Постанова від 13 вересня 2026 р. у справі №280/2011/26 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

14 вересня 2026 рокум. Дніпросправа № 280/2011/26

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Дурасової Ю.В. (доповідач),

суддів: Божко Л.А., Лукманової О.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Запорізькій області

на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 11 травня 2026 року (головуючий суддя Прасов О.О..)

у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до відповідача Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Запорізькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 11.03.2026 року звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до відповідача: Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Запорізькій області, просив:

- визнати протиправними дії Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Запорізькій області у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 щомісячного грошового забезпечення (надбавок та премій), матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової допомоги на оздоровлення, грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки, одноразової грошової допомоги при звільненні, за період проходження служби цивільного захисту з 20.05.2023 по 04.10.2024 із застосуванням фіксованого показника в розмірі - 1762,00 грн. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 за №481 «Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704» для визначення посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням;

- зобов`язати Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Запорізькій області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату щомісячного грошового забезпечення (надбавок та премій), матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової допомоги на оздоровлення, грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки, одноразової грошової допомоги при звільненні, за період проходження служби цивільного захисту з 20.05.2023 по 31.12.2023 із застосуванням з 20.05.2023 по 31.12.2023 показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2023, з 01.01.2024 по 31.12.2024 із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2024, з урахуванням раніше виплачених сум.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що він у період з 14.01.2001 по 04.10.2024 проходив службу у ГУ ДСУНС у Запорізькій області. Позивач вважає, що відповідач протиправно не визначив йому розмір грошового забезпечення шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2023, 01.01.2024, на відповідний тарифний коефіцієнт.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 11 травня 2026 року позовну заяву задоволено частково.

Визнано протиправними дії Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Запорізькій області у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 щомісячного грошового забезпечення (надбавок та премій), матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової допомоги на оздоровлення, грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки, одноразової грошової допомоги при звільненні, за період проходження служби цивільного захисту з 20.05.2023 по 04.10.2024 із застосуванням фіксованого показника в розмірі - 1762,00 грн. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 за №481 «Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018р. №103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017р. №704» для визначення посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням.

Зобов`язано Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Запорізькій області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату щомісячного грошового забезпечення (надбавок та премій), матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової допомоги на оздоровлення, грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки, одноразової грошової допомоги при звільненні, за період проходження служби цивільного захисту з 20.05.2023 по 31.12.2023 із застосуванням з 20.05.2023 по 31.12.2023 показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2023, з 01.01.2024 по 04.10.2024 із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2024, з урахуванням раніше виплачених сум.

В іншій частині позовної заяви – відмовлено.

У стягненні на користь позивача з відповідача судових витрат відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову. Зазначає, що позивач ОСОБА_1 не являвся військовослужбовцем (при проходженні служби у органі ДСНС) і не виконував обов`язку щодо захисту Вітчизни, тому посилання Позивача на норми Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» повністю безпідставні. Позивач також вказуючи на норми ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», вказує на вимоги щодо достатніх матеріальних умов для комплектування Збройних Сил України. Тому, звертають увагу суду на неправомірність посилань Позивача на вказані ним норми Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», оскільки вказаний Закон не застосовується до осіб служби цивільного захисту. Крім того, Пунктом 3 Постанови № 704 визначено, що виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснювати в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством фінансів, Міністерством інфраструктури, Міністерством юстиції, Службою безпеки, Управлінням державної охорони, розвідувальними органами, Адміністрацією Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації (державні органи). Звертаємо увагу суду на те, що ніяким судовим рішенням не скасовано пункт 3 Постанови № 704, і не визначено таким, що не відповідає правовим актам. Тобто, ця норма є діючою і такою, що має виконуватись Державними органами влади в Україні, тобто Виконавцем.

Згідно статті 309 КАС України апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції має бути розглянута протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження.

Згідно ч.2 ст. 309 КАС України суд апеляційної інстанції ухвалою від 28.08.2026 продовжив строк розгляду даної справи на 15 днів.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає про наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що Позивач у період з 14.01.2001 по 04.10.2024 проходив службу у ГУ ДСУНС у Запорізькій області.

Позивач вважає не правильним обчислення та виплату йому грошового забезпечення під час проходження ним служби.

Суд першої інстанції позовну заяву задовольнив частково.

Досліджуючи правильність прийняття судом першої інстанції рішення, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне дослідити ряд норм законодавства, що регулюють дані правовідносини та обставини справи.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При вирішенні спору по суті судом першої інстанції прийнято до уваги приписи Конституції України (ст.ст.22, 46, 64, 92), Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (ст.ст.13, 43, 51, 63), Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (ст.9), постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 за №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб», постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 за №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», постанови Кабінету Міністрів України від 14.08.2019 за №804 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», «Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»», затвердженого 13.02.2008 постановою Кабінету Міністрів України №45, та інших норм права у редакціях на час виникнення спірних правовідносин.

Так, у п. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 за № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» зазначено:

« 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.».

При виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин судом враховано висновки щодо застосування норм права, викладені в постанові Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 17.02.2026 у справі №520/5814/24 (адміністративне провадження №К/990/36443/24).

Враховуючи наведені та інші норми права, обставини справи, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач протиправно не визначив позивачу розмір грошового забезпечення шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2023, 01.01.2024, на відповідний тарифний коефіцієнт, у період з 20.05.2023 по 04.10.2024.

Суд першої інстанції зазначив, що Позивачем помилково у позовних вимогах зазначено період «з 01.01.2024 по 31.12.2024».

Надаючи оцінку зазначеним правовідносинам та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги, що предметом спору є протиправність/правомірність дій відповідача щодо нарахуванні та виплаті позивачу щомісячного грошового забезпечення (надбавок та премій), матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової допомоги на оздоровлення, грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки, одноразової грошової допомоги при звільненні, за період проходження служби цивільного захисту з 20.05.2023 по 04.10.2024 із застосуванням фіксованого показника в розмірі - 1762 грн. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 за №481 «Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018р. №103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017р. №704» для визначення посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням.

Згідно пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 за №481 «Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018р. №103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017р. №704» встановлено:

Внести зміну до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб”, виклавши абзац перший в такій редакції:

“4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.”.

Пункт 2 постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 за №481 діє згідно Постанови Верховного Суду у справі №320/29450/24 від 16.07.2026.

Постанова Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 за №481 набула чинності 20.05.2023 року (з дня її офіційного опублікування).

Отже, з 20.05.2023 діяла норма, що встановлювала розмір посадових окладів виходячи з 1762 гривні.

Позивач в позові просить визнати протиправними дії відповідача щодо розрахунку його грошового забезпечення за період з 20.05.2023 по 04.10.2024 із застосуванням фіксованого показника в розмірі - 1762,00 грн.

Суд першої інстанції позов задовольнив в цій частині. Однак колегія суддів апеляційної інстанції з такими висновками суду першої інстанції не погоджується, оскільки з 20.05.2023 діяла норма, що встановлювала розмір посадових окладів виходячи з 1762 гривні.

Отже, відповідачем не допущено протиправних дій, тому відсутні підстави для задоволення позову в цій частині.

Виходячи з того, що в частині відмови у задоволенні позову рішення суду першої інстанції не оскаржувалося, то в цій частині апеляційний перегляд не здійснювався.

Суд першої інстанції не в повному обсязі дослідив обставини справи та норми права, що регулюють дані правовідносини, тому припустився помилкових висновків про часткове задоволення позову.

Як наслідок, рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову підлягає скасуванню та в цій частині слід відмовити в задоволенні позову.

В іншій частині рішення суду першої інстанції слід залишити без змін.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку колегії суддів апеляційної інстанції матеріали справи дають підстави для висновку, шо позивачем не доведені обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

При цьому, відповідачем, доведено обставини, на яких ґрунтуються заперечення проти позовних вимог, доведено правомірність дій/рішень відповідача як суб`єкта владних повноважень.

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позову.

Вищезазначене є мотивом для врахування судом апеляційної інстанції аргументів, викладених в апеляційній скарзі, оскільки аргументи відповідача та нормами законодавства, що регулює дані правовідносини спростовують доводи, викладені позивачем.

Доводи апеляційної скарги частково спростовують правове обґрунтування, покладене в основу рішення суду першої інстанції, тому можуть бути підставою для його скасування в частині задоволення позову.

Дана справа є справою незначної складності, тому рішення суду апеляційної інстанції не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, зазначених в підпунктах: «а», «б», «в», «г» пункту 2 ч. 5 статті 328 КАС України.

Керуючись ст. 241-245, 250, 311, 316, 321, 322, 327, 328, 329 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Запорізькій області – задовольнити частково.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 11.05.2026 року – скасувати в частині задоволення позову.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, зазначених в підпунктах: «а», «б», «в», «г» пункту 2 ч. 5 статті 328 КАС України.

В силу пункту 2 частини 5 ст. 328 КАС постанова може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 30 днів згідно статті 329 КАС України з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом 30-ти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Головуючий - суддя Ю.В. Дурасова

суддя Л.А. Божко

суддя О.М. Лукманова