеність його вини вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 204-1 КУпАП.

Накладене на ОСОБА_1 стягнення відповідає вимогам ст. 33 КУпАП, за своїм видом та розміром є необхідним і достатнім для виправлення особи притягнутої до адміністративної відповідальності та запобігання вчиненню нових адміністративних правопорушень.

Обставин, які пом`якшують чи обтяжують відповідальність апеляційним судом не встановлено.

З урахуванням наведеного, підстав для скасування постанови у межах доводів апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу захисника - адвоката Садовського Василя Євгеновича, який діє в інтересах ОСОБА_1 – залишити без задоволення.

Постанову судді Хустського районного суду Закарпатської області від 23 вересня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 204-1 КУпАП – залишити без змін.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя Іван КОТУБЕЙ