Суд: Третій апеляційний адміністративний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, з них
Дата: 19 жовтня 2026 р.
Справа: №160/23388/25
Суддя: Чепурнов Д.В.
ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
і м е н е м У к р а ї н и
20 жовтня 2026 рокум. Дніпросправа № 160/23388/25
Суддя І інстанції – Луговська Г.В.
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Чепурнова Д.В. (доповідач),
суддів: Сафронової С.В., Кальника В.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпро апеляційні скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області та ОСОБА_1
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 липня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним позовом, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (далі - ГУ ПФУ в Кіровоградській області, відповідач-1) №047050026298 від 13.02.2025 року про відмову у призначенні пенсії позивачу за віком на пільгових умовах за Списком №2;
- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, відповідач-2) зарахувати позивачу до пільгового стажу за Списком №2 період роботи з 22.08.1992 по 19.06.2000 у ВАТ «Дніпродзержинський домобудівельний комбінат»;
- зобов`язати відповідача-2 призначити та виплачувати пенсію позивачу за його заявою від 05.02.2025 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2, так як останній має необхідну кількість пільгового стажу роботи за Списком №2, страхового стажу та досяг необхідного пенсійного віку.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 липня 2026 року адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області №047050026298 від 13.02.2025 року про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах ОСОБА_1 .
Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах від 05.02.2025 та вирішити питання щодо зарахування періоду роботи з ??22.08.1992 по 19.06.2000 до пільгового стажу, з урахуванням висновків суду та правової оцінки, наданої судом у рішенні.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати повністю та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області посилається на правомірність рішення про відмову в призначенні позивачу пенсії за віком на пільгових умовах, у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу.
ОСОБА_1 також не погодився з прийнятим у справі судовим рішенням та подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просив його скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог та прийняти в цій частині нове рішення, у якому задовольнити позовні вимоги.
У поданій апеляційній скарзі, ОСОБА_1 фактично посилається на те, що обраний судом першої інстанції спосіб захисту порушеного права позивача шляхом повторного розгляду заяви із вирішенням питання про зарахування до періоду роботи з ??22.08.1992 по 19.06.2000 до пільгового стажу, з урахуванням висновків суду та правової оцінки, наданої судом у рішенні не є ефективним та може призвести до повторної відмови пенсійного органу у призначенні пенсії.
Перевіривши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційних скарг та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах їх, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 05.02.2025 позивач звернувся до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області із заявою та відповідними документами для призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Згідно принципу екстериторіальності заяву позивача розподілено для опрацювання на Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області.
13.02.2025 рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області №047050026298 відмовлено позивачу в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах у зв`язку з відсутністю пільгового стажу роботи та зазначено, що за результатами розгляду документів, доданих до заяви до пільгового стажу не враховано періоди роботи з 22.08.1992 по 19.06.2000 згідно архівної довідки від 08.02.2024 №Ф-21/2-09/124, оскільки відсутнє рішення Комісії з питань підтвердження стажу роботи, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Крім того накази про результати атестації робочих місць до матеріалів ЕПС не долучено.
Не погодившись з рішенням пенсійного органу про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.
Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскарженого рішення, виходить з наступного.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначені Законом України №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (Далі – Закон №1058-ІV).
Згідно із пунктом 1 частини 1 статті 8 Закону № 1058-ІV, право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Частиною 4 статті 24 Закону № 1058-ІV визначено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
У відповідності до пункту 2 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону №1058-ІV пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
Відповідно до ч.2 ст. 114 Закону № 1058-ІV на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Працівникам, які не мають стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п`ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону:
чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи;
жінкам - на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи.
Згідно ст. 62 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі Закон №1788) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
У пункті 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (Порядок № 637) зазначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до пункту 20 Порядку № 637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток N 5). У довідці повинно бути вказано періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до яких включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка, в тому числі виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій.
Тобто, підставою для призначення пенсії на пільгових умовах є відповідний стаж роботи, який повинен бути підтверджений відповідними доказами, зокрема, трудовою книжкою. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами, що також визначено Порядком №637.
Як вбачається з оскаржуваного рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про відмову у призначенні пенсії №047050026298 від 13.02.2025 року вік заявника на дату звернення за призначенням пенсії становив 57 років; страховий стаж 35 років 3 дні; пільговий стаж 3 роки 3 місяці 19 днів. Право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відсутнє, у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу.
При цьому, пенсійним органом до пільгового стажу позивача не було зараховано періоди роботи з 22.08.1992 по 19.06.2000 згідно архівної довідки від 08.02.2024 №Ф-21/2-09/124, оскільки відсутнє рішення Комісії з питань підтвердження стажу роботи, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Крім того накази про результати атестації робочих місць до матеріалів ЕПС не долучено.
Колегія суддів проаналізувавши підстави незарахування пенсійним органом до пільгового стажу позивача періодів роботи, зазначає наступне.
Як вбачається з трудової книжки НОМЕР_1 , позивач з 03.05.1989 по 19.06.2000 виконував роботу за професією електрозварника ручного зварювання.
Записи трудової книжки позивача в частині спірного періоду оформлені відповідно до вимог законодавства, завірені печатками підприємства.
При цьому, посада на якій працював позивача передбачена Списками виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженими постановами Ради Міністрів СРСР від 22 серпня 1956 р. № 1173, Кабінету Міністрів СРСР №10 від 26.01.1991, Кабінету Міністрів України № 162 від 11 березня 1994 року
Також, пільговий характер роботи позивача у спірний період з 22.08.1992 по 19.06.2000 підтверджується, зокрема, архівною довідкою від 08.02.2024 №Ф-21/2-09/124.
При цьому, щодо відсутності рішення Комісії з питань підтвердження стажу роботи, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за спірний період з 22.08.1992 по 19.06.2000 колегія суддів зауважує на наступному.
У разі ліквідації підприємства, установи, організації без визначення правонаступника пільговий стаж підтверджується комісією з питань підтвердження стажу роботи, що дає право на призначення пенсії, згідно Порядком підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу для призначення пенсії, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 10 листопада 2006 року № 18-1, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2006 року за № 1231/13105 (далі - Порядок підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу для призначення пенсії).
Вищевказаний порядок № 18-1 зокрема визначає, що підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу роботи для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років та періодів роботи на підприємствах, які розташовані на тимчасово окупованій території, здійснюється комісіями з питань підтвердження стажу роботи, що дає право на призначення пенсії.
Разом з тим, колегія суддів враховує наявне в матеріалах справи рішення Комісії при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 28.02.2025 №2, яким за заявою ОСОБА_1 про підтвердження періодів його роботи з 03.05.1989 по 19.06.2000 як пільгових, підтверджено період роботи з 03.05.1989 по 21.08.1992 для зарахування до пільгового стажу за Списком №2.
Водночас, як у рішенні Комісії при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 28.02.2025 №2, так у рішенні Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про відмову у призначенні пенсії №047050026298 від 13.02.2025 року фактично основою обставиною, яка зумовила висновок про неможливість зарахування до пільгового стажу позивача періоду роботи з 22.08.1992 по 19.06.2000 стала відсутність наказів про результати атестацій робочих місць.
З цього приводу, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до пункту 4.2 Порядку №383 результати атестації (як уперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, упродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінились докорінні умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умови і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація.
Згідно з пунктом 4.3 Порядку №383 у разі підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах за результатами атестації, вперше приведеної до 21 серпня 1997 року (впродовж 5 років після введення в дію Порядку проведення атестації робочих місць) до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, зараховується весь період роботи на даному підприємстві у виробництвах, передбачених Списками, тобто період роботи зі шкідливими умовами праці, до дати видання наказу на підприємстві про результати проведення атестації та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4.2 цього Порядку.
При вирішенні спору суд відповідно до приписів частини п`ятої статті 242 КАС України враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №520/15025/16-а, які полягають у такому.
Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком проведення атестації робочих місць та Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України від 01.09.1992 №41 (далі - Методичні рекомендації).
Відповідно до зазначених нормативних актів основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.
Атестація робочих місць передбачає: установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці; санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці; комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам, і правилам, установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією; обґрунтування віднесення робочого місця до категорії зі шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці; визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах; складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад із пільговим пенсійним забезпеченням працівників; аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці.
Згідно з пунктом 4 Порядку проведення атестації робочих місць та підпункту 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій атестація проводиться не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації.
Так згідно зі статтею 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено адміністративну відповідальність керівників суб`єктів господарювання за порушення терміну проведення атестації робочих місць за умовами праці та порядку її проведення.
У разі якщо не проведення атестації мало своїм наслідком заподіяння шкоди здоров`ю працівнику, керівник підприємства може бути притягнутий до кримінальної відповідальності за статтею 271 Кримінального кодексу України.
За змістом пунктів 8 та 9 Порядку проведення атестації робочих місць відомості про результати атестації робочих місць заносяться до карти умов праці, норма якої затверджується Мінпраці разом з Міністерством охорони здоров`я України. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.
Аналіз зазначених норм свідчить про те, що своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах, пільгове пенсійне забезпечення тощо. При цьому особа, яка працює на посаді, робоче місце по якій підлягає атестації відповідно до Порядку проведення атестації робочих місць, не наділена жодними правами (повноваженнями, обов`язками), які б могли вплинути на своєчасність проведення атестації робочих місць. Роботодавець, який використовує найману оплачувану працю, зобов`язаний створювати безпечні та здорові умови праці, а за неможливості цього - поінформувати працівника під розписку про такі умови праці, а саме про наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, та можливі наслідки їх впливу на здоров`я. Окрім того, роботодавець зобов`язаний поінформувати працівника про пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору, в тому числі право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років.
Велика Палата Верховного Суду виснувала, що особи, які зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2, але з вини власника на таких підприємствах не було проведено атестацію робочого місця, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2.
За правою позицією Великої Палати Верховного Суду непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.
У контексті спірних правовідносин суд, застосовуючи наведені вище висновки Великої Палати Верховного Суду, зазначає, що відсутність документів про проведення атестації робочого місця не є підставою для відмови в зарахуванні вказаних періодів роботи позивача до страхового стажу за Списком №2 (за наявності інших доказів, які підтверджують умови та характер виконуваної роботи та інше).
В свою чергу, в межах спірних правовідносин належними доказами, які підтверджують умови та характер виконуваної позивачем роботи з 22.08.1992 по 19.06.2000 є записи трудової книжки та інформація з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (форма ОК-5).
Зокрема, записи трудової книжки НОМЕР_1 вказують, зокрема на характер та незмінність умов роботи позивача у період з 03.05.1989 по 19.06.2000.
В свою чергу, інформація з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (форма ОК-5) вказує на віднесення частини періодів роботи позивача, а саме з 01.01.1999 року по 19.06.2000 року до спеціального стажу ЗПЗ013Б1.
Слід зауважити й на тому, що згідно з Довідником кодів підстав для обліку стажу окремим категоріям осіб відповідно до законодавства, код підстави ЗП3013Б1 з 05 листопада 1991 року проставляється працівники, які зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи - жінкам.
Відповідно, зважаючи на незмінність умов роботи позивача у період з 03.05.1989 по 19.06.2000, то записи трудової книжки позивача в сукупності з інформацією з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (форма ОК-5) належним чином підтверджують пільгових характер його роботи у період з 22.08.1992 по 19.06.2000.
За наведених обставин, колегія суддів вважає протиправним незарахування пенсійним органом до пільгового стажу позивача за Списком №2 періоду роботи з 22.08.1992 по 19.06.2000.
З цих підстав, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо протиправності рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про відмову у призначенні пенсії №047050026298 від 13.02.2025 року та наявності правових підстав для його скасування.
При цьому, беручи до уваги те, що предметом спору є відмова відповідача у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2, з огляду на неврахування періодів роботи до пільгового стажу, оцінюватися судом мають саме підстави такої відмови, тобто, мотиви, з яких виходив відповідач, розглядаючи заяву про призначення пенсії. Водночас, суд не може перебирати на себе функції суб`єкта владних повноважень в реалізації відповідних управлінських функцій і вирішенні питань, віднесених до виключної компетенції такого суб`єкта владних повноважень – пенсійного органу, зокрема, в частині обрахунку страхового і пільгового стажу, необхідних для призначення пенсії.
За цих обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо необхідності покладення на Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області обов`язку повторного розгляду заяви ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах від 05.02.2025 з урахуванням висновків суду та правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Разом з тим, колегія суддів не може погодитись з обраним судом способом захисту порушеного права в частині зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області вирішити питання щодо зарахування періоду роботи з ??22.08.1992 по 19.06.2000 до пільгового стажу, з урахуванням висновків суду та правової оцінки, наданої судом у рішенні, оскільки такий спосіб не забезпечує ефективного відновлення порушених прав та може призвести до невірного (подвійного) тлумачення пенсійним органом зобов`язальної частини рішення суду.
З цих підстав, рішення суду першої інстанції підлягає зміні.
При ухваленні постанови колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).
Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
За змістом частини 1 статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 325, 328 КАС України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційні скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області та ОСОБА_1 – задовольнити частково.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 липня 2026 року – змінити, виклавши абзац 3 його резолютивної частини в наступній редакції.
Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області зарахувати до пільгового стажу за Списком №2 ОСОБА_1 період роботи з ??22.08.1992 по 19.06.2000 та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах від 05.02.2025 з урахуванням висновків суду та правової оцінки, наданої судом у рішенні.
В решті рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 липня 2026 року – залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
В повному обсязі постанова складена 20 жовтня 2026 року.
Головуючий - суддя Д.В. Чепурнов
суддя С.В. Сафронова
суддя В.В. Кальник
Оригінал: reyestr.court.gov.ua