Рішення від 13 вересня 2026 р. у справі №602/529/26 — Лановецький районний суд Тернопільської області

Справа № 602/529/26

Провадження № 2/602/438/2026

ЛАНОВЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД

Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"14" вересня 2026 р. м.Ланівці

Лановецький районний суд Тернопільської області в складі:

головуючої судді - Холява Л.І.,

секретар - Домчук В.І.,

розглянувши в письмовому провадженні в залі суду в місті Ланівці цивільну справу за позовом представника позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_2 до Державного підприємства «Український науково-технічний центр металургійної промисловості «Енергосталь» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,

В С Т АН О В И В:

Представник позивача ОСОБА_3 - адвокат Кушка О.М., звернувся до суду через систему «Електронний суд» з позовом до Державного підприємства «Український науково-технічний центр металургійної промисловості «Енергосталь» (далі – ДП «УкрНТЦ«Енергосталь») про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що за період з 01 січня 2020 року по 12 серпня 2020 року у Відповідача перед Позивачем виникла сума заборгованість по заробітній платі в розмірі 36014,32 грн.

Рішенням Дзержинського районного суду міста Харкова у справі №638/18065/20 з Відповідача було стягнено на користь Позивача заборгованість по заробітній платі в розмірі 36014,32 грн за період з 01 січня 2020 року по 12 серпня 2020 року та середній заробіток за весь час затримки розрахунку у розмірі 30735,57 грн. На виконання вищезазначеного рішення суду Дзержинським районним судом міста Харкова 29 березня 2021 року було видано виконавчі листи.

В квітні 2026 року ОСОБА_3 отримав телефонний дзвінок із пропозицією надати банківські реквізити для виплати йому суми заборгованості по заробітній платі. 28 квітня 2026 року на його картковий рахунок надійшов платіж в сумі 36014,32 грн, як виплата заборгованості по заробітній платі. Однак, Відповідач не сплатив на користь Позивача середній заробіток за весь час затримки розрахунку у розмірі 30735,57 грн.

Так, Позивач звільнився 12 серпня 2020 року, а фактичний розрахунок проведений лише 24 квітня 2026 року, таким чином, враховуючи ст. 117 КЗпП України, період стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні становить з 13 серпня 2020 року (перший робочий день після звільнення Позивача) по 24 квітня 2026 року (по день фактичного розрахунку, але не більше як за шість місяців) та становить 524 робочі дні затримки.

Як вбачається із довідки Державного підприємства «Український науково- технічний центр металургійної промисловості «Енергосталь» від 21 серпня 2020 року № Б-02/511, заробітна плата Позивача за останні два місяці, що передували звільненню складає: червень 2020 року 6467,78 грн (відпрацьовано 20 робочих дні), липень 2020 року 7743,45 грн (відпрацьовано 23 робочі дні), отже середньоденна заробітна плата складає: 6467,78 грн. + 7743,45 грн = 14211,23 грн: 43 відпрацьованих днів = 330,49 грн.

Позивачем вже було заявлено до стягнення суму середнього заробітку за час затримки розрахунку з 13 серпня 2020 року по 24 грудня 2020 року. Рішенням Дзержинського районного суду міста Харкова у справі № 638/18065/20 з Відповідача було стягнено на користь Позивача заборгованість середній заробіток за весь час затримки розрахунку у розмірі 30735,57 грн.

Термін затримки виплати заробітної плати складає 524 робочих дні, а тому загальний розмір середнього заробітку за весь час затримки розрахунку складає: 524 х 330,49 грн = 173 176 гривень 76 копійок.

Таким чином, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні складає суму 173 176.76 грн, яку представник позивача просить стягнути з відповідача.

16 червня 2026 року від представника відповідача, в.о. генерального директора ДП «УкрНТЦ «Енергосталь» Д.Сталінського до суду надійшов відзив на позовну заяву, згідно з яким відповідач позовні вимоги не визнає. При цьому зазначив, що Позивач перебував в трудових відносинах з Відповідачем та 12 серпня 2020 року звільнився із займаної посади за власним бажанням.

Рішенням Дзержинського районного суду м.Харкова від 29 березня 2021 року по справі № 638/18065/20 постановлено стягнути з ДП «УкрНТЦ «Енергосталь» на користь ОСОБА_4 заборгованість по нарахованій, але не виплаченій заробітній платі за період 01 січня 2020 року по 12 серпня 2020 року у розмірі 36014 грн 32 коп.; середній заробіток за весь час затримки розрахунку у розмірі 30735 грн 57 коп. При цьому, відповідно до мотивувальної частини судового рішення, ОСОБА_4 було заявлено до стягнення суму середнього заробітку за час затримки розрахунку з 13 серпня 2020 року по 24 грудня 2020 року. Вказане вище судове рішення набрало законної сили 29 квітня 2021 року.

Тобто, позивач вже отримав судове рішення, що набрало законної сили, про стягнення на його користь суми середнього заробітку за час затримки розрахунку за період, що перевищує чотири місяці.

23 вересня 2021 року Відділом примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Харків) були відкриті виконавчі провадження (ВП № 66919979, ВП № 66920010) щодо стягнення з ДП «УкрНТЦ «Енергосталь» на користь ОСОБА_4 заборгованості по заробітній платі за період 01 січня 2020 року по 12 серпня 2020 року у розмірі 36014 грн 32 коп. та середнього заробітку за весь час затримки розрахунку у розмірі 30735 грн. 57 коп. за період з 13 серпня 2020 року по 24 грудня 2020 року. Зазначені провадження були приєднані до зведеного виконавчого провадження № 62737925 про стягнення заборгованості з ДП «УкрНТЦ «Енергосталь».

Відповідач за наявності відкритого щодо нього зведеного виконавчого провадження (ЗВП № 62737925), а також зважаючи на накладені виконавчою службою в межах цього провадження арешти на грошові кошти та майно підприємства, не мав ані можливості, ані законних підстав для самостійного погашення заборгованості по заробітній платі перед Позивачем.

На даний час майно, що знаходилось на балансі ДП «УкрНТЦ «Енергосталь», передано покупцю - ПФ «ГАММА-55», яке з 17 листопада 2025 року є правонаступником відповідача. Станом на 17 листопада 2025 року розмір заборгованості ДП «УкрНТЦ «Енергосталь» перед Відповідачем із заробітної плати становив 36 014,32 грн, який було погашено в повному обсязі 28 квітня 2026 року ПФ «ГАММА-55», відповідно до взятих на себе приватизаційних обов`язків.

Також, вважає, що розрахунок, здійснений Позивачем і наведений ним у позовній заяві, є некоректним та не може бути прийнятий судом.

Окрім того, вказав, що ч.1 ст. 233 КЗпП України передбачено, що працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Просить застосувати щодо позовних вимог позовну давність та відмовити в задоволенні позову, оскільки про факт несвоєчасної сплати відповідачем заробітної плати ОСОБА_4 дізнався в день його звільнення. Тому, кінцевим терміном його звернення до суду для вирішення цього трудового спору є 12 листопада 2020 року, позивач вже скористався своїм правом на судовий захист, шляхом подачі позовної заяви про стягнення заборгованості із заробітної плати та середнього заробітку за весь час затримки розрахунку до Дзержинського районного суду м.Харкова, який задовільнив його позовні вимоги.

Від представника позивача ОСОБА_4 – адвоката Кушка О.М. через систему «Електронний суд» надійшла відповідь на відзив, в якій представник позивача повторно звернув увагу суду на фактичні обставини справи, вказав на невідповідність доводів відповідача щодо приватизації майнового комплексу ДП «Український науково-технічний центр металургійної промисловості «Енергосталь» до даної справи. Заперечив щодо застосування строків позовної давності та вказав, що наявність спору щодо розміру належних сум або ухвалення судових рішень з цього приводу не впливає на визначення початку перебігу строку звернення до суду, оскільки визначальним є сам факт фактичної виплати відповідних сум, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.

У застосуванні строків позовної давності просив відмовити, при цьому зіслався на рішення Конституційного суду України від 19 лютого 1999 року №1-7/99.

В судове засідання позивач ОСОБА_4 , представник позивача адвокат Кушка О.М. не з`явилися, хоча про день, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, однак від представника позивача до суду надійшла заява, в якій він просить розгляд справи проводити у їхній відсутності, позовні вимоги підтримують в повній мірі та просять їх задовольнити.

Представник відповідача - Державного підприємства «Український науково-технічний центр металургійної промисловості «Енергосталь» в судове засідання не з`явився, однак на адресу суду надійшла заява про розгляд справи без участі їхнього представника, позовні вимоги не визнає.

Суд, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази по справі встановив наступні факти.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши та оцінивши наявні докази, які у них містяться, ознайомившись з доводами та поясненнями представників сторін, викладеними ними у письмових заявах по суті справи, встановив фактичні обставини справи та дійшов наступних висновків.

Позивач ОСОБА_4 з 18 червня 2012 року перебував у трудових відносинах з ДП «УкрНТЦ «Енергосталь», де працював на посаді заступника головного енергетика експлуатаційно-технічного відділу. Згідно з наказом №196-к від 12 серпня 2020 року позивач був звільнений з роботи за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП в зв`язку з виходом на пенсію.

Згідно Довідки №Б-02/511, виданої 21 серпня 2020 року ДП «Український науково-технічний центр металургійної промисловості «Енергосталь», ОСОБА_4 , звільненому 12 сепня 2020 року, за період з 01 січня 2020 року по 12 серпня 2020 року, всього не виплаченої заробітної плати на суму 36014.32 грн.

Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 29 березня 2021 року по справі №638/18065/20 вирішено стягнути з Державного підприємства «Український науково-технічний центр металургійної промисловості «Енергосталь» на користь ОСОБА_4 заборгованість по нарахованій, але не виплаченій заробітній платі за період з 01 січня 2020 року по 12 серпня 2020 року в сумі 36014 грн; середній заробіток за весь час затримки розрахунку у розмірі 30735.57 грн. На виконання рішення 29 квітня 2021 року видано два виконавчих листа.

28 квітня 2026 року на картковий рахунок ОСОБА_4 від ПФ «ГАММА-55» надійшло безготівкове зарахування коштів в сумі 36014.32 грн, коментар: борг з заробітної плати, що підтверджується скріншотом з екрана мобільного телефону.

Згідно платіжної інструкції АТ КБ «ПриватБанк» №1067 від 23 червня 2026 року на картковий рахунок ОСОБА_4 надійшли кошти в сумі 30735.57 грн, призначення платежу: перерахування боргу згідно ВД №638/18065/20; 29 квітня 2021 року; ДП «Український науково-технічний»; 31632138; ВП №66919979.

Згідно копії наказу генерального директора ДП УкрНТЦ «Енергосталь» від 24 березня 2022 року №2403, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України та введенням воєнного стану на території України, на період дії воєнного стану та до відновлення господарської діяльності підприємства призупинено дію трудових договорів з усіма працівниками ДП УкрНТЦ «Енергосталь» за виключенням працівників, які забезпечують життєдіяльність підприємства, охорону цілісного майнового комплексу підприємства, підтримують безпеку інженерних мереж та здійснюють заходи протипожежної безпеки.

Щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Статтею 43 Конституції України закріплено право на працю, яке включає, зокрема, можливість заробляти собі на життя працею, яку кожна людина вільно обирає або на яку вільно погоджується. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно з ч. 1 ст. 47 КЗпП роботодавець зобов`язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.

Статтею 116 КЗпП України визначено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати. У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.

Відповідно до ст. 117 КЗпП України у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.

Згідно з висновком про застосування норм права, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року в справі №755/12623/19, середній заробіток за статтею 117 КЗпП України за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, який нараховується у розмірі середнього заробітку і спрямований на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій) та є своєрідною санкцією для роботодавця за винні дії щодо порушення трудових прав найманого працівника. Середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не входить до структури заробітної плати.

У постанові від 28 травня 2025 року по справі № 521/12004/23 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду виснував, що аналіз зазначених правових норм (ст. 116, 117 КЗпП) дає підстави для висновку про те, що всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день звільнення цього працівника. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. При невиконанні такого обов`язку з вини власника або уповноваженого ним органу настає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність. Закріплені у статтях 116, 117 КЗпП України норми спрямовані на забезпечення належних фінансових умов для звільнених працівників, оскільки гарантують отримання ними, відповідно до законодавства, всіх виплат в день звільнення та водночас стимулюють роботодавців не порушувати свої зобов`язання в частині проведення повного розрахунку із працівником. Отже, при недотриманні роботодавцем вимог статті 116 КЗпП України для роботодавця настають наслідки, передбачені статтею 117 КЗпП України. Роботодавець не несе відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, у разі відсутності його вини. Відсутність своєї вини повинен довести роботодавець.

Таком чином, в порушення вимог ст. ст. 47, 116 КЗпП відповідач ДП УкрНТЦ «Енергосталь» не провів з позивачем розрахунок у день звільнення 12 серпня 2020 року та не виплатив належні йому суми.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача на накладення арештів державним виконавцем на грошові кошти і майно підприємства, у зв`язку з чим відповідач не мав ні можливості, ні законних підстав для самостійного погашення заборгованості по заробітній платі перед позивачем, а також, що у зв`язку з військовою агресією рф проти України та введенням воєнного стану на території України діяльність підприємства була призупиненою, оскільки згідно зі сталою судовою практикою відсутність фінансово-господарської діяльності або коштів у роботодавця не виключає його вини в невиплаті належних звільненому працівникові коштів та не звільняє роботодавця від відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України.

Стосовно доводів відповідача про те, що єдиний майновий комплекс ДП УкрНТЦ «Енергосталь» було продано в порядку приватизації ПФ «ГАММА-55», яке є правонаступником відповідача, у т.ч. щодо погашення боргів із заробітної плати, суд зазначає, що предметом цього позову є стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, що за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця і не входить до структури заробітної плати, обов`язок виплатити який виник у відповідача 13 серпня 2020 року, тобто на наступний день після того, коли відповідач не провів розрахунок з працівником у день звільнення. І відповідно до положень ст. 117 КЗпП строк його нарахування обмежений періодом у шість місяців, які у цій справі спливли 24 грудня 2020 року, а отже, до дати переходу прав та обов`язків відповідача до правонаступника.

Відповідно до вимог ст.47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст.116 КЗпП України.

Згідно зі ст.116 КзпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, проводиться в день звільнення.

Відповідно до ч.3 ст.10, ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.94 КЗпП України, ч.2 ст.21 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Відповідно до ч.2 ст.117 КЗпП України при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Отже, судом установлено та відповідачем спростовано не було, що при звільненні позивача, з вини відповідача не було виплачено усіх належних до сплати сум, тому на підставі ст.117 КЗпП України підлягає до задоволення позов про стягнення середнього заробітку за час затримки по день фактичного розрахунку.

Статтею 117 КЗпП України передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст.116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір, підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день звільнення цього працівника. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать; при невиконанні такого обов`язку з вини власника або уповноваженого ним органу наступає передбачена ст. 117 КЗпП України відповідальність.

Відповідно до п.20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому свої вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Таке роз`яснення цієї норми права, крім наведеної вище постанови Пленуму Верховного Суду України, надав і Конституційний Суд України у своєму рішенні від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012 у справі щодо офіційного тлумачення положень статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв`язку з положеннями статей 117, 237-1 цього Кодексу.

У разі непроведення розрахунку у зв`язку з виникненням спору про розмір належних до виплати сум вимоги про відповідальність за затримку розрахунку підлягають задоволенню в повному обсязі, якщо спір вирішено на користь позивача або такого висновку дійде суд, що розглядає справу.

Механізм здійснення відповідного розрахунку визначено Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100. Під час його проведення слід використовувати формулу, за якою обрахуванню підлягає період затримки за робочі дні з використанням даних про середній заробіток позивача виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана дана виплата.

Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом України в постанові від 21 січня 2015 року у справі № 6-195цс14.

Відповідно до п.2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08 лютого 1995 року, середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 (два) календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Відповідно до п.8 зазначеного Порядку, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, проводяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів / годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які можуть бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

У разі коли середня заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.

Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.

У зв`язку з наведеним, середньоденний заробіток ОСОБА_4 складає 330.49 грн, виходячи із наступного розрахунку: 6467.78 грн (зарплата в червні 2020 року) + 7743.45 грн (зарплата в липні 2020 року) : 43 (кількість робочих днів в червні-липні 2020 року).

Так, судом установлено, що виходячи з виплат за 2 останні місяці роботи, що передували дню звільнення (червень та липень 2020 року), розмір середньоденного заробітку ОСОБА_4 становить 330.49 грн (14211.23 грн / 43 робочих дні).

Обчислюючи розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, з урахуванням п.8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08 лютого 1995 року, суд враховує середньоденний заробіток позивача (330.49 грн) і кількість робочих днів за період затримки: грудень 2020 року (4 робочі дні), січень 2021 року (19 робочих дні), лютий 2021 року (20 робочих дні), березень 2021 року (22 робочі дні), квітень 2021 року (22 робочих дні), травень 2021 року (19 робочих дні), червень 2021 року (20 робочих дні), липень 2021 року (22 робочих дні), серпень 2021 року (21 робочі дні), вересень 2021 року (22 робочих дні), жовтень 2021 року (20 робочих дні), листопад 2021 року (22 робочих дні), грудень 2021 року (22 робочих дні), січень 2022 року (19 робочих дні), лютий 2022 року (20 робочих дні), березень 2022 року (22 робочі дні), квітень 2022 року (21 робочих дні), травень 2022 року (22 робочих дні), червень 2022 року (20 робочих дні), липень 2022 року (21 робочих дні), серпень 2022 року (22 робочі дні), вересень 2022 року (22 робочих дні), жовтень 2022 року (21 робочих дні), листопад 2022 року (22 робочих дні), грудень 2022 року (22 робочих дні), січень 2023 року (з 01 січня 2023 року по 19 січня 2023 року - 14 робочих дні), яка становить 524 робочих дні. Відтак, сума, що підлягає стягненню за час затримки розрахунку становить 173176.76 гривні (330.49 х 524).

Таким чином, позов представника позивача підлягає до задоволення шляхом стягнення в користь ОСОБА_4 із відповідача 173176.76 грн середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Отже, позов представника позивача слід задовольнити та стягнути з Державного підприємства «Український науково-технічний центр металургійної промисловості «Енергосталь» в користь ОСОБА_4 173176.76 грн середньомісячного заробітку за затримку розрахунку при звільненні, за вирахуванням із цієї суми прибуткового податку та інших обов`язкових платежів.

Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, зазначена сума визначена без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів.

Щодо посилання сторони відповідача на пропуск позивачем строку давності звернення до суду з позовом.

Як на підставу застосування строку позовної давності звернення позивача із позовом із спливом позовної давності до основної вимоги і як наслідок із спливом і до додаткової вимоги представник відповідача посилається на те, що про факт несвоєчасної сплати відповідачем заробітної плати позивач дізнався в день його звільнення 12 серпня 2020 року, тому з врахуванням ч.1 ст.233 КЗпП України, кінцевим терміном його звернення до суду для вирішення даного трудового спору є 12 листопада 2020 року.

Разом з тим, суд відзначає, що в абз.6 п.2.2. рішення Конституційного Суду України від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012 зазначено, що у трудових спорах про стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні з роботи перебіг визначеного законом тримісячного строку для звернення працівника до суду розпочинається з дня проведення фактичного повного розрахунку зі звільненим з роботи працівником. Водночас, і невиплата звільненому працівнику всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, яке, на переконання суду, припиняється лише у разі проведення повного розрахунку.

У цій справі до спірних правовідносин мають застосуватися положення ст.116 КЗпП України, адже саме при звільненні позивачу нараховано заробітну плату, яку не було виплачено до 28 квітня 2026 року. Отже, за відсутності проведеного відповідачем повного розрахунку з ОСОБА_4 у день звільнення з роботи останнього, недотримання відповідачем положень ч.1 ст.116 КЗпП України, строки звернення до суду з вимогами про стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку, позивачем дотримані.

Разом з тим, частину першу статті 233 визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною) в частині встановлення тримісячного строку для звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат, згідно з Рішенням Конституційного Суду № 1-р/2025 від 11 грудня 2025 року. Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Щодо розподілу судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

В силу вимог ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути 1331.20 грн сплаченого судового збору. При цьому суд бере до уваги квитанцію до платіжної інструкції № 2.663593757.1 від 14 травня 2026 року про сплату судового збору.

На підставі наведеного, керуючись статтями 12, 13, 89, 141, 247, 258, 259, 263-265, 268, 272, 273, 279, 354, 355 ЦПК України, суд -

ухвалив:

Позов представника позивача ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання або місце знаходження: АДРЕСА_1 ) – ОСОБА_2 (місце знаходження: АДРЕСА_2 ) до Державного підприємства «Український науково-технічний центр металургійної промисловості «Енергосталь» (код ЄДРПОУ 31632138, місцезнаходження – 61165, пр. Науки, буд. 9, м. Харків, Харківська область) про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні - задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства «Український науково-технічний центр металургійної промисловості «Енергосталь» (код ЄДРПОУ 31632138, місце знаходження – 61165, пр. Науки, буд. 9, м. Харків, Харківська область)на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання або місце знаходження: АДРЕСА_1 ) середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 173176 (сто сімдесят три тисячі сто сімдесят шість) гривень 76 копійок.

Стягнути з Державного підприємства «Український науково-технічний центр металургійної промисловості «Енергосталь» (код ЄДРПОУ 31632138, місце знаходження – 61165, пр. Науки, буд. 9, м. Харків, Харківська область)на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання або місце знаходження: АДРЕСА_1 ) судовий збір у сумі 1311 (одна тисяча триста одинадцять) гривень 20 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Тернопільського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: Л. ХОЛЯВА