Постанова від 20 жовтня 2026 р. у справі №160/23370/26 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

21 жовтня 2026 рокум. Дніпросправа № 160/23370/26

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Семененка Я.В. (доповідач),

суддів: Головко О.В., Добродняк І.Ю.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області

на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 серпня 2026 року (суддя Кисельов Є.О.) у справі №160/23370/26 за позовом Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «МВ-ГРУПП» про стягнення податкового боргу, -

В С Т А Н О В И В:

Головне управління ДПС у Дніпропетровській області звернулась до суду з позовом, в якому просило стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “МВ-ГРУПП” податковий борг у розмірі 490 479,00 грн., який виник внаслідок несплати Товариством самостійно узгоджених податкових зобов`язань з ПДВ та визначених контролюючим органом штрафних санкцій.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.08.2026 позовну заяву Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до Товариства з обмеженою відповідальністю “МВ-ГРУПП” про стягнення податкового боргу залишено без руху. Запропонувати позивачу усунути недоліки позову протягом 5-ти днів з дня отримання копії ухвали суду про залишення позову без руху шляхом надання суду заяви про поновлення строку звернення до суду та доказів поважності причин його пропуску.

Ухвала суду мотивована тим, що позивачем пропущено тримісячний строк звернення до суду з позовом, який встановлено ч.2 ст.122 КАС України.

Позивачем подано до суду клопотання про поновлення провадження у справі, в якому наведено позицію про те, що до спірних відносин підлягають застосування положення ПК України, якими визначено строк, в межах якого контролюючий орган має право звернутися до суду про стягнення податкового боргу (1095 днів) і вказаний строк контролюючим органом був дотриманий.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 серпня 2026 року позовну заяву залишено без розгляду у зв`язку з пропуском строку звернення з позовом до суду.

Суд першої інстанції зазначив, що строк звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості має становити три місяці. Він обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення передбачених законом вимог. Таке право, у спірному випадку, виникає після спливу 30 календарних днів з дня надіслання платнику податкової вимоги.

Суд вказав, що направивши відповідачу вимогу про сплату податкового боргу у 2023 році, позивач звернувся до суду із позовом 30.07.2026, тобто з пропуском тримісячного

строку, який встановлено ч.2 ст.122 КАС України.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив ухвалу суду першої інстанції скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Обгрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, позивач посилається на неправильне застосування судом першої інстанції норм права та зазначає, що спеціальним строком звернення до суду з позовом у спорах цієї категорії є строк, визначений статтею 102 Податкового кодексу України.

Перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Спірним питанням у цій справі є застосування строку позовної давності, встановленого статтею 102 ПК України у спорах про стягнення контролюючим органом з платника податків податкового боргу.

За правилами частини першої статті 122 КАС України визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно з частиною другою статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень.

КАС України передбачає можливість установлення іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, а також спеціального порядку обчислення таких строків.

Такі спеціальні строки мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним строком звернення до адміністративного суду, визначеним частиною другою статті 122 цього Кодексу, а також скороченими строками, визначеними частиною четвертою статті 122 КАС України.

Частиною четвертою статті 5 КАС України встановлено право на звернення до адміністративного суду суб`єктів владних повноважень виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах за зверненням суб`єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб`єкту законом.

Відносини у сфері оподаткування, права та обов`язки платників податків і зборів, компетенцію контролюючих органів, повноваження та обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює ПК України.

Як визначено у підпункті 19-1.1.22 пункту 19-1.1 статті 19-1 ПК України до функцій контролюючих органів належить здійснення погашення податкового боргу, стягнення недоїмки із сплати єдиного внеску та інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи.

Підпунктом 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, електронних гаманців в емітентах електронних грошей, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Відповідно до пункту 102.1 статті 102 ПК України, контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня - у разі проведення перевірки відповідно до статей 39 і 39-2, застосування вимог пункту 141.4 статті 141 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Згідно з пунктом 102.4 статті 102 ПК України, у разі якщо грошове зобов`язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв`язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов`язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу, крім випадків, передбачених абзацом третім пункту 59.1 статті 59 цього Кодексу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним.

За правилами пункту 57.1 статті 57 ПК України платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений Податковим кодексом України строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим же Кодексом (підпункт 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Згідно з пунктом 95.1 статті 95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі, однак не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

У відповідності із п.95.2 ст.95 ПК України стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Джерела погашення податкового боргу платника податку визначені нормами статті 87 Податкового кодексу України. Крім того, в силу приписів пункту 87.9 статті 87 цього Кодексу у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов`язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.

Відповідно до абзацу 1 пункту 95.3 статті 95 ПК України стягнення коштів з рахунків/електронних гаманців платника податків у банках, небанківських надавачах платіжних послуг/емітентах електронних грошей, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих у центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Згідно з пунктом 95.4 статті 95 ПК України контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Отже, узгоджене податкове зобов`язання, яке виникло внаслідок несплати Товариством у встановлений строк самостійно узгоджених податкових зобов`язань (подання декларацій з ПДВ) та визначених контролюючим органом штрафних санкцій (прийняття податкових повідомлень-рішень), є податковим боргом, який підлягає стягненню.

У свою чергу, виходячи з вищенаведених норм, контролюючий орган може звернутися до адміністративного суду з позовом про стягнення податкового боргу з платників податків із дотриманням відповідних умов, встановлених пунктом 95.2 статті 95 ПК України, які надають право на примусове стягнення податкового боргу, а також строку - 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Строк у 1095 днів є присічним для контролюючого органу, протягом і в межах якого ним можуть бути вжиті заходи щодо погашення податкового боргу, в тому числі і шляхом звернення до суду з позовом.

Підсумовуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що у спірному випадку судом першої інстанції зроблено помилковий висновок про застосування строків звернення, у зв`язку з чим є і необгрунтований висновок суду першої інстанції про пропуск контролюючим органом строку звернення з цим позовом до суду.

З цих підстав суд апеляційної інстанції вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, ухвалу суду першої інстанції скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

На підставі викладеного, керуючись ст..ст.320, 321, 322, 325 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області – задовольнити.

Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 серпня 2026 року у справі №160/23370/26 – скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати ухвалення, може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та строки, передбачені ст.328, 329 КАС України.

Головуючий - суддя Я.В. Семененко

суддя О.В. Головко

суддя І.Ю. Добродняк