Постанова від 19 жовтня 2026 р. у справі №160/8080/26 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

20 жовтня 2026 рокум. Дніпросправа № 160/8080/26

Суддя І інстанції – Кучма К.С.

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Чепурнова Д.В. (доповідач),

суддів: Сафронової С.В., Кальника В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу Виконавчого комітету Слобожанської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 червня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Виконавчого комітету Слобожанської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивачі звернулися до суду з вищезазначеним позовом в якому просили:

визнати протиправним та скасувати рішення Державного реєстратора Виконавчого - визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Криворучко Тетяни Олександрівни Виконавчого комітету Слобожанської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області про відмову в проведенні реєстраційних дій від 08.12.2025 року № 82259885;

- зобов`язати Виконавчий комітет Слобожанської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області здійснити державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі їх заяви №50244718 від 01.12.2025 року.

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено, що державним реєстратором прав на нерухоме майно Виконавчого комітету Слобожанської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області Криворучко Т.О. прийнято протиправне рішення від 08.12.2025 року № 82259885 про відмову у проведенні реєстраційних дій з реєстрації нерухомого майна, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі їх заяви №50244718 від 01.12.2025 року, оскільки надані документи не давали підстави для проведення реєстрації речових прав на нерухоме майно об`єкту нерухомості. З даним рішенням позивачі погодитися не можуть, що й стало підставою для звернення до суду з позовом.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 червня 2026 року позовні вимоги було задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення від 08.12.2025 року №82259885 державного реєстратора прав на нерухоме майно виконавчого комітету Слобожанської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області Криворучко Тетяни Олександрівни про відмову у проведенні реєстраційних дій.

Зобов`язано державного реєстратора прав на нерухоме майно виконавчого комітету Слобожанської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 від 01.12.2025 року за реєстраційним номером 70244718 про державну реєстрацію права власності на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , з урахуванням висновків суду.

У задоволенні решти позовних вимог було відмовлено.

Не погодившись з прийнятим рішенням Виконавчий комітет Слобожанської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги вказує на те, що статтею 23 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що заяву про державну реєстрацію прав може бути залишено без руху в таких випадках: подання документів для державної реєстрації прав не в повному обсязі, передбаченому законодавством; відсутність документа, що підтверджує оплату адміністративних послуг у повному обсязі; неподання заявником чи неотримання державним реєстратором у порядку, визначеному цим Законом, відомостей реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем в електронній формі чи документів із паперових носіїв інформації, що містять відомості про зареєстровані речові права до 1 січня 2013 року. Закон прямо зобов`язує державного реєстратора перевіряти права, які були зареєстровані до 01.01.2013. Жодних винятків із цієї норми законодавством не передбачено. Саме тому перевірка права власності, набутого до 01.01.2013, зокрема зареєстрованого БТІ на паперових носіях, є обов`язковою складовою процедури державної реєстрації. Оскільки інформація про раніше зареєстроване до 01.01.2013 право власності на нерухоме майно не була надана державному реєстратору, це фактично унеможливило проведення державної реєстрації прав на відповідний об`єкт нерухомого майна.

У письмовому відзиві на апеляційну скаргу ---- просять відмовити у її задоволенні та залити без змін рішення суду першої інстанції.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивачі є співвласниками квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .

Право власності на вказану квартиру підтверджується свідоцтвом про право власності на житло від 09.03.1999, виданим КПДП житлово-комунальною конторою концерну «Будівельник» ТОВ тресту «СХС» на підставі розпорядження від 09.03.1999 №311 та зареєстрованим у Сєвєродонецькому бюро технічної інвентаризації 24.03.1999 за № 689.

Згідно із технічним паспортом квартира АДРЕСА_2 розташована на другому поверсі чотириповерхового будинку, є трикімнатною, має загальну площу 55,4 кв.м., житлову площу 39,2 кв.м., складається з трьох кімнат, кухні, ванної кімнати, коридору, вбудованої шафи та балкону.

Крім того, матеріалами справи підтверджується, що 04.07.2017 державним нотаріусом Першої Сєвєродонецької державної нотаріальної контори Фесенко О.М. видано позивачу ОСОБА_1 свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті його матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до зазначеного свідоцтва про право на спадщину за законом, спадщина складається з 1/5 частки квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , яка належала спадкодавцю на підставі свідоцтва про право власності на житло від 09.03.1999. Свідоцтво про право на спадщину зареєстровано в реєстрі за № 2-298, спадкова справа № 376/2017.

У подальшому позивачі звернулися до державного реєстратора прав на нерухоме майно із заявою про державну реєстрацію права власності на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .

Заяву про державну реєстрацію прав подано 01.12.2025, реєстраційний номер заяви - 70244718. Разом із заявою позивачами було надано документи на підтвердження набуття права власності на квартиру, зокрема свідоцтво про право власності на житло від 09.03.1999, технічний паспорт на квартиру та свідоцтво про право на спадщину за законом від 04.07.2017.

Судом також встановлено, що рішенням від 08.12.2025 № 82259885 державного реєстратора прав на нерухоме майно виконавчого комітету Слобожанської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області Криворучко Т.О. відмовлено у проведенні реєстраційних дій. Як вбачається зі змісту зазначеного рішення, підставою для відмови стало те, що подані документи, на думку державного реєстратора, не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Державний реєстратор зазначила, що у поданому правовстановлюючому документі містяться відомості про реєстрацію права власності за ОСОБА_1 та членами його сім`ї, виданому Сєвєродонецьким бюро технічної інвентаризації 24.03.1999. У зв`язку з чим державним реєстратором було направлено запит до Сіверськодонецької міської військової адміністрації Сіверськодонецького району Луганської області щодо надання інформації про зареєстровані права на квартиру АДРЕСА_3 .

З листа Сіверськодонецької міської військової адміністрації від 04.12.2025 № 4395 ВА 2025 вбачається, що інформація щодо об`єктів нерухомого майна по Сіверськодонецькій міській територіальній громаді зберігалася в архіві Комунального підприємства Сіверськодонецьке БТІ на паперових носіях.

При цьому архівні документи БТІ на підконтрольну Україні територію вивезені не були, а Сєвєродонецька міська територіальна громада включена до Переліку територій, на яких ведуться або велися бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією.

У зв`язку з неможливістю отримання відомостей та документів з паперових носіїв, які містять інформацію про зареєстровані речові права до 01.01.2013, державний реєстратор дійшов висновку про неможливість проведення державної реєстрації права власності на квартиру та відмовила у проведенні реєстраційних дій.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що у державний реєстратор мав доступ до усіх документів та до усієї інформації, необхідної для проведення державної реєстрації.

Колегія суддів погоджується за такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, регулюються, зокрема, Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 № 1952-IV (далі - Закон №1952-IV).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону № 1952-IV - державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно з ч. 3 ст. 3 Закону України № 1952-IV, речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов:

1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення;

2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

Будь-які дії особи, спрямовані на набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, можуть вчинятися, якщо речові права на таке майно зареєстровані згідно із вимогами цього Закону, крім випадків, коли речові права на нерухоме майно, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними згідно з частиною третьою цієї статті у випадках, визначених статтею 28 цього Закону, та в інших випадках, визначених законом (ч .4 ст. 3 Закону № 1952-IV).

За правилом абз. 4 ч. 5 ст. 3 Закону № 1952-IV державна реєстрація прав проводиться будь-яким державним реєстратором за заявами у сфері державної реєстрації прав.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 6 Закону № 1952-IV визначено, що суб`єктами державної реєстрації прав є виконавчі органи сільських, селищних та міських рад (крім міст обласного та/або республіканського Автономної Республіки Крим значення) які набувають повноважень у сфері державної реєстрації прав відповідно до цього Закону у разі прийняття відповідною радою такого рішення.

Частиною 3 ст. 10 Закону № 1952-IV врегульовано, що державний реєстратор: 1) встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями. 2) перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення; 3) під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, а також під час проведення державної реєстрації прав, які набуваються з прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, обов`язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав, чи у разі відсутності необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено цим Законом, та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником, крім випадків, коли державна реєстрація прав здійснюється у зв`язку із вчиненням нотаріальної дії та такі документи були надані у зв`язку з вчиненням такої дії.

Виходячи з аналізу значеної правової норми колегія суддів зазначає, що під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, а також під час проведення державної реєстрації прав, які набуваються з прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року запитується реєстратором лише у разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником, а не в обов`язковому порядку, як про це помилково вказує відповідач.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону № 1952-IV державна реєстрація прав проводиться в такому порядку: 1) прийняття/отримання документів для державної реєстрації прав, формування та реєстрація заяви в базі даних заяв; 2) виготовлення електронних копій документів, поданих для державної реєстрації прав, шляхом сканування (у разі подання документів у паперовій формі) та їх розміщення у Державному реєстрі прав; 3) встановлення черговості розгляду заяв, зареєстрованих у базі даних заяв; 4) перевірка документів та/або відомостей Державного реєстру прав, відомостей реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем на наявність підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень; 5) прийняття рішення про державну реєстрацію прав (у разі відсутності підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав); 6) відкриття розділу в Державному реєстрі прав та/або внесення до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідних відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів цих прав; 7) формування витягу з Державного реєстру прав про проведену державну реєстрацію прав для подальшого використання заявником; 8) видача/отримання документів за результатом розгляду заяви.

Перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень (ч. 2 ст. 18 Закону № 1952-IV).

Пунктом 1 ст. 20 Закону № 1952-IV визначено, що заява на проведення реєстраційних дій подається заявником у паперовій формі, а у випадках, передбачених законодавством, - в електронній формі разом з оригіналами документів, необхідних для проведення реєстраційних дій, чи їх копіями, засвідченими державними органами, органами місцевого самоврядування (якщо оригінали таких документів відповідно до законодавства залишаються у справах державних органів, органів місцевого самоврядування).

Статтею 23 Закону № 1952-IV визначено, що заяву про державну реєстрацію прав може бути залишено без руху в таких випадках:

1) подання документів для державної реєстрації прав не в повному обсязі, передбаченому законодавством;

1-1) відсутність документа, що підтверджує оплату адміністративних послуг у повному обсязі;

2) неподання заявником чи неотримання державним реєстратором у порядку, визначеному цим Законом, відомостей реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем в електронній формі чи документів із паперових носіїв інформації, що містять відомості про зареєстровані речові права до 1 січня 2013 року.

Державний реєстратор у строк, встановлений для державної реєстрації прав, приймає рішення про залишення заяви про державну реєстрацію прав без руху та невідкладно повідомляє про це заявника.

Якщо заявник протягом 30 робочих днів з моменту отримання рішення про залишення заяви про державну реєстрацію прав без руху виконав вимоги державного реєстратора, зазначені у відповідному рішенні, розгляд заяви відновлюється на підставі рішення державного реєстратора про відновлення розгляду заяви.

Перебіг строку державної реєстрації прав продовжується з моменту усунення обставин, що стали підставою для прийняття рішення про залишення заяви про державну реєстрацію прав без руху, з урахуванням часу, що минув до залишення такої заяви без руху.

Рішення повинно містити вичерпний перелік підстав для залишення заяви без руху.

Державний реєстратор не має права вимагати від заявника надання інших документів, крім тих, відсутність яких стала підставою для прийняття рішення про залишення заяви без руху, якщо інше не випливає з документів, що надані додатково.

У разі невиконання заявником зазначених у рішенні вимог у строк, встановлений у частині третій цієї статті, державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав.

Умови, підстави та процедуру проведення відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, об`єкти незавершеного будівництва та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав), перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов`язки суб`єктів у сфері державної реєстрації прав, а також умови, підстави та процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна визначені Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127 (далі - Порядок № 1127).

Відповідно до п. 23 Порядку № 1127 за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав, що визначені Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державний реєстратор приймає відповідне рішення, яке повинно містити вичерпний перелік обставин, що стали підставою для його прийняття з відповідним обґрунтуванням їх застосування.

Отже, система державної реєстрації прав, яка проводиться відповідно до Закону, запроваджена в Україні з 01.01.2013. До цього часу державна реєстрація права власності та інших речових прав на об`єкти нерухомого майна, які розташовані на земельних ділянках, проводилася реєстраторами БТІ в Реєстрі права власності на нерухоме майно та на паперових носіях (реєстрових книгах та реєстраційних справах), які зберігаються в БТІ. При цьому Закон не розмежовує, чи була проведена реєстрація у Державному реєстрі прав, інших електронних реєстрах або на паперових носіях.

Тобто до 2013 року державна реєстрація таких об`єктів нерухомого майна вже проводилася, але реєстр був паперовий і зберігався в архіві відповідного БТІ.

Після 2013 року при проведенні будь-яких операцій з такою нерухомістю потрібно, щоб записи про право власності були спочатку перенесені в Реєстр, який існує в електронному вигляді.

При цьому, державний реєстратор при перенесенні даних в Реєстр має перевірити факт державної реєстрації права власності за наданими документами тим чи іншим органом БТІ.

Частиною 5 ст. 23 Закону №1952-IV передбачено, що у разі невиконання заявником зазначених у рішенні вимог у строк, встановлений у частині третій цієї статті, державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав.

Пунктом 8 ч. 1 ст. 24 Закону №1952-IV установлено, що підставою для відмови в державній реєстрації прав, серед іншого, є те, що після завершення строку, встановленого частиною третьою статті 23 цього Закону, не усунені обставини, що були підставою для прийняття рішення про залишення заяви про державну реєстрацію прав без руху.

Підставою для відмови у проведенні реєстраційних стало неможливість отримання відомостей та документів з паперових носіїв, які містять інформацію про зареєстровані речові права до 01.01.2013

В той же час як вірно вказав суд першої інстанції, неможливість отримання державним реєстратором інформації від органу, який здійснював реєстрацію права, з причин, що не залежать від заявника (зокрема у зв`язку з тимчасовою окупацією території та відсутністю доступу до архівів БТІ), не може позбавляти права особи на державну реєстрацію права власності та слугувати підставою для відмови у проведенні державної реєстрації.

При цьому, відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 27 Закону № 1952-IV державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва, проводиться на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого до 1 січня 2013 року органом місцевого самоврядування або місцевою державною адміністрацією, чи його дубліката.

З матеріалів справи вбачається, що право власності позивачів на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , а також її технічні характеристики підтверджуються свідоцтвом про право власності на житло від 09.03.1999, виданим на підставі розпорядження від 09.03.1999 № 311, у якому міститься посилання на реєстрацію права власності Сєвєродонецьким бюро технічної інвентаризації 24.03.1999 за № 689, технічним паспортом на квартиру, а також свідоцтвом про право на спадщину за законом від 04.07.2017, зареєстрованим у реєстрі за № 2-298, яким підтверджується набуття позивачем ОСОБА_1 права власності на 1/5 частку вказаної квартири в порядку спадкування, що свідчить про проведення державної реєстрації права власності на нерухоме майно до 01.01.2013.

Отже в спірному випадку державний реєстратор мав доступ до усіх документів та до усієї інформації, необхідної для проведення державної реєстрації.

Крім іншого судом першої інстанції вірно враховано, що Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан строком на 30 діб, який неодноразово був продовжений та станом на дату розгляду справи триває.

Відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року №309, м.Сєверодонецьк Луганської області, включено до території активних бойових дій та віднесено до тимчасово окупованої рф території України.

З листа Сіверськодонецької міської військової адміністрації від 04.12.2025 № 4395 ВА 2025 вбачається, що інформація щодо об`єктів нерухомого майна по Сіверськодонецькій міській територіальній громаді зберігалася в архіві Комунального підприємства Сіверськодонецьке БТІ на паперових носіях.бПри цьому архівні документи БТІ на підконтрольну Україні територію вивезені не були, а Сєвєродонецька міська територіальна громада включена до Переліку територій, на яких ведуться або велися бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією.

Статтею 41 Конституції України закріплено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Частиною першою статті 321 ЦК України визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

З приписів статті 392 ЦК України слідує, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Тобто передумовою для застосування статті 392 ЦК України є відсутність іншого, крім судового, шляху для відновлення порушеного права. Позивачем у позові про визнання права власності є особа, яка вже є власником. Вказана стаття не породжує, а підтверджує наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності.

Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Отже, система державної реєстрації прав, яка проводиться відповідно до Закону, запроваджена в Україні з 01.01.2013, до цього часу державна реєстрація права власності та інших речових прав на об`єкти нерухомого майна, проводилася реєстраторами БТІ в Реєстрі права власності на нерухоме майно та на паперових носіях (реєстрових книгах та реєстраційних справах), які зберігаються в БТІ. При цьому Закон про державну реєстрацію не розмежовує, чи була проведена реєстрація у Державному реєстрі прав, інших електронних реєстрах або на паперових носіях.

Тобто, до 2013 року державна реєстрація таких об`єктів нерухомого майна вже проводилася, але реєстр був паперовий і зберігався в архіві відповідного БТІ.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що, у випадку позивачів свідоцтво про право власності на житло від 09.03.1999 року), що посвідчує набуття прав позивачами на нього, та свідчить про проведення державної реєстрації права власності на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 до 01.01.2013 року збережений в оригіналі, та був долучений до пакету документів з якими позивачі зверталися до державного реєстратора відповідно до норм чинного законодавства, для проведення державної реєстрації речового права на об`єкт нерухомого майна.

Виходячи з викладеного суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що в спірному випадку державний реєстратор мав доступ до усіх документів та до усієї інформації, необхідної для проведення державної реєстрації, у зв`язку із чим рішення відповідача про відмову в проведенні реєстраційних дій з причин нетримання документів із паперових носіїв інформації, що місять відомості про зареєстровані речові права до 01.01.2013 є таким, що порушує матеріальне право позивача та підлягає скасуванню, а відтак позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню.

Враховуючи підстави для відмови у проведенні реєстраційних дій, а також необхідність застосування принципу ефективності судового захисту порушених прав, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав задоволення позовних вимог шляхом зобов`язання державного реєстратора прав на нерухоме майно виконавчого комітету Слобожанської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області повторно розглянути заяву від 01.12.2025 за реєстраційним номером 70244718 про державну реєстрацію права власності на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , з урахуванням висновків суду.

Мотивація та докази, наведені у апеляційній скарзі, не дають адміністративному суду апеляційної інстанції підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію суду першої інстанції.

Приймаючи до уваги те, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду доводами апеляційної скарги не спростовані, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 315, ст.ст. 316, 321, 322 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Виконавчого комітету Слобожанської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області - залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 червня 2026 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили дати ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення в повному обсязі.

В повному обсязі постанова складена 20 жовтня 2026 року.

Головуючий - суддя Д.В. Чепурнов

суддя С.В. Сафронова

суддя В.В. Кальник