Постанова від 19 жовтня 2026 р. у справі №160/3351/26 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

20 жовтня 2026 рокум. Дніпросправа № 160/3351/26

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Шлай А.В. (доповідач),

суддів: Баранник Н.П., Кругового О.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 травня 2026 р. (суддя Ніколайчук С.В) в адміністративній справі №160/3351/26 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовною заявою, в якій просив суд:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у не нарахуванні та не виплаті йому грошового забезпечення (із рахуванням раніше сплачених сум) за період з 01.09.2022 по 31.12.2022 за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2022 року (2481 грн.) на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням, передбаченого додатками 1, 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704, із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії;

- визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у не нарахуванні та не виплаті йому грошового забезпечення (із урахуванням раніше сплачених сум) за період з 01.01.2023 року по 19.05.2023 включно за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2023 року (2684 грн) на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням, передбаченого додатками 1, 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704, із наступним перерахунком щомісячних Додаткових видів грошового забезпечення та премії;

- визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у не нарахуванні та не виплаті позивачу допомоги на оздоровлення за 2022 рік;

- визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у не нарахуванні та не виплаті йому допомоги на оздоровлення за 2023 рік за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" на 1 січня 2023 року (2684 грн) на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням, передбаченого додатками 1, 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704, із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії;

- визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у не нарахуванні та не виплаті йому компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати відповідно до Закону України від 19 жовтня 2000 року № 2050-111 "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" в період з

01.09.2022 по 31.12.2022 та з 01.01.2023 по 19.05.2023;

- зобов`язати відповідача здійснити перерахунок та виплату йому грошового забезпечення (із урахуванням раніше сплачених сум) за період з 01.09.2022 по 31.12.2022 включно за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2022 року (2481 грн) на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням, передбаченого додатками 1, 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704, із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії;

- зобов`язати відповідача здійснити перерахунок та виплату йому грошового забезпечення (із урахуванням раніше сплачених сум) за період з 01.01.2023 по 19.05.2023 включно за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2023 року (2684 грн) на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням, передбаченого додатками 1, 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704, із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії;

- зобов`язати відповідача здійснити нарахування та виплату йому допомоги на оздоровлення за 2022 рік за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" на 1 січня 2022 року (2481 грн) на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням, передбаченого додатками 1, 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704, із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії;

- зобов`язати відповідача здійснити перерахунок та виплату йому допомоги на оздоровлення за 2023 рік за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України Про Державний бюджет України на 2023 рік" на 1 січня 2023 року (2684 грн) на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням, передбаченого додатками 1, 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704, із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії;

- зобов`язати відповідача здійснити перерахунок та виплату йому компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати відповідно до Закону України від "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" в період з 01.09.2022 по 31.12.2022 та з 01.01.2023 по 19.05.2023 включно.

В обґрунтування позовних вимог вказав, що проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 . В період служби з 01.09.2022 по 19.05.2023 включно йому невірно розраховувалися основні та додаткові види грошового забезпечення, а саме із застосуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом станом на 01 січня 2018 р., замість прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом станом на 01 січня відповідного календарного року.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 травня 2026р., ухваленим за результатами розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено.

У поданій апеляційній скарзі Військова частина НОМЕР_1 просить суд рішення суду першої інстанції скасувати в частині задоволених позовних вимог та позовну заяву залишити без розгляду на підставі статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказано, що позивачем пропущено строк звернення до суду, встановлений статтею 233 КЗпП України. По суті спору вказано про правомірний розрахунок грошового забезпечення позивача з 01.09.2022 по 19.05.2023 включно із застосуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом станом на 01 січня 2018 р., оскільки скасування пункту 6 Постанови КМУ № 103 не створює підстав для здійснення перерахунку грошового забезпечення із урахуванням первинної редакції п.4 Постанови КМУ №704. Також, вказано про відсутність підстав для компенсації позивачу втрати частини доходів, оскільки перерахунок грошового забезпечення та його виплата ще не відбулося.

В письмовому відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Відзив обґрунтовує вірно зробленим судом першої інстанції висновком, що в період його служби з 01.09.2022 по 19.05.2023 включно відповідачем невірно розраховувалися його основні та додаткові види грошового забезпечення, а саме із застосуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом станом на 01 січня 2018 р., замість прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом станом на 01 січня відповідного календарного року. Також, судом вірно вказано про наявність в нього права на отримання компенсації втрати частини доходів.

Розгляд апеляційної скарги здійснено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, як це передбачено статтею 311 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 з 01.09.2022 по 23.11.2023 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 , яка листом повідомила, що його грошове забезпечення нараховувалось шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року на відповідний тарифний коефіцієнт.

Не погоджуючись із розрахунком грошового забезпечення, ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що з 29 січня 2020 р. діяв пункт 4 Постанови КМУ № 704 в редакції, яка передбачала обчислення розміру окладу за посадою та окладом за військовим (спеціальним) званням та інших додаткових видів грошового забезпечення із урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом станом на 1 січня відповідного календарного року.

Здійснюючи перевірку оскарженого рішення суду першої інстанції, колегія суддів керується приписами статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких рішення суду повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Перевірка оскарженого рішення суду першої інстанції здійснюється в межах доводів та вимог апеляційної скарги, як це передбачено статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України.

Щодо доводів апеляційної скарги відповідача про порушення позивачем строку звернення до суду, слід зазначити наступне.

Відповідно до частини 1 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Частина 2 статті 233 КЗпП України в редакції до 19 липня 2022 р. передбачала, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник може звернутися до суду із позовом про стягнення належної йому заробітної плати, без обмеження будь-яким строком.

Законом України від 01 липня 2022 р. № 2352-IX внесено зміни до статті 233 КЗпП України, які набули чинності з 19 липня 2022 р. Частина перша даної статті почала визначати, що працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права. Частина друга даної статі передбачає, що із заявою про вирішення трудового спору у справах про виплату всіх сум, що належать при звільненні, працівник має звернутися у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.

При цьому, відповідно до пункту першого глави XIX "Прикінцеві положення" КЗпП України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (СОVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжилися на строк дії такого карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України № 651 від 27 червня 2023 р. відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 р. на всій території України карантин.

Рішенням Конституційного Суду України № 1-р/2025 від 11 грудня 2025 р. визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною) частину 1 статті 233 КЗпП України в частині встановлення тримісячного строку для звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат.

Верховний Суд в постанові від 09 липня 2026 р. у справі №420/14657/25 дійшов наступного правового висновку:

"Конституційний Суд України у рішенні № 1-р/2025 від 11 грудня 2025 р. розмежував строкове регулювання звернення працівника, який перебуває у трудових відносинах, з вимогами про стягнення заробітної плати та інших належних йому виплат, і спеціальне регулювання, передбачене частиною 2 статті 233 КЗпП України для спорів про виплату сум, що належать працівникові при звільненні. Неконституційною визнано саме частину 1 статті 233 КЗпП України відносно встановлення тримісячного строку для звернення працівника до суду з вимогами про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат. Якщо особа станом на час звернення до суду не була звільнена з військової служби, а продовжила її проходити в іншому місці, то на неї не розповсюджується частина 1 статті 233 КЗпП України, яка визнана неконституційною.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи (постанови від 12 березня 2019 р. у справі № 913/204/18, від 10 березня 2020 р. у справі № 160/1088/19).

Як вбачається із наявної в матеріалах справи копії витягу із наказу командира Військової частини НОМЕР_1 №346 від 01 грудня 2023 р., ОСОБА_1 з 01 грудня 2023 р. виключений із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення у зв`язку із направленням для подальшого проходження служби до Військової частини НОМЕР_2 . (а.с. 18).

Отже, позивач не звільнений з військової служби, а продовжує її проходити на новому місці, тому на нього розповсюджується саме частина 1 статті 233 КЗпП України, яка була визнана неконституційною.

Щодо доводів апеляційної скарги відповідача про правомірний розрахунок грошового забезпечення позивача із урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом станом на 01 січня 2018 р., слід зазначити наступне.

01 березня 2018 р. набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. №704, якою затверджено тарифні сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів, схеми тарифних розрядів, тарифних коефіцієнтів, додаткові види грошового забезпечення, розміри надбавки за вислугу років, пунктом 4 якої в редакції, чинній на момент прийняття (30 серпня 2017 р.) визначено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначалися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

24 лютого 2018 р. набула чинності постанова Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. № 103, якою пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. №704 викладено в новій редакції, яка передбачає, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу, визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.

Водночас, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 р. у справі №826/6453/18 визнано протиправним та скасовано Постанову КМУ №103 в частині внесення змін до пункту 4 Постанови КМУ №704.

В подальшому починаючи з 20 травня 2023 р. - дня набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України №481 від 12 травня 2023 р. замість прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом станом на 1 січня календарного року, запроваджено вже сталу величину 1762,00 грн. для визначення розмірів посадового окладу та окладу за військове (спеціальне) звання.

Отже, суд апеляційної інстанції відхиляє доводи апеляційної скарги та вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції щодо наявності підстав для розрахунку позивачу його грошового забезпечення з 01.09.2022 по 19.05.2023 включно, виходячи із первинної редакції пункту 4 Постанови КМУ №704, а саме із урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом станом на 01 січня відповідного календарного року.

Щодо доводів апеляційної скарги відносно компенсації втрати частини доходів, то слід зазначити наступне.

Статтею 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» визначено, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Водночас, використане у статті 3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» формулювання, що компенсація обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого грошового доходу за відповідний місяць, означає, що має існувати обов`язкова складова - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення (постанови Верховного Суду від 17 листопада 2021 р. у справі №460/4188/20, від 27 липня 2022 р. у справі №460/783/20, від 11 травня 2023 р. у справі №460/786/20, від 22 травня 2025 р. у справі №160/19149/23).

Отже, суд апеляційної інстанції відхиляє доводи апеляційної скарги та погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність у відповідача обов`язку нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строків виплати грошового забезпечення з 01.09.2022 по 19.05.2023 включно.

Оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, відсутні підстави, передбачені статтею 317 Кодексу адміністративного судочинства України, для скасування ухваленого ним рішення.

Керуючись статтями 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 - залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 травня 2026 р. в адміністративній справі №160/3351/26 - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили 20 жовтня 2026 р. і оскарженню в касаційному порядку не підлягає згідно частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий - суддя А.В. Шлай

суддя Н.П. Баранник

суддя О.О. Круговий