Вирок від 20 жовтня 2026 р. у справі №596/359/26 — Гусятинський районний суд Тернопільської області

Суд: Гусятинський районний суд Тернопільської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Кримінальне

Категорія: Втрата військового майна

Дата: 20 жовтня 2026 р.

Справа: №596/359/26

Суддя: Митражик Е. М.

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" жовтня 2026 р. Справа № 596/359/26 Провадження № 1-кп/596/204/2026

Гусятинський районний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1

при секретарі судового засідання ОСОБА_2

за участю: прокурора ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

представника потерпілого

військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_5 ,

розглянувши в судовому засіданні в селищі Гусятин в залі судових засідань Гусятинського районного суду Тернопільської області в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів кримінальне провадження за №62026140140000225, внесене в ЄРДР від 09 березня 2026 року відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Шепарівці Коломийського району Івано-Франківської області, місце реєстрації та проживання АДРЕСА_1 , громадянина України, українця, освіта середня, розлучений, на утриманні одна неповнолітня дитина, водія автомобільного відділення взводу матеріального забезпечення батальйону безпілотних систем військової частини НОМЕР_2 , солдата, раніше не судимого, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.413 Кримінального кодексу України, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до обвинувального акту, 03 квітня 2022 року відповідно до указів Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та №69/2022 «Про загальну мобілізацію», громадянина ОСОБА_4 призвано на військову службу під час мобілізації.

04 квітня 2022 року солдата ОСОБА_4 зараховано у списки особового складу військової частини НОМЕР_1 та призначено на посаду водія третього понтонного відділення другого понтонного взводу першої понтонної роти першого понтонно-мостового батальйону вказаної військової частини.

Згідно із ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», воєнний стан - особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Відповідно до Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» було введено воєнний стан на всій території України, який триває до теперішнього часу.

Відповідно до ст. ст. 1, 3, 4 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України», військове майно - це державне майно, передане військовим частинам, органам військового управління, підрозділам, закладам, установам та організаціям Збройних Сил України (далі - військові частини). До військового майна належать будинки, споруди, передавальні пристрої, всі види озброєння, бойова та інша, техніка, боєприпаси, пально-мастильні матеріали, продовольство, технічне, аеродромне, шкіперське, речове, культурно- просвітницьке, медичне, ветеринарне, побутове, хімічне, інженерне майно, майно зв`язку, а також акції, частки у статутному капіталі юридичних осіб (далі - корпоративні права), майнові права інтелектуальної власності тощо. З моменту передачі державного майна військовій частині на праві узуфрукта державного майна таке майно набуває статусу військового майна. Військові частини використовують військове майно виключно за його цільовим та функціональним призначенням. Облік, інвентаризація, зберігання, списання, використання та передача військового майна здійснюються у спеціальному порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України. Військові частини ведуть облік закріпленого за ними майна у кількісних, якісних, обліково- номерних та вартісних показниках і враховують по відповідних службах - продовольчій, речовій, квартирно-експлуатаційній, пально-мастильних матеріалів тощо.

Згідно з пунктами 11, 50, 57 Розділу V Інструкції з обліку військового майна у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 17.08.2017 № 440 (далі Інструкція), облік військового майна (крім бронетанкового озброєння і техніки, автомобільної техніки і майна, електрогазової техніки та майна, засобів інженерного озброєння і техніки служби пального) ведеться загалом за підрозділ у книзі обліку військового майна (склад, підрозділ), у якій на кожний вид військового майна виділяється окремий розділ. Видавання військового майна зі складу військової частини в тимчасове користування на строк більше місяця оформлюється накладними (вимогами). Військовослужбовці здають зброю та інвентарне майно, яке за ними обліковується, на склади військової частини за накладною (вимогою) або за роздавальними (здавальними) відомостями, які виписуються у відповідній службі забезпечення військової частини.

Відповідно до вимог п.п. 9, 13 та 15 «Положення про порядок обліку, зберігання, та використання військового майна у Збройних Сил України» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 4 серпня 2000 року № 1225, встановлено, що облік військового майна ведеться шляхом запису (відображення) в книгах (картках) обліку, інших матеріальних носіях інформації (далі - облікові документи) даних про кількість, якісний (технічний) стан, облікові та заводські номери, вартість (ціну) військового майна, а також про його рух, втрату та нестачу. Військове майно зберігається з дотриманням вимог, передбачених документацією заводів-виробників. Умови зберігання цього майна повинні забезпечувати збереження його належного якісного (технічного) стану, виключати можливість втрати та відповідати вимогам вибухопожежобезпеки. Порядок зберігання, використання і технічного обслуговування військового майна визначається статутами Збройних Сил, цим Положенням, нормативно-правовими актами і нормативними документами Міноборони та документацією заводів-виробників.

Поряд з цим відповідно до п. 4 розділу І, п. 1 розділу IV «Інструкції про організацію речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту в мирний час та особливий період», затверджених наказом Міністра оборони України від 29.04.2016 № 232, інвентарне майно - це предмети військової форми одягу, взуття, спорядження, технічні засоби речової служби, обладнання, намети, брезенти, контейнери та інше устаткування, яке є власністю Міністерства оборони України та яким забезпечуються військовослужбовці за потреби у мирний час та особливий період.

До інвентарного майна належать: теплі та постільні речі, табірні та спеціальні намети, спеціальний одяг та одяг для несення варти, льотно-технічне обмундирування, спеціальний одяг та спорядження для виконання спеціальних завдань, засоби індивідуального захисту, аеромобільне майно, санітарно- господарське майно, спортивний інвентар та музичні інструменти, брезенти, контейнери, спальні мішки та каремати. Окремі предмети БЄК та предмети БСК належать до інвентарного майна (особливості забезпечення цими предметами визначаються відповідними Нормами забезпечення). Інвентарне майно видається тільки за потреби та дозволяється залишати у власність військовослужбовців у разі звільнення у запас або відставку в особливий період, згідно з переліком, визначеним відповідними Нормами забезпечення.

Відповідно до норм №№ 1, 2 забезпечення речовим майном військовослужбовців Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту в мирний час та особливий період, затверджених наказом Міністра оборони України від 29.04.2016 № 232 «Про речове забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту», бронежилет куленепробивний, рюкзак бойовий, спальний мішок, удосконалений бойовий шолом, чохол до шолому балістичного, являються інвентарним майном, яке тимчасово видається військовослужбовцям.

Солдат ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації, відповідно до вимог ст.ст. 9, 11, 12, 16, 49, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст.ст. 1 - 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, зобов`язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, дорожити честю й гідністю військовослужбовця, не допускати негідних вчинків самому та утримувати від їх вчинення товаришів по службі, бути зразком високої культури, скромності й витримки, берегти військову честь, показувати приклад дисциплінованості, неухильного виконання вимог законодавства. Військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України. Військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов`язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності військовій присязі.

Натомість солдат ОСОБА_4 , діючи всупереч інтересам служби та наведеним вимогам Законодавства, став на шлях вчинення злочину (кримінального правопорушення) проти встановленого порядку несення військової служби, за наступних обставин.

Так, відповідно до роздавальних (здавальних) відомостей №716 від 14 грудня 2022 року солдату ОСОБА_4 , під особистий підпис, видано для службового користування речове майно (інше військове майно), а саме: бронежилет куленепробивний - залишкова вартість 12 123 грн. 76 коп., удосконалений бойовий шолом - залишкова вартість 7 103 грн. 63 коп., №747 від 23 травня 2024 року: чохол до шолому балістичного - залишкова вартість 129 грн. 78 коп., №137 від 12 січня 2024 року: спальний мішок - залишкова вартість 1 097 грн. 09 коп.

Загалом, солдат ОСОБА_4 отримав у тимчасове користування інше військове майно на загальну суму 20 454 грн. 26 коп.

Надалі, 15 січня 2025 року, точного часу досудовим розслідуванням не встановлено, солдат ОСОБА_4 , перебуваючи на території військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ), в умовах воєнного стану, внаслідок недбалого ставлення до встановлених правил зберігання ввіреного йому для службового користування військового майна, яке перебувало на відповідному інвентарному обліку речової служби та підлягало поверненню після тимчасового користування ним до військової частини НОМЕР_1 , діючи із злочинною недбалістю, всупереч вимогам п.п. 11, 50, 57 Розділу V Інструкції з обліку військового майна у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 17.08.2017 № 440, п.п. 9, 13 та 15 «Положення про порядок обліку, зберігання, та використання військового майна у Збройних Сил України», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04 серпня 2000 року № 1225, нікого з командирів та співслужбовців військової частини НОМЕР_1 не повідомивши, залишив без нагляду та відповідного документального оформлення інше військове майно, а саме: бронежилет куленепробивний вартістю 12 123 грн. 76 коп., спальний мішок вартістю 1097 грн. 09 коп., удосконалений бойовий шолом вартістю 7103 грн. 63 коп., чохол до шолому балістичного вартістю 129 грн. 78 коп., що призвело до втрати вказаного вище іншого військового майна.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.413 КК України визнав повністю та погодився з усіма доказами, зібраними в справі в ході досудового слідства, які підтверджують його вину згідно пред`явленого обвинувачення. Щиро розкаявся у вчиненому, вважав недоцільним досліджувати докази в кримінальному провадженні.

У судовому засіданні показав, що з 04.04.2022 року по 15.01.2025 року перебував на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 в АДРЕСА_1 на посаді водія. 15.01.2025 року зранку була оголошена тривога, тому всі вийшли за межі території. Після закінчення тривоги на службу не повернувся, оскільки самовільно залишив військову частину НОМЕР_1 . Видані йому для службового використання у військовій частині НОМЕР_1 бронежилет, шолом, чохол до шолому і спальний мішок, які він отримував, залишив без нагляду в казармі, на ліжку. Про те, що він несе відповідальність за вищезазначене майно у разі його втрати, зіпсуття за умов не пов`язаних із виконанням бойових завдань, був обізнаний. Завдану матерільну шкоду військовій частині НОМЕР_1 відшкодував повністю, шкодує про те, що вчинив. На даний час проходить службу у військовій частині НОМЕР_2 , де поновився на службі та проходить її зараз на посаді водія. Залучається до виконання бойових завдань. Просить суворо не карати.

Представник потерпілого військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_5 в судовому засіданні зазначив, що обвинувачений ОСОБА_4 завдану військовій частині шкоду відшкодував у повному обсязі, претензій до нього немає. Щодо призначеного покарання покладається на думку суду.

Судом роз`яснено учасникам судового провадження положення частини 3 статті 349 КПК України про те, що в разі визнання судом недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Оскільки інші учасники судового провадження не оспорювали фактичні обставини провадження, беручи до уваги те, що обвинувачений правильно розуміє зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності його позиції, суд, вислухавши думку прокурора, який не заперечував щодо розгляду кримінального провадження в порядку, передбаченому ч.3 ст.349 КПК України, визнає недоцільним дослідження доказів поданих на підтвердження події кримінального правопорушення та винуватості обвинуваченого у вчиненні даного кримінального правопорушення, як таких, що ніким не оспорюються, окрім допиту обвинуваченого та дослідженням характеризуючих особи ОСОБА_4 матеріалів.

Отже, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, приходить до переконання, що винуватість обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 413 КК України( в редакції Закону № 194-VIII від 12.02.2015), доведена, і суд кваліфікує дії обвинуваченого за ч.3 ст.413 КК України-тобто, втрата ввіреного для службового користування іншого військового майна внаслідок порушення правил його зберігання, вчинене в умовах воєнного стану.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_4 у відповідності до вимог ст.65 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушеня, особу винного і обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання обвинуваченого.

Обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченого, суд визнає те, що ОСОБА_4 щиро розкаюється у вчиненому, про що свідчила його поведінка в судовому засіданні, активне сприяння в розкритті кримінального правопорушення, добровільне відшкодування завданої ним шкоди.

Представник потерпілого підтвердив відшкодування завданих збитків ОСОБА_4 та відсутність у військової частини НОМЕР_1 з цього приводу претензій до обвинуваченого.

Обставин, передбачених ст. 67 КК України, які б обтяжували покарання обвинуваченого ОСОБА_4 не встановлено.

Крім цього, при призначенні покарання обвинуваченому, суд враховує особу винного, зокрема те, раніше не судимий, за місцем служби характеризується позитивно, на диспансерному обліку в психіатричному та наркологічному кабінетах в СП «Поліклініка» КНП «Коломийська центральна районна лікарня» Коломийської міської ради не перебуває.

При призначенні покарання обвинуваченому, суд враховує вимоги ст.ст.50, 65 КК України щодо загальних засад призначення покарання, характер і ступінь суспільної небезпеки скоєного кримінального правопорушення та обирає щодо обвинуваченого покарання в межах санкції ч.3 ст.413 КК України у виді позбавлення волі.

З урахуванням ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи винного, пом`якшуючих вину обставин, суд вважає, що виправлення і перевиховання обвинуваченого ОСОБА_4 можливе без ізоляції від суспільства, а тому на підставі ст.ст.75, 76 КК України його слід звільнити від відбування призначеного покарання з випробуванням, якщо він протягом визначеного судом іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки.

Також суд вважає за необхідне встановити обвинуваченому іспитовий строк терміном на 1 рік та покласти на нього наступні обов`язки, що передбачені ст.76 КК України, а саме: - періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.

Цивільний позов по кримінальному провадженню не заявлявся.

Речові докази та процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.

Запобіжний захід відносно обвинуваченого не обирався.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 368, 370, 373-374 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.413 Кримінального кодексу України і призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням з іспитовим строком на 1 (один) рік.

В силу п.п.1,2 ч.1 ст.76 КК України покласти на ОСОБА_4 обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.

Вирок може бути оскаржений до Тернопільського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення через Гусятинський районний суд Тернопільської області.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя Гусятинського районного суду

Тернопільської області ОСОБА_6

Оригінал: reyestr.court.gov.ua