Рішення від 19 жовтня 2026 р. у справі №608/1211/26 — Чортківський районний суд Тернопільської області

Копія

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 жовтня 2026 року Справа № 608/1211/26

Номер провадження2-а/608/145/2026

Чортківський районний суд Тернопільської області в складі :

головуючої судді Яковець Н. В.

з участю секретаря Олійник О. С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Чорткові справу адміністративного судочинства за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення.

В позовній заяві посилався на те, що перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно вимог чинного законодавства уточнив облікові дані, вказавши: ПІП - ОСОБА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , дата народження - ІНФОРМАЦІЯ_3 , адресу проживання - АДРЕСА_1 , номер телефону - НОМЕР_2 , 08.07.2022 року пройшов військову лікарську комісію, відповідно до довідки ВЛК був визнаний придатним. Не підлягає мобілізації у зв`язку з наявністю у нього дитини з інвалідністю, згідно чого отримав відстрочку. З моменту оновлення облікових даних та пройденого медичного огляду ВЛК жодні облікові дані не змінювалися, обов`язку проходити повторно медичний огляд у нього немає, оскільки відповідно до абз. 3 п. 63 Постанови КМУ від 16 травня 2024 року №560 військовозобов`язані, у яких строк дії відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не завершився, на медичний огляд не направляються, крім випадків, коли військовозобов`язані приймаються на військову службу за контрактом, або були визнані обмежено придатними та не проходили повторний медичний огляд з метою визначення їх придатності до військової служби (за винятком тих, які визнані в установленому порядку особами з інвалідністю), або самостійно виявили бажання пройти медичний огляд.

Згідно ВОД сформованого у застосунку "Резерв+" ОСОБА_1 на підставі п. 7 ч. 1 ст. 23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» надано відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації. 31 березня 2026 року він виявив у застосунку сповіщення про порушення правил військового обліку та, що його розшукує ІНФОРМАЦІЯ_1. У зв`язку з виявленою інформацію, а також з отриманням повістки на уточнення облікових даних 31.03.2026 року ОСОБА_1 прибув самостійно до ІНФОРМАЦІЯ_1 , де старшим офіцером обліку мобілізаційної роботи ІНФОРМАЦІЯ_1 капітаном ОСОБА_2 було складено протокол № 60 про адміністративне правопорушення від 31.03.2026 року. У протоколі вказано, що «31 березня 2026 року о 11 год. 10 хв. громадянин ОСОБА_1 був доставлений працівниками Національної поліції до ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_2 , з приводу уточнення персональних даних. Під час звірки персональних даних було з`ясовано, що громадянин ОСОБА_1 , перебуває на військовому обліку військовозобов`язаних у ІНФОРМАЦІЯ_1 . Таким чином, громадянин ОСОБА_1 своїми діями (бездіяльністю) порушив вимоги підпункту 2 пункту 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних і резервістів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 №1487, а саме - без поважних причин не прибув по повістці за розпорядженням № 6637331 від 03.03.2026 року до ІНФОРМАЦІЯ_1 , чим вчинив правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

У поясненнях і зауваженнях щодо змісту протоколу, ОСОБА_1 вказав, що 03.03.2026 року не з`явився за повісткою до ІНФОРМАЦІЯ_1 в зв`язку з перебуванням на лікуванні в стаціонарі з 27.02.2026 по 06.03.2026 року, що підтверджується випискою №1908/322 від 06.03.2026 із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого, про що повідомив працівників ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом надсилання копії виписки №1908/322 від 06.03.2026 поштовим відправленням №4860102030609 від 05.03.2026 року. Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення лист був отриманий ІНФОРМАЦІЯ_1 06.03.2026 року. Також 10.03.2026 року ОСОБА_1 ще перебував на амбулаторному лікуванні згідно виписки лікаря від 13.03.2026 року, дану виписку адвокатом Т. Рубаняк було подано до ІНФОРМАЦІЯ_1 та повідомлено, що про те, що ОСОБА_1 хворіє, що підтверджується копією супровідного листа. 13.03.2026 року ОСОБА_1 згідно рекомендації лікаря прибув на повторний огляд, відповідно до якого лікарем Скитецькою Г. Б. йому було рекомендовано уникати навантаження, надмірного пересування та завершити курс лікування, приймаючи ліки строком на 20 днів, згідно рецепту. Після закінчення лікування ОСОБА_1 (лікувався у амбулаторних умовах до 30.03.2026 року) прибув до ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме 31.03.2026 року з метою з`ясування причин порушення правил військового обліку та розшуку ІНФОРМАЦІЯ_1, про що відображалося у застосунку "Резерв+", а також у зв`язку з отриманням повістки на уточнення облікових даних. По прибутті до ІНФОРМАЦІЯ_1 позивачу було повідомлено, що ним порушені правила військового обліку через нез`явлення по повістці на уточнення облікових даних 03.03.2026 року, у зв`язку з чим на нього буде складено протокол про адміністративне правопорушення. Інформація, що громадянин ОСОБА_1 був доставлений працівниками Національної поліції до ІНФОРМАЦІЯ_1 є недостовірною, адже він самостійно прибув до відділу ІНФОРМАЦІЯ_1.

02 квітня 2026 року ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковником ОСОБА_4 було винесено постанову №2164 про адміністративне правопорушення, якою ОСОБА_1 був визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено на нього штраф у сумі 17 000 тисяч гривень. Враховуючи те, що встановлені обставини справи відповідачем є помилковими та не відповідають дійсності, постанову було винесено без ОСОБА_1 , що позбавляє позивача прав, передбачених Конституцією України та КУпАП, позивач вважає, що постанова є протиправною, просить її скасувати, а провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП відносно нього закрити, а також поновити строк на оскарження вказаної постанови.

Від ІНФОРМАЦІЯ_1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач зазначив, що заперечує проти позову, просить відмовити у його задоволенні з таких підстав. Відповідно до Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560, за викликом районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (Центрального управління або регіонального органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувальних органів) резервісти та військовозобов`язані зобов`язані з`являтися у строк та місце, зазначені в повістці, для взяття на військовий облік, уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки), проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби. Частина 1 ст. 210, частина 1 ст. 210-1 КУпАП, передбачають відповідальність за порушення правил військового обліку, законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію. Частини 3 вказаних статей передбачають відповідальність за дій, визначені ч. 1, вчинені в особливий період - під час дії воєнного стану. Відповідно до статті 259 КУпАП, з метою складення протоколу про адміністративне правопорушення в разі неможливості скласти його на місці вчинення правопорушення, якщо складення протоколу є обов`язковим, порушника може бути доставлено в поліцію, в підрозділ Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, до органу Державної прикордонної служби України, штабу громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону чи громадського пункту з охорони громадського порядку поліцейським, посадовою особою Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, військовослужбовцем чи працівником Державної прикордонної служби України або членом громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону.

Позивачу була направлена належним чином оформлена повістка про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_1 , де він перебуває на військовому обліку на 09.00 на 03.03.2026. Позивач отримав повістку 16.02.2026, що засвідчено його особистим підписом у розписці до повістки № 6637331, що вважається належним оповіщенням військовозобов`язаного, згідно закону. Належним підтвердженням періоду непрацездатності громадянина внаслідок хвороби є медичний висновок та листок непрацездатності. Як вбачається з матеріалів справи, Позивач перебував на стаціонарному лікуванні з 27.02.2026 по 06.03.2026, що підтверджується копією виписки з медичної картки стаціонарного хворого. Виписаний зі стаціонару 06.03.2026 з покращенням. Тобто, з 06.03.2026 розпочинається період, протягом якого Позивач повинен був прибути до ІНФОРМАЦІЯ_1 . Копія довідки від 10.03.2026 підтверджує лише відвідування Позивачем лікаря-невролога з метою обстеження та консультування. Це відвідування не мало тривалого характеру та не підтверджує тривання періоду непрацездатності. Тому довідка про консультативне відвідування лікаря-невролога не може вважатися належним підтвердженням хвороби громадянина, яка виключає можливість останнього з`явитися за повісткою до відповідного ІНФОРМАЦІЯ_1. Не прибувши до ІНФОРМАЦІЯ_1 та не надавши пояснень щодо поважності причин свого неприбуття за належним чином оформленою повісткою, позивач допустив порушення абзацу 7 частини 3 статті 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", пп. 2 п. 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, про що і було винесено оскаржувану постанову.

Позивач ОСОБА_1 та його представник Рубаняк Т. Р. в судове засідання не з`явилися, від представника надійшла заява про розгляд справи без їх участі, позовні вимоги підтримують в повному обсязі, просять задовольнити.

Представник відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_1 в судове засідання не з`явився, у поданому відзиві на позов заперечують проти задоволення позовних вимог у повному обсязі та просять розгляд справи проводити без участі представника.

Вивчивши та дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.

Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності визначені статтею 286 КАС України.

Відповідно до частини другої вказаної статті позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів із дня ухвалення відповідного рішення (постанови).

Строки на оскарження постанови про притягнення до адміністративної відповідальності також визначені ст. 289 КУпАП.

Відповідно до вказаної статті скаргу на постанову у справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів із дня винесення постанови. У разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.

Правова норма закріплена у частині другій статті 286 КАС України, передбачає, що позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови).

Причини пропуску позивачем встановленого законом процесуального строку є поважними, а тому суд доходить до переконання, що ОСОБА_1 слід поновити строк на оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення.

Судом встановлено, що 02 квітня 2026 року було винесено постанову № 2164 про адміністративне правопорушення ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, з якої вбачається, що громадянин Коропецький обліковується як такий, що порушив правила військового обліку з 13.03.2023 року. Під час звірки персональних даних встановлено, що громадянин ОСОБА_1 перебуває на військовому обліку військовозобов`язаних у ІНФОРМАЦІЯ_1 . Встановлено, що громадянин ОСОБА_1 , будучи військовозобов`язаним та перебуваючи на військовому обліку, без поважних причин не прибув за повісткою № 6637331 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , чим порушив вимоги підпункту 2 пункту 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних і резервістів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 №1487. , а саме - без поважних причин не прибув по повістці за розпорядженням № 6637331 від 03.03.2026 року до ІНФОРМАЦІЯ_1 , чим вчинив правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. Враховуючи, що громадянин ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, його визнано винуватим та накладено штраф в сумі 17 000 гривень.

Вважаючи вказану постанову такою, що прийнята з порушенням норм чинного законодавства, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначення загальних засад проходження в Україні військової служби здійснює Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII).

Так, згідно з частинами 1, 2 та 3 статті 1 Закону № 2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військовий обов`язок встановлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).

На виконання вимог частини 10 статті 1 Закону № 2232-XII громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані: уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки; прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів; проходити медичний огляд згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України, розвідувальному органі Міністерства оборони України чи розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, відповідно; проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов`язок у запасі; виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про оборону України» від 06 грудня 1991 року № 1932-ХІІ, особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 в Україні було введено воєнний стан строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався Указами Президента України та діє станом по сьогоднішній день.

Водночас правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначення засад організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів регулює Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21 жовтня 1993 року № 3543-XII (далі - Закон № 3543-XII).

Відповідно до абзацу 2 частини 1 та частини 3 статті 22 Закону № 3543-XII громадяни зобов`язані з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом Служби зовнішньої розвідки України) для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період.

Під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов`язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом керівників відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов`язані оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).

Відповідно до абзацу 2 пункту 56 «Положення про підготовку і проведення призову громадян України на строкову військову службу та прийняття призовників на військову службу за контрактом», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 березня 2002 р. № 352 (далі - Положення № 352) оповіщення громадян про призов на строкову військову службу та їх прибуття на призовні дільниці здійснюється за розпорядженнями керівників районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки за формою згідно з додатком 17. Повістки громадянам можуть також вручатися безпосередньо посадовими особами районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Відповідно до пункту 1 «Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022 р. № 154 (далі - Положення № 154), територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

На виконання пункту 9 Положення № 154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань здійснюють заходи оповіщення та призову громадян (крім військовозобов`язаних та резервістів СБУ та Служби зовнішньої розвідки): на військову службу за призовом осіб офіцерського складу; на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період (зарахованих до військового оперативного резерву); на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період (незалежно від місця їх перебування на військовому обліку).

Отже, саме на територіальні центри комплектування та соціальної підтримки законодавцем покладено обов`язок здійснювати заходи оповіщення та призову громадян.

Водночас, військовозобов`язані чи резервісти повинні прибути за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, вказані у повістці, а у разі неможливості прибуття, повідомити Територіальний центр комплектування та соціальної підтримки про поважність причин не прибуття за повісткою.

При прийнятті рішення судом враховано, що відповідно до ст. 235 КУпАП, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України). Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Статтею 210-1 КУпАП, зокрема ч.1 передбачено відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію - тягне за собою накладення штрафу на громадян від трьохсот до п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Так, згідно із ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Статтею 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Згідно зі ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення.

Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 283 КУпАП України, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.

Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.

Відповідно до статті 278 КУпАП, орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи; 2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.

Як встановлено судом, підставою для прийняття оскаржуваної постанови стало неприбуття позивача, як військовозобов`язаного належним чином повідомленого про необхідність прибуття до територіального центру комплектування 03.03.2026 року до ІНФОРМАЦІЯ_1 для уточнення даних.

Позивач отримав зазначену повістку 16 лютого 2026 року, що підтверджується відповідними матеріалами справи.

Разом із тим, сам факт належного вручення повістки та неприбуття особи у визначений час не є безумовною і достатньою підставою для притягнення до адміністративної відповідальності, оскільки підлягає встановленню також наявність або відсутність поважних причин такого неприбуття та вини особи у порушенні встановленого законом обов`язку.

Відповідно до ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» поважними причинами неприбуття громадянина у строк, визначений у повістці, які підтверджені документами відповідних уповноважених державних органів, установ та організацій державної та комунальної форм власності, визнаються, зокрема, хвороба громадянина або інші обставини, які позбавили його можливості особисто прибути у визначені пункт і строк.

Аналогічні положення щодо поважних причин неприбуття за повісткою містяться у пункті 23 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560.

Із досліджених судом медичних документів, зокрема медичної виписки та листка непрацездатності, вбачається, що ОСОБА_1 у період з 27 лютого 2026 року до 06 березня 2026 року перебував на стаціонарному лікуванні.

Таким чином, на дату, визначену повісткою для прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, а саме 03 березня 2026 року, позивач перебував на стаціонарному лікуванні.

Зазначена обставина підтверджується медичними документами, які містяться в матеріалах справи, та фактично не заперечується відповідачем у поданому відзиві.

При цьому, відповідачем не наведено належних доказів, які б спростовували відомості медичних документів або свідчили про те, що в період стаціонарного лікування позивач мав реальну можливість залишити лікувальний заклад та особисто прибути до ІНФОРМАЦІЯ_1 у визначений повісткою час.

Суд зазначає, що стаціонарне лікування передбачає перебування особи у закладі охорони здоров`я з метою отримання медичної допомоги, а тому за відсутності доказів протилежного підтверджене належними документами перебування позивача на такому лікуванні у день виклику є достатньою підставою вважати причину його неприбуття поважною.

Доводи відповідача про те, що медичні документи не підтверджують неможливості явки, суд оцінює критично, оскільки такі твердження не підкріплені доказами, які спростовують факт стаціонарного лікування позивача та встановлюють його можливість особисто прибути до ІНФОРМАЦІЯ_1 03 березня 2026 року.

Крім того, судом досліджено фіскальний чек АТ «Укрпошта» від 05 березня 2026 року, відповідно до якого о 18 годині 30 хвилин оформлено рекомендоване поштове відправлення № 4860102030609, адресоване ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Вказане поштове відправлення оформлено в межах тридобового строку, обчисленого від дати та часу прибуття, зазначених у повістці.

Водночас суд враховує, що фіскальний чек підтверджує факт оформлення та відправлення поштової кореспонденції, однак самостійно не встановлює змісту поштового вкладення.

Тому доказове значення зазначеного документа оцінюється судом у сукупності з іншими доказами, зокрема поясненнями позивача, медичною документацією та наявними матеріалами листування з відповідачем.

При цьому, твердження відповідача про повну відсутність дій позивача, спрямованих на повідомлення територіального центру комплектування та соціальної підтримки, не узгоджується з наявним доказом направлення кореспонденції на адресу цього органу.

Суд звертає увагу, що положення частини третьої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» передбачають як поважні причини неприбуття за повісткою, так і окремий обов`язок громадянина повідомити про такі причини та надалі прибути до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у встановлений законом строк.

Відтак питання наявності поважної причини неприбуття особи у визначені повісткою дату і час необхідно розмежовувати з питанням виконання нею обов`язків щодо повідомлення про причини неявки та подальшого прибуття.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач не прибув 03 березня 2026 року за повісткою без поважних причин. Однак, додані ним медичні документи підтверджують перебування ОСОБА_1 саме в цей день на стаціонарному лікуванні, що свідчить про існування об`єктивної та документально підтвердженої причини його неприбуття.

Посилання відповідача на те, що після закінчення стаціонарного лікування позивач прибув до ІНФОРМАЦІЯ_1 лише 31 березня 2026 року, само по собі не спростовує поважності причини його відсутності 03 березня 2026 року.

Суд, перевіряючи законність оскаржуваної постанови, не може самостійно змінювати фактичні підстави притягнення особи до адміністративної відповідальності або доповнювати зміст інкримінованого правопорушення новими обставинами, які не були покладені в основу відповідного рішення суб`єкта владних повноважень.

Згідно ч. 1 ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Водночас слід вказати, що саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення.

Відповідно ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Водночас, в супереч вимогам ч. 2 ст. 77 КАС України, суб`єкт владних повноважень у цій справі, який виніс оскаржувану постанову, не виконав обов`язок доказування правомірності оскаржуваної постанови, оскільки не надав доказів, на підставі яких винесено оскаржувану постанову.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

На обов`язок та важливість доведення саме відповідачем як суб`єктом владних повноважень правомірності винесення рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, правомірності та законності прийнятої постанови вказує Верховний Суд у постановах від 24 квітня 2019 року (справа №537/4012/16-а), від 17.07.2019 (справа №295/3099/17).

З огляду на викладене, надаючи правову оцінку доводам сторін, суд приходить до висновку, що відповідачем не спростовано факт стаціонарного лікування позивача ОСОБА_1 у визначений повісткою день та не доведено, що 03 березня 2026 року останній не прибув до територіального центру комплектування та соціальної підтримки саме без поважних причин. За таких обставин суд доходить висновку, що відповідачем не доведено наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Згідно з пунктом 3 частини третьої статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Враховуючи встановлені судом обставини, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність та взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд доходить висновку, що оскаржувана постанова прийнята без належного встановлення всіх обставин, які мають істотне значення для вирішення справи, та за відсутності достатніх доказів вини позивача у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення.

За наведених підстав позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню, постанова ІНФОРМАЦІЯ_1 № 2164 від 02 квітня 2026 року - скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення стосовно позивача - закриттю.

На підставі викладеного, ст.ст. 7, 9, 210-1, 242-246, 247, 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення, керуючись ст.ст. 2, 5, 6, 8-10, 72, 77, 90, 162, 205, 241-246, 250, 286, 293, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Поновити ОСОБА_1 строк на оскарження постанови № 2164 від 02.04.2026 по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Скасувати постанову № 2164 від 02 квітня 2026 року по справі про адміністративне правопорушення, винесену ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковником ОСОБА_4 про визнання ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладення штрафу у сумі 17 000 гривень, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити.

Судові витрати покласти на сторони в межах ними понесених.

Рішення суду може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Чортківський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, якщо апеляційну скаргу не було подано, а в разі апеляційного оскарження рішення - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Суддя:/підпис/

Згідно з оригіналом:

Рішення набрало законної сили "____" ______________ 2026 року.

Оригінал рішення знаходиться в матеріалах справи № 608/1211/26, яка зберігається в Чортківському районному суді Тернопільської області.

Суддя: Н. В. Яковець