Вирок від 19 жовтня 2026 р. у справі №607/16563/26 — Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.10.2026 Справа №607/16563/26 Провадження №1-кп/607/1763/2026

м. Тернопіль

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі кримінальне провадження №12026216040000443, дані про яке 24.06.2026 внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань про обвинувачення:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Тернопіль, українця, громадянина України, зареєстрованого та мешканця АДРЕСА_1 , із середньою освітою, непрацюючого, неодруженого, судимого вироком Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 11.02.2026 за ч. 1 ст. 28 ч. 2 ст. 125 КК України до покарання у виді громадських робіт на строк 200 (двісті) годин, РНОКПП: НОМЕР_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 389 КК України,

за участю сторін кримінального провадження: прокурора Тернопільської окружної прокуратури ОСОБА_4 , обвинуваченого ОСОБА_3 ,

ВСТАНОВИВ:

Статтею 36 Кримінально-виконавчого кодексу України встановлений порядок виконання покарання у виді громадських робіт. Згідно положень зазначеної статті виконання покарання у виді громадських робіт здійснюється на основі участі засуджених у суспільно корисній праці і контролю за їхньою поведінкою відповідно до вимог цього Кодексу. Контроль за виконанням покарання у виді громадських робіт покладається на уповноважений орган з питань пробації. Уповноважений орган з питань пробації веде облік засуджених, роз`яснює порядок і умови відбування покарання, погоджує з органами місцевого самоврядування перелік об`єктів, на яких засуджені відбувають громадські роботи, здійснює контроль за додержанням умов відбування покарання засудженими і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом за місцем відбування засудженим громадських робіт, веде сумарний облік відпрацьованого засудженим часу.

Статтею 37 Кримінально-виконавчого кодексу України визначено умови відбування покарання у виді громадських робіт. Так, згідно з частиною першою даної статті засуджені до покарання у виді громадських робіт зобов`язані додержуватися встановлених відповідно до законодавства порядку і умов відбування покарання, сумлінно ставитися до праці, працювати на визначених для них об`єктах і відпрацьовувати встановлений судом строк громадських робіт, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, з`являтися за викликом до уповноваженого органу з питань пробації. Поважними причинами неявки засудженого за викликом уповноваженого органу з питань пробації у призначений строк є несвоєчасне одержання виклику, хвороба та інші обставини, що фактично позбавляють його можливості своєчасно прибути за викликом і документально підтверджені.

Згідно з ч. 3 ст. 40 Кримінально-виконавчого кодексу України ухиленням від відбування покарання у виді громадських робіт є: систематичне невиконання встановлених обов`язків, порушення порядку та умов відбування покарання, а також притягнення до адміністративної відповідальності за правопорушення, які були вчинені після письмового попередження; невихід більше двох разів протягом місяця на громадські роботи без поважних причин, а також допущення більше двох порушень трудової дисципліни протягом місяця, поява на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння.

11.02.2026 Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області ОСОБА_3 засуджено за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 28 ч. 2 ст. 125 КК України до покаранням у вигляді громадських робіт на строк 200 годин. Вирок Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 11.02.2026 про призначення ОСОБА_3 покаранням у вигляді громадських робіт строком 200 годин до Тернопільського районного відділу філії ДУ «Центр пробації» в Тернопільській області надійшов 09.04.2026 та того ж дня останнього поставлено на облік у вказаному органі пробації.

В подальшому, 04.05.2026 до Тернопільського районного відділу філії ДУ «Центр пробації» в Тернопільській області з`явився засуджений ОСОБА_3 , де останнього ознайомлено з порядком та умовами відбування покарання у виді громадських робіт строком 200 годин, а також наголошено, що в разі ухилення від відбування покарання останнього може бути притягнуто до кримінальної відповідальності відповідно до статті 389 КК України. Одночасно, 04.05.2026 ОСОБА_3 видано направлення до КП «Об`єднання парків культури відпочинку» для відбування призначеного вироком строку покарання у виді громадських робіт. Відповідно до виданого направлення засуджений ОСОБА_3 зобов`язаний приступити до відпрацювання громадських робіт з 05.05.2026.

Надалі, 04.05.2026 засуджений ОСОБА_3 з`явився до КП «Об`єднання парків культури відпочинку» для відбування призначеного ухвалою строку покарання у виді громадських робіт та відповідно адміністрацією вказаного комунального закладу винесено наказ №128-В від 04.05.2026, згідно з яким засудженому ОСОБА_3 встановлено вид громадських робіт, ознайомлено із правилами техніки безпеки на робочому місці та складено графік виходу на роботу, згідно з яким засуджений ОСОБА_3 повинен відпрацьовувати громадські роботи з 05.05.2026 щоденно терміном 200 годин громадських робіт по 4 години вдень з 09 год. 00 хв. до 13 год. 00 хв. у вільний від основної роботи чи навчання час крім вихідних та святкових днів.

05.05.2026 засуджений ОСОБА_3 приступив до виконання громадських робіт та у період з 05.05.2026 по 31.05.2026 відбув 44 години громадських робіт із встановлених йому судом 200 годин.

Однак, у засудженого ОСОБА_3 , який був ознайомлений працівником КП «Об`єднання парків культури та відпочинку» з порядком та умовами відбування покарання у виді громадських робіт та будучи попередженим працівниками Тернопільського районного відділу філії ДУ «Центр пробації» в Тернопільській області про кримінальну відповідальність за ухилення від відбування даного виду покарання, виник умисел, спрямований на ухилення від відбування покарання у виді громадських робіт.

Реалізовуючи свій протиправний умисел, ОСОБА_3 маючи реальну можливість виконувати покладені на нього обов`язки, у наступні дні, а саме: 08.05.2026, 12.05.2026, 18.05.2026, 19.05.2026, 20.05.2026, 21.05.2026, 22.05.2026 та 25.05.2026 не з`явився у КП «Об`єднання парків культури та відпочинку» для відбування покарання у виді громадських робіт, чим вкотре не виконував встановлений п. 3 ч. 1 ст. 37 КВК України обов`язок працювати на визначеному для нього об`єкті і відпрацьовувати встановлений судом строк громадських робіт.

Надалі, 16.06.2026 у засудженого ОСОБА_3 було відібрано пояснення щодо допущеного ним порушення умов відбування призначеного судом покарання та тоді ж останньому винесено застереження у виді письмового попередження про притягнення до кримінальної відповідальності за продовження порушення порядку та умов відбування призначеного йому покарання, із яким ОСОБА_3 ознайомився та засвідчив власним підписом.

Засуджений ОСОБА_3 у період з 01.06.2026 по 30.06.2026 відбув 32 години громадських робіт із встановлених йому судом 200 годин.

Однак, після винесення застереження у виді письмового попередження про притягнення до кримінальної відповідальності за продовження порушення порядку та умов відбування призначеного йому покарання, продовжуючи реалізовувати свій умисел, спрямований на ухилення від відбування покарання у виді громадських робіт, маючи реальну можливість виконувати покладені на нього обов`язки, у наступні дні, а саме: 01.06.2026, 02.06.2026, 03.06.2026, 04.06.2026, 05.06.2026, 10.06.2026, 11.06.2026, 12.06.2026, 15.06.2026, 19.06.2026, 22.06.2026, 25.06.2026, 26.06.2026 та 29.06.2026 ОСОБА_3 не з`явився у КП «Об`єднання парків культури та відпочинку» для відбування покарання у виді громадських робіт, чим вкотре не виконував встановлений п. 3 ч. 1 ст. 37 КВК України обов`язок працювати на визначеному для нього об`єкті і відпрацьовувати встановлений судом строк громадських робіт.

Надалі, 02.07.2026 у засудженого ОСОБА_3 було відібрано пояснення щодо допущеного ним порушення умов відбування призначеного судом покарання та тоді ж останньому повторно винесено застереження у виді письмового попередження про притягнення до кримінальної відповідальності за продовження порушення порядку та умов відбування призначеного йому покарання, із яким ОСОБА_3 ознайомився та засвідчив власним підписом.

Засуджений ОСОБА_3 у період з 01.07.2026 по 23.07.2026 відбув 28 години громадських робіт із встановлених йому судом 200 годин.

Однак, після винесення застереження у виді письмового попередження про притягнення до кримінальної відповідальності за продовження порушення порядку та умов відбування призначеного йому покарання, продовжуючи реалізовувати свій умисел, спрямований на ухилення від відбування покарання у виді громадських робіт, маючи реальну можливість виконувати покладені на нього обов`язки, у наступні дні, а саме: 13.07.2026, 16.07.2026, 20.07.2026, 22.07.2026 та 23.07.2026 ОСОБА_3 не з`явився у КП «Об`єднання парків культури та відпочинку» для відбування покарання у виді громадських робіт, чим вкотре не виконував встановлений п. 3 ч. 1 ст. 37 КВК України обов`язок працювати на визначеному для нього об`єкті і відпрацьовувати встановлений судом строк громадських робіт.

Таким чином, ОСОБА_3 , маючи реальну можливість виконувати покладені на нього як на засудженого обов`язки, усвідомлюючи протиправність своїх дій, систематично не виконував покладені на нього обов`язки, передбачені ст. 37 КВК України, чим порушував умови відбування покарання у виді громадських робіт та, відповідно, ухилявся від відбування покарання у виді громадських робіт в розумінні ч. 3 ст. 40 КВК України.

Станом на 23.07.2026 засуджений ОСОБА_3 відбув 104 години громадських робіт із встановлених йому судом 200 годин.

За таких обставин, ОСОБА_3 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 389 КК України, тобто в ухиленні засудженим від відбування покарання у виді громадських робіт.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 389 КК України, визнав повністю, щиро розкаявся у вчиненому та підтвердив зазначені в обвинувальному акті обставини його вчинення. Показав, що будучи обізнаним з порядком та умовами відбування покарання у виді громадських робіт строком 200 годин, призначеного йому згідно з вироком Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 11.02.2026, та попередженим про кримінальну відповідальність, ухилився від відбування покарання у виді громадських робіт, оскільки неодноразово протягом травня-липня 2026 року не з`являвся у заздалегідь визначені дати у КП «Об`єднання парків культури та відпочинку» для відбування покарання у виді громадських робіт.

За згодою учасників судового провадження, які не оспорюють фактичні обставини кримінального провадження, кваліфікацію кримінального правопорушення, судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності їх позиції, суд, роз`яснивши учасникам процесу положення ст. 349 КПК України, провів судовий розгляд даного провадження щодо всіх його обставин із застосуванням правил ч. 3 ст. 349 КПК України, визнавши недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого ОСОБА_3 та дослідженням документів, які характеризують особу обвинуваченого. При цьому суд з`ясував правильність розуміння учасниками судового процесу змісту обставин, які ніким не оспорюються, з`ясував чи немає сумнівів в добровільності їх позиції, а також роз`яснив їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Таким чином, допитавши обвинуваченого ОСОБА_3 та дослідивши документи, що характеризують особу обвинуваченого, а також стосуються речових доказів та процесуальних витрат, суд дійшов висновку, що винуватість ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 389 КК України, при викладених в обвинувальному акті обставинах, доведена повністю та кваліфікує його дії за ч. 2 ст. 389 КК України, як ухилення засудженого від відбування покарання у виді громадських робіт.

Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_3 покарання, суд виходить із того, що відповідно до статті 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд відповідно до вимог ст. ст. 50, 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, а також обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

З урахуванням наведених положень законодавства, при призначенні покарання суд відповідно до вимог ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості скоєного обвинуваченим кримінального правопорушення, яке згідно з ч. 2 ст. 12 КК України класифікується як кримінальний проступок.

Обставиною, яка пом`якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , згідно з п. 1 ч. 1 ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття. Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , згідно з положеннями ч. 1 ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Також при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд враховує особу винного, який раніше притягався до кримінальної відповідальності, на обліку в лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває.

З огляду на викладене, та виходячи з принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації та приймаючи до уваги, що покарання має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу, суд у даному конкретному випадку вважає за можливе призначити ОСОБА_3 покарання у виді пробаційного нагляду на строк в межах санкції ч. 2 ст. 389 КК України, з покладенням на обвинуваченого передбачених пунктами 1, 2, 3 ч. 2 ст. 59-1 КК України обов`язків.

Підстав для застосування положень ч. 1 ст. 69 КК України, при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд не вбачає, у зв`язку з відсутністю передумов за яких, норми, передбачені даною частиною статті можуть бути застосовані.

Крім того суд не вбачає підстав для призначення ОСОБА_3 за вчинення ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 389 КК України, іншого, передбаченого санкцією вказаної частини статті покарання у виді обмеження волі, оскільки таке, на переконання суду, буде явно несправедливим через надмірну суворість, зважаючи на дані особу обвинуваченого, його щире каяття у вчиненому та наявність обставини, яка пом`якшує покарання.

На переконання суду, покарання у виді пробаційного нагляду, яке полягає в обмеженні прав і свобод засудженого, визначених законом і встановлених вироком суду, із застосуванням наглядових та соціально-виховних заходів без ізоляції від суспільства, з покладенням на обвинуваченого передбачених пунктами 1, 2, 3 ч. 2 ст. 59-1 КК України обов`язків буде справедливим, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого, попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, у тому числі проти правосуддя, та відповідатиме принципам гуманності, справедливості, не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між захищуваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягається до кримінальної відповідальності, забезпечує співрозмірність діяння та кари, відповідає таким принципам Європейської конвенції захисту прав людини і основоположних свобод як пропорційність обмеження прав людини, легітимна мета та невідворотність покарання.

Окрім того, судом встановлено, що вироком Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 11.02.2026 у справі №607/8513/25, який набрав законної сили 16.03.2026, ОСОБА_3 був засуджений за ч. 1 ст. 28 ч. 2 ст. 125 КК України до покарання у виді громадських робіт на строк 200 (двісті) годин.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 71 КК України, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.

Отже, з урахуванням того, що кримінальне правопорушення, за яким обвинувачений ОСОБА_3 притягається до кримінальної відповідальності за вказаним вироком, було вчинене ним після постановлення вироку Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 11.02.2026, але до повного відбуття покарання за вказаним вироком, в даному випадку остаточне покарання ОСОБА_3 слід призначити за правилами ч. 1 ст. 71 КК України, повністю приєднавши до призначеного покарання за даним (новим) вироком невідбуту частину покарання за попереднім вироком - вироком Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 11.02.2026 у виді громадських робіт строком 96 (дев`яносто шість) годин.

При цьому судом враховується, що згідно з пунктами 4, 5 ч. 1 ст. 72 КК України при складанні покарань за сукупністю кримінальних правопорушень та сукупністю вироків менш суворий вид покарання переводиться в більш суворий вид виходячи з такого їх співвідношення: одному дню обмеження волі або арешту відповідають вісім годин громадських робіт, а одному дню обмеження волі відповідає один день пробаційного нагляду, а відтак одному дню пробаційного нагляду відповідають вісім годин громадських робіт.

На такому ж співвідношенні зазначених видів кримінальних покарань наголосив Верховний Суд у постанові від 12.05.2025 у справі №638/7426/24, зазначивши, що одному дню пробаційного нагляду відповідають вісім годин громадських робіт, оскільки застосування саме такого співвідношення є найбільш сприятливим для інтересів обвинуваченого.

Отже, з урахуванням викладеного, обвинуваченому ОСОБА_3 остаточно до відбування слід призначити покарання у виді пробаційного нагляду на строк 2 (два) роки 12 (дванадцять) днів.

За змістом статей 369, 374 КПК України у разі визнання особи винуватою, у мотивувальній та резолютивній частинах вироку зазначається рішення щодо заходів забезпечення, в тому числі запобіжних заходів до набрання вироком законної сили, та мотиви його ухвалення.

Враховуючи, що на даний час у цьому кримінальному провадженні відсутні ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, суд не вбачає підстав для прийняття рішення про застосування запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_3 до набрання даним вироком законної сили.

Судом встановлено, що у даному кримінальному провадженні заходи забезпечення у вигляді арешту майна та запобіжного заходу не застосовувались, процесуальні витрати, зокрема пов`язані із залученням експертів, відсутні.

Долю речового доказу слід вирішити в порядку ч. 9 ст. 100 КПК України.

Керуючись ст. ст. 100, 349, 368, 370, 371, 373, 374 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 389 КК України, та призначити йому покарання у виді пробаційного нагляду на строк 2 (два) роки.

На підставі ч. 1 ст. 71 КК України, до покарання, призначеного за даним вироком, повністю приєднати невідбуту частину покарання за вироком Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 11.02.2026 у справі №607/8513/25 у виді громадських робіт строком 96 (дев`яносто шість) годин та з урахуванням пунктів 4, 5 ч. 1 ст. 72 КК України призначити ОСОБА_3 , за сукупністю вироків, остаточне покарання у виді пробаційного нагляду на строк 2 (два) роки 12 (дванадцять) днів.

На підставі ч. 2 ст. 59-1 КК України в період пробаційного нагляду покласти на ОСОБА_3 такі обов`язки:

1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання;

3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Контроль за поведінкою ОСОБА_3 покласти на уповноважений орган з питань пробації за місцем проживання засудженого.

Початок строку відбування покарання у виді пробаційного нагляду обчислювати з дня постановки ОСОБА_3 на облік уповноваженим органом з питань пробації.

На підставі ч. 9 ст. 100 КПК України, після набрання вироком законної сили, речовий доказ – оригінал особової справи №03 від 09.04.2026 щодо засудженого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - повернути за належністю Тернопільському районному відділу філії ДУ «Центр пробації» в Тернопільській області.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Тернопільського апеляційного суду через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Головуючий суддяОСОБА_1