Суд: Третій апеляційний адміністративний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, з них
Дата: 20 жовтня 2026 р.
Справа: №340/3180/26
Суддя: Юрко І.В.
ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
і м е н е м У к р а ї н и
21 жовтня 2026 рокум. Дніпросправа № 340/3180/26
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Юрко І.В. (доповідач),
суддів: Чабаненко С.В., Білак С.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 20 липня 2026 року в адміністративній справі №340/3180/26 (головуючий суддя першої інстанції - Савонюк М.Я.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-
В С Т А Н О В И В:
Позивач 18.05.2026 року звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до ГУ ПФУ в Кіровоградській області, в якому просив:
- визнати протиправними рішення відповідача від 20.04.2026 №103550011627 щодо відмови у призначенні йому пенсії за віком;
- зобов`язати відповідача повторно розглянути його заяву та призначити пенсію за віком з врахуванням до страхового стажу період роботи згідно трудової книжки серія НОМЕР_1 , з 01.09.1980 по 08.07.1985, з 30.09.1985 по 17.10.1985, з 10.11.1986 по 16.09.1998, та період ведення підприємницької діяльності з 11.02.2002 по 31.12.2003, з 01.01.2004 по 31.12.2009, з 01.04.2011 по 31.10.2015, з 01.05.2016 по 03.07.2016.
Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 20 липня 2026 року адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 20.04.2026 №103550011627.
Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 13.04.2026 про призначення пенсії за віком, зарахувавши до його страхового стажу період навчання з 01.09.1980 по 08.07.1985 та періоди роботи з 15.08.1985 по 17.10.1985, з 10.11.1986 по 16.09.1998.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду та прийняти постанову про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги відповідача зазначено, що рішення суду першої інстанції ухвалено з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскільки позивачем не надано усіх належних документів для підтвердження його страхового стажу, право позивача на призначення пенсії за віком відсутнє.
Позивач відзив на скаргу не подав, що не перешкоджає розгляду справи.
Суд апеляційної інстанції розглянув справу відповідно до приписів статті 311 КАС України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до частин першої та другої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, встановила наступне.
Позивач - ОСОБА_1 13 квітня 2026 року звернувся до ГУ ПФУ в Київській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до положень Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».
Вказану заяву розглянуто за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Кіровоградській області та рішенням №103550011627 від 20.04.2026 відмовлено у призначенні пенсії у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу. Страховий стаж позивача визначено в 12 років 6 місяців 26 днів.
До страхового стажу не зараховано періоди роботи:
- згідно записів трудової книжки ( НОМЕР_1 від 26.02.1985): з 01.09.1980 по 08.07.1985, оскільки період навчання перетинається з трудовою діяльністю. Для зарахування до страхового стажу вищезазначеного періоду необхідно надати уточнюючі довідки, видані за місцем навчання на підставі первинних документів про періоди та форму навчання; з 30.09.1982 по 01.07.1983, оскільки в записі про прийняття особи на роботу відсутня назва підприємства; з 15.08.1985 по 17.10.1985, адже відсутній підпис посадової особи та печатка, яка завіряє запис про звільнення; з 10.11.1986 по 16.09.1998, так як в записі про прийняття на роботу назва установи не відповідає назві установи на печатці, якою завізовано запис про звільнення. Для зарахування до страхового стажу даних періодів роботи необхідно надати уточнюючі довідки, видані за місцем роботи (правонаступником, у разі ліквідації - архівним відділом) на підставі первинних документів із зазначенням реорганізації.
- здійснення підприємницької діяльності з 11.02.2002 по 31.12.2003, оскільки відсутні дані про систему оподаткування та сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України; з 01.01.2004 по 31.12.2009, з 01.04.2011 по 31.10.2015 та з 01.05.2016 по 03.07.2016, оскільки відсутня сплата внесків згідно даних Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.
Позивач не погодившись з рішенням про відмову в призначенні пенсії, оскаржив таке рішення до суду.
Апеляційний суд, переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, зазначає про таке.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначені Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі по тексту - Закон №1058- ІV).
За змістом частини першої статті 26 Закону №1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років.
У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу: по 31 грудня 2018 року - від 15 до 25 років; з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - від 16 до 26 років; з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - від 17 до 27 років; з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - від 18 до 28 років; з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - від 19 до 29 років; з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - від 20 до 30 років; з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - від 21 до 31 року; з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - від 22 до 32 років; з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - від 23 до 33 років.
За приписами частини 4 статті 26 Закону №1058-IV, у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, необхідного страхового стажу на дату досягнення віку, передбаченого частинами першою - третьою цієї статті, пенсію за віком може бути призначено після набуття особою страхового стажу, визначеного частинами першою - третьою цієї статті на дату досягнення відповідного віку. Наявність страхового стажу, передбаченого частинами першою - третьою цієї статті, який дає право на призначення пенсії за віком, визначається на дату досягнення особою відповідного віку і не залежить від наявності страхового стажу на дату звернення за призначенням пенсії.
Страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (частина 1 статті 24 Закону № 1058-IV).
Частиною 2 статті 24 Закону №1058-IV передбачено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (частина 4 статті 24 Закону №1058-IV).
З огляду на наведене, страховий стаж отриманий до впровадження системи персоніфікованого обліку обчислюється на підставі документів згідно законодавства, що діяло до набрання чинності Закону №1058-IV.
Згідно зі статтею 62 Закону «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.91 №1788-XII (далі - Закон №1788-XII) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно із пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 №637 (далі - Порядок №637), основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до пункту 3 Порядку №637 встановлено, що за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Отже, основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Надання інших додаткових документів, необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або у ній містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи.
Верховний Суд у постанові від 21.02.2020 у справі № 291/99/17 дійшов висновку, що перевірка достовірності виданих документів покладається на пенсійний орган, а сумніви останнього щодо обґрунтованості їх видачі самі по собі не можуть бути підставою для відмови у неврахуванні заробітної плати при призначенні позивачу пенсії.
Як встановлено судом, до загального страхового стажу позивача відповідачем не зараховано періоди навчання та роботи з 01.09.1980 по 08.07.1985 згідно записів у трудовій книжці від 26.02.1985 серії НОМЕР_1 , оскільки період навчання перетинається з трудовою діяльністю.
За приписами пункту «д» частини 3 статті 56 Закону №1788-ХІІ до стажу роботи зараховується також навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.
Пунктом 8 Порядку №637, встановлено, що період навчання за денною формою здобуття освіти у закладах вищої освіти (крім періоду навчання за денною формою здобуття освіти на підготовчих відділеннях у закладах вищої освіти), професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.
За відсутності в документах таких відомостей для підтвердження періоду навчання за денною формою здобуття освіти приймаються довідки про тривалість навчання в навчальному закладі у відповідні роки за умови, що в документах є дані про закінчення повного навчального періоду або окремих його етапів.
Зі змісту трудової книжки позивача НОМЕР_1 вбачається, що у період з 01.09.1980 по 08.07.1985 позивач навчався в Сумському державному педагогічному інституті Імені А.С. Макаренка. Запис внесено на підставі диплому НОМЕР_2 від 08.07.1985.
Записи у трудовій книжці позивача, що підтверджують період його навчання зроблені без будь-яких виправлень чи неточностей, наявний підпис уповноваженої особи та печатка навчального закладу.
Період навчання позивача в Сумському державному педагогічному інституті Імені А.С. Макаренка підтверджується також дипломом НОМЕР_2 від 08.07.1985, згідно якого той закінчив повний курс за спеціальністю «фізика та математика» з присвоєнням кваліфікації вчителя математики та фізики і звання вчителя середньої школи.
У архівній довідці Сумського державного педагогічного університету Імені А. С. Макаренка №981 від 28.04.2026 підтверджено, що ОСОБА_1 з 01.09.1980 був зарахований студентом 1 курсу денного відділення фізико-математичного факультету, спеціальність «Фізика і математика», Сумського державного педагогічного інституту імені А.С.Макаренка. Академічна відпустка за період навчання не надавалась.
Таким чином, із диплому та довідки можна визначити всі дані для встановлення періоду навчання позивача, форму такого навчання (денна) для зарахування до трудового стажу.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов вірного висновку, що факт навчання позивача у період з 01.09.1985 по 08.07.1985 підтверджується належними і допустимими доказами.
Записи у трудовій книжці НОМЕР_1 свідчать, що під час навчання в Сумському державному педагогічному інституті Імені А.С. Макаренка ОСОБА_1 працював з 16.10.1981 по 03.05.1982 та з 30.09.1982 по 01.07.1983 на умовах неповного робочого дня.
Сам по собі факт працевлаштування під час навчання, зокрема на умовах неповного робочого дня, не спростовує факту навчання та не свідчить про припинення чи переривання освітнього процесу.
Відповідачем не надано доказів відрахування позивача з навчального закладу, переведення його на іншу форму навчання чи наявності інших обставин, які унеможливлювали б зарахування відповідного періоду до страхового стажу.
Отже, поєднання позивачем навчання з роботою на умовах неповного робочого дня не є самостійною підставою для неврахування періоду навчання. При цьому періоди роботи, які збігаються з періодом навчання, не можуть зараховуватися до страхового стажу повторно, а відповідні періоди підлягають врахуванню лише один раз за найбільш сприятливою для позивача підставою.
Водночас, до загального страхового стажу позивача, у тому числі не зараховано період роботи з 30.09.1982 по 01.07.1983, оскільки в записі у трудовій книжці про прийняття особи на роботу відсутня назва підприємства.
Трудова книжка містить записи про період роботи з 30.09.1982 по 01.07.1983 із зазначенням номерів та дат наказів про призначення та звільнення.
Записи про роботу є чіткими і не містять жодних виправлень, закреслень, чи неточностей, завірені відбиткою печатки Сумського автотранспортного підприємства.
Наявність у трудовій книжці печатки роботодавця та інших обов`язкових записів, свідчить про те, що ці записи були здійснені роботодавцем та можуть бути зараховані до страхового стажу.
Щодо зарахування до страхового стажу періодів роботи позивача з 30.09.1985 по 17.10.1985, з 10.11.1986 по 16.09.1998 згідно записів у трудовій книжці НОМЕР_1 .
У спірний період з 30.09.1985 по 29.07.1993 порядок ведення трудових книжок регулювався Інструкцією про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженою постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 №162 (далі – Інструкція №162).
Відповідно до пункту 1.1. Інструкції №162 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робітників і службовців; трудові книжки ведуться на всіх робітників і службовців державних, кооперативних і громадських підприємств, установ і організацій, які працювали понад 5 днів, в тому числі на сезонних і тимчасових працівників, а також на позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню.
Усі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагородження та заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого терміну, а при звільненні - в день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження); записи проводяться акуратно, пір`яною чи кульковою ручкою, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольору (п. 2.3 Інструкції №162).
Відповідно до пункту 2.9 Інструкції №162 у розділах Відомості про роботу, Відомості про нагородження, Відомості про заохочення трудової книжки (вкладиша) закреслення раніше внесених неточних або неправильних записів не допускається.
У графі 3 розділу Відомості про роботу у вигляді заголовка пишеться повне найменування підприємства. Під цим заголовком в графі 1 ставиться порядковий номер запису, у графі 2 зазначається дата прийому на роботу. У графі 3 пишеться: Прийнятий або призначений в такий-то цех, відділ, підрозділ, ділянку, виробництво із зазначенням їх конкретного найменування, а також найменування роботи, професії або посади і присвоєного розряду. Записи про найменування роботи, професії або посади, на яку прийнято працівника, виробляються: для робітників - відповідно до найменуваннями професій, вказаних у Єдиному тарифно-кваліфікаційному довіднику робіт і професій робітників; для службовців - відповідно до найменуваннями посад, зазначених в Єдиної номенклатурі посад службовців, або відповідно до штатного розкладу (п. 2.13 Інструкції №162).
Згідно із пунктом 2.26 Інструкції №162 запис про звільнення у трудовій книжці працівника провадиться з дотриманням таких правил: у графі 1 ставиться порядковий номер запису; у графі 2 – дата звільнення; у графі 3 – причина звільнення; у графі 4 зазначається, на підставі чого внесено запис, - наказ (розпорядження), його дату та номер.
У разі звільнення робітника або службовця всі записи про роботу, нагородження та заохочення, внесені в трудову книжку за час роботи на даному підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженої ним особи і печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів (п. 4.1 Інструкції №162).
З 29.07.1993 порядок ведення трудових книжок врегульований положеннями Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України і Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.93 №58, зареєстрованої в МЮУ 17.08.93 за №110 (далі — Інструкція №58).
Відповідно до пункту 1.1. Інструкції №58 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п`ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.
За змістом пункту 2.4. Інструкції №58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Згідно із пунктами 2.27 – 2.28 Інструкції №58 запис про звільнення у трудовій книжці працівника провадиться з додержанням таких правил: у графі 1 ставиться порядковий номер запису; у графі 2 - дата звільнення; у графі 3 - причина звільнення; у графі 4 зазначається на підставі чого внесено запис, наказ (розпорядження), його дата і номер. У разі переведення з одного підприємства на інше за погодженням між керівниками підприємств у графі 3 записується посилання на погодження: "Звільнений у зв`язку з переведенням на роботу в таке-то підприємство, п.5 ст.36 КЗпП України".
Відповідно до пункту 4.1 Інструкції №58 у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.
Питання, пов`язані з порядком ведення трудових книжок, їх зберігання, виготовлення, постачання і обліку, зокрема, регулюються постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 р. № 301 (301-93-п) «Про трудові книжки працівників» (п. 1.5 Інструкції №58).
Згідно пункту 4 постанови №301 відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб`єкта господарювання.
За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, до загального страхового стажу позивача, не зараховано періоди роботи згідно записів у трудовій книжці НОМЕР_1 з 30.09.1985 по 17.10.1985 у зв`язку з відсутністю підпису посадової особи та печатки, яка завіряє запис про звільнення та періоди з 10.11.1986 по 16.09.1998, оскільки в записі про прийняття на роботу назва установи не відповідає назві установи на печатці, якою завізовано запис про звільнення.
Слід звернути увагу, що однією з підстав для призначення пенсії за віком є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.
Відповідач не врахував, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
Сам по собі допущений роботодавцем недолік у записі про звільнення не спростовує факту перебування позивача в трудових відносинах і не може покладати на працівника негативні наслідки у вигляді втрати страхового стажу.
Трудова книжка НОМЕР_1 містить записи про те, що позивач у період з 15.08.1985 по 17.10.1985 працював у середній школі №25 вчителем фізики із зазначенням номерів та дат наказів про прийняття та звільнення.
Зі змісту наданої позивачем трудової книжки можливо встановити назву установи, записи про роботу є чіткими і не містять жодних виправлень чи неточностей. При цьому, перед записом про звільнення наявний підпис директора.
Відтак, факт роботи позивача вчителем фізики у середній школі №25 з 15.08.1985 по 17.10.1985 підтверджується записом в трудовій книжці в повному обсязі.
Також, згідно наступного запису №8 вбачається, що позивача 10.11.1986 знову було прийнято вчителем фізики у середню школу №25 після проходження строкової служби в армії та звільнено 16.09.1998. Тобто спірні періоди роботи стосуються його трудової діяльності однієї і тієї ж установи, назва якої була змінена.
Записи у трудовій книжці про звільнення з роботи та на наступне прийняття на роботу у середню школу №25 є хронологічно послідовними.
Суд зазначає, що обов`язок відображення перейменування установи та своєчасної заміни печатки покладається на роботодавця, а не на працівника. Тому відсутність запису у трудовій книжці про перейменування установи роботодавця є недоліком організації кадрового діловодства роботодавця і не може бути підставою для позбавлення позивача права на врахування до страхового стажу фактично відпрацьованого періоду.
Наявність у трудовій книжці усіх обов`язкових записів, свідчить про те, що ці записи були здійснені роботодавцем, однак з певним порушенням законодавства.
Недоліки, наявні в трудовій книжці позивача, не залежали та не залежать від його волевиявлення, а отже, й не можуть впливати на його право на пенсійне забезпечення.
Отже, розбіжність у найменуванні установи та у печатці, якої завірено запис про звільнення на переконання суду не спростовують факту роботи позивача у період з 10.11.1986 по 16.09.1998, а відтак такий період підлягає зарахуванню до загального страхового стажу.
Суд також вважає за необхідне наголосити, що відповідач, маючи сумніви щодо підтвердження факту наявності у позивача необхідного страхового стажу, враховуючи конкретні обставини цієї справи, мав право на звернення до підприємства, в якому працювала остання, із вимогою про надання необхідних додаткових документів, здійснення відповідної перевірки достовірності поданих відомостей та умов праці, передбачених законодавством для визначення права на пенсію, проте доказів вчинення таких дій суб`єктом владних повноважень у ході судового розгляду надано не було.
Відтак, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Кіровоградській області протиправно не було зараховано до страхового стажу період навчання та роботи позивача з 01.09.1980 по 08.07.1985, з 15.08.1985 по 17.10.1985, з 10.11.1986 по 16.09.1998 згідно записів у трудовій книжці НОМЕР_1 , у зв`язку із чим рішення про відмову у призначенні пенсії за віком від 20.04.2026 №103550011627 є протиправним та підлягає скасуванню.
Рішення суду першої інстанції в частині відмовлених позовних вимог сторонами не оскаржується, а тому апеляційним судом рішення суду в цій частині не переглядається.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду відсутні.
Оскільки дана справа розглянута судом апеляційної інстанції у відповідності до вимог частини 1 статті 310 КАС України за правилами спрощеного провадження та не відноситься до справ, передбачених частиною 4 статті 257 КАС України, судове рішення апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись статтями 12, 77, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 20 липня 2026 року в адміністративній справі № 340/3180/26 залишити без задоволення.
Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 20 липня 2026 року в адміністративній справі № 340/3180/26 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена в касаційному порядку, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Головуючий - суддя І.В. Юрко
суддя С.В. Чабаненко
суддя С.В. Білак
Оригінал: reyestr.court.gov.ua